Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







малої навчальної групи (класу).





І. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО МАЛУ НАВЧАЛЬНУ ГРУПУ. ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА (КОМПОЗИЦІЯ) ГРУПИ

Мета групової діяльності. Кількісний та якісний склад групи (статево-вікова структура). Внутрішньогрупові процеси утворення і розвитку групи (загальний огляд). Організація класу як формальної групи. Загальні відомості про успішність,

відвідування, дисципліну. Якщо можливо, то указати, скільки учнів виховується

в неповних або неблагополучних сім'ях. Наявність групових атрибутів (назва, символи, гасла, герб тощо). Вікові особливості учнів малої групи. Гендерні відносини у класі. Діяльність органів самоврядування. Офіційна (формальна) структура класу. Взаємини і зв'язки між індивідами в групі, за допомогою яких здійснюються ділові контакти, офіційні відносини, спрямовані на виконання групового завдання. Головні особливості формальної структури малої групи: спеціалізація функцій, ієрархія посад, наявність системи координації дій, стабільні лінії комунікації та схематичні способи передавання інформації. Актив (ядро) класу. Коротка характеристика активу класу та його діяльності (ініціативність, самостійність, наполегливість, вимогливість до себе й інших, турбота про окремих учнів, авторитет серед товаришів і його основа, організаторські здібності активістів тощо). Роль активу у формуванні та зміцненні колективу. Функціональні обов’язки активу та розподіл функцій кожного члена групи в діяльності. Система підпорядкування. Наскільки актив виконує свої обов'язки; як він розподіляє функцій і забезпечує взаємодію учнів класу в різних умовах. Традиції класу. Наскільки вони сприяють задоволенню тих чи інших суб’єктивних потреб членів групи. Наскільки члени групи пов’язують свої інтереси з тією чи іншою традицією. Наскільки уявлення про традицію асоціюється зі значимими суспільними цінностями. Види традицій: трудові, учбові, побутові, спортивні (за змістом); національні, моральні, політичні, релігійні. Емоційна привабливість традицій, внутрішнє прийняття їх групою в цілому і кожним зокрема.

ІІ. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА УЧБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ГРУПИ

Загальна успішність класу. Провідні мотиви навчання школярів (інтерес до знань, прагнення проявити себе, прагнення вивести клас у число кращих у школі, підготовка до вибору професії, прагнення виконати свій обов'язок, намагання отримати матеріальну винагороду або уникнути покарання тощо). Рівень загального розвитку учнів, широта інтересів. Улюблені уроки класу. Поведінка класу під час різних уроків. Ставлення до вчителів. Відмінники та ступінь їх впливу на клас.

Невстигаючі учні, причини їх неуспішності. Вимоги до навчальної діяльності з боку активу класу й один з одним. Наявність контролю за успішністю окремих учнів, вимоги до них з боку класного керівника, активу класу і всього колективу.

Взаємодопомога в навчанні. Відношення до групових форм навчального співробітництва. Дисципліна на уроках. Негативні й позитивні вияви взаємодії і взаємодопомоги в навчальній роботі (в заємодопомога чи підказка, списування, шпаргалки).

ІІІ. СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ФЕНОМЕНИ ГРУПИ

Соціальна спрямованість та групові устремління (демократичність, колективізм, індивідуалізм). Моральна спрямованість. Рівень моральної вихованості. Внутрішньогрупові процеси нормоутворення. Соціальна цінність прийнятих у класі ціннісних орієнтацій та групових норм. Типи групових санкцій та їх призначення. Взаємодія групових норм більшості та меншості. Вплив норм групової більшості. Груповий тиск. Конформізм, нонконформізм. Вплив норм меншості. Наявність внутрішньо групового фаворитизму. Наявність зовнішньогрупової дискримінації.

ІV. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГРУПОВИХ ПРОЦЕСІВ (ГРУПОВА

ДИНАМІКА)

Характеристика міжособистісних взаємин у групі. Статусно-рольовий розподіл у групі. Місце індивіда в групі в якості її члена. Типові особливості окремих учнів.

Групова думка. Прийняття групових рішень. Групова нормалізація і групова поляризація. Формальна і неформальна структури малої групи. Мікрогрупи у класі,

джерела їх утворення та існування. Співвідношення ділової (офіційної) та емоційної (неофіційної) структур. Стосунки формальних і неформальних лідерів. Психологічний клімат у класі.

V. ПСИХОЛОГІЯ КЛАСУ ЯК КОЛЕКТИВУ

Характеристика процесу колективоутворення. Згуртованість классу як ціннісно-

орієнтовна єдність та провідна колективістська спрямованість. Групова сумісність.

Інтелектуальна єдність. Групова рефлексія як здатність сприймати і оцінювати взаємостосунки з іншими групами. Емоційна єдність. Групові настрої, групова емоційна ідентифікація. Вольова єдність як здатність групи протистояти труднощам та перепонам, її надійність в екстремальних ситуаціях. Колективістське самовизначення. Колективістська ідентифікація. Ми-почуття як усвідомлення членами групи своєї належності до неї. Соціально цінний характер мотивації

міжособистісних виборів. Мотиваційне ядро міжособистісних стосунків. Покладання відповідальності за об’єктивність результатів спільної діяльності.

Рівень відповідальності членів колективу за доручену справу. Адекватність і сумлінність у покладанні і прийнятті відповідальності за успіхи і невдачі в спільній діяльності. Надситуативна і наднормована активність членів колективу. Організованість як реальна здатність до самоврядування, спільної ефективної діяльності, самоорганізації, злагодженості, узгодженого подолання складних ситуацій. Джерело ініціативи у визначенні змісту і способів діяльності колективу. Референтність коллективу для його членів (ступінь прийняття членами групи групових еталонів). Визначення рівня задоволеності учнів своїм класом. Психологічна комунікативність.

VІ. КЕРІВНИЦТВО І ЛІДЕРСТВО У ГРУПІ. КОНФЛІКТИ

Особистість класного керівника і його вплив на групу. Стиль керівництва. Відповідність стилю керівництва рівневі розвитку групи. Роль класного керівника у створенні сприятливого психологічного клімату. Лідерство у групі. Наявність конфліктних ситуацій у групі. Особливості кооперативної або конкурентної поведінки школярів.

VІІ. ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

Рівень сформованості малої групи на основі визначення стадії його розвитку (за змістом, характером міжособистісних взаємин, цінностями й організацією тощо). Рекомендації науково-практичного та організаційно-методичного характеру. Визначення подальших перспектив роботи з групою. Способи та засоби подальшого формування класного колективу: створення сприятливих умов для розвитку особистості в колективі; подолання чинників, що заважають цьому. Рефлексивний аналіз виховної та корекційної роботи студента-практиканта у якості класного керівника.

Критерії оцінювання відповідей студента на державному іспиті

При оцінюванні відповідей враховуються рівень знань, умінь і навичок студента відповідно до вимог навчальної програми; глибина, послідовність, логічність, чіткість викладу матеріалу, вміння робити власні висновки та узагальнення; загальна грамотність.

Відповіді оцінюються за 4-бальною системою: «відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно».

Оцінка «відмінно». Студент має глибокі і ґрунтовні знання в обсязі навчальної програми, аналітично мислить, логічно, послідовно, чітко і грамотно викладає матеріал. Самостійно робить висновки і узагальнення.

Оцінка «добре». Студент оперує знаннями в обсязі вимог навчальної програми, але недостатньо володіє вміннями робити логічні висновки, аналітичні узагальнення. Студенту властива стандартність мислення.

Оцінка «задовільно». Студент в основному володіє програмним навчальним матеріалом, однак допускає окремі фактичні помилки. У викладі теоретичного матеріалу спостерігається відсутність логічної послідовності, недостатність аналітичного мислення.

Оцінка «незадовільно». Студент виявляє незнання більшої частини програмного матеріалу, допускається значних теоретичних помилок. Виклад матеріалу непослідовний, безсистемний.

Рекомендована література

Основна:

1. Дарвиш О.Б. Возрастная психология. – М.: ВЛОДАС-ПРЕСС, 2003. – 264 с.

2. Вікова та педагогічна психологія / За ред. О.В. Скрипченко, Л.В. Долинської. – К.: Просвіта, 2001. – 320 с.

3. Дубравська Д.М. Основи психології: Навч. посібник. – Львів: Світ, 2001. –

280 с.

4. Скрипченко О.В. Загальна психологія: Підручник / О.В. Скрипченко. Л.В. Долинська, З.В. Огороднічук та ін. – Київ.: Либідь, 2005. – 464 с.

5. Загальна психологія / За загальною редакцією академіка С.Д. Максименка. Підручник. – 2-ге вид., переробл. і доп. – Винниця: Нова Книга, 2004. – 704 с.

6. Зимняя И.А. Педагогическая психология. – М.: Академия, 2000. – 600 с.

7. Кулагина И.Ю, Колюцкий В.Н. Возрастная психология. – М.: ТЦ Сфера, 2001. – 464 с.

8. Мухина B.C. Детская психология. – М.:ACADEMIA, 2003. – 608 с.

9. Основи психології / За ред. О.В. Киричука, В.А. Роменця. – 3-тє вид. – К.: Либідь, 1997. – 630 с.

10. Смирнова Е.О. Детская психология. М.: Владос, 2003. – 452 с.

11. Шаграева О.А. Детская психология. – М.: Владос, 2001. – 368 с.

Додаткова:

1. Бауєр Т. Психическое развитие младенца. – М.: Прогресс, 1979. – 320 с.

2. Введение в психологию / Под ред. А.В.Петровского. – М.: Аcademia, 1995. –

496 с.

3. Вікова психологія /За ред. Л.М. Прокопенко – К.: Вища школа, 1989. – 162 с.

4. Гамезо М.В., Домашенко И.А. Атлас по психологии. – М.: Просвещение, 1986. – 272 с.

5. Гиппенрейтер Ю.Б. Введение в общую психологию. Курс лекций. – М.: Черо, 1988. – 336 с.

6. Годфруа Ж. Что такое психология: В 2-х т. Т. 1, Т.2: Пер. с франц. – М.: Мир, 1993. – 490 с.

7. Детская психология/ Под ред. Я.Л. Коломинского. – М.: Университетское, 1988. – 399 с.

8. Казарновська Г.Б., Долинна О.П. Загальна, вікова і педагогічна психологія. – К.: Вища школа, 1990. – 142 с.

9. Кон И.С. Психология ранней юности. – М.: Просвещение, 1989. – 255 с.

10. Лейтес Н.С. Способности и одаренность в детские годы. – М.: Просвещение, 1984. – 210 с.

11. Люблинская А.А. Детская психология. – М.: Просвещение, 1974. – 414 с.

12. Немов Р.С. Психология: Учебн. для студ. высш. вед. учеб. заведений: В.3 кн. – 4-е изд. – М.: Гуманит. Изд. Центр ВЛАДОС, 2003. – Кн.1., Кн.2, Кн.3.: Общие основы психологии. – 688 с.

13. Немов Р.С. Экспериментальная педагогическая психология и психодиагностика. – М.: Владос, 2003. – 505 с.

14. Общая психология./ Под ред. А.В. Петровского. – М.: Просвещение, 1986. –

462 с.

15. Общая психология./ Под ред. В.В. Богословского и др. – М.: Просвещение, 1981. – 41 с.

16. Педагогічна психологія / За ред. Л.М. Проколієнко. – К.: Вища школа, 1991. – 142 с.

17. Популярная хрестоматия по психологии / Сост. В.В. Мироненко. – М.: Просвещение, 1990. – 400 с.

18. Практикум по общей психологии / Под ред. А.И. Щербакова. – М.: Просвещение, 1990. – 284 с.

19. Психологія / За ред. Г.С. Костюка. – К.: Вища школа, 1986. – 510 с.

20. Рогов М.С. Общая психология. Курс лекций. – М.: Владос, 1995. – 444 с.

21. Стоунс Э. Психопедагогика. – М.: Педагогика, 1984. – 470 с.

22. Хрестоматия по психологии / Сост. В.В. Мироненко. – М.: Просвещение, 1987. – 444 с.

 







ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.