|
Соціальна робота з особами, що займаються секс-бізнесом
Суспільство завжди шукало шляхи і засоби боротьби з проституцією. В історії існували три основні форми політики стосовно проституції: прогибіционізм (заборона); регламентація (реєстрація і медичне спостереження); аболіционізм (профілактична, роз'яснювально-виховна робота при відсутності заборон і реєстрації). Заборони виявилися безсилими, репресії – в принципі малоефективними в боротьбі з проституцією. Як показав історичний досвід, ні правова, ні медична регламентація, спрямована проти представниць цієї найдавнішої професії, не дозволяє повністю вирішити дану проблему. Важливим елементом є профілактична робота, яка будується на інформаційно-просвітницькому, соціально-психологічному та медико-соціальному підходах. Таким чином, можна виділити основні фактори, що стримують розвиток проституції та необхідні в боротьбі з нею. 1. На макрорівні, пов'язаному з державною соціальною політикою і її плануванням, прийняттям законодавчих заходів, вирішенням суспільних і державних питань у регулюванні проблем проституції, організацією соціальної допомоги населенню, в якості основних факторів виступають наступні: • підвищення життєвого рівня населення; • згладжування соціальної і матеріальної нерівності в суспільстві; • зміцнення і стабілізація інституту сім'ї; • контроль за випуском і продажем порнографічної літератури, відеопродукції; • введення кримінальної відповідальності за сутенерство; • формування негативного ставлення до проституції в суспільстві. 2. На мезорівні, який розглядає відносини між індивідуумом і основними соціальними групами – сім'єю і колективом освітньої установи, групою однолітків, – найважливішим чинником є реалізація програми статевого виховання школярів через інститут сім'ї і соціальний інститут освіти. 3. На мікрорівні, вивчає розвиток і становлення конкретної особистості, можна виділити наступні фактори: • розвінчання думки про проституцію як про дозвільному, забезпеченому, красивому способі життя; • виховання в дитині, підлітку високоморальних якостей. Контрольні питання 1. Опишіть історію існування і розвитку проблеми проституції 2. Дайте визначення поняття «проституція» і охарактеризуйте її ознаки. Перерахуйте основні причини існування проституції в нашому суспільстві. 3. Розкрийте характерні особливості і приведіть типологію жіночої проституції. 4. Обґрунтуйте актуальність вивчення причин дитячої проституції. Охарактеризуйте її особливості. 5 Перерахуйте основні, на ваш погляд, заходи боротьби з поширенням проституції в нашій країні. Лекція 21. ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З ВІЛ-ІНФІКОВАНИМИ ТА ХВОРИМИ НА СНІД
План 21.1 Походження ВІЛ/СНІДу 21.2 Соціальний супровід осіб з ВІЛ/СНІД 21.3 Система соціального захисту хворих на ВІЛ-СНІД
Ключові слова:ВІЛ/СНІД, соціальна робота, соціальний супровід. Походження ВІЛ/СНІДу
Україна стоїть на межі загальнонаціональної епідемії ВІЛ/СНІД. Викликає занепокоєння той факт, що за останні п'ять років кількість випадків ВІЛ-інфекції в Україні зросла у 20 разів. Наслідки такого високого рівня поширеності можуть загрожувати більшій частині соціально-економічних досягнень країни за роки незалежності, чи звести їх нанівець. На жаль, Україна вважається країною з дуже високою інфікованістю вірусом, її середовище характеризується високим рівнем поширеності, й вірус може розповсюджуватися швидко, особливо, серед молоді. Перші випадки СНІДу були зареєстровані в 1981 р. у США. Хвороба, почавши з декількох випадків у середовищі гомосексуалістів, уже через рік була зареєстрована в 16 країнах у 711 чоловік, через 5 років – у 113 країнах у 72 504 чоловік. Щоб краще уявити собі масштаби епідемії СНІДУ нерідко використовують аналогію з айсбергом. Виявлених на сьогоднішній день хворих вважають верхівкою айсберга. Підводна його частина, найближча до поверхні, умовно позначає нерозпізнану групу хворих і осіб з так називаними СНІД – асоційованими захворюваннями – приблизно 5-6 на кожен розпізнаний випадок. Основна глибоководна частина айсберга – це люди, у яких поки немає ніяких ознак хвороби, але вони вже заражені ВІЛ і в недалекому майбутньому в них варто очікувати розвитку хвороби. По оцінках учених, таких людей у 50-100 разів більше, ніж виявлених хворих на СНІД. Особливістю хвороби є багатогранність її впливу на медичні, демографічні, соціально-економічні, політичні аспекти кожного суспільства, що ставить ВІЛ/СНІД на рівень планетарного лиха, збитки від якого порівнюють із наслідками світових воєн. Із суто медичної проблеми охорони здоров’я ВІЛ/СНІД перетворився на проблему соціального розвитку та національної безпеки. ВІЛ – це вірус імунодефіциту людини. Потрапляючи в організм людини, він викликає смертельне інфекційне захворювання, назване прийнятим у міжнародній практиці терміном «ВІЛ-інфекція». Хвороба протікає довго, має кілька стадій, останню з яких з різноманітними клінічними проявами позначають терміном «синдром набутого імунодефіциту» (СНІД). Термін «синдром» позначає сукупність симптомів хвороби. Тому в кожнім випадку ВІЛ/СНІДа відзначалася глибока поразка імунної системи, а саме її недостатність. У цьому випадку говорять про «імунний дефіцит». ВІЛ-інфекція – це стан, за якого в крові людини наявний вірус. ВІЛ-інфекція протікає протягом багатьох років. Якщо ВІЛ-інфекцію не лікувати, то через 6-10 (іноді до 20) років імунітет – здатність організму протистояти різним хворобам – поступово знижується і розвивається СНІД – синдром набутого імунодефіциту. Найпоширеніший шлях розповсюдження ВІЛ-інфекції – використання наркоманами брудних шприців для ін’єкцій. Другим за впливовістю чинником поширення ВІЛ-інфекції є практика надання сексуальних послуг за гроші. ВІЛ не передається при звичайних побутових контактах з людьми. Цей факт доведено науковими дослідженнями, медичною практикою та багаторічним досвідом мільйонів людей. Неушкоджена шкіра є нездоланним бар’єром для вірусу. Тому ВІЛ не передається через рукостискання та обійми. Вміст вірусу у слині є незначним. Тому ВІЛ не передається через поцілунок. ВІЛ не передається через укуси комах. Проблема поширення ВІЛ–інфекції/СНІДу викликає занепокоєння української та світової спільноти і визначена урядом України як пріоритетний напрям соціальної політики. ВІЛ – вірус імунодефіциту людини, що, на думку багатьох спеціалістів, пригнічуючи імунну систему, призводить до захворювання СНІДом. Належить до лентивірусів, підгрупи ретровірусів. Вірусне навантаження – характеристика кількості ВІЛ у крові. Чим більше ВІЛ у крові, тим швидше і з більшою імовірністю відбувається зменшення кількості СД4 і тим більшим є ризик розвинення симптомів чи появи у найближчі декілька років інших захворювань. Імунодефіцит – нездатність деяких ланок імунної системи нормально функціонувати, в результаті чого знижується опірність організму людини до інфекційних агентів і підвищується ймовірність розвитку різних захворювань, до яких в іншому випадку пацієнт не був би схильний. Імуномодулянти – природні або синтезовані речовини, які стимулюють, направляють чи відновлюють нормальну імунну відповідь. СНІД – синдром набутого імунодефіциту. Завершальна стадія ВІЛ-інфекції. ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования... ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры... Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот... Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|