Пункти управління, їх призначення, склад та умовні позначення.
Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Пункти управління, їх призначення, склад та умовні позначення.





Для управління військами в польових умовах в з’єднаннях, частинах і підрозділах утворюються пункти управління (ПУ), до складу яких входять:

1) посадові особи органів управління (ПО ОУ);

2) технічні засоби управління або вузол зв`язку (ВЗ);

3) підрозділи забезпечення і обслуговування.

Пункти управління (ПУ) – це спеціально обладнані в інженерному відношенні і оснащені технічними засобами місця (ВЗ), звідки командир та інші органи управління здійснюють управління підрозділами (частинами) при підготовці та в ході бою.

Для управління військами утворюються наступні пункти управління :

- командно-спостережні пункти (КСП);

- спостережні пункти (СП);

- командні пункти (КП);

- запасні командні пункти (ЗКП);

- допоміжні пункти управління (ДПУ);

- тилові пункти управління (ТПУ) або пункти управління логістикою (ПУЛ);

- передові пункти управління (ППУ);

- повітряні пункти управління (ПвПУ).

Передові пункти управління і повітряні ПУ організаційно входять до складу командного пункту.

В підрозділах (взвод, рота, батальйон) створюються КСП.

В бригаді розгортаються КП, ЗКП, ТПУ (ПУЛ), ППУ, ПовПУ.

В АК, ОК розгортаються КП, ЗКП, ТПУ (ПУЛ), ППУ, ПовПУ, ДПУ.

Всі ці ПУ утворюються як в обороні так і в наступальній операції і можуть бути стаціонарними та рухомими.

Стаціонарні ПУ, як правило, є захищені. В мирний час на них організується несення бойового чергування черговими змінами (скороченими бойовими розрахунками) оперативного складу штабу та вузла зв’язку.

Рухомі ПУ обладнуються в інженерних спорудах, а також на штабних та командно-штабних машинах. Як правило, вони розгортаються з початком бойових дій.

Місця розгортання ПУ повинні бути відомі тільки тим посадовим особам, яким вони необхідні для виконання своїх службових обов’язків.



КП – основний ПУ, з якого командувач (командир) здійснює керівництво підлеглими з’єднаннями та частинами (підрозділами) при підготовці та під час проведення операції (бою).

Пункти управління на бойових графічних документах зображуються умовними знаками.

3. Способи управління військами. Зв`язок – основний спосіб, який забезпечує управління військами в бою.

Управління військами здійснюється шляхом особистого спілкування командирів

(начальників), через офіцерів зв’язку, яких посилають у війська, за допомогою технічних засобів – в першу чергу засобів зв’язку.

1. Особисте спілкуваннядозволяє командиру більш детальніше з’ясувати обстановку, безпосередньо довести до підлеглих або уточнити своє рішення, надати їм практичну допомогу і проконтролювати їх дії.

Особисте спілкування може здійснюватися:

- викликом підлеглих командирів до старшого командира;

- виїздом старшого командира до підлеглого командира;

- при спільному розташуванні ПУ старшого і підлеглого.

Усі ці способи особистого спілкування мають свої недоліки.

При виклику підлеглого до старшого командира, підлеглий деякий час знаходиться у відриві від своїх військ, що негативно впливає на боєготовність.

При виїзді старшого командира до одного з підлеглих, погіршуються умови для управління рештою підлеглих.

Спільне розташування пунктів управління старшого командира і підлеглого виключає ці недоліки, але у бойовій обстановці буде зустрічатися дуже рідко.

Особисте спілкування найбільш застосовується в період підготовки бойових дій. В інших випадках воно буде не завжди можливе і доцільне.

2. Офіцери зв’язку висилаються у війська з метою передачі наказів, контролю виконання раніше отриманих розпоряджень, ознайомлення підлеглих командирів зі змінами обстановки, уточнення обстановки у військах і доповіді про неї командиру або начальнику штаба. Правильне використання офіцерів зв’язку дозволяє швидко вирішити багато питань і здійснити безпосередню перевірку виконання наказів на місцях.

Проте, треба мати на увазі, що в умовах застосування зброї масового ураження, при наявності відкритих флангів і частих змін обставин, відправлення офіцерів зв’язку у війська буде значно ускладнене. При цьому необхідна терміновість передачі інформації може бути забезпечена далеко не завжди.

3. Таким чином, з викладеного вище, можна зробити висновок, що в сучасних умовах без технічних засобів керувати військами неможливо. Крім того, в сучасних умовах ведення бойових дій виникає цілий ряд проблем щодо управління, вирішити які можливо тільки за допомогою технічних засобів, іншими словами, за допомогою засобів зв’язку і засобами автоматизованого управління військами.

Управління літальними апаратами і об’єктами, підводними човнами і надводними кораблями, військами, які діють в оточенні і партизанськими загонами в тилу ворога можливе тільки за допомогою засобів зв’язку, а саме за допомогою радіозв’язку.

Таким чином, основним засобом, який забезпечує управління військами в сучасних умовах, є зв’язок. Він призначений для обміну інформацією в системах управління військами і зброєю.

Зв’язок організовується відповідно з рішенням командира, вказівками начальника штабу і розпорядженням по зв’язку вищестоящого штабу.

Відповідальність за організацію і стан зв’язку несе начальник штабу, а за зв’язок по управлінню частинами (підрозділами) тилу і технічного забезпечення – відповідно заступники командира з тилу та з озброєння. Безпосередньо організовує зв’язок і несе відповідальність за роботу – начальник зв’язку.

4. Вимоги до зв`язку. Основні завдання зв’язку.

Вимоги до зв'язку і АУВ.

Зв'язок і АУВ повинні задовольняти вимогам своєчасності, достовірності та безпеки.

Своєчасність характеризує здатність зв'язку і АУВ виконувати покладені на них завдання в задані (нормативні) строки.

Своєчасність досягається: постійною готовністю зв'язку і АУВ до виконання покладених на них завдань; високою кваліфікацією особового складу та чіткою організацією чергування на елементах системи зв'язку і АУВ; правильним вибором засобів і способів забезпечення зв'язку і АУВ; створенням на пунктах управління зручностей у користуванні засобами зв'язку і автоматизації; організацією контролю за проходженням інформації та вирішенням інформаційних, розрахункових та інших задач у встановлені (нормативні) строки.

Достовірність характеризує здатність зв'язку і АУВ забезпечувати обмін інформацією, її обробку, зберігання і видачу посадовим особам із заданою точністю.

Достовірність зв'язку і АУВ досягається: регулярним контролем і підтриманням характеристик каналів, трактів та засобів зв'язку і автоматизації в межах встановлених норм; повторним передаванням повідомлень; передаванням повідомлень водночас по декількох каналах зв'язку, утворених різними засобами; використанням для передавання найбільш важливих повідомлень каналів зв'язку кращої якості; перевіркою достовірності функціонування засобів зв'язку і автоматизації; застосуванням апаратних та апаратно-програмних способів підвищення достовірності.

Безпека характеризує здатність зв'язку і АУВ зберігати в таємниці зміст інформації, протистояти її зміні і знищенню та введенню хибної інформації.

Безпека зв'язку і АУВ досягається: обмеженням доступу до інформації посадових осіб; застосуванням засобів засекречування; виключенням несанкціонованого доступу до інформації апаратними, програмними, криптографічними методами та організаційними заходами; використанням документів прихованого управління військами; застосуванням ефективних способів паролювання та імітозахисту; перевіркою інформації шляхом її зворотного передавання; дотриманням правил та організацією контролю щодо встановлення зв'язку, обміну інформацією, використання засобів автоматизації управління та виконання вимог по прихованому управлінню військами; негайним припиненням виявлених порушень.

 

Основні завдання зв'язку.

Відповідно з оперативно-тактичними умовами ведення бойових дій, призначенням системи управління, вирішуваними військами задачами і вимогами, які пред’являються до управління військами перед зв’язком ставляться такі основні завдання:

1) забезпечення стійкого зв'язку з вищестоящим штабом і своєчасного прийому сигналів бойового управління та розпоряджень;

2) забезпечення управління підлеглими частинами (підрозділами) і зброєю в будь-яких умовах обстановки;

3) забезпечення обміну інформацією між приданими, підтримуючими та взаємодіючими з’єднаннями, частинами і підрозділами (сусідами, елементами бойового порядку, що діють в зоні відповідальності, підтримуючою авіацією) на всіх етапах бойових дій;

4) забезпечення своєчасної передачі сигналів оповіщення і попередження військ про безпосередню загрозу використання противником зброї масового ураження, повітряного противника, радіаційне, хімічне та біологічне зараження.

5) забезпечення управління органами бойового, технічного та тилового забезпечення бойових дій об’єднань, з’єднань, частин і підрозділів щодо передачі розпоряджень і отримання донесень від них;

6) збір даних про противника і обстановку, яка склалася, від розвідувальних органів та об’єднань, з’єднань, частин і підрозділів, що діють попереду.









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2018 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.