Конституційні права, свободи та обов’язки громадян України.

Конституція України забезпечує широке коло прав людини і громадянина. У ній зафіксовано право на життя як найбільшу соціальну цінність. Передбачається право на свободу й особисту недоторканість (ст. 29). З недоторканністю особистості пов’язані й недоторканність житла, таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (ст. 39). Забороняється втручання в особисте і сімейне життя, збір, зберігання і поширення конфіденційної інформації про особистість. Конституція гарантує громадянам України свободу пересування і свободу вибору місця проживання, світогляду і віросповідання.(ст. 34, 35). Церкву в Україні відокремлено від держави, а школу - від церкви. До політичних прав і свобод належить (ст. 36 - 40): право брати участь у керуванні державними справами; право на свободу об’єднання на політичні партії і громадські організації; свободу друку, слова, зборів, мітингів, походів і демонстрацій. Конституція передбачає економічні права і свободи (ст. 43-49): право на підприємницьку діяльність; право на працю; право на страйк. Низка статей Конституції України гарантує соціальні права людини: право на соціальний захист; право на охорону здоров’я; право на освіту; право на охорону державою дитинства, материнства; батьківства; культурні права. Обов’язки громадян України сформульовано в статтях 65 і 68 Конституції. До них належать; захист незалежності і територіальної цілісності України; не завдавати шкоди природі, культурній спадщині; відшкодовувати заподіяний збиток; сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом; неухильно дотримуватися Конституції і законів України; не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей; нести військову службу відповідно до закону. Спроби ухилення від виконання обов'язків громадянина караються відповідно до чинного законодавства.

53. Визначте стан та перспективи відносин України з сусідніми державами в сучасний період.

Міжнародні відносини України — це сукупність стосунків держави Україна з іншими державами світу та міжнародними організаціями.Сучасне геополітичне становище України характеризують рівновеликі та суперечливі чинники. На даному етапі Україна виступає в світі як середня за величиною і рівнем розвитку держава, якій поки що однаково далеко як до найбагатших та найпотужніших, так і до найбідніших країн планети. Рубіжна біполярність проявляється в наявності на території України географічного центру Європи в Карпатах і євразійського геополітичного полюсу в Криму. Така об’єктивна геополітична реальність фактично перетворює Україну на важливий геополітичний центр. З одного боку Україна межує з Росією, з якою її єднають спільність долі, багато в чому зрозумілі стратегічні інтереси, й непокоїть непередбачуваність дій сучасних російських політиків, їхні постійні імперські амбіції; з іншого боку Україна межує з цивілізованою Європою з тамтешніми традиціями парламентаризму, економічної стабільності й традиційною байдужістю до стану нашої держави. Базуючись на послідовному дотриманні загальновизнаних норм і принципів міжнародного права, Статуту ООН, Гельсінського заключного акту ОБСЄ та інших міжнародних документів, Україна реалізує зовнішню політику на засадах відкритої зовнішньої політики і співробітництва з усіма зацікавленими партнерами. У зв’язку з особливостями історичного розвитку та специфікою геополітичного і геоекономічного становища України домінантою двосторонніх відносин із прикордонними державами визначено україно-російські відносини. Західним державам належить провідна роль у сучасній міжнародній системі, зокрема, у світовому економічному комплексі та в міждержавних інституційних механізмах управління глобальними і регіональними процесами. Визначальною рисою зовнішньої політики України у ставленні до цих держав є встановлення з ними відносин політичного і військового партнерства, взаємовигідного економічного співробітництва, широких культурних, наукових, гуманітарних зв’язків. Одночасно таке співробітництво стає підґрунтям для розширення участі України в Європейських структурах, її майбутнього інтегрування в загальноєвропейський і світовий економічний простір. Стратегічною метою України є також інтеграція до європейських та євроатлантичних структур. Природно, що Україна є зацікавленою у прихильності до неї США як великої наддержави, статус якої визначається військовою могутністю, рівнем економічного розвитку, незаперечним лідерством у розробці й запровадженні найсучасніших високих технологій в усіх секторах економіки, притягальною силою американського способу життя. Що стосується економічних взаємовідносин, то український ринок цікавить США настільки, наскільки американський капітал вважає його привабливим. Як відомо, за рівнем інвестицій в економіку України США займають перше місце. Сучасні дослідники ролі й місця України в системі міжнародних відносин доводять, що Україна виконує чотири функції у системі європейської безпеки й дві – за межами Європи, причому значення останніх зростає.Першою функцією є відносно безболісна для Заходу можливість „нейтралізувати” Росію з метою усунення небезпеки для країн Центральної Європи. Друга функція – це початок „усвідомлення Росією факту, що Україна здобула незалежність усерйоз і надовго”. З третьою функцією пов’язане питання життєздатності незалежної України, що – відповідно – зменшує значення російського чинника у внутрішній політиці Польщі, Угорщини, Чехії та інших партнерів по колишньому Варшавському договору. Четверта функція України в системі європейської політики полягає у наступному. Стабільність самої України, що межує з сімома країнами, безумовно виступає конструктивним чинником у регіоні, де зберігається небезпека виникнення конфліктів етнічного, географічного й економічного характеру. І особливою зоною напруги є відносини між кримськотатарською громадою і проросійською більшістю Криму, що ускладнює стосунки між Києвом і Москвою. Отже, основні критерії геополітичного положення України детерміновані її розташуванням між кількома полюсами тяжіння, які характеризуються різним ступенем політичної, економічної та військової могутності. Сучасні дослідження наших вчених визначають такі основні геополітичні пріоритети України: виживання України як суверенної незалежної держави; повернення України в європейський цивілізаційний простір; посилення „дієспроможності України” в широкому розумінні цього терміну; зміцнення стратегічного партнерства з США і зв’язків з країнами Західної Європи; підтримка і розвиток рівноправних, взаємовигідних економічних, політичних і соціокультурних відносин з Росією; зміцнення та консолідація особливих відносин із стратегічно важливими сусідами; сприяння формуванню „поясу стабільності” та регіональних структур безпеки; активна участь у створенні й використання європейських і євразійських транспортних коридорів; протидія неконтрольованому іноземному економічному проникненню і всебічний захист економічного суверенітету (; блокування поточних спроб односторонньої іноземної соціально-культурної та інформаційної експансії й домінування; цілеспрямоване формування в масовій свідомості універсальних європейської і євроатлантичних цінностей і соціокультурних орієнтацій. Як крупна європейська держава, розташована в центрі європейського континенту, Україна може і повинна відігравати роль важливого фактору миру і стабільності в Європі. Україна проводить зважену міжнародну політику, прагнучи, з одного боку, розвивати відносини з країнами Заходу і міжнародними організаціями в Європі, а з другого – розвивати рівноправні добросусідські відносини з Росією та з іншими країнами близького зарубіжжя.

54. Проаналізуйте державотворчі процеси в Україні в умовах незалежності.

Після проголошення незалежності розпочався складний процес розбудови незалежної Української держави. В надзвичайно складних умовах необхідно було здійснити перехід від статусу союзної республіки до статусу самостійної держави. Україна обрала мирний, еволюційний шлях утвердження своєї державності. Вищий законодавчий орган України - Верховна Рада - дісталася в спадок від УPCP. Її було обрано ще весною 1990р. і працювала вона до весни 1994р. Позитивним у її роботі було те, що вона забезпечила спадкоємність та керованість суспільного розвитку на початковій фазі реформ. Негативним було те, що більша частина депутатів гальмувала створення правового поля для демократичних перетворень. 17 вересня 1991р. Верховна Рада прийняла Закон про внесення змін до Конституції, який мав на меті зміцнити державний суверенітет республіки. У тексті Конституції слова У PCP були замінені на держава - Україна. Головою Верховної Ради з 5 грудня 1991р. по травень 1994р. обрано І.Плюща. У структурі виконавчої влади України після проголошення незалежності з’явився новий важливий елемент. У кризових умовах з метою забезпечення сильної виконавчої влади, Верховна Рада Законом від 5 липня 199 і р. запровадила інститут президентства. Президент України є главою держави та виконавчої влади. Він пропонує для затвердження Верховною Радою персональний склад Кабінету Міністрів та Прем’єр міністра. На референдумі 1 грудня 1991р. волею народу України обрано Л.Кравчука. Кабінет Міністрів, як форма виконавчої влади, є найбільш широко розгалуженою структурою. Кабінет Міністрів у межах своїх повноважень вживає заходи щодо забезпечення національної безпеки та обороноздатності, розробляє та вирішує практичні питання соціально-економічного розвитку, охорони довкілля тощо. Закон “Про утворення Кабінету Міністрів УРСР” Верховна Рада прийняла 18 квітня 1991р. Головою Кабінету Міністрів став В.Фокін. Судова влада здійснюється судовими органами, які у своїй сукупності становлять судову систему України. Складовими цієї системи є Конституційний Суд України, Верховний Суд, загальні арбітражні та військові суди. Нагляд за виконанням законів на території республіки, відповідно до Закону України “Про прокуратуру” від 5 листопада 1991р. покладено на Генеральну прокуратуру. Перші роки реформування державної системи, зрозуміло, не внесли кардинальних змін у життя суспільства. Державний лад України поєднував елементи парламентської республіки, президентського правління та радянської влади. Тому замість цивілізованого і демократичного розподілу влад виникло двовладдя, а згодом три центри влади - Президент, Верховна Рада та Уряд. Аналіз ситуації, що склався у 1991 - 1994 рр., дозволяє зробити такі висновки: у цей час не вдалося ефективно і зважено здійснити поділ влад; роздвоєність виконавчої гілки влади (Президент - Уряд) надзвичайно ускладнила управління і заважала працювати; загальна невизначеність у розподілі владних функцій і повноважень зумовила тотальну безвідповідальність на всіх рівнях. Важливими віхами на шляху до державотворення було запровадження атрибутів державності. Прийняті національної символіки. 4 вересня 1991р. _Над купсшом будинку Верховної Ради замайорів національний синьо- жовтий український прапор, а 28 січня 1992р. він отримав статус Державного. І5 січня 1992р. Державним гімном України стала музика композитора М.Вербицького на слова П.Чубинського. 19 лютого 1992р. Верховна Рада затвердила тризуб як Малий герб України. Визначення громадянства. 8 жовтня 1991р. Верховна Рада прийняла Закон “Про громадянство України”. Закон визначив громадянство як невід'ємне право людини, якого ніхто не може бути позбавлений. Фіксація кордонів. 7 листопада 1991р. Верховна Рада затвердила Закон “Про державний кордон", а в грудні того ж року утворено Державний митний комітет України. Почалося формування прикордонної та митної служб держави. Запровадження власної грошової одиниці. На початку січня 1992р. в Україні було започатковано обіг купонів багаторазового використання, а у вересні 1996р. їх замінено на національну валюту - гривню. Створення власних Збройних Сил. Верховна Рада своєю постановою від 24 серпня 1991р. утворила Міністерство оборони України. 11 жовтня 1991р. затверджено концепцію оборони та будівництва Збройних Сил України. Процес створення власної армії та флоту мав відбуватися шляхом поступового реформування військ Київського, Одеського та Прикарпатського військових округів, частин протиповітряної обороні і Чорноморського флоту. 6 грудня 1991р. прийнято Закон “Про Збройні Сили України”, в якому офіційно проголошувалося створення армії та флоту. Поступово було створено правову базу для реформування війська. Важливим кроком у захисті інтересів незалежної держави було створення Національної гвардії«частин спеціального призначення, Служби Безпеки України (СБУ). При цьому Верховною Радою України було схвалено концепцію державної безпеки. Парламент прийняв Закон “Про Службу Безпеки України”. Однією з важливих функцій СБУ є боротьба з організованою злочинністю у сфері управління й економіки. Етапною подією у розгортанні державотворчого процесу в Україні було прийняття Нової Конституції. Але цей процес затягнувся аж до 1996р. Дискусії щодо Конституції України розгорнулися з новою силою в червні 1996р. коли Верховна Рада розглядала її проект у другому читанні. Президент України Л.Кучма за рекомендаціями Ради національної безпеки та Ради регіонів вирішив провести Всеукраїнський референдум з питань затвердження конституції- Робота узгоджувальних комісій в Верховній Раді привела до того, що після тривалих і напружених дискусій 28 червня 1996р. прийняла нову Конституцію України. Ця подія ознаменувала собою завершення важливого етапу в розвитку суспільства і держави.Отже, розгорнутий після проголошення Незалежності України державотворчий процес протікає суперечливо і неоднозначно. В основному сформовано правове поле для державотворчого процесу.

55. Визначте головні пріоритет зовнішньої оплітики України на сучасному стані.

Зо́внішня полі́тика Украї́ни — стратегічний підхід української держави до відносин з іноземними державами, співпраці з міжнародними організаціями, просування своїхнаціональних інтересів та захисту прав своїх громадян та української діаспори за кордоном. Стратегічна мета зовнішньої політики України — європейська та євроатлантична інтеграція, формування відносин стратегічного партнерства з Європейським Союзом,Сполученими Штатами Америки, співробітництво з державами — членами Співдружності Незалежних Держав (СНД), активна діяльність в ООН та інших міжнародних організаціях, забезпечення ефективної участі країни у світовій економіці з максимальним захистом національних інтересів, перетворення України на потужну регіональну державу. У зовнішній політиці Україна керується рядом ключових пріоритетів. Європейська інтеграція — ключовий пріоритет, який акумулює в собі цілий комплекс внутрішньо- та зовнішньополітичних зусиль України з метою наближення доЄвропейського Союзу та створення необхідних передумов для вступу до ЄС у майбутньому. Органічною частиною євроінтеграційного курсу України було забезпечення дипломатичної підтримки завершення процесу приєднання України до СОТ, яке відбулося16 травня 2008 року. У 2006 р. Україні запропоновано перейти до першої стадії інтеграції з ЄС — створення зони вільної торгівлі (цього нема навіть в СНД) після вступу до СОТ. Відносини Україна — НАТО — захист безпекових інтересів України, участь у створенні євроатлантичного простору стабільності та безпеки, поступова інтеграція до НАТО. Реалізація цієї мети має бути досягнуто через використання механізмів співробітництва з НАТО, зокрема Плану дій та щорічних Цільових планів (з 2005 р. — в рамках Інтенсіфікованого діалогу). На двосторонньому рівні Україна прагне використовувати увесь потенціал стратегічного партнерства на основі взаємного інтересу та спільних підходів до розвитку відносин з США, Росією та Польщею; досягти та підтримувати добрі відносин з країнами-сусідами в атмосфері поваги до суверенітету та територіальної цілісності. Україна досягатиме мети з просування в регіоні європейських цінностей, зокрема шляхом активної участі у розв'язанні заморожених конфліктів. Україна проводить активну багатосторонню політику в рамках універсальних та регіональних міжнародних організацій. Участь в ООН спрямована перш за все на просування інтересів України у процесі прийняття найважливіших для усієї світової спільноти рішень. Діяльність у рамках ОБСЄ залишатиметься важливим чинником доповнення та розширення регіональної та загальної стабільності і безпеки в Європі. Важливим пріоритетом для забезпечення стратегічних інтересів України є економічна експансія як на традиційних, так і нових ринках для українських товарів та послуг на Близькому Сході, в Латинській Америці, Азії та Африці. Постійним пріоритетом зовнішньої політики та сферою особливої уваги дипломатичних та консульських установ України є захист громадян України за кордоном та правукраїнської діаспори.

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: