Які із зазначених засобів можна використовувати для втирання у шкіру пацієн-

а) камфорний спирт;

б) камфорний порошок;

в) 20 % розчин кальцію хлориду;

г) 5 % настойка йоду;

ґ) 1 % розчин борного спирту?

Скільки водної витяжки (настою) лікарських рослин міститься в 1 столовій лох-

а) 20 мл;

б) 15 мл;

в) 10 мл;

Г) 5 мл?

7. Пацієнту необхідно зробити пробу на чутливість до пеніциліну. Яку кількість одиниць дії антибіотика треба ввести внутрішньошкірно:

а) 500 ОД;

б) 1000 ОД;

в) 2000 ОД;

Г) 3000 ОД; ґ) 4000 ОД?

8. Яку максимальну кількість лікарського розчину можна ввести одноразово в ор­ганізм за допомогою краплинного вливання:

а) 150—200 мл;

б) 400—500 мл;

в) 600—800 мл;

г) 1000—1500 мл; ґ) 2000—3000 мл;

Д) 4000—5000 мл?

9. При проведенні внутрішньовенного вливання 10 % розчину кальцію хлориду в пацієнта з'явилось різке відчуття жару. Що має зробити медична сестра:

а) припинити проведення інфузії і вийняти голку з вени;

б) зменшити швидкість введення ліків і заспокоїти пацієнта;

в) збільшити швидкість введення ліків;

г) дати пацієнту антипіретик (жарознижувальний засіб)?

10. Через ослаблення серцевої діяльності лікар призначив пацієнту парентеральне введення камфорної олії. Який метод її введення повинна застосувати медична се­стра:

а) внутрішньовенно струминно;

б) внутрішньовенно краплинно;

в) внутрішньом'язово;

г) підшкірно;

ґ) внутрішньосерцево?

11. Яка тривалість стерилізації шприців і голок у сухожаровій шафі за температу­ри 180 °С:

а) 45 хв;

б) 1 ґод;

в) 1,5 год;

Г) 2 год?

12. Яка тривалість стерилізації шприців і голок в автоклаві при 1,5 атм:

а) 30—40 хв;

б)45хв;

В) 1—1,5 год?

13. При яких умовах тиску, температури проводять стерилізацію медичного інстру­ментарію в автоклаві:

тиск (атм): температура (°С):*

а) 0,5 а) 100

б) 1,5 б) 105

в) 2 в) 110 г)3 г)115 r) 5? r) 132?

14. Назвіть термін зберігання стерильності медичного інструментарію після його стерилізації у сухожаровій шафі відкритим способом:

а) до 1 доби;

б) 2 доби;

в) 15 діб;

г) 20 діб; ґ) 30 діб.

15. Пацієнтка К. лікується в ендокринологічному відділенні, діагноз — цукровим діабет. Лікар призначив ввести 24 ОД інсуліну. Скільки мілілітрів інсуліну медична сестра має набрати в шприц ємністю 2 мл:

а) 0,7 мл; б)1,0мл;

в) 0,6 мл;

г) 0,8 мл; ґ) 0,9 мл?

Відповіді на контрольні питання

1 — лівий стовпчик — а, в; правий стовпчик — г, ґ; 2 — лівий стовпчик — ґ; правим стовпчик — а; 3 — в; 4 — ґ, б, г; 5 — а, ґ; 6 — б; 7 — б; 8 — г; 9 — б; 10 — г; 11 — б; 12 — б; 13 — лівий стовпчик — б; правий стовпчик — ґ; 14 — а; 15 — а.

Ситуаційні задачі

Задача 1

Під час роздавання ліків медична сестра видає пацієнту добову дозу препарату. Оці­ніть дії медичної сестри.

Задача 2

Пацієнт просить медичну сестру поставити йому свічку перед їдою. Подальші дд медичної сестри?

Задача З

Як правильно оформити вимогу на спирт?

Задача 4

Пацієнтові призначений еритроміцин у таблетках по 0,25 г 4 рази на день, але на посту є еритроміцин в таблетках по 0,1 г. Як вчинити?

Задача 5

Пацієнт просить подрібнити таблетку, що містить залізо. Що робити?

Задача 6

Пацієнтові призначають 1 % розчин нітрогліцерину. У медичної сестри немає цу­кру. Як можна дати хворому розчин нітрогліцерину?

Задача 7

Пацієнтові призначено послаблювальний засіб натще. Коли його слід дати?

Задача 8

У флаконах міститься по 500 000 ОД пеніциліну. Пацієнту призначена доза 1 000 000 ОД. Скільки мілілітрів 0,5 % розчину новокаїну потрібно для стандартного розведення?

Задача 9

При розведенні пеніциліну 0,5 % розчином новокаїну розчин помутнів. Як вчини­ти?

Задача 10

У відділенні немає 0,5 % розчину новокаїну для розведення пеніциліну. Чим його замінити?

Задача 11

Після стерилізації шприца та голки медична сестра доторкнулась рукою до вістря голки. Що потрібно зробити, аби запобігти ускладненню?

Задача 12

При внутрішньовенному вливанні 10 % розчину кальцію хлориду частина ліків по­трапила підшкірно в ділянці ліктьового згину. Яке можливе ускладнення? Які заходи слід здійснити?

Задача 13

Із флакона з вмістом 500 000 ОД антибіотика медична сестра має набрати разову дозу: а) 150 000 ОД; б) 125 000 ОД. Як це зробити?

Задача 14

Після проведення ін'єкції олійним розчином медична сестра поклала використаний шприц у загальну посудину з дезрозчином (3 % розчин хлораміну) разом з рештою від­працьованих шприців. Оцініть дії медичної сестри.

Задача 15

Під час узяття крові з вени медична сестра спочатку витягла голку, а потім зняла джгут. Опишіть можливу картину, яка виникла у цій ситуації.

Задача 16

Через ЗО хв після початку краплинного внутрішньовенного вливання течія рідини по системі припинилась. Як вчинити?

Задача 17

При невдалій венепункції під шкірою утворилася багрова пляма. Що сталося? Яких заходів необхідно вжити?

Задача 18

Під час проведення внутрішньовенної ін'єкції 10 % кальцію хлориду пацієнт від­чув пекучий біль у місці ін'єкції. Дії медичної сестри у такій ситуації.

Задача 19

При внутрішньовенному краплинному вливанні пацієнтові необхідно ввести інші ліки. Ваші дії.

Задача 20

Під час внутрішньовенного вливання лікувального розчину в пацієнта виникло по­рушення свідомості, з'явились симптоми колапсу, аритмія. Що могло стати причиною таких змін?

Задача 21

При підготовці до проведення внутрішньом'язових ін'єкцій антибіотиків п'ятьом хворим медична сестра підготувала на стерильний лоток: шприц — 5 мл, 5 голок діа­метром 40 мм, 5 ватних кульок, змочених у спирті, і 5 флаконів з розведеними антибі­отиками. Усе накрила стерильною серветкою. Чи все правильно підготувала медична сестра?

Задача 22

Через те що пацієнт не взмозі проковтнути таблетку, призначену лікарем, медична сестра залишила його без ліків. Чи правильно вона вчинила?

Відповіді на ситуаційні задачі

Задача 1

Медична сестра має видавати ліки лише на один прийом і спостерігати за їх при­йманням.

Задача 2

Пояснити пацієнтові, що супозиторії ставлять на ніч.

Задача З

Вимогу на спирт оформлюють на окремому бланку, ставлять підписи головного лі­каря, завідувача відділення, старшої медичної сестри та печатку лікувально-профілактичного закладу.

Задача 4

Поділити таблетку на 4 частини.

Задача 5

Пояснити пацієнтові, що такі таблетки не можна дрібнити. Запропонувати запити більшою кількістю води.

Задача 6

Розчин нітрогліцерину нанести на скоринку білого хліба.

Задача 7 Уранці.

Задача 8

5 мл на кожен флакон.

Задача 9

Такий розчин застосовувати не можна. З'ясувати причину. Зробити повторно роз­ведення, використовуючи інші флакони.

Задача 10

Водою для ін'єкцій або ізотонічним розчином натрію хлориду.

Задача 11

Замінити голку.

Задача 12

Некротизація. За таких умов ін'єкцію припинити і не виймаючи голки, відтягнути поршень, наскільки це можливо, всмоктуючи ним уведену рідину. Потім за допомогою стерильного ватного тампона притиснути місце пункції, видалити голку. Венепункцію повторити в іншому місці.

Задача 13

Набрати у шприц 1,5 мл (а), 1,25 мл (б).

Задача 14

Використані шприци після олійних розчинів обробляють в окремих ємностях.

Задача 15

Кровотеча струменем.

Задача 16

Довести до відома лікаря; спробувати просунути голку трішки далі у вену; якщо течія рідини не відновилася, переставити крапельницю на іншу вену.

Задача 17

Крововилив — гематома. Покласти міхур з льодом.

Задача 18

Припинити введення, накласти джгут вище місця введення, обколоти місце ізото­нічним розчином натрію хлориду, покласти міхур з льодом.

Задача 19

Перекрити систему і ввести ліки в гумову частину системи.

Задача 20

Анафілактичний шок.

Задача 21

Додати ще 4 шприци або 1 голку.

Задача 22

Ні, не правильно.

Тема XI

КЛІЗМИ. ГАЗОВИВІДНА ТРУБКА

-,

■ ■

, -

Після вивчення теми студент має: Знати:

— види клізм: очисна, проносна (олійна та гіпертонічна), сифонна, лікар­ська, поживна;

— протипоказання та можливі ускладнення при постановці різних видів клізм, газовивідної трубки;

— можливі проблеми пацієнта, наприклад: посилене газоутворення в киш­ках (метеоризм); відчуття сорому.

Уміти:

— спостерігати за діяльністю кишок у пацієнта;

— пояснити пацієнту суть маніпуляції і правила підготовки до неї. Володіти навичками:

— постановки клізм та газовивідної трубки (на фантомі).

Здуття живота (метеоризм), закреп, пронос — основні проблеми, з якими стикається медична сестра при спостереженні за діяльністю кишок у пацієн­тів. Такі проблеми можуть бути пов'язані як із захворюваннями травного ка­налу, так і з порушеннями здорового способу життя (нераціональне, незбалан-соване харчування, вплив на організм стресів, гіподинамічний режим дня, праці і відпочинку).

Метеоризм (від лат. теіеогізтив) — відчуття здуття, розпирання живота, зумовлене надмірним газоутворенням у кишках внаслідок зловживання рос-

линною їжею із значним вмістом клітковини (горох, боби, капуста), а також порушенням рухової (перистальтичної) активності кишок внаслідок знижен­ня тонусу їхніх стінок та непрохідності; зниження всмоктування газів стінка­ми кишок при їх нормальному утворенні; аерофагія — надмірне ковтання по­вітря з подальшим надходженням його в шлунок та кишки; може настати істеричний метеоризм внаслідок складних нервових механізмів.

Метеоризм — один із провідних симптомів гострих і хронічних захворю­вань шлунка, підшлункової залози, тонкої або товстої кишки. Іноді може бути спричинений функціональними порушеннями у діяльності нервової системи. При виникненні у пацієнтів метеоризму в їх дієті обмежують вміст вуглеводів: свіжий хліб, борош­няні вироби, солодощі (мед, цукерки), пиво, квас, го­рох, квасолю, капусту, картоплю. З вітрогонною метою використовують активоване вугілля або карболен (0,5—1 г тричі на день), водну витяжку квіток ромашки або плодів кропу. При тривалій затримці газів у киш­ках застосовують газовивідну трубку (кишкова трубка Квінке). Можна використовувати шлунковий зонд ди­тячого розміру або товстий гумовий уретральний кате­тер (№ 18—24). Газовивідна трубка — це товстостінна полірована гумова трубка завдовжки до ЗО—40 см (мал. 92). Кінець трубки з отвором 5—10 мм, який вво­дять у кишку, закруглений навколо центрального зрізаний поперечним розтином і відна трубка розширений воронкоподібно. Треба пам'ятати, що газо-

вивідну трубку можна вводити пацієнту декілька разів

протягом доби через певні проміжки часу, але вона може перебувати в пря­мій кишці не більше 1 год.

Деякі хронічні захворювання шлунка (гастрит, виразкова хвороба) і кишок (спастичний, атонічний коліт), підшлункової залози (панкреатит) можуть су­проводжуватися закрепами (запорами) або проносами.

Закреп (від лат. оЬвііраііо) — тривала (понад 2 доби) затримка виділення калу. Закреп може виникнути внаслідок функціональних або органічних за­хворювань кишок. Тривала затримка калу в кишках може не лише спричи­нити порушення його діяльності, але й негативно вплинути на перебіг серцево-судинних захворювань, захворювань органів дихання, видільної системи. У комплексних заходах боротьби із закрепами пацієнтам слід реко­мендувати збільшення обсягу фізичних вправ, зокрема ранкову гімнастику, масаж живота. У дієтичному харчуванні застосовують продукти зі значним вмістом клітковини (буряки, чорнослив, банани), а також водні витяжки із рослин з послаблювальною активністю (александрійський лист, інжир, жос­тір, ревінь).

При затримці калу в прямій кишці використовують механічне його вида­лення надітим на палець гумовим напальчником або за допомогою гумової ру­кавички. Для очищення нижніх відділів кишок застосовують клізми: очисну, олійну, гіпертонічну, а верхніх — сифонну.

Поняття про клізми. Особливості проведення очисної клізми дітям

Клізма (від грец. Шузта — промивання) — це введення в нижній відділ тов­стої кишки через відхідник різноманітних рідин з лікувальною та діагностич­ною метою.

Діагностичну клізму застосовують, наприклад, для розпізнання кишкової непрохідності. Для рентгенологічного дослідження товстої кишки (іригоско-пії) використовують контрастну клізму, яка вміщує суспензію рентгенокон­трастного препарату.

З лікувальною метою застосовують очисну, олійну, емульсійну, гіпертоніч­ну, сифонну, лікувальну, краплинну, поживну клізми (табл. 37, 38).

Таблиця 37. Порівняльна характеристики клізм: очисна, сифонна, послаблю-вальна олійна

Закінчення табл. 37

Очисну клізму призначають для розрідження та вилучення вмісту нижньо­го відділу товстої кишки.

Показання. Затримка випорожнень (закреп), підготовка пацієнтів до рент­генологічного дослідження кишок, нирок, ендоскопічного дослідження тов­стої кишки, операцій, пологів, штучних абортів; перед ставленням лікуваль­ної та поживної клізми; при отруєнні та інтоксикації.

Протипоказання. Гострі запальні процеси в ділянці відхідника, кровото­чивий геморой, пухлини прямої кишки в стадії розпаду, кровотечі з органів травлення.

акінчення табл. 38

Слід пам'ятати, що прохолодна вода подразнює кишки і посилює їхню пе­ристальтику. Застосування холодної води не бажане, адже може спричинити спазм кишок, біль у животі і затримку випорожнень при спастичному закрепі.

При закрепі, який супроводжується млявою перистальтикою кишок, став­лять прохолодну (20 °С, рідше 16—14 °С) клізму. При спастичному закрепі — теплі (40 °С) клізми.

Якщо клізма не подіяла, її повторюють через декілька годин.

Потрібно пам'ятати, що не можна одночасно вводити велику кількість рідини.

Олійна клізма. Дія клізми ґрунтується на послаблювальному ефекті внаслі­док посилення секреторної функції кишок і перистальтичної активності киш­кових м'язів. Дія олійної клізми на слизову оболонку кишки значно ніжніша, ніж очисної. Тому її призначають тим пацієнтам, яким потрібно очистити кишки з мінімальним їх подразненням, наприклад, при запальних процесах у ділянці відхідника, запаленні гемороїдальних вузлів.

Цю клізму призначають при стійкому закрепі. Ставлять її зазвичай на ніч. Використовують 50—200 мл підігрітої до температури 37—38 °С будь-якої рос­линної олії (маслинової, соняшникової, конопляної; вазелінового масла). Піс­ля цієї процедури пацієнт має спокійно лежати протягом 10—15 хв. Олія роз­тікається по стінці кишок, обволікує калові маси, розслаблює м'язи кишок і сприяє випорожненню (мал. 93).

Якщо дія олійної клізми через 10—12 год (вран­ці) не настала, ставлять звичайну очисну клізму.

Емульсійна клізма дає хороший спорожнюваль-ний ефект. Застосовують зазвичай у тяжкохворих, які перебувають на ліжковому режимі. Емульсію готують так: змішують 0,5 столової ложки води і 1 столову ложку риб'ячого жиру, додають 50— 100 мл води. Суміш вводять у пряму кишку за до­помогою гумового балона або шприца Жане.

Емульсію можна приготувати іншим способом. Заздалегідь готують 2 склянки настою ромашки (1 столова ложка сухої ромашки на 1 склянку окро­пу), збивають 1 жовток з 1 чайною ложкою гідро­карбонату натрію, заливають настоєм ромашки і додають 2 столові ложки вазелінового масла або гліцерину. Через 15—20 хв настає повне спорож­нення кишок.

Гіпертонічна клізма. Частіше призначають при Мал. 93. Олійна клізма: атонічних колітах, які супроводжуються закрепа- а — гумовий балон з ми, а також у разі післяопераційного парезу ки- трубкою; б — шприц Жане; шок. Механізм дії гіпертонічної клізми ґрунтуєть- в — введення наконечника ся на активації процесів транссудації рідини через У відхідник стінку кишки, а також на прискоренні перисталь­тики кишок, що сприяє розрідженню калових мас. Техніка застосування гі­пертонічної клізми не відрізняється від олійної, однак перший акт дефекації настає значно раніше — приблизно за півгодини після процедури.

Для посилення послаблювальної дії очисної клізми до гіпертонічного роз­чину іноді додають 1—2 столові ложки подрібненого дитячого мила.

Найчастіше використовують 20—30 % гіпертонічні розчини магнію суль­фату, натрію сульфату або 10 % розчин натрію хлориду в кількості 50—100 мл. Уводять за допомогою гумового балона або шприца Жане. Пацієнта просять затримати акт дефекації впродовж 20—ЗО хв. Гіпертонічна клізма спричинює велику кількість рідких випорожнень. Така клізма дуже подразнює слизову оболонку кишок, тому її застосовують рідко.

Враховуючи те, що гіпертонічна клізма завдяки своїй осмотичній дії сприяє виходу води з тканин у просвіт кишок, її застосовують при набряках, зокрема оболон головного мозку.

Сифонна клізма. Призначають при недостатній ефективності звичайної очисної клізми, а також при кишковій непрохідності, різноманітних отруєн­нях з метою швидкого і ефективного спорожнення кишок, а також для вида­лення з них продуктів бродіння, гниття і для відходження газів. Для виконан­ня процедури застосовують принцип сполучених судин: однією з них є кишка, іншою — лійка, закріплена на зовнішньому кінці гумової трубки. Для поста-

новки сифонної клізми використовують лійку ємністю 1—2 л, на яку надіва­ють гумову трубку завдовжки 1,5 м і діаметром не менше 1 см. Гумову трубку за допомогою сполучної частини (скляної трубки) з'єднують зі шлунковим зондом або кишковою трубкою. Для постановки сифонної клізми беруть 10— 12 л чистої води. Слід обов'язково стежити, щоб із кишок вийшло не менше рідини, ніж було введено, до чистих промивних вод.

Лікувальні клізми бувають місцевої та загальної дії. Клізми місцевої дії за­стосовують для зменшення подразнення запалення в товстій кишці, з метою безпосереднього впливу на патологічний процес, що локалізований у нижніх відділах кишок (сигмоподібна, пряма кишка), при коліті, сигмоїдиті, прокти­ті. Для усунення спастичного стану в цій ділянці, загоєння ерозій та виразок, а також для лікування запального процесу в параректальній клітковині і по­рожнині малого таза. Клізми загальної дії застосовують для введення в орга­нізм ліків або з метою живлення, у разі неможливості їх перорального прийо­му (опік слизової оболонки рота або стравоходу), при порушенні процесів всмоктування у системі ворітної вени, наприклад, при хронічній недостатнос­ті кровообігу, цирозі печінки. За допомогою лікувальної клізми можна вводи­ти глюкозу, серцеві глікозиди, хлоралгідрат, саліцилати, новокаїн і деякі інші речовини. Для лікувальної клізми можуть бути використані також водні екс­тракти ромашки, звіробою, валеріани, настойка беладони (остання справляє також і загальну дію).

Лікувального ефекту досягають, використовуючи такі розчини: лужно-сольовий (по 3/4 чайної ложки натрію гідрокарбонату і натрію хлориду роз­чинити віл води, підігрітої до температури 40—43 °С), калію перманганату (1 г на 1 л води), настій ромашки (1—2 столові ложки сухої ромашки залити 1,5 склянки окропу, настояти, процідити, додати 1/3 чайної ложки натрію хлориду і суміш температури 40—43 °С ввести у пряму кишку), відвар крохма­лю, шипшинову олію. Лікувальні клізми загалом є мікроклізмами, вміст ріди­ни в них не має перевищувати 50—100 мл. Температура лікувального засобу не має бути нижчою за 40 °С, адже низька температура сприяє позивам до акту дефекації, через що ліки не всмоктуються.

За 30—40 хв до постановки лікувальної клізми ставлять очисну і після спо­рожнення кишок розпочинають вводити ліки. Щоб запобігти механічному, термічному та хімічному подразненню кишок, ліки вводять разом з теплим ізотонічним розчином натрію хлориду або з обволікальною речовиною (50 г відвару крохмалю).

За допомогою лікувальної клізми вводять знеболювальні, заспокійливі та снодійні засоби. Для проведення процедури використовують гумову грушу або шприц Жане з гумовим наконечником (мал. 94).

Краплинна клізма. Застосовують для введення через пряму кишку великої кількості рідини або поживних речовин за умови, коли їх пероральне або парентеральне введення неможливе або утруднене, наприклад, при значних

опіках, термічних чи хімічних ушкодженнях стравоходу, при порушеному акті ковтання, сте­нозі воротаря.

Такий спосіб уведення в орга­нізм лікувальних розчинів є більш доцільним, адже надхо­дять у пряму кишку краплями і краще всмоктуються. При цьо­му вони не розтягують кишку, не посилюють її перистальтику і не провокують акт дефекації. Необхідно, однак, пам'ятати, що за допомогою краплинної клізми можна ввести в організм обмежену кількість лікарських засобів. У прямій кишці, крім води, всмокту­ються лише низькі концентрації розчину натрію хлориду, 5 % розчин глюкоз» разом з ізотонічним розчином натрію хлориду. Для постановки краплинної клізми використовують таку саму систему, що й для очисної, але в гумову трубку, яка з'єднує наконечник з кухлем Есмарха, вставляють крапельнищв із затискачем (мал. 95).

Його загвинчують так, щоб рідина з гумової труб­ки надходила у пряму кишку не струменем, а кра­плями. Затискач регулює частоту крапель (40—80— 120 крапель за 1 хв, що відповідає введенню 2—4—6 см³ рідини, здебільшого в межах 60—80 за 1 хв). Протягом 1 доби можна ввести до 3 л рідини.

Замість кухля Есмарха використовують систему з наконечником для внутрішньовенного введення ліків.

Кухоль з розчином підвішують на висоту 1 м над рівнем ліжка. Медична сестра зобов'язана слідкува­ти, щоб пацієнт був добре вкритий (адже ця процеду­ра за часом тривала), щоб не перегиналася трубка і не припинявся потік рідини.

Слід пам'ятати, що ставити краплинну клізму становки очисної (а) тж потрібно через ЗО—40 хв після очисної; температура краплинної (б) клізм рідини, яку вводять за допомогою краплинної кліз­ми, має бути 40—42 °С, тому до задньої стінки кухля Есмарха слід прикріпити грілку з водою 45 °С і стежити, щоб вона весь час була теплою.

Поживна клізма. Коли поживні речовини вводити через рот немає змог» (при різкому зневодненні організму, тотальній непрохідності стравоходу, пісхх операції на стравоході і кардіальному відділі шлунка), їх вводять через пряму!

кишку. Застосування таких клізм дуже обмежене. Зазвичай їх застосовують 2 рази на добу, рідше — 3 рази (щоб не спричинити подразнення прямої кишки). Саме в нижньому відділі товстої кишки всмоктуються вода, ізотонічний розчин натрію хлориду, розчин глюкози, розчини амінокислот. Якщо подразнення кишки все ж таки виникло, потрібно зробити перерву на декілька днів.

За ЗО—40 хв до постановки поживної клізми ставлять очисну клізму для повного очищення кишок. Теплий розчин поживної суміші набирають у гу­мовий балон або шприц Жане з катетером, змащують кінець балона (катетер) вазеліновим маслом, випускають з нього повітря і вводять у пряму кишку. Обережно стискають балон, щоб не подразнювалася слизова оболонка киш­ки. Відтак пацієнт має спокійно лежати, щоб не було позивів на дефекацію.

Об'єм поживної клізми має бути до 200 мл за 1 раз. Перевагу слід віддати краплинній поживній клізмі, адже рідина, що надходить у пряму кишку кра­плями, краще всмоктується. Не розтягує кишки і не підвищує внутрішньоче­ревного тиску. Не спричинює надмірної перистальтики кишок, не перешко­джає відходженню газів, а також не зумовлює болю.

Для постановки краплинної клізми беруть штатив, на який підвішують ку­холь Есмарха або систему для внутрішньовенного введення ліків. Поживні ре­човини розводять водою або розчином глюкози, підігрівають до потрібної тем­ператури. Наконечник змащують вазеліновим маслом і вводять його у пряму кишку.

Слід пам'ятати, що якість постановки клізми і ефект, який вона дає, за­лежать від уміння та відповідальності медичної сестри. Спершу слід добре під­готувати хворого. Якщо він ходить самостійно, його запрошують у спеціально відведену для постановки клізм кімнату, вкладають на кушетку і не залиша­ють наодинці до повного спорожнення кишок. Якщо клізму потрібно постави­ти у палаті, біля ліжка хворого бажано прилаштувати ширму, щоб не травму­вати його психіку, або попросити вийти з палати інших пацієнтів, якщо вони

самостійно ходять. Після постановки клізми ділян­ку відхідника обмивають, насухо витирають, палату провітрюють.

Особливості проведення очисної клізми дітям

1. Підготувати стерильний грушоподібний ба­лон з гумовим наконечником від № 1/2 ■— до № 9 (мал. 96).

3. Дитині першого півріччя процедуру проводять на сповивальному столі, дитині старшого віку — у клізменій кімнаті. Перед виконанням маніпуляції дитині слід помочитися.

4. Для проведення маніпуляції дитину першого півріччя спиною уклада­ють на стіл і лівою рукою піднімають йому ніжки догори. Дитину 6 міс. укла­дають на лівий бік, спиною до того, хто виконує процедуру, ноги дитини під­водять до живота.

5. Обережно вводять наконечник у відхідник на глибину 3—5 см, у напрям ку спочатку паралельно пупку, а після проходження внутрішнього та зовніш­нього сфінктерів (м'язів-замикачів) — паралельно куприку.

Застереження! Що повільніше стискувати грушу, то менше завдається не­спокою дитині і довше вода затримається у прямій кишці.

Відтак оцінюють ефективність клізми, переконуються, що виділення міс-1 тять калові маси.

Перелік практичних навичок

1. Подавання судна пацієнтові.

2. Застосування газовивідної трубки.

3. Постановка очисної та проносної клізм.

4. Постановка олійної та гіпертонічної клізм.

5. Постановка сифонної клізми.

6. Постановка лікувальної клізми (мікроклізми).

7. Навчання пацієнта догляду за колостомою (стомою).

Подавання судна пацієнтові

Мета: догляд за тяжкохворими.

Підготувати: судно, клейонку, пелюшку, корнцанг, тампони, теплий 0,1 % розчин перманганату калію. Послідовність дій

1. Люб'язно привітатися з пацієнтом, назватися йому.

2. Пояснити пацієнту хід і суть процедури.

3. Отримати згоду пацієнта на виконання процедури.

4. Підготувати оснащення.

5. Відгородити пацієнта ширмою від оточуючих.

6. Сполоснути судно теплою водою, залишивши в ньому трохи води.

7. Ліву руку підвести під крижі, допомагаючи пацієнтові підняти сідницю.

8. Правою рукою підвести клейонку і судно під сідниці, поклавши між суд­ном і сідницями пелюшку.

9. Прикрити пацієнта ковдрою, залишити самого (якщо дозволяє стан).

10. Підняти пацієнта, підвівши руку під крижі, і дістати судно.

11. Накрити судно кришкою і винести в туалет.

12. Вилити вміст судна в унітаз, промити судно гарячою водою з мийним порошком.

13. Дезінфікувати в 3 % розчині хлораміну протягом 1 год, промити під проточною водою.

14. Пацієнта підмити, просушити промежину, прибрати клейонку.

Застосування газовивідної трубки

Мета: виведення газів з кишок.

Показання: метеоризм.

Підготувати: стерильну газовивідну трубку (в упаковці), вазелін, шпа­тель, судно (якщо процедура виконується в ліжку), туалетний папір, рукавич­ки, ширму (якщо процедура виконується в багатомісній палаті).

Послідовність дій

1. Люб'язно привітатися з пацієнтом, назватися йому.

2. Пояснити пацієнту хід і суть процедури.

3. Отримати згоду пацієнта на проведення процедури.

4. Підготувати оснащення.

5. Відгородити пацієнта ширмою від оточуючих.

6. Надіти рукавички.

7. Запропонувати або допомогти пацієнту лягти на лівий бік із зігнутими в колінах і підведеними до живота ногами (якщо пацієнту протипоказане поло­ження на лівому боці, газовивідну трубку ставити в положенні пацієнта лежа­чи на спині із зігнутими в колінах і розведеними ногами).

8. Покласти під сідниці пацієнта клейонку, а на неї пелюшку.

9. Поставити на пелюшку, поруч із пацієнтом, судно з невеликою кількістж води (у деяких випадках пацієнт може ходити із введеною газовивідною трій­кою).

10. За допомогою шпателя взяти невелику кількість вазеліну і змастити ним закруглений кінець трубки на відстань 20—ЗО см.

11. Перегнути трубку, затиснути її вільний кінець між IV і V пальцями пра­вої руки, закруглений кінець взяти як ручку.

12. Розсунути сідниці І і II пальцями лівої руки, правою рукою ввести газо­вивідну трубку в пряму кишку на глибину 20—ЗО см.

13. Опустити вільний кінець трубки в судно (тривалість процедури визна­чає лікар).

14. Зняти рукавички. Вимити і висушити руки.

15. Надіти рукавички, витягти трубку і покласти її в судно. Обтерти відхід­ник пацієнта туалетним папером у напрямку спереду назад (у жінок).

16. Прибрати клейонку і пелюшку, зняти рукавички, вимити і висушитж руки.

Постановка очисної та проносної клізм

Мета: очищення кишок, лікувальна, діагностична.

Показання: закрепи, підготовка до рентгенологічного дослідження, до опе­рації, пологів, при отруєннях.

Протипоказання: захворювання прямої кишни, шлунково-кишкові крово­течі.

Підготувати: кухоль Есмарха (див. мал. 95) з гумовою трубкою завдовж­ки 1,5 м, наконечник, вазелін, клейонку, судно, 1,5 л перевареної води кімнат­ної температури.

Послідовність дій

1. Люб'язно привітатися з пацієнтом, назватися йому.

2. Пояснити хід і суть процедури.

3. Отримати згоду пацієнта на проведення процедури, надіти рукавички.

4. У кухоль Есмарха налити 1—1,5 л води, підвісити його на штативі.

5. Відкрити вентиль на гумовій трубці і випустити повітря, закрити вен­тиль.

6. Наконечник змастити вазеліном.

7. Вкласти пацієнта на топчан, вкритий клейонкою, на лівий бік, ноги зі­гнути в колінах і підвести до живота.

8. Лівою рукою розвести сідниці, а правою обережно ввести наконечник на 8—10 см, спочатку догори у напрямку до пупка, потім паралельно до куприка.

9. Відкрити вентиль, пацієнта попросити глибоко дихати животом, вода при цьому поступає до кишок.

10. Коли води в кухлі залишиться небагато, вентиль закрити, наконечник обережно витягти.

1. Пацієнт лежить на с

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: