Оцінювання екологічного стану промділянки (місцевості)

Екологічні експрес-оцінювання.

Процедура визначення екологічної відповідності.

Оцінювання екологічного стану промділянки (місцевості)

1. Екологічне експрес-оцінювання — це спрощений еко­логічний аудит, який можна здійснювати як за регламентом приватиза­ційного процесу, так і на вимоги інвесторів (експрес-оцінювання інвести­ційних ризиків). Екологічне експрес-оцінювання може бути також комплек­сним у складі галузевої програми модернізації виробництва. Саме такий вид його було застосовано у галузях харчової і легкої промисловості Укра­їни при реалізації українсько-канадського проекту "Впровадження еко­логічного аудиту і "зелених" технологій. Мета цього проекту полягала в розробленні комплексу некапіталомістких самоокупних управлінських, тех­нологічних, господарських та економічних заходів, здійснення яких дало б екологічний та економічний ефект. Комплексна мета і стислі терміни виконання потребували і комплексної методології проведення експрес-оцінки системи екоменеджменту промислових ділянок, технологічних процесів, мінімізації відходів і удосконалення очисного устаткування на підприємствах. Практичний досвід і методологія проведення такої багатоцільової галузевої екологічної експрес-оцінки викладено в розд. 5 підручника. Нижче розглянемо методики проведення експрес-оцінки під час приватизації в перехідний період та інвестиційних ризиків.

Мінекології України разом з Фондом державного майна запропонували на перехідний період порядок проведення екологічного обстеження та надання консультацій і пропозицій з питань організації природоохоронних робіт на об'єктах, які підлягають приватизації, з метою визначення їхньої відповідності чинному екологічному законодавству, екологічним нормативним актам, стандартам, сертифікатам, правилам, вимогам, постановам і розпорядженням природоохоронних органів для забезпечення екологічної безпеки та надання рекомендацій щодо підвищення екологічної безпеки. Особливість такого порядку полягає в тому, що його забезпечують місцеві органи Мінекології України на підставі договору із замовником. Тобто принцип є госпрозрахунковим, а суб'єкти аудиту — державними. Мабуть, це має рацію на перехідному етапі, коли немає розвиненої законодавчої і нормативної бази екоменеджменту та екоаудиту. Передбачається, що екологічну відповідність діяльності об'єктів приватизації вимогам природоохоронного законодавства треба визначати під час підготовки розділу "Характеристика екологічного стану" Плану приватизації (Плану розміщення акцій).

2. Процедурою визначення екологічної відповідності передбачаються:

• аналіз форми державної статистичної звітності та екологічних нормативів об'єкта приватизації за поточний рік та за три попередніх роки;

• підготовка витягів з первинних матеріалів форм державної статистичної звітності та екологічних нормативів (дод. 4.);

• узагальнення первинних матеріалів державної статистичної звітності;

• підготовка висновків щодо відповідності діяльності об'єктів, які підлягають приватизації, вимогам природоохоронного законодавства (дод. 4.);

• підготовка особливих умов до висновків (дод. 4.);

• підготовка протоколу визначення відповідності діяльності об'єктів, які підлягають приватизації, вимогам природоохоронного законодавства за встановленою формою (дод. 4);

• затвердження протоколу визначення відповідності діяльності об 'ектів, які підлягають приватизації, вимогам природоохоронного законодавства місцевими органами Мінекології (у 10-деиний термін з дня подання проекту протоколу).

Завершують процедуру визначення екологічної відповідності складанням протоколу з додатками у формі витягів з первинних документів. До протоколу вносять висновки про необхідність проведення екологічного поглибленого обстеження об'єктів приватизації (екологічного аудиту).

Комісія з приватизації об'єкта включає подану інформацію за вста-новленою формою зазначеного протоколу до розд. "Характеристика еко-логічного стану" Програми приватизації (Плану розміщення акцій).

Порядок проведення екологічного обстеження. Масштаби, умови і порядок екологічного обстеження визначають в договорі із замовником.

В ролі замовника можуть виступати юридичні та фізичні особи, заінтере­совані в належному екологічному стані об'єкта господарювання. Резуль­тати виконання договору оформляють актом здачі-приймання екологіч­ного обстеження, до якого додається екологічний висновок, який дають замовнику за встановленою формою (дод. 4.).

У договорі на виконання екологічного обстеження зазначають права і обов'язки учасників договору (дод. 4.). Роботи, пов'язані з проведенням екологічного обстеження, фінансуються за рахунок коштів замовника.

Екологічна експрес-оцінка ризиків. Останнім часом у розвинених країнах з ринковою економікою дедалі більшу увагу привертає проблема відповідальності і витрат, пов'язаних з володінням забрудненою землею. Тому при зміні власності або при вирішенні питання про інвестиції стає дуже актуальним завдання мінімізації ризиків, що виникають внаслідок недостатньої інформованості про екологічний стан відповідної земельної ділянки.

Процес збирання екологічної інформації у різних країнах називають по-різному: інспектування ділянки, оцінка ділянки, характеристика ділянки, аудит власності, історичний аудит та ін. З метою уніфікації термінології, що використовується в США, Канаді та інших країнах для процедури пер­винної оцінки екологічного стану земельної ділянки (з усіма спорудами на ній), було прийнято термін "Ігапзасгіоп зсгееп", який на українську мову було перекладено як "екологічна експрес-оцінка ризиків", або "інвести­ційний аудит".

Така експрес-оцінка ризиків є першим кроком на шляху до одержання повного уявлення про екологічний стан земельної ділянки. Частіше за все вона набуває форми питальника про поточний та минулий стан діяльності на цій ділянці, яка спроможна тим чи іншим шляхом вплинути на стан довкілля.

Запитання формулюють так, щоб на них можна було дати просту від­повідь типу "так ", "ні", "немає даних". Зразок такого питальника наведе­но нижче.

1. Чи використовувались, вироблялись або зберігались значні кількості небезпечних хімікатів на ділянці, яку займас підприємство?

2. Чи не розміщувлись виробничі відходи у межах ділянки підприємства або поблизу неї?

3. Чи існують на ділянці підземні або наземні резервуари, трубопроводи?

4. Чи є якісь свідчення або письмові дані про витоки з них?

5. Чи є якісь ушкодження рослинності на ділянці, причини яких не з'ясовано?

6. Чи існують якісь плями (або знебарвлення) нез 'ясованого походження на поверхні грунту або споруд?

7. Чи помітна плівка нафтопродуктів на водних поверхнях у межах ді­лянки або поблизу неї?

8. Чи існує якесь устаткування поблизу ділянки підприємства, яке може створювати ризик для здоров 'я людей або для стану довкілля, пов 'язаний з поточною або минулою діяльністю?

9. Чи входять до складу обладнання або споруд на ділянці небезпечні ма­теріали, наприклад, поліхлоровані біфеніли або азбест?

10. Чи використовують підземні води сусідні мешканці?

11. Чи потрапляють підземні води у поверхневі води, що розташовані по­близу?

12. Чи були скарги на небажаний вплив діяльності на земельній ділянці на стан довкілля за останні три роки?

13. Чи були порушення природоохоронного законодавства на виробничій ділянці за останні три роки?

Відповідь на кожне запитання визначають у балах: "так" — 2 бали, "немає даних" — 1 бал, "ні" — 0 балів. Потім підсумовують кількість балів по всіх відповідях на запитання питальника і визначають рівень ри­зику екологічної небезпеки. Чим більша сума балів, тим вищий ризик і тим нагальнішою є потреба в глибокому вивченні екологічного стану ді­лянки із залученням фахівців у галузі охорони довкілля. Якщо сума балів становить 13 або перевищує це число, рівень ризиків слід вважати високим. У цьому разі для отримання більш обгрунтованої інформації про можливі ризики доцільно провести оцінювання екологічного стану ділянки.

3. Цей тип екологічного аудиту може бути як у складі еко­логічного обстеження майна підприємств, що приватизуються, так і об­стеження нерухомості під час купівлі-продажу. Згідно із законодавством країн з ринковою економікою, власник земельної ділянки несе повну юри­дичну відповідальність, у тому числі й фінансову, за вплив на довкілля, який може бути зумовлений забрудненим станом цієї ділянки або вироб­ничою діяльністю в її межах. Тому цей власник зацікавлений в одержанні об'єктивної інформації про такий вплив, оскільки без неї він не матиме правильного уявлення про реальну вартість земельної ділянки та споруд на ній.

В оцінюванні екологічного стану території, на якій розміщене підпри­ємство, зацікавлений не тільки власник підприємства, але і його потенційні покупці або інвестори.

Мета оцінювання екологічного стану ділянки (Envirommental Site Assessment) полягає у більш повному й достовірному визначенні існуючого і потенційного рівня її забрудненості та відповідальності за неї, а також можливих шляхів оздоровлення території підприємства. Для досягнення цієї мети необхідно:

• здійснити історичний огляд існування земельної ділянки, провести їїре-когнісцирувальне обстеження та визначити екологічні ризики;

• провести дослідження забруднення ділянки та оцінити можливу відпо­відальність за порушення природоохоронного законодавства;

• розробити план оздоровчих заходів та орієнтовно оцінити їх вартість.
Ця робота складається з трьох етапів, які розглянуто нижче.
Визначення ризиків. На цьому етапі планують:

• зібрати інформацію про використання ділянки та виробничу діяльність на ній як у сучасний, так і в минулий період;

• обстежити ділянку; цим займається фахівець-еколог у супроводі особи, яка добре зпас ділянку та існуюче тут виробництво;

• оглянути екологічну документацію, яка с у власника ділянки та в орга­нах дероісавпого управління;

• підготувати звіт, у якому висвітлити дані про існуючі та потенційно можливі джерела забруднення в меоісах ділянки.

Виконувати ці завдання доцільно в такій послідовності:

1. Еволюцію використання ділянки та споруд на ній бажано простежити за якомога більший період, аж до початку активного антропогенного впли­ву на неї. При цьому важливо знайти і вивчити доступні документальні свідчення про це.

Слід ретельно вивчити забруднення підземних вод, особливо тих, що є джерелами питного водопостачання. При цьому варто з'ясувати можли­вість переміщення осередку забруднення за межі ділянки. Частіше за все юридичні та фізичні наслідки від виходу забруднення за межі території підприємства значно ускладнюються.

2. Під час обстеження ділянки насамперед визначають усі можливі впли­ви на довкілля, пов'язані з характером діяльності на ділянці та її топогра­-
фічними особливостями. Виявляють усі джерела надходження в навколиш-­
нє природне середовище забруднювальних речовин, зокрема звалища твер-дих відходів, резервуари рідких речовин та відходів, місця складування
хімічних речовин, виробів та обладнання, яке не використовується (ртутні
лампи, трансформатори та ін.). Особливої уваги потребує вивчення мож­
ливих витоків з резервуарів і трубопроводів, які призводять до забруднення
грунту й підземних вод. Всі візуально виявлені об'єкти, що викликають
екологічну стурбованість, слід сфотографувати. Потрібну інформацію мож­
на отримати при спілкуванні з виробничим персоналом та місцевим насе­
ленням.

3. Під час огляду екологічної документації вивчають усі наявні
документи, що характеризують вплив підприємства на довкілля; протоколи
й акти перевірок, доповіді та інформацію про нещасні випадки, аварії, зал­
пові скиди й викиди; форми статистичної звітності підприємства тощо.
Оглядають також документи про дозволи на природокористування, норма­
тиви гранично допустимих скидів та викидів забруднювальних речовин; приписи органів державного контролю, а також скарги громадян та доку­менти про результати їх розгляду.

4. У звіті зазначають задокументовані фактичні дані про існуючі джере­ла та осередки забруднення (в тому числі фотодокументи), а також вислов­люють припущення щодо можливих впливів на довкілля у майбутньому. Вивчають ризики (високий, середній, низький), виходячи з наявної інфор­мації. Пропонують заходи для уточнення сумнівних даних та зроблених припущень. Слід зауважити, що на цьому етапі проб для аналізу не відби­рають і ніяких вимірювань не проводять.

Дослідження забруднення. Це дуже відповідальний етап роботи, на якому в разі недосконалого його планування можливі значні витрати. Тому доцільно передусім за результатами попереднього етапу відібрати і проаналізувати за обмеженою кількістю параметрів проби грунту, води, повітря, вибірково виміряти рівні шуму та радіації. За результатами цих досліджень треба повторно відібрати, проаналізувати проби, щоб мати повну картину забруднення ділянки. Ці дані порівнюють з діючими нор­мативами. Може виникнути потреба в бурінні свердловини для вивчення гідрогеології ділянки та ступеня забрудненості підземних вод.

Усі результати досліджень документують і включають до звіту про ро­боту на другому етапі. В ньому наводять відомості про використані мето­ди досліджень, критерії оцінок, міркування щодо проведення оздоровчих заходів. Одержаних даних має бути достатньо для оцінювання обсягу й вартості очікуваних робіт з екологічного оздоровлення ділянки.

Планування оздоровчих заходів. Мета такого планування полягає у визначенні конкретних заходів зменшення величини екологічного ризику для людей та екосистем, пов'язаного із забрудненням ділянки. Необхідність у ньому виникає, якщо власник ділянки бажає: продемонструвати, що вона є екологічно чистою і цим підвищити її вартість; хоче уникнути можливої відповідальності за порушення природоохоронного законодавства; має намір змінити вид землекористування та ін.

Розробляти план починають з огляду існуючих варіантів заходів і вибору тих, які є найважливішими для даної ділянки. Найпоширеніші методи оздоровлення території розглядаються далі.

У багатьох випадках доцільно проводити роботи з планування у дві черги. У першу чергу розробляють пілотний план, у межах якого дослід­жують можливі для використання методи й технології екологічного оздо­ровлення ділянки і вибирають найкращі з них. У другу чергу розробляють повномасштабний план на базі зробленого вибору.

Вибираючи варіанти оздоровчих заходів, враховують такі критерії, як здатність технології досягти нормативних вимог, її відповідність існуючим обмеженням у часі, мінімізація ризику для робітників та місцевого насе­лення під час виконання робіт та мінімізація витрат. Для мінімізації витрат краще починати з виконання некапіталомістких заходів.

Методи і технології екологічного оздоровлення. На практиці частіше за все вирішують завдання екологічного оздоровлення грунтів і підземних вод. Для грунтів існує 6 груп методів оздоровлення:

1. Видалення на звалища без попередньої обробки грунту; залежно від того, які забруднювальні речовини є в грунті, вибирають відповідний тип звалища з урахуванням концентрації та здатності цих речовин розчинятись у воді і транспортуватись підземним потоком.

2. Руйнування неконсервативних органічних речовин — для цього ви­користовують біохімічне розкладання безпосередньо на ділянці підприєм­ства, на спеціально підготовлених ділянках за його межами та у великих реакторах. Можливе також хімічне й термічне руйнування. Обов'язково при застосуванні технологій руйнування проводять моніторинг та регулю­вання з метою запобігти забрудненню довкілля продуктами руйнування (шкідливими газами та речовинами, що легко розчиняються у воді).

3. Сепарація — використовують такі властивості речовин, як летючість, розчинність та здатність до сорбції для їх перенесення з грунту в інше сере­довище (газ, рідини або тверда речовина), з якого забруднювальна речо­вина легко виділяється; застосовують також методи електроосмосу та елек­трофорезу.

4. Іммобілізація — це фізичні або хімічні процеси, які зменшують ру­хомість речовин у грунті, що запобігає потраплянню їх в атмосферне по­вітря або підземний водоносний горизонт, після чого грунт використову­ють для виготовлення будівельних блоків. У разі потреби вміщують грунт в непроникні капсули.

5. Ізоляція — припинення контакту грунту з навколишнім середовищем за допомогою механічних бар'єрів (екранів та ін.) безпосередньо на ділянці підприємства чи в іншому місці.

6. Повторне використання — забруднений грунт використовують для виготовлення корисних продуктів (наприклад, асфальту) або там, де це можливо.

Багато з наведених вище технологій можна використовувати для екологічного оздоровлення забруднених підземних вод. Різниця тільки в тому, що воду треба забирати з водоносного горизонту за допомогою на­сосів і подавати для відповідного очищення. Очищену воду можна або знов повернути до підземного горизонту або відводити до поверхневого вод­ного об'єкта. Проте за поганої проникності грунтів, їх неоднорідності то­що ефективність такого відкачування є низькою.

Існують технічні можливості для обробки підземних вод безпосередньо у водоносному горизонті з використанням хімічних та біологічних методів, застосування яких можливе після відповідного вивчення місцевих умов.

Можна також проводити технічні заходи запобігання подальшому пе­реміщенню забруднених підземних вод за допомогою перехоплювальних свердловин та підземних бар'єрів.

Деякі з описаних вище способів можна застосувати також для оздо­ровлення (санації) водних об'єктів (річок, водосховищ, озер), де накопичи­лась значна кількість донних відкладів. Це насамперед видалення на звалища, руйнування та використання в якості добрив там, де це можливо.

1. У чому полягають методологічні основи і принципи здійснення екоаудиту?

2. Які типи екологічних аудитів набули поширення?

3. Чим визначаються цілі екоаудитів?

4. Які ви знаєте складові екоаудиту?

5. Що таке об'єкти екоаудиту? їх склад.

6. Що таке суб'єкти екоаудиту? Вимоги до них.

7. Що таке критерії екоаудиту?

8. З чого складаються еколого-аудиторські послуги?

9. Який порядок проведення екоаудиту?

10. В чому полягає підготовча робота до екоаудиту?

11. В чому полягає робота, пов'язана із збиранням інформації?

12. Які є види експрес-оцінювання і в чому їх особливості?

13. В чому полягає оцінювання екологічного стану місцевості?

14. Яким є типовий процес екоаудиту?

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: