Власність як економічна категорія. Економічний і юридичний зміст власності

Власність займає централізоване місце в економічній системі, оскільки зміна соціально-економічної системи – це завжди зміна відносин власності, які відносини власності – така й економічна система. Власність виражає всю сукупність економічних, соціальних, політичних, національних, морально-етичних, релігійних відносин. Вона зумовлює спосіб поєднання робітника із засобами виробництва, мету функціонування і розвитку економічної системи, визначає соціальну структуру суспільства, характер стимулів трудової діяльності і спосіб розподілу результатів праці.

Рис. 4.1. Місце власності в економічній системі

Внутрішню структуру власності утворюють відносини використання, розпорядження, володіння. Через них реалізується економічний зміст, представлений всією системою економічних відносин, розглянутих в аспекті привласнення, і юридичний зміст, що виражається в системі прав власності.

Розкриваючи сутність власності, слід зазначити, що західна економічна наука бере до уваги лише юридичний аспект (право володіння, користування, розпорядження), зводить поняття власності до її речових об’єктів і визначає власність як відношення людини до речей (об’єктів власності).

Марксистська політекономія робить наголос на економічній основі (поділ праці, купівля, продаж, спадщина об’єктів власності) і визначає власність як певні економічні відносини між людьми з приводу привласнення ними матеріальних благ.

Сучасна вітчизняна економічна наука розглядає власність як об’єктивні відносини між людьми з приводу привласнення ними об’єктів власності і насамперед засобів виробництва. Економічний зміст власності необхідно розглядати з двох сторін:

- матеріально-речовий (відношення людей до об’єктів власності);

- соціально-економічний (відносини між людьми в зв’язку з привласненням ними об’єктів власності).

Зумовлено це тим, що в практичній й господарській діяльності тісно переплітаються стосунки між людьми з приводу об’єктів власності з відносинами людей до самих об’єктів власності.

Таким чином, розкриваючи економічний зміст власності, можна дати таке її визначення.

Власність – це сукупність виробничих відносин між людьми з приводу привласнення ними об’єктів власності, в першу чергу засобів виробництва, які породжують право володіння, користування й розпорядження цими об’єктами та результатами їх функціонування.

Привласнення – це конкретний суспільний спосіб оволодіння річчю. Воно формує і виражає основну, корінну рису як даної форми власності, так і її конкретних видів.

Власність – це не речі, не відносини людини та речей, а відносини між людьми з приводу привласнення речей, перш за все засобів виробництва.

Власність визначає:

- умови поєднання робітника з засобами виробництва;

- відносини між людьми з приводу привласнення засобів і результатів виробництва;

- умови розпорядження й використання факторів виробництва.

У всіх цих випадках люди опиняються в певних відносинах один до одного. Отже, зводити відносини власності лише до відносин, які виникають у процесі користування об’єктами власності, чи до відносин між людьми з приводу привласнення об’єктів власності означає звуження змісту цього поняття.

Таким чином, власність є основоположною економічною категорією. Саме вона визначає соціально-економічну структуру суспільства, економічне й політичне становлення класів, взаємовідносини між ними, бо складає основу всіх виробничих відносин суспільства та визначає їх суть.

Економічний зміст власності визначається ступенем розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, тобто самим виробництвом, і є об’єктивною категорією, яка виражає реально існуючі суспільно-економічні відносини, становить їх головний зміст.

Відносини власності мають не тільки економічний, а й юридичний зміст. Привласнення і відчуження матеріальних умов виробництва – це економічний аспект власності. Ці відносини закріплюються законодавчо. Держава через свої інститути фіксує визначені норми, що регулюють відносини власності між людьми, тим самим закріплюючи існування певних форм власності в країні.

Юридичні відносини реалізуються через відому з Римського права тріаду власницьких правомочностей – володіння, розпорядження, використання, доповнену відповідальністю.

Володіння – документальна фіксація права власності.

Розпорядження - управління об’єктом власності.

Використання – застосування об’єкта власності.

Відповідальність – ефективне функціонування об’єкта власності, відшкодування збитку заподіяного об’єкту власності.

Право власності – санкціоновані законом держави відносини між людьми щодо використання благ. Тобто розробляють правила гри, законодавчими органами держави регулюють відносини власності. Право власності залежить від діючих правил гри, а не від чинників фізичного характеру. Отже, власник є номінальний, але не реальний. За умов ринку права власності виступають як специфічний товар, оскільки ринок припускає таку поведінку господарювання, що приймає найоптимальніші рішення, то на думку Рональда Коуза, право власності опиняється в тих руках, хто забезпечить їх найвищу продуктивність.

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: