Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Системи виробничого навчання.





Мета: освітня - навчити розрізнятисистеми навчання та застосовувати, в залежності від умов навчання.

виховна - виховувати у студентів свідоме ставлення до навчання;

розвиваюча - розвивати у студентів пізнавальні здібності, просторову уяву, технічне мислення

Вид заняття: лекція-бесіда

Тип: комбіноване

Наочність:

Міжпредметні зв‘язки: психологія, педагогіка

 

Хід лекції:

І.Організаційний момент

ІІ. Вступ

Актуалізація опорних знань студентів:

1.Чим відрізняються підходи до організації навчання на різних рівнях? Як ураховується особистість що вчиться?

2. Дайте своє особистісне тлумачення поняттю «педагогіка співробітництва».

 

3.Як реально можуть досягатися характерні для «педагогіки співробітництва» взаємини педагога й учнів у навчальному процесі?

4. Що розуміється під професійно значимими якостями особистості?

5. Як формуються професійні якості при підготовці робітників?

6. Чому економічної й екологічної грамотності сучасного робітника сьогодні надається пріоритетний характер? Приведіть приклади.

7. Який внесок може внести творча особистість у поліпшення існуючих технологічних процесів? Чи є, на ваш погляд, це винятково правом обраних?

 

Мотивація пізнавальної діяльності студентів: розглянемо як розвивалися системи виробничого навчання.

Повідомлення теми лекції:Системи виробничого навчання.

План:

1. Сутність поняття «система виробничого навчання».

2. Предметна система.

3. Операційна система.

4. Операційно-предметна система.

5. Операційно-потокова система.

6. Операційно-потокова система.

7. Операційно-комплексна система.

8. Моторно-тренувальна система.



 

Література:

1. Профессиональная педагогика. /Под ред. С.Я.Батышева.- М.: Ассоциация «Профессиональное образование», 1997.- 512 с.

2. Педагогічна книга майстра виробничого навчання. /За ред. Н.Г.Ничкало.- К.: Вища школа, 1992.- 333 с.

 

ІІІ. Основна частина.

Дидактика - частина педагогіки, що розробляє проблеми навчання й освіти. Уперше, наскільки відомо це слово з'явилося в творах німецького педагога Вольфганга Ратке (Ратихия) (1571 - 1635) для позначення мистецтва навчання. Аналогічним образом, як «універсальне мистецтво навчання всіх всьому», трактував дидактикові і Я. А. Каменський. Спочатку німецький педагог И. Ф. Гербарт додав дидактиці статус цілісної й несуперечливої теорії навчання, що виховує. Незмінним із часів Ратихия залишаються й основні завдання дидактики - розробка проблем: чому вчити, і як учити; сучасна наука інтенсивно досліджує також проблеми: коли, де, кого й навіщо вчити.

Дидактичні категорії – найбільш загальні і фундаментальні поняття, які відображають суттєві властивості і відношення навчальногопроцесу. До сновних категорій дидактики належать: навчання, освіта,самоосвіта, викладання, учіння, навчальна діяльність дидактичні закономірності, процес навчання і його компоненти (ціль, зміст, організація, види, форми, методи, засоби, результати (продукти) навчання), знання, навички, уміння, пізнавальна активність, мотивація учнів, пізнавальні інтереси і потреби, об‘єкт і суб‘єкт пізнання.. Останнім часом статус основних дидактичних категорій пропонується привласнити поняттям дидактичної системи й технології навчання.

Звідси одержуємо коротке і ємне визначення дидактика – це галузь педагогики, яка досліджує закономірності процесу навчання.

Дидактика як наука вивчає закономірності, що діють у сфері її предмета, аналізує залежності, що обумовлюють хід і результати процесу навчання, визначає методи, організаційні форми й засоби, які забезпечують здійснення запланованих цілей і завдань. Завдяки цьому вона виконує дві основні функції: 1) теоретичну (головним образом, діагностичну й прогностичну); 2) практичну (нормативну, інструментальну).

Дидактика охоплює систему навчання по всіх предметах і на всіх рівнях навчальної діяльності. Методологічною основою дидактики є закони і категорії діалектики, теорія пізнання, логіка, праці видатних педагогів. По ширині охоплення досліджуваної дійсності виділяють загальну й приватну дидактики. «Предметом дослідження загальної дидактики є процес викладання й навчання разом з факторами, які його породжують, умовами, у яких він протікає, а також результатами, до яких він приводить». Частки (конкретні) дидактики називаються методиками викладання. Вони вивчають закономірності протікання процесу, зміст, форми й методи викладання різних навчальних предметів. Кожний навчальний предмет має свою методику

Вибір системи залежить від:

1. умов, в яких здійснюється навчальний процес;

2. того, наскільки система виробничого навчання наближена до реальних умов праці на конкретному виробництві;

3. рівня розвитку продуктивних сил.

Система виробничого навчання – це об’єктивна єдність змісту, форм, методів навчання, дидактичних засобів професійної підготовки, яка забезпечує учням можливість послідовно оволодівати трудовими прийомами, комплексами трудових операцій і видами робіт характерними для даної професії.

Системи виробничого навчання:

1. Предметна.

2. Операційна.

3. Операційно-предметна

4. Операційно-потокова

5. Операційно-комплексна

6. Моторно - тренувальна система ЦІТ (центральний інститут праці).

7. Предметно-аналітична

8. Процесуально-технологічна

Предметна система. Відповідає періоду низького рівня розвитку техніки. Виникла в умовах ремісничого виробництва, коли навчання проводилось у формах виробничого індивідуального учнівства.

В основу системи було покладено таку методику: коли учень виготовляв послідовно від початку до кінця певну кількість виробів, предметів, які поступово ускладнювались, то він оволодівав вміннями та навичками.

Організація навчання за цією системою досить проста і не потребує значних зусиль від керівників і майстрів.

Недоліки системи:

1. Учні не набувають елементарних умінь по виконанню трудових прийомів і операцій із спеціальності.

2. При використанні цієї системи не дотримують основні принципи дидактики (науковості, послідовності, доступності і т.д.).

3. Відсутня можливість складання програм навчання та взаємозв’язку між теоретичним та виробничим навчанням.

Позитивне полягало в тому, що учень бачив результати своєї роботи і ще мотивувало навчання.

Операційна система виробничого навчання. З’явилася після того, як процес розподілу праці на операції став широко використовуватись на виробництві.

В 1868 р. у Московському вищому технічному училищі було розроблено операційну систему виробничого навчання. Авторами цієї системи були інженери Д.К.Советкін і В.П.Марков.

Сутністю цієї системи було розчленування професійної діяльності на основні прийоми, елементи і операції при педагогічно продуманому відборі і розміщенні цих елементів в певній методичній послідовності навчання. Навчання професійній майстерності здійснюється швидко і успішно.

Розроблені Советкіним перші програми виробничого навчання досить швидко розійшлися посвіту і зацікавили працівників професійної освіти Європи і особливо Америки, де ця система дещо у вдосконаленому вигляді використовувалась під назвою «Російська система».

В Московському вищому технічному училищі навчання проводилося в 2 етапи:

I. Навчання учнів окремим операціям в майстернях училища.

II. Навчання учнів на заводі, який належав училищу і де учнів навчали виготовленню товарної продукції.

В основі операційної системи лежало послідовне формування умінь та навичок по виконанню основних операцій притаманних даній професії.

Позитивне:

1. Є можливість розташувати трудові операції у порядку зростання складності.

2. Є можливість створення і розробки навчальних програм.

3. Забезпечує фронтальність навчання.

4. Тісний взаємозв’язок між теоретичним та виробничим навчанням.

5. Підготовленість учнів до виконання дій в будь-якій галузі виробництва.

Недоліки:

1. При вивченні операцій в училищі, виконані роботи не мали матеріальної цінності. Учні приступали до виготовлення товарної продукції лише на заводі.

2. Навчання багаточисельним операціям призводило до того, що учні не мали стійких умінь у виконанні.

3. Номенклатура заводської продукції залежала від потреб ринку, тому учням з перших днів навчання приходилось вимовляти досить складну продукцію, а ще порушувало дидактичні принципи навчання.

В 90-х роках XIX ст. російським інженером-педагогом професійно-технічної освіти С.А.Владимирським було запропоновано операційно-предметну систему. Ця система передбачала вивчення учнями трудових операцій в процесі виготовлення продумано-підібраних виробів. Вироби підбиралися так, щоб при виготовленні першого предмету освоювались найбільш легкі 3-4 операції. А поступово підбирались предмети більш складні.

Переваги полягають у тому, що завдання по виготовленню корисного предмету викликало в учнів інтерес і відповідно прагнення до виконання роботи.

Недоліки:

1. Учні погано засвоювали окремі операції, оскільки не мали часу для відпрацювання вправ.

2. Набуті учнями уміння не були гнучкими. Оскільки виготовлення предмету здійснювалось по шаблону.

3. Порушувався педагогічний принцип «постановки чітких завдань перед учнями».

4. В результаті, навчальний процес був дуже мало ефективним.

Моторно-тренувальна система (система Ц І П). З 1927 по 1930 роки ЦІП (Центральним інститутом праці) було проведено цілий ряд досліджень, проаналізовано процес праці з різних професій і були виділені окремі важливі операції, прийоми праці, елементи робочих рухів. Були визначені періоди вивчення прийомів і розроблені методи і форми навчання. В основі «системи ЦІП» лежало застосування багатократних тренувальних вправ з метою навчити учнів виконувати спочатку окремі елементи рухів, потім рухи, а потім трудові прийоми і операції. Для цього інститут використовував дуже громіздку апаратуру.

Навчання за цією системою поділяється на 5 періодів:

I. тренувальні вправи по засвоєнню основних трудових дій і рухів;

II. тренувальні вправи по засвоєнню трудових прийомів, до яких входили раніше вивчені дії;

III. вправи по виконанню трудових операцій, в яких використовувались вивчені прийоми;

IV. виконання комплексних робіт, які поєднували освоєні трудові операції в процесі виготовлення найпростіших деталей;

V. самостійне виконання робіт, характерних для даної професії, безпосередньо на робочому місці на підприємстві.

Позитивне:

1. Ясність і чіткість змісту робіт, операцій і прийомів з професії.

2. Розробка способів найкращого виконання кожного трудового руху при навчанні.

3. Наукова розробка системи і змісту інструктажу при виробничому навчання.

4. Розробка правильної робочої пози при виконанні різних операцій.

Недоліки полягають у тому, що методика ігнорувала усвідомленість діяльності учнів в навчанні.

Операційно-комплексна система. Вона є подальшим розвитком попередніх систем виробничого навчання.

В 1935-1936 роках працівниками ФЗУ (фабрично-заводського училища) була розроблена і педагогічно обґрунтована операційно-комплексна система виробничого навчання, яка стала використовується у професійно-технічній освіті і до цього часу.

При навчанні за цією системою спочатку учні виконують вправи і набувають умінь та навичок при виконанні основних трудових прийомів із спеціальності, а потім оволодівають 2-3 виробничими операціями. Після цього вони приступають до виконання комплексних виробничих робіт, що включають основні операції. В подальшому, цей цикл повторюється поки не будуть засвоєнні всі операції. Закінчується навчання на виробничих місцях на підприємстві.

Навчання проводиться в такій методичній послідовності:

1. Тренувальні вправи.

2. Виконуються роботи операційного характеру, тобто ставиться перед учнями завдання освоїти окрему операцію.

3. Комплексні роботи, які поєднують виконання операцій самих різних комбінацій:

a. роботи, що включають на початковому періоді після вивчення 2-3 операцій;

b. вдосконалюються вивчені навички і вивчаються особливості типових для професії складних робіт;

c. вправи, які використовуються для завершення спеціалізації учня, повного освоєння ними технології норм продуктивності і організації праці, формування умінь самостійно виконувати і планувати роботу.

При навчанні по цій системі учні вивчають кілька простих операцій, потім на вивчені операції виконують комплексну роботу, потім знову вивчають операції більше складні й знову на вивчені операції виконують комплексні роботи й т.д., поки не вивчать всі операції, потім учні виконують тільки комплексні роботи.

Достоїнства:

  • навчання передбачене в навчальних майстерень, а потім на підприємствах;
  • тісний зв'язок теоретичного навчання з виробничим;
  • навчання на основі продуктивної праці (що робимо, то подаємо);
  • навчання на основі сучасній техніці й технології (що нове застосовується, то й вивчається, якщо застаріло, його не вивчають).

Операційно-потокова система. Відомо, до яких рево­люційних змін в організації й ефективності промислово­го виробництва привела поява потокових ліній. Принципи їх роботи викликали появу так званої операційно-пото­кової системи виробничого навчання. Сутність цієї си­стеми така: учень виконує одну операцію, а потім пере­дає деталь на сусіднє робоче місце. Далі він отримує нову деталь, повторює ту саму операцію. Щоб засвоїти нову операцію, учень повинен зайняти сусіднє робоче міс­це на лінії. Послідовність операцій і становить зміст тех­нологічного процесу. Підвищення продуктивності праці при операційно-потоковій системі досягається лише за умови тривалого виконання кожної з операцій на кож­ному робочому місці і випуску стабільної продукції. До недоліків системи відносять складність організації по­слідовного переходу учнів з одного робочого місця на інше, зниження якості продукції при зміні умов роботи.

Цікавий досвід навчання за операційно-потоковою системою нагромаджено в профтехучилищах України. Цей досвід узагальнено в публікаціях М. Я. Кондратова. Потокові лінії широко застосовуються в професійній діяльності монтажників і слюсарів-складальників радіо­електронної апаратури, слюсарів-електромонтажників, взуттьовиків. Природно, що й виробниче навчання май­бутніх робітників доцільно організовувати на базі пото­кових ліній. М. Я- Кондратов проаналізував організацію виробничого навчання на потоковій лінії для підготовки взуттьовиків у Хмельницькому ПТУ № 16. Характери­зуючи виробниче навчання на потоковій лінії, він нази­ває такі найважливіші фактори: відбір навчально-вироб­ничої продукції, визначення ритму і темпу роботи пото­кової лінії, процедура розстановки учнів по робочих міс­цях, зміна робочих місць тощо. Наведемо приклад на­вчання на потоковій лінії для виробництва взуття. Темп роботи залежить від тривалості виробничого навчання, складності продукції, вміння швидко і чітко виконувати трудові операції. Число операцій варіюється від 10—15 до 60—70 за 1 хв, а ритм лінії становить послідовно 10, 20, 50, 90 хв. Темп роботи — 0,7 м за 1 хв.

З допомогою підприємства-замовника в училищі об­ладнано дві потокові лінії завдовжки 17 і 25 м. Час ви­робничого навчання безпосередньо на потокових лініях дорівнює ЗО—50 % від загальної його тривалості. Наслі­дуючи принцип «від простого до складного», учні почи­нають з виробів на 10—15 операцій і переходять зреш­тою до зразків модельного взуття на 60 операцій.

Для ефективної професійної підготовки потрібно ви­готовити ряд нормативних документів (зокрема, графі­ки переміщення учнів за робочими місцями).

Досить продуктивною виявилась думка про створен­ня такої системи виробничого навчання, яка б поєднува­ла переваги розглянутих вище систем і була позбавлена їх недоліків. Творчі зусилля вчених і педагогів стимулю­вали появу нової, операційно-комплексної, системи, ос­новний зміст якої полягає в тому, що протягом першого етапу навчання будь-якої професії учні послідовно ви­вчають потрібні операції. Так само, як і при операцій­ній системі, ці операції здебільшого не пов'язані між со­бою в рамках єдиного технологічного процесу.

Учні засвоюють окремі операції, тривалість виконан­ня яких визначається попередньою їх підготовкою і складністю операцій. Далі вони виконують комплексні роботи, які містять раніше сформовані операції. В такий спосіб учні поступово оволодівають саме тими прийома­ми і способами роботи, що стануть у пригоді їм у наступ­ній професійній діяльності. При виконанні комплексних робіт можна досягти подвійної мети. По-перше, вдоско­налити вміння виконувати операції, по-друге, набути умінь виконувати на базі кількох операцій комплексі. У роботу, яка відповідає даному технологічному процесу. Зміст окремих комплексних робіт у процесі навчання по­ступово ускладнюється. Учні самі визначають послідов­ність операцій, відбирають комплексні роботи, контроль­ні інструменти. До переваг операційно-комплексної сис­теми слід віднести ту обставину, що комплексну роботу можна виконувати у процесі реальної продуктивної пра­ці-учнів.

Із психологічної точки зору певні недоліки операцій­но-комплексної системи полягають у тому, що важко за­безпечити чіткий і надійний зв'язок операційних вправ і комплексних робіт з відповідними темами предметів профтех циклу, зокрема спеціальної технології. Узагаль­нення педагогічного досвіду ряду майстрів виробничого навчання і науково-педагогічні дослідження довели, що операційно-комплексна система не відповідає повною мірою вимогам до формування професійної майстерності Деякі з цих недоліків можна усунути з переходом до проблемно-аналітичної системи, запропонованої акаде­міком С. Яг Батишевим на початку 60-х років. Теоретич­ні засади її, на думку цього вченого, мають ряд переваг порівняно з іншими системами. Весь матеріал програми виробничого навчання розподіляють на окремі навчаль­ні проблеми, кожна з яких має, наскільки це можливо, самостійне значення. Учні засвоюють відповідні вміння і навички, вивчають проблему за проблемою у чітко ви­значеній послідовності. Фактично послідовність навчан­ня залежить від логіки технологічного процесу і характе­ру участі в ньому робітника відповідної професії.

Проблемно-аналітична система більшою мірою, ніж інші, відповідає вимогам науково-технічного прогресу, зокрема виходить із загальновідомого факту, що профе­сійна діяльність значної кількості робітників на сучас­ному автоматизованому виробництві майже повністю складається із спостереження за ходом технологічного процесу, регулювання роботи агрегатів, машин і прила­дів Значне місце у роботі посідають розрахункові функ­ції, а також функції спостереження і контролю.

З кожної теми навчальної програми, зміст якої роз­членовано на окремі проблеми, необхідно розробити до­цільну систему трудових вправ, складність яких посту­пово підвищується. Таким чином не тільки полегшується розв'язання важливих виробничих проблем, а й зростає розумова активність учнів.

Крім систем виробничого навчання, придатних для всіх або багатьох груп робітничих професій, розроблено ряд нових систем, що враховують специфічні особливості конкретної галузі промисловості. Застосування роз­глянутих вище систем виробничого навчання не може повністю розв'язати завдання підготовки кваліфікова­них робітників в училищах хімічного профілю. Для під­готовки робітників цього профілю в Болгарії, наприклад, використовуються інші системи виробничого навчання — процесуальна, технологічна і процесуально-технологічна.

Весь матеріал програми виробничого навчання розподіляють на окремі навчаль­ні проблеми, кожна з яких має, наскільки це можливо, самостійне значення

Достоїнства:

1. Учні засвоюють відповідні вміння і навички, вивчають проблему за проблемою у чітко ви­значеній послідовності. Фактично послідовність навчан­ня залежить від логіки технологічного процесу і характе­ру участі в ньому робітника відповідної професії

Проблемно-аналітична система більшою мірою, ніж інші, відповідає вимогам науково-технічного прогресу, зокрема виходить із загальновідомого факту, що профе­сійна діяльність значної кількості робітників на сучас­ному автоматизованому виробництві майже повністю складається із спостереження за ходом технологічного процесу, регулювання роботи агрегатів, машин і прила­дів Значне місце у роботі посідають розрахункові функ­ції, а також функції спостереження і контролю.

З кожної теми навчальної програми, зміст якої роз­членовано на окремі проблеми, необхідно розробити до­цільну систему трудових вправ, складність яких посту­пово підвищується. Таким чином не тільки полегшується розв'язання важливих виробничих проблем, а й зростає розумова активність учнів.

 

Процесуальна система виробничого навчання вихо­дить з ідеї розчленування змісту праці апаратника хі­мічного виробництва на окремі технологічні процеси, їх групування і послідовне засвоєння.

Технологічна система виробничого навчання викорис­товується також при підготовці робітників вузького про­філю для хімічної промисловості. її зміст полягає у по­слідовному теоретичному і практичному вивченні техно­логії виробництва в окремих галузях хімічної промисло­вості. Проте вузько профільний підхід до організації системи виробничого навчання не відповідає сучасним ви­могам, зокрема розвитку політехнічного кругозору учнів.

Постало питання про необхідність ретельнішого ви­бору і комбінування кількох систем виробничого навчан­ня. На базі такого підходу і виникла комбінована про­цесуально-технологічна система виробничого навчання, яка поєднує переваги процесуальної і технологічної си­стем. Спочатку зміст навчання розподіляється на окремі компоненти з типових технологічних процесів, які вивча­ються послідовно, а далі набуті знання, вміння, навички використовуються для вивчення технологічних процесів, типових для окремих галузей виробництва або для підприємства-замовника.

Застосування тієї чи іншої системи виробничого на­вчання визначається рівнем його організації, змістом і методикою

 

Характеристика інноваційних технологій професійної підготовки

Проблеми вдосконалення професійної освіти нині знайшли особливу актуальність у всіх промислово розвинених країнах світу.

Нові освітні технології, що знайшли використання в навчанні висококваліфікованих фахівців, в самій загальній формі можна класифікувати таким чином:

технології по активізації і інтенсифікації діяльності учнівя (проблемне навчання, ігрові технології і ін.);

технології по ефективності управління і організації учбовогоо процесу (технології програмованого навчання, комп’ютерні технології, технології рівневої диференціації і інше-);

технології розвиваючого навчання (особово орієнтоване розвиваюче навчання, системи із спрямованістю на раз­виток творчих якостей особи і ін.).

На жаль, не все з названих технологій повною мірою теоретично і методично обгрунтовані, забезпечені достатньою повнотою рекомендацій для практичних працівників системи ПТНЗ. Не ставлячи своєю метою характеристику всіх цих техноло­гий навчання, звернемо увагу на одну, що найдинамічніше розвивається останніми роками.

Нині ряд вчених, зокрема академік С.Я.Батишев, виділяють блоково-модульний принцип професійного навчання як найбільш ефективний. Варто відзначити при цьому, що перші згадування про модульний метод, як це відзначає Р. М. Романцев, сходять ще до XVII ст, але в наші дні отримало розвиток нове покоління гнучких концепцій професійної освіти, заснованих на модульному підході. За кордоном модульне навчання застосовують в професійній освіті Веліко­брітанія, Італія, Канаді, США, Швейцарії і ін. Межнародна організація праці (МАРНОТРАТНИК) при ЮНЕСКО розробила кон­цепцію «Модулі трудових навиків», що використовується в різних країнах, у тому числі в останнє десятиліття і на Україні. У 1995 р. в Москві організований Міжнародний центр розвитку модуль­ной системи навчання (проект МАРНОТРАТНИК), в завдання якого входить створення мережі регіональних центрів і організацій, участвую­щих в розвитку і вживанні модульного підходу (активно дей­ствует, наприклад, Уральський регіональний центр модульних тех­нологий навчання).

Нагадаємо, що словом «технологією» (від греч. 1есНпв — искус­ство, майстерність і 1о§оз — учення) ми позначаємо спосіб реалізації людьми складного процесу шляхом розділення його на систе­му послідовних, взаємозв'язаних процедур, дій і операцій, які виконуються відносно однозначно і при­водят до запланованих результатів. А одне із значень терми­на «модуль» (лат. тойиШз) — функціональний вузол.

Модулі легко компонувати по рівнях складності, змісту, і це відкриває широкі можливості для навчання.

Блоково-модульний принцип дозволяє:

оптимізувати і структурувати вміст навчання на діяльно-модульній основі, гнучко варіюючи учбові про­грами;

індивідуалізувати освітні програми у взаємодії учнів і педагога;

контролювати успішність навчання на рівні оцінки спостерігаємих дій;

активізувати самостійність і максимальну реалізацію можливостей учнів на основі професійної мотивації.

Цим коротким оглядом ми хочемо показати молодому педагогові, що рівень його професіоналізму залежатиме від міри володіння методикою використання різних систем навчання. Кожна конкретна професія має свою специфіку, і правильний вибір тієї або іншої системи багато в чому передрішає якість под­готовки.

Питання і завдання для самоконтролю

1. Дайте визначення предметній системі трудового навчання. Оце­ніте її учбові можливості.

2. Проведіть порівняльний аналіз операційної і операційно-комплексної систем навчання.

3. Які передумови системи ЦИТ використовуються в сучасних освітніх технологіях?

4.Охарактеризуйте особливості і сферу застосування наочно-функціональної системи.

5. Коротко охарактеризуйте модульний підхід. Чому ця освітня технологія набула широкого поширення в розвинених стра­нах?

6. Як може виявлятися роль майстра виробничого навчання при виборі освітніх систем і технологій?

 

V. Відповіді на питання студентів:

Навати та охарактеризовати кожну систему виробничого навчання

 

VI. Домашне завдання.

§2 Педагогічна книга майстра виробничого навчання. За ред. Н.Г.Ничкало.

 

Характеристика систем виробничого навчання

 

Найменування діяльності Сутність діяльності Переваги Недоліки
Предметна В основі лежить ідея послідовного оволодіння вміннями й навичками виготовлення окремих деталей. Навчання здійснюється в процесі створення завершених виробів із наростанням складності У процесі навчання створюються необхідні деталі, відчуваються результати своєї праці Труднощі добору виробів, які забезпечують зростання кваліфікації. Багато­разове повторення, тривалість і незначна ефективність. Немож­ливість навчити різноманітних типів операцій
Операційна Послідовне оволодіння прийомами виконання окремих операцій, не пов'язаних між собою в межах єдиного технологічного процесу, незалежність від виробленої продукції Дає можливість оволодіння операціями, які необхідно засвоїти в певній послідов­ності відповідно до вимог постійного наростання складності Знання, уміння й навички формуються у вигляді ізольованих «шматків», які не становлять єдиного цілого. Недостатнє застосування на практиці (навчання здійснюється за окремими операціями, які не завжди застосовуються на виробництві)
Операційно-потокова Після виконання окремих операцій деталь передасть­ся далі конвеєром,і учень повторює ту саму опера­цію з іншою деталлю. Для засвоєння іншої операції учень переходить на інше місце Чітко засвоюються операції під час виконання трудового процесу Складність організації та значна тривалість
Комбінована Навчання починається із засвоєння найважли­віших прийомів за фахом, а потім продовжується в процесі виготовлення цілісних виробів з поступовим наростанням складності на робочому місці Досягаються дві цілі: удосконалення вмінь виконувати на базі кількох операцій комплексну роботу, що забезпечує технологічний процес. Завдання виконується в умовах реальної організації праці Важко забезпечити чіткий зв'язок операційних дій і комплексних робіт відповідно до меж ПТ циклу
Операційно-предметна Формування окремих умінь і навичок у процесі виготовлення деталей Дає можливість опану­вати операції в процесі виготовлення деталей Неможливість форму­вання необхідного ступеня майстерності

 

Система виробничого навчання - це принципи групування складових частин, елементів змісту практичного навчання й послідовності їх вивчення. Вона обирається залежно від типу трудових процесів.

На сьогодні існує багато систем виробничого навчання, що сформувалися історично. Характеристика основних типів таких систем наведена в табл. 2.16.

Системи виробничого навчання формувалися поступово, у процесі розвитку виробництва. Кожна з них має свої переваги й недоліки, певні особливості, які дають можливість застосо­вувати їх у різних умовах. У таблиці подані, відповідно, «плюси» та «мінуси» деяких систем виробничого навчання.

Робимо акцент на тому, що неможливо створити універ­сальну систему практичного навчання для всіх професій, тому що трудові процеси різняться між собою й тісно пов'язані з особливостями змісту праці учасників трудового процесу. Кожного разу потрібно обрати таку систему практичного навчання, яка б була найбільш ефективною для підготовки саме цієї категорії фахівців, а далі розробити її структуру, роз­криваючи кожен із її елементів, і визначити їхній зв'язок із системою теоретичного навчання.

Операційна система передбачає виконання операцій і прийо­мів безпосередньо в майстерні.

Операційно-комплексна система охоплює виконання операцій, прості та складні комплексні роботи в майстерні, роботи на виробництві.

Предметно-технологічна система передбачає виконання найпростіших операцій, простих і складних комплексних робіт у майстернях, роботу на конкретному устаткуванні в майстер­нях і на виробництві.

Вибір системи виробничого навчання визначається типом трудових процесів. Обравши систему, необхідно визначити зміст робіт і порядок їх виконання для кожного з її організа­ційних елементів.

Іншими словами, програма практичного навчання скла­дається з таких етапів:

1. виділяють основні операції, прийоми та процеси викона­ння трудових дій;

2. визначають типи трудових процесів і дають їхні характе­ристики;

3. обирають систему виробничого навчання, виділяють її елементи й визначають структуру;

4. для кожного з елементів окреслюють зміст навчальної програми й порядок навчання.

 

 









ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2021 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.