Принцип комплексного застосування засобів, родів та видів зв’язку.
Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Принцип комплексного застосування засобів, родів та видів зв’язку.





Принцип комплексного використання засобів зв’язку пропонує одночасне застосування на кожному напрямку засобів різних родів і видів зв’язку.

У залежності від важливості напрямку, наявності засобів і умов обстановки на ньому можуть розгортатися дві й більше ліній зв’язку засобами різної фізичної природи (проводові, радіорелейні, радіо та ін.), якими може забезпечуватся один або декілька зв’язків різного виду (ТФ, ТГ, ПД, ФКС).

Застосування засобів різних родів і видів зв’язку під час утворення систем зв’язку і АУВ визначається їх тактико-технічними характеристиками, умовами бойової обстановки й місцевості.

Аналіз тактико-технічних можливостей, переваг і недоліків різних засобів зв’язку показує, що в сучасній війні жодний засіб зв’язку не може повністю забезпечити потреби управління військами.

Для забезпечення потрібної якості зв’язку в складних умовах ведення сучасних бойових дій, необхідне комплексне використання в різному поєднанні засобів, родів і видів зв’язку. При цьому одні роди (види) зв’язку на напрямках можуть бути основними, що використовуються для забезпечення зв’язку в даний момент часу, інші - резервними (дублюючими). Основними є ті засоби, які в даній обстановці здатні найбільш повно забезпечити потреби управління військами.

Так, радіозасоби є основними, а в багатьох випадках і єдиними засобами зв’язку з рухомими об’єктами й з військами, що переміщаються (оточенні), а телефонний засекречений зв’язок - основним видом зв’язку з ними. За інших умов обстановки більш ефективними можуть бути інші засоби зв’язку. Наприклад, в умовах активної радіорозвідки й сильних перешкод противника проводові та рухамі засоби забезпечують більшу їх прихованість, а слуховий телеграф - стійкість напрямків зв’язку.



У всіх випадках рекомендується застосовувати ті засоби, які максимально забезпечують збереження в таємниці не тільки змісту інформації, але й самого факту її передачі.

 

13. Загальна характеристика радіозв`язку. Переваги і недоліки радіозв`язку.

Призначення і загальна характеристика радіозв’язку

Радіозв’язок – це рід зв’язку, який здійснюється за допомогою електромагнітних хвиль, що передаються в просторі зі швидкістю світла.

Радіозв’язок між кореспондентами може бути двохстороннім, коли інформація поступає до кореспондентів один від одного,та одностороннім, коли інформація поступає тільки від одного кореспондента до другого, безпосередньо між кореспондентами або через спеціальні пункти переприйому чи ретрансляції.

По характеру обміну радіозв’язок буває симплексним, дуплексним або напівдуплексним.

Симплексний радіозв’язок- це вид радіозв’язку, при якому кореспонденти працюють на передачу та прийом почергово.

При дуплексному радіозв’язку кореспонденти працюють на передачу та прийом одночасно незалежно один від одного.

При організації радіозв’язку керуються слідуючими принципами:

-радіозв’язок старшого командира(штабу) з підлеглими командирами (штабами) організується розпорядженням старшого командира (штабу);

-радіозасоби виділяються старшим і підлеглими командирами (штабами);

-радіозв’язок між взаємодіючими військами організовується розпорядженням командира, який організовує взаємодію. Радіозасоби виділяються взаємодіючими частинами. В деяких випадках радіозв’язок взаємодії організовується через офіцерів-представників, які прибувають на ПУ сухопутних військ зі своїми радіостанціями.

Радіозасоби використовуються в усіх видах Збройних Сил та ланках управління. Вони є основними, а в більшості випадків єдиними, засобами прямого зв’язку, які спроможні забезпечити управління військами при тяжких обставинах, а також при знаходженні командирів і штабів на марші.

В тактичній та оперативно-тактичній ланках управління, зв’язок радіо-засобами є основною частиною первинної мережі системи зв’язку. Зв’язок радіозасобами організовується безпосередньо між органами та об’єктами управління. Він забезпечується від усіх пунктів управління (КП, ЗКП, ТПУ та ін.), що дає можливість постійного управління військами в тяжких умовах при веденні бойових дій, і організовується так, щоб максимально задовольнити потреби управління військами, планується з таким розрахунком, щоб зміни оперативно-тактичних обставин не змінювали його організації, а необхідне коригування можна було б проводити в мінімально короткі строки.

Переваги та недоліки радіозв’язку

Радіозв’язок володіє рядом переваг, важливими з яких є:

- можливість швидкого встановлення радіозв’язку на значні відстані;

- висока мобільність радіозв’язку;

- можливість забезпечення зв’язку з рухомими об’єктами;

- можливість забезпечення зв’язку з радіокореспондентами, місцезнаходження яких невідомо;

- можливість забезпечення зв’язку через непрохідні ділянки місцевості та територію, яка зайнята ворогом;

- можливість забезпечення передачі повідомлень і сигналів одночасно великій кількості кореспондентів;

- можливість забезпечення зв’язку через декілька інстанцій уверх і униз.

Разом з тим, при організації та забезпеченні радіозв’язку необхідно враховувати його недоліки:

- можливість перехвату противником наших радіопередач;

- можливість визначення місцезнаходження працюючої радіостанції за допомогою радіопеленгації;

- можливість створення навмисних перешкод з боку противника;

- залежність якості радіозв’язку від атмосферних та електричних перешкод в місцях прийому, умов проходження радіохвиль, а також від іонізації атмосфери при висотних ядерних вибухах;

- можливість радіоперешкод, які створюються при одночасній роботі своїх радіо, радіорелейних і радіотехнічних засобів;

- зменшення дальності радіозв’язку під час руху радіостанцій.

Вмілою організацією та правильним використанням радіозв’язку можна забезпечити безперервне управління військами в тактичній та оперативно-тактичній ланках управління в самих тяжких умовах бойової обстановки.

Радіозасоби впроваджені до механізованого відділення, бронеоб’єкту, а в деяких випадках до солдата.

В залежності від призначення, радіозасоби поділяються на переносні та возимі, які розміщуються в автомобілях, бронеобєктах (бойових машинах піхоти, бронетранспортерах, танках), гелікоптерах і т.і.

Поняття про радіодані.

Своєчасність встановлення, завадостійкість та скритність зв'язку радіо-засобами в значній мірі залежить від якості розробки радіоданих і своєчасного доведення їх до виконавців. Варіант радіоданих являє собою окремий комплект радіодокументів, який дає можливість при наявності радіозасобів забезпечити необхідний радіозв’язок.

До комплекту радіодокументів (радіоданих) входять:

- частоти зв'язку (частотні розклади);

- таблиці позивних радіостанцій;

- час зміни частот і позивних;

- таблиця чергового радиста та ключі до неї;

- таблиця парольних груп;

- азимути на кореспондентів;

- таблиці для набору позивних та ключі до них;

- вид зв`язку.

Порядок розробки, використання та зберігання радіодокументів визначено спеціальними інструкціями.

Радіодані розробляються та розподіляються централізовано від Генерального Штабу до військових частин та підрозділів і надсилаються підлеглим разом з розпорядженням по зв'язку.

Варіанти радіоданих можуть розроблятися як вручну, так і за допомогою ЕОМ на один умовний радіорік. При розробці радіоданих на ЕОМ радіодані видаються (розпечатуються) таблицями. Крім робочого варіанту розробляється запасний на випадок компроментації робочого варіанту.

Радіодані розробляються із розрахунку забезпечення управління військами тільки по радіо в умовах завад противника (передбачається необхідна кількість потайних та резервних стрічок в радіомережах).

Довільне призначення радіоданих в усіх випадках категорично заборонено.

а) Частоти

Розподіл та призначення частот зв'язку є найвідповідальнішою та найбільш важкою частиною роботи. Частоти призначаються із переліку таблиць.

Радіостанціям призначаються частоти: робочі, запасні, як денні так і нічні. Робочі і денні даються в чисельнику, запасні та нічні – в знаменнику.

При призначенні частот враховують:

- заборонені частоти, відведені іншим відомствам;

- взаємні завади працюючих радіостанцій на основній частоті та її гармоніках;

- умови розповсюдження радіохвиль різних діапазонів.

б) Позивні

Позивний – це умовне найменування радіостанції кореспондента. Позивні радіостанцій розподіляються на радіотелеграфні і радіотелефонні, які можуть бути постійними чи змінними.

Радіотелеграфні позивні – це чотирьохзначні сполучення окремих букв і не більше однієї-двох цифр (КН2Л, Р4ІД). Набираються телеграфні позивні по cпеціальним таблицям.

Радіотелефонні позивні складаються із одного слова і двох цифр. Слово, як правило, виражає найменування предмета і набирається по спеціальній таблиці(Зебра 63).

в) Таблиця чергового радиста та ключі до неї (ТЧР-98).

Для ведення службових переговорів по відкритим радіоканалам у чергових радистів є спеціальні таблиці чергового радиста (ТЧР-98). Таблиця являє собою розгорнутий аркуш, розбитий на 100 клітин (10×10), які пронумеровані від 00 до 99. В цих клітинах знаходиться службова інформація по питанням встановлення та ведення радіозв’язку, а також букви алфавіту, наприклад: „Відкрийте роботу в р/н№», «Переходьте на запасну частоту» і таке інше. Вертикальні та горизонтальні ключі таблиці являють собою сполучення з 3-х букв алфавіту, які пронумеровані від 0 до 9.

 

 

Зміна ключів здійснюється 1 раз на добу в 00 годин 00 хвилин за Київським часом. При кодуванні першою літерою береться літера із вертикального ключа, друга – одна із літер горизонтального ключа, вписані відповідно в колонку та рядок, на перехресті яких знаходиться кодуєме повідомлення.

г) Паролювання

Паролювання використовується з метою визначення дійсності радіостанцій, які ведуть передачу, своєчасного присікання можливих спроб радіостанцій противника вступати у зв'язок з нашими радіостанціями з метою радіодиверсій.

Порядок призначення паролів може бути самим різним і встановлюється відповідними розпорядженнями начальників, які організовують радіозв’язок.

Пароль запитується черговим радистом.

Обов’язковий запит пароля повинен проводитися в таких випадках:

- коли черговий радист прийомної станції запідозрює, що передаюча станція стороння;

- при входженні в радіомережу радіостанцій, позивні яких не зазначені в радіоданих;

- при початковому встановленні радіозв’язку на нових радіоданих і при їх заміні;

- перед передачею бойових наказів і розпоряджень.

В теперішній час для паролювання використовується система випадкових п’ятизначних чисел та інші способи.

При запиті та відповіді проводиться виклик відповідної радіостанції, слідом за яким передається кодовий вираз „Повідомте пароль” і значення самого паролю.

д) Азимути

При використанні антен направленої дії необхідно знати напрямок на кореспондента. Азимут – це кут між напрямком на північний полюс з напрямком на заданий предмет. Підрахунок ведеться в градусах від північного полюсу по часовій стрілці.

З метою ускладнення противнику ведення радіорозвідки та створення радіоперешкод проводиться періодична зміна радіоданих.

Зміна радіоданих в усіх з’єднаннях та об’єднаннях проводиться, як правило, одночасно в строки, які встановлені в розпорядженні вищого штабу.

Зміна радіоданих обов’язково повинна проводитися під час передислокації та перебазування з’єднань \ частин \ на інші ділянки фронту, а також при компроментації радіоданних. Крім того, радіодані можуть змінюватись на початку нової операції.

15. Способи організації радіозв`язку.

Радіозв’язок в сучасному бою і операції може бути організовано:

1. По радіонапрямкам.

2. По радіомережам.

3. По абонентським групам.

Використання того чи іншого способу в кожному окремому випадку залежить від конкретних обставин, призначення даного радіозв’язку, потреби в обміні, необхідності маскування від радіорозвідки противника, наявності радіозасобів та інших факторів.

В тактичній та оперативно-тактичній ланках управління зв'язок радіо- засобами організується, як правило, по радіомережам, а з частинами (підрозділами), які виконують найбільш відповідальні задачі, можуть бути створені радіонапрямки.

Радіонапрямок – спосіб організації радіозв’язку між двома кореспондентами (пунктами управління, командирами, штабами), при якому у кожного з них виділяється радіостанція, яка працює на встановлених для цього напрямку радіоданих.

Радіостанція, яка належить старшому командиру (штабу), являється головною. Вона керує роботою в радіонапрямку.

Робота в радіонапрямку може бути організована на одній частоті чи на різних частотах прийому і передачі.

 

 

Радіонапрямок в порівнянні з радіомережею має ряд суттєвих переваг:

- підвищує надійність та скритність радіозв’язку;

- забезпечує швидкість та простоту встановлення радіозв’язку;

- дає можливість вести літеродрукуючий обмін;

- володіє великою перепускною спроможністю;

- забезпечується краще маскування радіозв’язку та більш ефективніше використання антен направленої дії, що значно підвищує дальність радіозв’язку та його перешкодозахист.

Суттєвим недоліком цього способу організації радіозв’язку є велика витрата радіозасобів і радіоданих, особливо частот.

Радіомережа – це спосіб організації радіозв’язку між декількома (три і більше) кореспондентами (пунктами управління, командирами, штабами), при якому кожному з них виділяється радіостанція, яка працює на радіоданих, встановлених для даної радіомережі.

В залежності від призначення зустрічаються декілька різновидів радіомереж:

- радіомережа на одній частоті;

- радіомережа на двох частотах;

- комбіновані мережі;

- радіомережі на частотах прийому та інші.

Радіомережа являється основним способом організації радіозв’язку до бригади включно. Радіомережа в найбільшій мірі відповідає умовам і потребам управління військами в тактичній та оперативно-тактичній ланці управління. Вона дає можливість вести циркулярну передачу і вимагає найменшої витрати радіозасобів і робочих частот.

При використанні частотно-адаптивних радіостанцій зв'язок може бути організовано по абонентським групам.

Адаптивний радіозв`язок забезпечується, як правило, по радіонапрямку, але може забезпечуватися і в радіомережі.

Адаптивний радіозв`язок порівняно з неадаптивним забезпечує автоматизацію:

-вибору робочих частот за мінімальним рівнем перешкод;

-входження у зв`язок;

-перестройки радіолінії на інші частоти.

Крім того, він дозволяє вести службові переговори за допомогою таблиці службових команд без використання телеграфного ключа(датчика) або мікрофона.

Абонентська група – спосіб організації радіозв’язку між декількома пунктами управління (командирами, штабами), радіостанції яких працюють на групі виділених рівнодоступних частот.

Рівнодоступними частотами вважають такі частоти, використання яких в рівній мірі доступно будь-якому кореспонденту абонентської групи. В абонентській групі одночасно можуть утворюватися декілька радіонапрямків з можливістю приорітетного і циркулярного виклику кореспондентів головною радіостанцією абонентської групи.

 

16. Радіомережа - основний спосіб організації радіозв`язку. Види радіомереж.

Радіомережа – це спосіб організації радіозв’язку між декількома (три і більше) кореспондентами (пунктами управління, командирами, штабами), при якому кожному з них виділяється радіостанція, яка працює на радіоданих, встановлених для даної радіомережі.

В залежності від призначення зустрічаються декілька різновидів радіомереж:

- радіомережа на одній частоті;

- радіомережа на двох частотах;

- комбіновані мережі;

- радіомережі на частотах прийому та інші.

Радіомережа являється основним способом організації радіозв’язку до бригади включно. Радіомережа в найбільшій мірі відповідає умовам і потребам управління військами в тактичній та оперативно-тактичній ланці управління. Вона дає можливість вести циркулярну передачу і вимагає найменшої витрати радіозасобів і робочих частот.









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2018 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.