Хронічне фізичне перенапруження

Тема: Гострі патологічні стани і захворювання при заняттях спортом

1. Загальні причини виникнення патологічних станів і захворювань у спортсменів. Раптова смерть при заняттях спортом.

2. Гостре фізичне перенапруження.

3. Хронічне фізичне перенапруження.

4. Тріада спортсменок.

Загальні причини виникнення патологічних станів і захворювань у спортсменів. Раптова смерть при заняттях спортом

Аналіз захворюваності у спортсменів свідчить про те, що вони хворіють значно рідше, ніж особи, що не займаються спортом. Пов’язано це в першу чергу з тим, що фізичне тренування підвищує стійкість організму до різних несприятливих факторів, а також з ретельним лікарським відбором і контролем.

В структурі захворювань спортсменів переважають хронічні запальні і дегенеративні захворювання ОРА, пов’язані з спортивним травматизмом. Серед інших захворювань поширені захворювання вуха, горла і носа; шлунково-кишкового тракту і серцево-судинної системи. Відмічено зв’язок між певними видами патології у спортсменів і специфікою занять спортом: хронічні захворювання ОРА найчастіше у представників швидкісно-силових видів спорту і єдиноборств; нервової системи – у стрибунів, метальників, штангістів, борців і футболісті; ЛОР-патологія – плавці і лижники; хронічний холецистит – лижники, ковзанярів і бігунів.

Причини, що призводять до захворювань спортсменів, слід розділити на 2 великі групи: 1) захворювання, не пов'язані із заняттям спортом, 2) по­в'язані із заняттям спортом.

Причини розвитку захворювань у спортсменів:

1) причини, безпосередньо не пов’язані з заняттями спортом:

а)вплив різних факторів зовнішнього середовища (охолодження, перегрівання);

б)різні інфекційні захворювання, епідемії тощо;

в) вогнища хронічної інфекції (каріозні зуби, хронічний тонзиліт, холецистит);

2) причини, пов’язані з заняттями спортом:

а) при правильній організації і методиці тренування:

1) допуск лікарем до тренувань спортсмена, який має відхилення в здоров’ї;

2) допуск тренером спортсмена до тренувань всупереч забороні лікаря.

б) при неправильній організації і методиці тренування:

1) надмірне фізичне навантаження, що перевищує можливості спортсмена;

2) матеріально-технічні і санітарно-гігієнічні недоліки;

3) поєднання інтенсивних тренувань з напруженою розумовою працею;

4) неправильний режим дня, харчування і т.п.;

5) скорочення термінів допуску до тренувань після хвороби.

Названі причини приводять насамперед до виникнення у спортсменів таких патологічних станів як перевтома, перенапруження і перетренованість. А вони у свою чергу є основою для виникнення різних захворювань.

Раптова смерть у спортсменів – це смерть, яка співпала в часі з спортивною діяльністю (безпосередньо перед стартом, під час тренувань і змагань, зразу після фінішу) при відсутності зовнішніх факторів, які самі по собі могли б стати її причиною (альпінізм – поломка спорядження). Головним етіологічним механізмом раптової смерті у спортсменів є патологія серцево-судинної діяльності (гостра серцева недостатність, інфаркт міокарда і порушення серцевого ритму). Тому завдання тренера – залучати лікаря до контролю над спортсменом при наявності скарг з боку ССС.

Гостре фізичне перенапруження

Гостре фізичне перенапруження розвивається швидко, протягом де­кількох секунд або хвилин, внаслідок впливу одноразового граничного фізичного навантаження на фоні зниження функціонального стану орга­нізму, тренування у хворому стані, порушення спортивного режиму, участі у змаганнях невдовзі після перенесеного захворювання.

Проявляється гостре перенапруження різко вираженими вегетативни­ми розладами — появою холодного поту, нудоти, блідості шкіри. Задишка, посилення серцевих поштовхів, загальна слабкість і запамо­рочення не дозволяють спортсменові продовжувати виконання фізичного навантаження. Відзначають велику кількість ознак, які свідчать про ура­ження ЦНС, ССС, органів дихання, нирок і системи крові.

Гостра судинна недостатність може проявлятися непритомністю, ко­лапсом і шоком.

Ураження серця як наслідок гострого фізичного перенапруження про­являються гострою серцевою недостатністю та інфарктом міокарда. Го­стра недостатність лівого шлуночка проявляється ядухою, набряком ле­гень і приступом серцевої астми. Спостерігають різку блідість, холодний піт, виражене посилення серцевих поштовхів, кровохаркання та низку інших симптомів, сильний біль за грудиною. Нерідко виникають нудота, блювання. Артеріальний тиск падає.

У разі гострої недостатності правого шлуночка серця виникає застій крові у великому колі кровообігу, що проявляється болем у правому під­ребер'ї, збільшенням печінки.

Ураження органів дихання проявляється розвитком емфіземи легень і гострого спонтанного пневмотораксу.

Під час гострого фізичного перенапруження часто уражаються нирки. У цих випадках розвивається дистрофія ниркового епітелію, інколи вини­кає крововилив у ниркову паренхіму із розвитком інфаркту нирки.

Якщо уражені нирки, спортсмени скаржаться на біль у попереку (при крововиливах у ниркову паренхіму із виникненням інфаркту нирки — дуже сильні). Сеча має кров'янисто-буре забарвлення. У ній з'являються білок, кров і циліндри. Усе це є абсолютним протипоказанням до вико­нання фізичного навантаження.

Ураження системи крові призводить до появи в периферичній крові після надмірного фізичного навантаження значного лейкоцитозу і пато­логічної зміни лейкоцитарної формули, до зниження функціональної ак­тивності гранулоцитів. Ці зміни є наслідком дії на систему крові гіпоксе­мії, гіпоглікемії, підвищеної концентрації недоокислених продуктів у кро­ві і зменшення рН внутрішнього середовища організму. Заняття можуть бути продовжені тільки після ліквідації всіх названих змін.

Профілактика ураження органів і систем організму через гостре фі­зичне перенапруження ґрунтується на виключенні всіх причин, які при­зводять до того, що тренувальне і змагальне навантаження стає для спортсмена надмірним. Тому необхідно суворо слідкувати за тим, щоб до змагань допускалися тільки добре підготовлені спортсмени і тільки у відповідній віковій та розрядній групі. Тренування і змагання у хворому стані повинні бути безумовно заборонені. Вогнища хронічної інфекції слід своєчасно, до початку інтенсивних тренувань і змагань, ліквідувати. Не­обхідно суворо слідкувати за тим, щоб спортсмени дотримувалися трену­вального режиму, режиму праці, відпочинку і харчування.

У всіх випадках серцевої та судинної недостатності спортсмена треба обов'язково госпіталізувати і провести ретельний клінічний аналіз для виявлення причин захворювання.

Хронічне фізичне перенапруження

Хронічне фізичне перенапруження у спортсменів розвивається внаслі­док тривалого фізичного навантаження, його можна спостерігати під час форсованого тренування та тренування з підвищеним навантажен­ням, яке не відповідає функціональним можливостям спортсмена.

Суттєве значення у виникненні хронічного фізичного перенапруження можуть мати порушення режиму життя, роботи, відпочинку, харчування, фізичні та психічні травми, інтоксикація із вогнищ хронічної інфекції, тренування на тлі будь-якого захворювання або невдовзі після перенесе­ного грипу, ангіни, гострого респіраторного захворювання. Усі ці чинни­ки приводять до загострення хронічних захворювань або до розвитку перенапруження різних органів і систем організму, зокрема, перенапруження нервової системи, серця, крові, нирок, ОРА і т.д. Воно може бути також причиною виникнення порушення ритму серця, підвищення або зниження артері­ального тиску.

Хронічне фізичне перенапруження у спортсменів частіше розвивається в основний період тренування і особливо на етапі основних змагань, коли спортсмен, який перебуває в «спортивній формі», прагне поліпшити свої досягнення шляхом нераціонального збільшення тренувального на­вантаження.

Ураження ЦНС проявляється в розвитку неврозу. Це захворювання в спортивній практиці одержало назву перетренованість.

Ураження серця при хронічному фізичному перенапруженні включає дистрофію міокарда. Нерідко дистрофія міокарда у спортсменів виявляється під час реєст­рації ЕКГ, оскільки відсутні суб'єктивні та об'єктивні дані.

У спортсменів можуть виникнути наступні аритмії (порушення ритму серця): 1) порушення функції автоматизму (різка синусова тахікардія і брадикардія, синусова аритмія); 2) порушення функції провідності (тільки на основі ЕКГ - блокади, значно рідше — синдром передчасного збудження шлуночків); 3) порушення функції збудливості (екстрасистолія, яка у спортсменів зустрічається частіше від інших аритмій, -екстрасистоли передсердні та шлуночкові). Екстрасистолічні аритмії не завжди свідчать про органічне ураження серцевого м'яза, це також може бути наслідком впливу на серце підви­щеної збудливості ЦНС. Такі екстрасистоли носять назву функціональ­них. Функціональні екстрасистоли значно зменшуються або зникають після фізичного навантаження. Усі спортсмени з різними порушеннями ритму потребують ретельного лікарського обстеження з обов'язковим електрокардіографічним кон­тролем.

Гіпер- і гіпотонічні стани. Заняття спортом сприяють зниженню артеріального тиску. Тому не­обхідно звертати увагу на показники артеріального тиску (як систоліч­ного, так і діастолічного), які перебувають на верхній межі норми. Рі­вень артеріального тиску залежить від характеру тренувального проце­су — фізичні навантаження динамічного характеру сприяють зниженню тиску, а статичні — його підвищенню. Це слід враховувати під час від­бору для занять тим чи іншим видом спорту. Відомо, що судинні реакції генетично детерміновані, тому дітям, батьки яких страждають на гіпер­тонічну хворобу, доцільно рекомендувати заняття тими видами спорту, які переважно розвивають витривалість, і навпаки, схильність до гіпо­тензії— підстава для рекомендації видів спорту, де переважають трену­вання з розвитком сили.

Раціональні заняття спортом не можуть бути причиною підвищення АТ. Тому його підвищення у спортсмена, навіть незнач­не, потребує додаткового лікарського обстеження. У разі виявлення у спортсмена схильності до гіпертонічних реакцій питання про допущення до заняття спортом треба вирішувати індивідуально. Заняття спортом для цих осіб можливі лише під постійним лікарським спостереженням.

Печінковий больовий синдром є патологічним станом, який характери­зується появою у спортсменів під час довгих та інтенсивних фізичних на­вантажень гострого болю у правому підребер'ї. Етіологічним чинником печінкового больового синдрому є надмірне фізичне навантаження, за­хворювання жовчного міхура і жовчовивідних шляхів. Особливе місце посідає дискінезія жовчовивідних шляхів і наявність в анамнезі гепатиту.

У клінічній картині найхарактернішим для печінкового больового син­дрому є виникнення больового відчуття в правому підребер'ї безпосе­редньо під час фізичного навантаження. Особливо часто больові відчуття у спортсменів з'являються під час навантажень на витривалість (біг на довгі дистанції, лижні гонки, велогонки). Майже в 50 % випадків біль у правому підребер'ї супроводжується різними диспепсичними порушення­ми, а саме: зниженням апетиту, відчуттям легкої нудоти і гіркоти в роті, відрижкою повітря після прийому їжі, нестійкими випорожненнями, за­крепами тощо. Нерідко у спортсменів з печінковим больовим синдромом бувають підвищена роздратованість, запаморочення, колючий біль у ді­лянці серця, відчуття слабкості, які посилюються під час фізичного на­вантаження. З припиненням навантаження больові відчуття зникають або різко послаблюються. Часто наступне виконання фізичних навантажень не супроводжується появою болю.

Перебіг печінкового больового синдро­му характеризується такими особливостями: на початку його розвитку біль виникає епізодично, пізніше набуває систематичного характеру, роз­виваючись під час кожного тренувального заняття і змагання. Нерідко через біль спортсмени довгий час не можуть змагатись або навіть змуше­ні залишити спорт.

Лікування спортсменів із печінковим больовим синдромом передба­чає, по-перше, лікування раптового приступу болю в правому підребер'ї і, по-друге, лікування самого синдрому. У разі появи сильного болю в правому підребер'ї під час тренувального заняття або змагання спорт­смен повинен припинити виконання фізичного навантаження, що нерідко призводить до зникнення болю або значного зменшення його. Цьому сприяє також масаж або самомасаж ділянки печінки і ритмічне глибоке дихання. Якщо все це не дає позитивного ефекту, слід увести під шкіру розчин атропіну (дозу розраховують відповідно до віку).

Лікування печінкового больового синдрому залежить від того, що ле­жить в його основі. Так, якщо він виникає внаслідок тривалої дії над­мірного фізичного навантаження, то необхідно його припинити, змінити на активний відпочинок і призначити лікувальне харчування. У таких ви­падках дієта містить обмежену кількість жирів, велику кількість повно­цінних білків, вуглеводів і вітамінів. Із харчування виключають смажені м'ясо, рибу, гострі приправи. У раціоні мають бути нежирний сир, овочі, фрукти. Призначають полівітамінні препарати з підвищеною кількістю аскорбінової кислоти і вітамінів групи В, особливо ціанокобаламін і піридоксин. Звичайно через 1,5—3 міс такого лікування, усі скарги зника­ють. Після цього призначають поступове розширення дієти за рахунок включення до неї різноманітних харчових продуктів.

Починається посту­пове входження спортсменів у щадні тренувальні навантаження, які про­довжуються ще 1,5—3 міс. Увесь цей час їм не дозволяють брати участь у змаганнях. У цей період фізичне навантаження має бути зменшене і кількісно змінене. При цьому зниження загального об'єму тренувального навантаження проводять як за рахунок зменшення кількості тренувань на тиждень, так і за рахунок скорочення часу тренувальних занять. Із тренувальних занять виключають довгочасні та інтенсивні вправи і робо­ту, спрямовану на підвищення загальної та швидкісної витривалості. Зменшують також роботу, що спрямована на підвищення швидкості і сили. Основну увагу в тренуванні слід звернути на загальну фізичну підготовку спортсменів, яка за об'ємом та інтенсивністю навантаження повинна бути невеликою.

У процесі поліпшення загального стану спортсменів тренувальний ре­жим поступово розширяють і якісно змінюють таким чином, щоб через 1,5—3 міс він став відповідати цілям і завданням даного тренувального періоду. Якщо печінковий больовий синдром розвився внаслідок захво­рювання печінки, жовчного міхура і жовчовивідних шляхів, лікування його здійснюється шляхом лікування цих захворювань. Приступати до тренувальних занять до вилікування захворювання спортсменам слід за­боронити.

Підвищене навантаження на нирки призводить до низки змін у сечі, які вкладаються в межі припустимих при фізіологічних реакціях. Однак такі минущі зміни, як протеїнурія, гематурія і циліндрурія, після інтенсивних фізичних навантажень можуть набувати патологічного характеру.У таких випадках необхідне клінічне обстеження і лікарське спостереження.

Необхідно з'ясувати, чи бувають в обстежуваного біль у ділянці по­переку під час сечовиділення, набряки під очима вранці, чи змінюється колір сечі і чи пов'язані ці симптоми із фізичним навантаженням.

Оцінюючи дані аналізів сечі, необхідно враховувати час, який минув із моменту останнього тренування до забору матеріалу на аналіз. Річ у тім, що появу у сечі білка можна розцінити як фізіологічне явище тіль­ки в тих випадках, коли він з'являється після інтенсивного тренування. Якщо дослідження проводились протягом 24 год після тренування, можна припустити, що поява помірної протеїнурії, циліндрурії і гематурії по­в'язана з великим навантаженням. У таких випадках необхідне повторне дослідження сечі. Якщо склад сечі не нормалізується через 48 год. і біль­ше після закінчення тренування або змагання, необхідне клінічне обсте­ження.

Серед можливих причин зміни сечі у спортсменів необхідно передо­всім назвати інфекційно-токсичну нирку, гломерулонефрит, закриті трав­ми нирок, нефроптоз і нирковокам'яну хворобу. Зміни в сечі у спортсме­нів можуть бути наслідком хронічного фізичного перенапруження і по­требують клінічного обстеження та лікування. Необхідно пам'ятати, що у спортсменів після великого фізичного навантаження і наступного охо­лодження може виникнути гематурія, а внаслідок травматичного міози­ту — міоглобінурія. В останньому випадку може розвинутися важка за­гальна інтоксикація і навіть гостра ниркова недостатність.

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: