Розподіл витрат відповідно до фізико-хімічних властивостей

Цей підхід застосовується, коли в результаті комплексного виробництва створюються продукти за однотипною технологією, але із принципово різним хімічним складом або з різним вмістом корисної речовини. У цьому випадку як параметр для розрахунку коефіцієнтів розподілу можна вибрати саме таку фізичну або хімічну властивість (наприклад, молекулярна вага вихідних компонентів).

Визначати виробничу собівартість для окремих видів продуктів треба так само, як і при розподілі витрат пропорційно ціні. Вибирається базовий продукт, коефіцієнт розподілу витрат цього продукту приймається рівним одиниці. А коефіцієнти розподілу інших продуктів одержують відношенням їхніх показників до базового.

У ході технологічного процесу одержують три види сплавів (А, Б и В). Оскільки сплави призначені для з'єднання деталей, те головною властивістю може бути прийнята температура плавлення. Для сплаву А цей показник становить 220° С, для сплаву Б- 240° С, для сплаву В - 290° С. Допустимо, виробничі витрати всього випуску склали 10000 грн.

На багато продуктів, що одержують при комплексному використанні сировини, складно обґрунтувати ціну або фізико-хімічні параметри для розподілу витрат. У результаті основними можуть виявитися кілька продуктів.

У таких ситуаціях застосовують комбінований метод розподілу непрямих витрат, що включає елементи методу виключення і розподільного методу.

Суть комбінованого методу полягає в тому, що із загальної суми витрат виключається вартість попутної продукції. Потім із суми, що залишилася, виключається частина, що може бути прямо віднесена на окремі продукти, а залишок суми розподіляється між основними продуктами за одним з методів розподілу витрат.

При калькулюванні продукції в комплексних виробництвах і виборі способу розподілу загальних витрат необхідно виходити з таких передумов.

По-перше, об'єктами калькулювання повинні бути всі продукти комплексу (основні й попутні), у тому числі й напівфабрикати.

По-друге, варто максимально використовувати метод прямого віднесення витрат на окремі продукти.

По-третє, треба максимально застосовувати попередільний метод обліку витрат і калькулювання собівартості продукції, що дозволить підвищити точність розрахунків і збільшити частку прямих витрат, що відносяться на окремі продукти.

Найбільш широко на промислових підприємствах з випуску товарів народного споживання застосовується нормативний метод. Калькулювання собівартості за нормативними витратами може застосовуватися там, де має місце повторення операцій на виробництві. Якщо ж немає повторення операцій, то неможливо встановити норми. Нормативна собівартість являє собою один з видів собівартості, у процесі калькулювання якої використовують нормативи, затверджені підприємством. У їх число включається комплекс завдань, нормативів, норм і кошторисів, які використовуються для планування, організації й контролю виробничого процесу. Ці нормативи представлені у вигляді планових завдань, нормативних документів технічної підготовки виробництва, у вигляді нормативів витрат ресурсів і допоміжних матеріалів.

Відомо, що планову собівартість підприємства установлюють на квартал або рік (середня на квартал, на рік). Нормативну ж собівартість розраховують на місяць за цехами і підприємстві в цілому, при оцінці браку й залишків незавершеного виробництва. У кожному кварталі й за рік перевіряють відповідність планової й нормативної собівартості, аналізують і в їх методику вносять необхідні корективи з метою підвищення обґрунтованості планових розрахунків.

Планову або фактичну величину собівартості, розраховану нормативним методом, можна виразити формулою:

де С_п(ф) — планова (фактична) собівартість продукції;

k_i і ц_i— нормативне значення відповідно норм витрат й ціни i-ro ресурсу;

Δk_i і Δц_i — планове (фактичне) відхилення відповідно від норми витрат або від ціни, прийнятої в нормативній калькуляції за i-им ресурсом;

С_nj— нормативне значення величини витрат j-ro ресурсу, що входить до складу постійних витрат;

ΔС_nj — планове (фактичне) відхилення j-ro ресурсу від нормативного значення;

ОВ— плановий (фактичний) обсяг виробництва продукції.

Нормативний метод калькулювання витрат був уперше застосований ще в 20-ті роки в США, де одержав назву «стандарт-кост» (standard cost): «стандарт» (standard) - це норма або нормативне значення матеріальних і трудових ресурсів, спожитих на одиницю продукції, а «кост» (cost) - грошове вираження цих витрат. Система «стандарт-кост» припускає визначення величини прямих видатків на виробництво й передбачає системи розподілу непрямих (накладних) витрат.

Нормативний метод застосовується як в індивідуальному, так і в і масовому виробництві, у т.ч. у хімічній, нафтохімічній, металургійній промисловості, на підприємствах, у яких організація прямого обліку неможлива з технічних причин.

Застосування нормативного методу значно полегшує визначення фактичної виробничої собівартості.

Нормативний метод обліку й калькулювання витрат на виробництві включає:

а) поточний роздільний облік витрат за діючими нормами і відхиленнями від них; виявлення місць, причин і винуватців відхилень;

в) складання й періодичне коректування нормативної калькуляції, що базується на діючих нормах витрат;

г) визначення фактичної собівартості випущеної продукції як алгебраїчної суми її нормативної вартості, відхилень від норм і зміни самих норм.

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: