Міні-маркетингові дослідження, спрямовані на вибір об’єкта проектування та доцільність його виготовлення

Для визначення доцільності виготовлення маслобійки, а також встановлення функціональних, конструктивних, технологічних, естетичних і економічних вимог до виробу ми провели опитування серед мешканців села.

- Чи робите ви домашнє масло, якщо так, то як часто?

- Чи пам’ятаєте як це робили ваші батьки, дідусі й бабусі?

- Які способи і знаряддя для збивання масла ви знаєте?

- Які породи деревини використовували для виготовлення посуду?

Для того, щоб дізнатися чи економічно вигідно виготовляти маслобійку, або доцільніше купити електричну, вирішив провести дослідження ринку.

Маслобійка – 250 грн Маслобійка електрична "Салют"- 790 грн

Дослідження показали, що ціни на електричні маслобійки (див. рис. 1.) варіюють у межах від 790 до 850 гривень. Результати опитування населення показали, що більшість людей зацікавились можливістю виготовлення масла у домашніх умовах, але вони не бажають купувати дорогі маслобійки промислового виробництва. Придбання таких моделей маслобійок виправдовує себе тільки при виготовленні великої кількості масла. Тому ми вирішили спроектувати і власноруч виготовити маслобійку за вищевказаними вимогами.

1.4. Підготовка історико–технічної (технологічної) довідки про еволюцію об’єкта проектування

Вершкове масло – унікальний за своїм складом продукт, який люди з найдавніших часів використовують не тільки як продукт харчування, але і в таких галузях як медицина і косметологія. Важко точно сказати, коли людина отримала свій перший шматочок масла, але достеменно відомо, що історія маслоробства сягає своїм корінням в дуже віддалене минуле. Перший опис маслобійки припадає приблизно на 3500 рік до нашої ери. Саме тоді, більше п'яти з половиною тисячоліть тому, жителі Шумеру займалися виготовленням вершкового масла в особливій вертикальній мішалці, опис якої у вигляді клинопису зберігся до наших днів. Шумери використовували масло для їжі, лікування, а також у язичницьких жертовних ритуалах.

Українці теж любили масло і традиційно виготовляли його з вершків, сметани або цільного молока. Коштувало якісне масло недешево, а тому вважалося ознакою добробуту сім'ї. Адже для виробництва 1 кілограма масла потрібно більше 20 літрів жирного коров'ячого молока. Не дивлячись на те, що вже в ІХ-му столітті масло експортувалось в європейські країни, в самій Україні дозволити собі таку розкіш могли тільки заможні городяни.

Про те, що виробництво масла можна деякою мірою механізувати, вперше здогадалися американці. З початку ХХ-го століття Карл Міле зайнявся виробництвом перших механічних маслобійок, що складались з дерев'яної бочки з лопастями, які приводились в рух за допомогою ручного приводу. До речі, саме цей пристрій послужив надалі прототипом пральної машини. Минуле століття недарма вважається століттям всебічного прогресу і повальних винаходів. Буквально через кілька років після Міле, у 1913 році, інший американець Альфред Кларк з міста Іст-Корент запатентував свій оригінальний винахід. Його ручні маслобійки були приєднані до звичайного крісла-гойдалки, розгойдуючись в якому, людина одночасно збивала масло.

Напевно, в сучасній Америці вже не знайдеш банальні ручні маслобійки без будь-яких удосконалень. А ось в Україні вони досі виготовляються і користуються незмінною популярністю серед любителів свіжих продуктів. Сьогодні, як і сотні років тому, для багатьох з нас ніжний смак вершкового масла, намазаного на хрусткий шматочок свіжоспеченого хліба, залишається найулюбленішим і дорогим спогадом дитинства. Ручні маслобійки (див. Рис. 2.) мають ряд переваг перед агрегатами з електроприводом. Так, вони застосовуються без використання електроенергії, що в свою чергу дозволяє заощадити гроші. Так як ми будемо виготовляти маслобійку з деревини, то вона буде відповідати екологічним вимогам: сировина для виготовлення масла не буде вступати в хімічну реакцію з деревиною і смак продукту не буде зіпсований; відходи від обробки деталей маслобійки будуть екологічно чистими та придатними для використання у інших технологічних процесах. Така маслобійка виготовляється у вигляді дерев’яної діжки, що звужується догори, в якій вгору - вниз рухається штовхач - палиця, на кінці якої насаджений диск з отворами.

Щоб вершки не розбризкувалися, діжка закривається кришкою з втулкою (для спрямованого руху штовхача). У цю базову модель, існуючу, мабуть, вже більше 2 тис. років, дуже багато умільців прагнули внести різні удосконалення. Така маслобійка Ліндсея, що має гвинтоподібний штовхач із залізної стрічки. Маслобійка Гуссандера - це циліндр з білої жерсті, пригвинчений до підлоги; штовхач її складається з круглого стержня, з парою горизонтальних ручок і з перекинутою лійкою на нижньому кінці. У деяких випадках два, три, чотири штовхача приводяться в рух одним загальним коромислом або важелем, як це ми бачимо в американських факторіях або в маслобійці Друммонда і Реннеса.

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: