Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Податок Пігу та можливості його застосування в економіці.





Проблему витрат, пов’язаних з екстерналіями, вперше дослідив англійський економіст Артур Пігу (1920). Він виділив приватні (або індивідуальні) витрати і витрати суспільства. А. Пігу довів, що забруднення обумовлює зростання екстернальних витрат. Очевидно, що для будь-якого підприємця найважливішою метою є мінімізація своїх приватних витрат та збільшення прибутку. Найпростіший спосіб досягти цього – зекономити на природоохоронних заходах і не мати ніяких витрат по усуненню забруднення чи його наслідків. В такому випадку суспільство, населення, інші підприємства повинні будуть витрачати свої додаткові кошти на ліквідацію збитків від забруднення природних систем. Таким чином, загальні витрати суспільства на виробництво продукції складаються з індивідуальних витрат та екстернальних витрат, оцінених у вартісній формі.

Отже, реальні витрати завжди перевищують ті, про які інформує ринкова ціна. В результаті обсяги виробництва таких товарів більші, ніж це потрібно з точки зору суспільства. Це означає, що ресурси суспільства розподіляються неефективно.

Приклад. На березі річки розташовано хімічний комбінат з недостатнім очисним обладнанням. Нижче по течії знаходиться завод, якому за технологією виробництва потрібна чиста питна вода (наприклад, на виробництво лимонаду), а також невелике поселення. Хімічний комбінат виробляє свою продукцію при мінімальних природоохоронних витратах, що обумовлює необхідність мати додаткові витрати лимонадному заводу та населенню по очистці питної води.

Екстернальні витрати в даному прикладі будуть складатися з:

- витрат на лимонадному заводі на очищення води;

- витрат населення на: лікування хвороб, спричинених споживанням неякісної питної води; очищення питної води; пошук та переїзд до іншого місця відпочинку або проживання;

- витрат населення, пов’язаних з деградацією рибних ресурсів (якість та кількість риби через забруднення річки знижується, тому рибалки вимушені або змінити професію або зазнавати витрат на транспорт, для риболовлі вище за течією).

Таким чином, ціна виробника хімічної продукції є заниженою з точки зору реальних суспільних витрат. Розглянемо, як визначається реальна ціна та обсяг продукції підприємства-забруднювача з точки зору суспільства.

На графіку зображено криву пропозиції підприємства-забруднювача S0, яка одночасно є кривою приватних граничних витрат виробника. Попит на продукцію зображено за допомогою кривої D. Випуск продукції супроводжується виникненням збитку Z і екстернальних витрат. З точки зору виробника без урахування цих екстернальних витрат його оптимальний обсяг виробництва дорівнює Q0. Перетин кривої приватних граничних витрат S0 з кривою попиту D дає ціну одиниці продукції, яка дорівнює P0.

Але врахування додаткових витрат жертв забруднення, тобто витрат суспільства, зміщує криву граничних витрат вліво. Екстернальні витрати отримали своє відображення у кривій суспільних граничних витрат S1 (S1 = S0 + Z).

Тепер перетин кривої S1 з кривою попиту D дає точку, якій відповідає доцільний з позицій суспільства обсяг виробництва хімічного заводу Q1 та ціну одиниці продукції P1. Врахування екстернальних витрат призвели до зменшення брудного виробництва на величину Q0-Q1 і підвищення ціни до P1.

Рис. 1. Визначення реальної ціни та обсягу продукції підприємства-забруднювача з точки зору суспільства

Умовні позначення:

S0 – крива приватних граничних витрат виробника Z – збиток внаслідок забруднення довкілля (екстернальні витрати)
D – крива попиту S1 – крива суспільних граничних витрат; S1 = S0 + Z
Q0 і Р0 – обсяг виробництва і ціна одиниці продукції з точки зору виробника Q1 і Р1 – обсяг виробництва і ціна одиниці продукції з точки зору суспільства

 

Приклад ілюструє необхідність врахування екстерналій та їх компенсації з боку підприємства-забруднювача. Необхідно примусити забруднювача оплачувати екстернальні витрати. Даний принцип є одним з фундаментальних принципів економіки природокористування і відомий під назвою “забруднювач платить”.

Принцип “забруднювач сплачує”. Компенсацію екологічних витрат, зумовлених впливом на природне середовище, повинен здійснювати економічний суб’єкт, який своєю діяльністю призвів до них. Компенсацію збитків забруднювач повинен здійснювати за рахунок свого прибутку.

Вперше на міжнародному рівні цей принцип був обґрунтований Організацією економічного співтовариства і розвитку в 1972 році. З того часу зазначений принцип активно використовується в законодавчій практиці багатьох країн світу.

Процес перетворення екстернальних витрат у внутрішні витрати виробника в носить назву замикання або інтерналізації витрат.

Перетворення зовнішніх витрат у внутрішні можливе у разі наближення граничних приватних витрат до граничних суспільних витрат. Одним із способів вирішення цієї проблеми і врахування суспільних інтересів є накладання спеціального податку на забруднювачів, який дорівнює величині екстернальних витрат. Це і запропонував А. Пігу.

Отже, "Податок Пігу" – це втручання уряду в економіку, пов'язане з оподаткуванням тих видів діяльності, які породжують негативні зовнішні ефекти, і субсидуванням галузей, що продукують позитивні зовнішні ефекти.

Проте практичне застосування податку Пігу зіштовхнулося з певними труднощами.

Виявилось, що для визначення податку Пігу необхідно знати:

1) яка саме діяльність викликала збитки;

2) які види і обсяги забруднень утворилися внаслідок конкретних виробничих процесів;

3) які саме забруднюючі речовини спричиняють збитки;

4) яка грошова оцінка збитків.

Це вимагає проведення довготривалих вимірювань та експериментів. Всі ці вимірювання можуть бути лише приблизними, тому адекватно виміряти і оцінити граничні збитки неможливо. Спроби оцінити податок Пігу призвели до висновку, що його величина занадто велика. Тому намагаються замінити податок Пігу іншими економічними інструментами. Розглянемо деякі з них.







Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.