СУТНІСТЬ І КЛАСИФІКАЦІЯ ФІНАНСОВИХ РИЗИКІВ ПІДПРИЄМСТВА.

Особенностью финансового риска является вероятность наступления ущерба в результате проведения каких-либо операций в финансово-кредитной и биржевой сферах, совершения операций с фондовыми ценными бумагами, т.е. риска, который вытекает из природы этих операций.

Финансовые риски связаны с вероятностью потерь финансовых ресурсов (денежных средств).

Под финансовыми рисками понимается вероятность возникновения непредвиденных финансовых потерь (снижения прибыли, доходов, потери капитала и т.п.) в ситуации неопределенности условий финансовой деятельности организации.

Финансовые риски подразделяются на три вида:

1. риски, связанные с покупательной способностью денег

2. риски, связанные с вложением капитала (инвестиционные риски)

3. риски, связанные с формой организации хозяйственной деятельности организации.

Фінансові ризики організацій класифікуються за такими ознаками:

>1.Похарактеризуемому об'єкту виділяють такі групи фінансових ризиків:

-ризик окремої фінансової операції. Він характеризує комплексно всього спектра видів фінансових ризиків, властивих певною фінансовою операції (наприклад, ризик властивий придбання конкретної акції);

-ризик різних видів фінансової складової діяльності (наприклад, ризик інвестиційної чи кредитної діяльності підприємства);

-ризик фінансової складової діяльності підприємства у цілому. Комплекс різних видів ризиків, властивих фінансової складової діяльності підприємства, визначається специфікою організаційно-правовою форми своєї діяльності, структурою капіталу, складом активів, співвідношенням постійних і змінних витрат обігу євро і т.п.

>2.По сукупності досліджуваних інструментів фінансових ризиків поділяються ми такі групи:

-індивідуальний фінансовий ризик. Він характеризує сукупний ризик, властивий окремим фінансовим інструментам;

-«портфельний ризик характеризує втрати фінансових інвестицій щодо окремих типам цінних паперів, і навіть у всій категоріїссуд.[15]» Він характеризує сукупний ризик, властивий комплексуоднофункциональних фінансових інструментів, об'єднаних в портфель (наприклад, кредитний портфель підприємства, його інвестиційний портфель тощо.).

>3.По комплексності виділяють такі групи ризиків:

-простий фінансовий ризик. Він характеризує вид фінансового ризику, який розчленовується деякі його підвиди. Прикладом простого фінансового ризику є ризик інфляційний;

-складний фінансовий ризик. Він характеризує вид фінансового ризику, що складається з комплексу аналізованих його підвидів. Прикладом складного фінансового ризику є ризик інвестиційний (наприклад, ризик інвестиційного проекту).

4. За характером фінансових наслідків всі ризики поділяються таких групи:

-ризик, веде лише економічних збитків. У цьому вигляді ризику фінансові наслідки може лише негативними (втрата доходу чи капіталу);

-«ризик, веде втрачену вигоду. Він характеризує ситуацію, коли торгового підприємство у силу сформованих об'єктивних і суб'єктивні причини неспроможна здійснити заплановану фінансову операцію (наприклад, за незначного зниження кредитного рейтингу торгового підприємство неспроможна отримати необхідний кредит і використовувати ефект фінансовоголевериджа)[16]»;

-ризик, тягне як економічні збитки, і додаткові доходи. У літературі вид фінансового ризику часто називається "спекулятивним фінансовим ризиком", оскільки він пов'язують із здійсненням спекулятивних (агресивних) фінансових операцій. Однак це термін (у такому ув'язці) не зовсім точним, оскільки цей вид ризику притаманний як спекулятивним фінансовим операціям (наприклад, ризик реалізації реального інвестиційного проекту, дохідність що його експлуатаційної стадії може бути нижчою чи вище розрахункового рівня).

>5.По джерелам виникнення виділяють такі групи фінансових ризиків:

-зовнішній, систематичний чи ринковий ризик. Цей вид ризику уражає всіх учасників фінансової складової діяльності і карати всіх видів фінансових операцій.

Цей вид ризику виникає на зміну окремих стадій економічного циклу, зміні кон'юнктури ринку та низці інших випадків, куди підприємство у процесі своєї діяльності вплинути неспроможна. До цій групі

Аналіз ризиків поділяють на два види: кількісний та якісний. Кількісний аналіз ризику повинен дати можливість визначити число та розміри окремих ризиків та ризику проекту в цілому. Якісний аналіз визначає фактори, межі та види ризиків. Для аналізу ризику використовують метод аналогії, метод експертних оцінок, розрахунково-аналітичний метод та статистичний метод.

Метод аналогій передбачає використання даних по інших проектах, які вже виконані. Цей метод використовується страховими компаніями, які постійно публікують дані про найбільш важливі зони ризику та понесені витрати.

Експертний метод, який відомий як метод експертних оцінок, стосовно підприємницьких проектів може бути реалізований шляхом вивчення думок досвідчених керівників та спеціалістів. При цьому доцільно встановити показники найбільш допустимих, критичних та катастрофічних втрат, маючи на увазі як їх рівень так і ймовірність.

Розрахунково-аналітичний метод базується на теоретичних уявленнях. Хоча прикладна теорія ризику добре розроблена лише для страхового та грального ризику.

Статистичний метод спочатку використовувався в системі ПЕРТ (PERT) для визначення очікуваної тривалості кожної роботи та проекту в цілому. Останнім часом найбільш застосовуваним став метод статистичних випробувань (метод “Монте–Карло”). До переваг цього методу відносять можливість аналізувати та оцінювати різні шляхи реалізації проекту.

ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ І КЛАСИФІКАЦІЯ ІНВЕСТИЦІЙ ПІДПРИЄМСТВА.

Термін "інвестиція" походить від лат. invest, що означає "вкладати". Нині інвестиції — це вкладання капіталу з метою подальшого його збільшення. Приріст капіталу в результаті його інвестування є компенсацією за ризик втрат від інфляції та неодержання процентів від банківських вкладень капіталу.

Інвестиції в об’єкти підприємницької діяльності класифікуються за певними ознаками.

1. За об’єктами вкладання коштів (майна) розрізняють інвестиції реальні та фінансові. Під реальними інвестиціями розуміють вкладання коштів (майна) у реальні активи — матеріальні та нематеріальні (іноді інвестиції в нематеріальні активи, що пов’язані з науково-технічним про-гресом, характеризують як інноваційні). Фінансові інвестиції— це вкла-дання коштів у фінансові інструменти (активи), серед яких превалюють цінні папери.

2. За характером участі в інвестуванні розрізняють інвестиції прямі та непрямі. Пряме інвестування здійснюють інвестори, які безпосередньо добирають об'єкти інвестування та вкладають в них кошти (майно, активи). Як правило, інвестори добре обізнані з об'єктом інвестування і знають механізми інвестування. Непрямі інвестиції здійснюють інвестиційні чи фінансові посередники. Оскільки не всі інвестори мають необхідну кваліфікацію для ефективного добору об'єктів інвестування та управління інвестиціями, то певна їх частина купує цінні папери, які випускають інвестиційні та фінансові посередники. Зібрані кошти посередники вкладають у найефективніші, на їхній погляд, об'єкти інвестування, керують ними, а потім розподіляють одержаний прибуток між своїми клієнтами — інвесторами.

3. За періодом інвестування інвестиції поділяють на коротко- та довгострокові. Короткострокові інвестиції здійснюють на період до одного року. До них належать короткострокові депозитні вклади, придбання короткострокових ощадних сертифікатів. Довгострокові інвестиції здійснюють на період понад рік. Великі інвестиційні компанії розподіляють їх на чотири види: до двох років; від двох до трьох років; від трьох до п'яти років; понад п'ять років.

4. За формами власності інвесторів розрізняють інвестиції приватні, державні, іноземні та спільні. Приватні інвестиції здійснюють фізичні особи, а також юридичні особи з приватним капіталом, державні—державні та місцеві органи влади, державні (казенні) підприємства з бюджетних і позабюджетних фондів, власних і позичкових коштів, іноземні — фізичні та юридичні особи іноземних держав, спільні—суб'єкти певної держави та іноземних держав.

5. За регіональною ознакою розрізняють інвестиції в державі та поза її межами. Внутрішні інвестиції здійснюють в об'єкти інвестування в межах держави, а іноземні — поза її межами. До іноземних інвестицій належить також придбання різних фінансових інструментів інших держав — акцій іноземних компаній, облігацій інших держав тощо.

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: