|
Гетьманщина.Соціально- економічний і політичний розвиток українських земель у другій половині 17 століття перша половині 18 століття
Соціально-економічний розвиток багато в чому залежав від державного устрою. На різних українських землях він був різним. Лівобережна Україна (Гетьманщина) майже в незмінному вигляді зберігала ті атрибути національної держави, що склалися в роки національно-визвольної війни. Вища влада продовжувала залишатися за гетьманом. Він обирався козацькою радою з числа осіб, яких раніше визначала старшина. При гетьмані мала Рада генеральної старшини,вона ж складала найближче оточення гетьмана. Генеральний обозний командував артилерією козацького війська, суддя очолював суд, писар вів діловодство і займався зовнішніми зв’язками, підскарбій наглядав за фінансовою і податковою системами, бунчужний відав військовими справами, виконував окремі гетьманські доручення й відповідав за охорону гетьманського бунчука, осав уліхорунжий формували військові частини, забезпечували їх усім необхідним, навчали військової справи, організовували сторожову службу
Головною галуззю економіки України залишалось сільське господарство, яке дедалі більше набувало товарного вигляду.
Значно поширилося велике землеволодіння, в основному за рахунок царських та гетьманських пожалувань, причому не тільки місцевій старшині, а й російським дворянам. У промисловості зароджувалися капіталістичні відносини. Дедалі більше орієнтувалися на ринок ремісничі цехи. Новим явищем стала організація промислових компаній, серед них Опошнянської у 1730-х рр., що займалась видобутком селітри. На промислових підприємствах поширювались технічні нововведення: водяні двигуни, нові верстати та ін., які підвищували ефективність праці. З'явилось мануфактурне виробництво.
Торговельні зв'язки між Україною і Росією були досить інтенсивними. Україна стала основним постачальником хліба і м'яса, шкіри й прядива для Росії та була ринком збуту товарів з Росії (хутро, голки, коси, папір)
2.Модернізація промислових України у другій половині 19 століття
| Наддніпрянська Україна
| Західна Україна
| | Аграрна реформа:
1857 р. губернські комітети для підготовки проекту.
«Положення» 19 лютого 1861 р.
«Маніфест» - звільнення, громадянські права.
Наділ, гірші землі, понад норми забирали «відрізки».
Плата за наділ 20% селяни 80% в борг держава на 49 років.
«Тимчасово забов‘язані» – панщина, оброк – натуральний податок.
Державні селяни викуп 20 років, оброк. Більші наділи.
Капіталізація с\г, прусський та американський.
Механізація. Південь і Правобережжя ↑ продуктивності праці та товарності.
| Аграрна реформа:
18 березня 1848 р. Угорщина (Закарпаття): панщина скасовувалася, до селян, третина оброблюваної землі - безоплатно, а компенсацію землевласникам сплачувала держава. Формально існувала до 1853р.
22 квітня Галичина скасування панщини і право власності селян на землю, яку вони обробляли.
9 серпня 1848 р., поширено на Буковину.
Земля викуповувалася державою. Селяни сплачували борг протягом 40 років.
Поміщики – компенсації. Сервітути – обмеження права користування. Плата або відробітки. Лихварство. Пияцтво.
| | Кооперативний рух:
1866 р перший у Харкові.
Діячі: В.Антонович, М.Драгоманов.
Микола Левитський – “артільний батько”. 1894 р. на Херсонщині першу хліборобську спілку. (артіль). Об‘єднали землю, худобу, реманент, вибрали старосту. Прибутки розподіляли відповідно до вкладеної частки. Але проіснувала не довго.
На початку М.Левитський створення ремісничих артілей.
Союзи споживчої кооперації – для регулювання торгівлі. Союз кредитних кооперативів у м.Бердянськ.
Вплив загальноросійського кооперативного руху, гальмували українські спілки
| Кооперативний рух:
Галичина: 1883 поява першого кооперативу «Народна торгівля» (Василь Нагірний). 1868 р. «Просвіта», стала організатором кооперативного руху.
1899 р. «Сільський господар» Євген Олесницький. Перетворилося на розгалужену мережу господарських спілок, діяли майже в кожному повіті. Мало дослідні поля, станції, часописи. Допомагало купувати землю, реманент, збувати продукцію. Вело просвітницьку діяльність: хати-читальні, книгозбірні, сільські та промислові школи, курси, виставки.
1895 р. страхова компанія «Дністер».
“Селянський господар” (1899) «Молочарський союз» експорт молочних продуктів навіть за кордон (Німеччині, Аглії, Іспанії, Туреччині) просвітницька діяльність, утримання шкіл, кредитна спілка “Віра” (1894) страхова компанія “Дністер” (1895, 213 тис клієнтів на 1907 р.)”Крайовий ревізійний союз” – регулювання кооперативної діяльності, «Земельний банк». Підтримувала греко-католицька церква Андрій Шептицький (1900-1944)
Буковина 200, «Селянська спілка» (1903) проф Чернівецького унів. Степан Смаль-Стоцький.
Закарпаття слабо поширений
Просвітницький характер, підтримка греко-католицькою церквою.
| | Реформи 60-70-х рр. в Наддніпрянській Україні
| Економічне становище Західної України
| | Найвищі в імперії темпи розвитку, але розвивалися лише ті галузі яких не було в Росії та не виготовляли кінцевий продукт. Велика роль іноземного капіталу та перекачка капіталу в Росію. 1865 р. будівництво залізниці Одеса-Балта
Харитоненки, Яхненки, Симиренки, Терещенки цукрозаводчики-меценати.
Переселення українських селян в азіатські частини імперії. Товаризація сільського господарства: цукрове, зернове та олійне. Перевага господарств з ринковими відносинами та найманій праці. Еміграція Зелений Клин (Далекій Схід), Сірий Клин (Казахстан).
Кримська війна 1853-1856
1864 судова змагання, суд присяжних, право захисту, відкритий суд, мирових суддів обирали
1864 земська самоврядування (земств), які вирішували господарські і культурні питання
1864 шкільнаєдина початкова освіта, середня освіта платна, автономія університетів
1865 цензурна з мін освіти перейшли до мін внутрішніх справ
1870 міська самоврядування міст, міські думи.
1874 військова загальна військова повинність, (з 20 р), 6-7 років, менший для тих хто мав освіту.
| 60-70-ті рр. початок промислового перевороту. Відсутність великої промисловості. 1859 р. скасовані цехи. Галузі: текстильна, шкіряна, соляна, тютюнова, паперова, скляна, керамічна. Гуральництво, цукроваріння. Домінування іноземного капіталу в нафтовидобувній, лісовій та солеварній промисловості. Хижацьке викачування ресурсів з краю. Видобуток нафти, заборона переробки. Соляна – Калуш, Косів, Стебник, Солотвино (Закарпаття). Граніт, каолін, мармур, вогнетривкі глини, вапняк. Деревина вивозилася (екологічна катастрофа), ввозили меблі, сірники.
Закарпаття 70-ті рр хімічна промисловість – іноземний капітал США, Англія, Німеччина, Франція.
Перша залізниця Львів-Перемишль 1864 р.
При підвищені товаризації (зернове, садівництво, гірське тваринництво), зберігалися феодальні пережитки та низька продуктивність. Селяни емігрували до інших країн світу Аргентина, Бразилія, США, Канада.
| | Суспільно-політичний рух в Україні у другій половині ХІХ ст.
Польське повстання 1863-1864 рр (А.Потебня, А.Красовський)
Громади (проти ідеї Погодіна - 1859-63 легальна культурницька Ж «Основа» (1861-62) в Петербурзі Хлопомани 1860 створення в Києві «Української громади» В.Антонович: недільні школи, видавництво. Л.Глібов «Чернігівський листок»
1863 Валуєвський циркуляр заборона укр. мови в школах, державних установах, церкві.
Стара громада В.Антонович. 1874-1875 «Киевский телеграф»
1873 р. Південно-Західний відділ Російського географічного товариства «Записки».
1876 Емський указ, повна заборона укр. мови, ввозу літератури.
Нові громади
1891-1893 «Братство тарасівців» Б.Грінченко, М.Міхновський, М.Коцюбинський.
1897 Загальноукраїнська безпартійна організація (ЗУБО). «Вік» В.Антонович, О.Конинський
Російський рух: «Чайковці» Одеса, Київ, «Київська комуна», “ходіння в народ” – зразок селянська община “Південні бунтарі” організували “Чигиринську змову” 1877 виступ селян.
“Земля і воля” розпалася на «Чорний переділ» агітація та «Народна воля» терор 1881 р вбивство Олександра ІІ
|
«Москвофіли»(Я.ГоловацькийЗубрицький, Наумович, Добрянський» 1870 р. «Руська рада», газети «Слово»),
Народовці– Шашкевич, Ганькевич, Вахнянин газета «Діло», часопис «Правда», 1861 «Руська бесіда», 1868 «Просвіти» 1873 Літературне товариство ім. Т.Шевченка (з 1892 – НТШ) М.Грушевський
Політика «Нової ери» компроміс між українцями та поляками.
1892 р. Наукове товариство ім. Т.Шевченка
1894 кафедра історій України у Львівському університеті (М.Грушевський).
1898 р у Львові перший том «Історії України-Русі».
1894 р. відмова від политики «Нової ери» Ю.Романчук.
1885 р. створення Народної ради – Ю.Романчук, першої політичної організації Галичини.
Буковина Москвофіли. Народовці: «Буковинська трійця» Ю.Федькович брати Воробкевичі, професор С.Смаль-Стоцький.
Закарпаття. Москвофіли. Народовці тижневик «Наука».
Радикальний рух. Вплив М.Драгоманова.
1895 р ідея незалежності Юліан Бачинський «Україна irredenta».
| | ІІІ політичний етап:масова боротьба вимога суверенітету та незалежності
| | РУП (Революційна українська партія, 1900, об‘єднання в боротьбі за національні права, захист селян, «Самостійна Україна» М.Міхновського, Д.Антонович, М.Русов)
УСДС («Спілка») Українська соціал-демократична спілка, 1904, об‘єднання всіх робітників, увійшла до складу РСДРП (меньшовиків), Мар‘ян Меленевський)
УСДРП (Українська соціал-демократична робітнича партія, 1905, подібна до меншовиків, Д.Антонович, С.Петлюра, В.Винниченко, Мик Порш)
УНП (Українська народна партія, 1902, незалежність України, «Самостійна Україна» М.Міхновський)
УРП+УДП= УДРП (Українська демократично-радикальна партія, 1905, автономія, конституційна монархія, співпраця з кадетами в ІІІ і ІV Державній Думі Є.Чикаленко, Б.Грінченко, С.Єфремов)
1897 р. Загальний єврейський робітничий союз (Бунд).
ТУП (Товариство українських поступовців 1908, парламентаризм, федералізм, автономія)
| 1890 –Русько-Українська радикальна партія ((РУРП) І.Франко, Михайло Павлик, Євген Левицький).
1899 Українська національно демократична партія - незалежність Русь-України, автономія, відданість Австрійській імперії, селяни (Є. Левицький, І.Франко, М.Грушевський) та Українська соціал-демократична партія - створення Української республіки, робітники (М.Ганкевич, С.Вітик)
|
Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|
