Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Фактори й показники маркетингового макросередовища





Фактори й показники маркетингового макросередовища

Фактори та показники маркетингового макросередовища згруповано у табл. 2.1.

Економічне середовище утворюють ті фактори, які впливають на купівельну спроможність населення, рівень його доходів і витрат.

До таких факторів належать макроекономічні показники: фаза економічного циклу країни, рівень інфляції, рівень зайнятості населення, обсяг валового національного продукту та його динаміка, рівень купівельної спроможності та доходів населення, рівень цін, наявність та обсяг товарного дефіциту.

Закон Ернста Енгеля, німецького статистика: за зростання рівня сімейного доходу структура витрат сім’ї змінюється таким чином:

Ø відносний рівень витрат на їжу зменшується;

Ø відносний рівень витрат на житло та будівництво стабілізується;

Ø відносний рівень витрат на інші цілі (одяг, транспорт, освіта, заощадження, розваги) збільшується.

 

Таблиця 2.1

Фактори та показники маркетингового макросередовища

Фактори макросередовища Показники
Економіка Фаза економічного циклу країни Рівень інфляції Рівень безробіття Валовий національний продукт та його динаміка Наявність та рівень товарного дефіциту Рівень доходів та купівельної спроможності населення
Демографія Чисельність населення Територіальне розміщення населення Рівень урбанізації Міграція населення Віковий склад населення Рівень народжуваності та смертності Статевий склад населення Сімейний стан населення
Політико-законодавчий Політична структура Рівень політичної та законодавчої стабільності Антимонопольне регулювання Податкове законодавство
Соціально-культурний Соціальні класи Соціальні групи Культура Субкультура
Науково-технічний прогрес Рівень інфляційної активності Введення нових технологій Напрями концентрації технологічних зусиль Підвищення продуктивності праці Нова продукція
Природне середовище Екологія Наявність та доступність сировини та природних копалин Вартість енергоносіїв

Демографічний фактор передбачає дослідження таких показників, як чисельність населення, географічне розміщення населення, міграція, віковий склад населення, рівень народжуваності та смертності, сімейний стан.



Політико-законодавчий фактор охоплює: політичну структуру країни, урядову, політичну та законодавчу стабільність, політичну орієнтацію країни, податкову політику уряду, вплив професійних спілок, міжнародну орієнтацію та державне регулювання міжнародних відносин, державне регулювання конкуренції.

Соціально-культурне середовище включає такі фактори, як соціальні групи, базові цінності, переваги світосприйняття, поведінку, системи поглядів, цінностей, моралі, звичок, мови, стилю життя.

При чому серед зазначених факторів система цінностей настільки важлива, що аналітики компанії “Дженерал Електрик” охарактеризували як найважливіший елемент бізнесового середовища.

На відміну від швидких змін у технологічному середовищі зміни в культурному середовищі досить повільні, а деякі цінності залишаються стабільними й незмінними (наприклад, чесність, порядність, відповідальність за своїх дітей, повага до батьків тощо).

Природне середовище як фактор маркетингового макросередовища останнім часом набуває дедалі більшого значення у зв’язку зі зростанням рівня забруднення навколишнього середовища.

Екологічні проблеми були головною причиною виникнення концепції соціально-етичного маркетингу. ЇЇ суть полягає у тому, що, задовольняючи потреби окремих споживачів, фірми повинні враховувати інтереси суспільства в цілому. Наприклад, у багатьох країнах виникла проблема утилізації металевих баночок з-під напоїв , яка знайшла своє втілення в маркетинговій стратегії щодо упаковування товару.

Науково-технічний прогрес, технологічні зміни справляють значний вплив на спосіб життя, поведінку, потреби та переваги споживача. Вони впливають на всі елементи маркетингового комплексу, але більш за все проявляється в аспекті інноваційної діяльності.

Наслідки впливу науково-технічного прогресу на елементи маркетингового комплексу:

Ø розроблення нового товару, модифікація товару, пристосування до споживчих потреб, що змінюються;

Ø зниження витрат виробництва, можливість зіставлення цін, можливість контролю за цінами;

Ø підвищення швидкості збуту, зростання обсягів збуту, оптимізація контролю за збутом;

Ø підвищення комунікаційних можливостей, скорочення строків просування, оптимізація планування просування.

Сукупність факторів маркетингового макросередовища мають, як правило, стратегічний характер і вимагають від організації розробки ефективної стратегії поведінки.

 

Фактори та показники маркетингового мікросередовища

Фактори та показники маркетингового мікросередовища можна згрупувати наступним чином (табл. 2.2):

Таблиця 2.2

Громадськість може як сприяти, так і перешкоджати підприємству в реалізації його цілей. Наприклад, якщо у фінансових колах (банки, страхові компанії) склався негативний імідж підприємства, йому буде досить важко реалізувати можливість отримання фінансових ресурсів.

Конкуренція – це боротьба за ринкову частку між фірмами, споживачі яких мають ідентичні або схожі потреби.

Аналіз конкуренції дає можливість виявити ринкове положення фірми, конкурентоспроможність її товарів.

Конкуренти можуть бути класифіковані за різними ознаками. Ф.Котлер розподіляє їх за ознакою конкурентних дій на активні, селективні, стохастичні та пасивні.

Активні (агресивні) конкуренти – реагують швидко й агресивно на ринкові події, незважаючи на напрями розвитку конкуренції.

Селективні – конкурують лише у вибіркових показниках (наприклад, вони лідери у зниженні ціни, але не підвищують ефективність рекламної діяльності).

Стохастичні – характеризуються непередбачуваними діями: іноді протидіють агресивно, а інколи ігнорують напади конкурентів.

Пасивні – майже не реагують на конкурентні напади.

Під час аналізу конкурентів важливе значення має розроблена М.Портером модель п’яти сил конкуренції (рис. 2.1):

Ø конкуренція між виробниками даної галузі;

Ø загроза появи нових конкурентів;

Ø економічні можливості постачальників;

Ø економічні можливості споживачів;

Ø товари-замінювачі.

 

 


Рис.2.1. Модель п’яти сил конкуренції М.Портера

 

Конкуренція між виробниками даної галузі, яка утворює центральний “ринг” конкурентної боротьби, називається прямою конкуренцією. Рівень інтенсивності прямої конкуренції зростає, коли:

Ø збільшується кількість фірм-конкурентів;

Ø попит на товари галузі стабілізується і починає зменшуватися (тобто товар перебуває на стадії спаду свого життєвого циклу);

Ø існують бар’єри виходу з даної галузі (тобто коли припинення діяльності в даній галузі коштує дорожче, ніж продовження конкурентної боротьби).

 

Вплив товарів-замінників на конкуренцію здійснюється у двох основних аспектах: через ціну та через рівень інновації.

Ціна товару-замінника як фактор конкуренції виявляється тоді, коли ціни фірм центрального ринку перевищують певну межу, і це примушує споживача звернути увагу на товар-замінник.

Рівень інновації товару-замінника як фактор конкуренції проявляється в тому разі, коли виробнику товару-замінника вдається підвищити його якість настільки, що стає можливим відвернути увагу деяких споживачів від товарів фірм центрального рингу.

 

Загроза з боку потенційних конкурентів виникає в тому разі, коли:

- відсутні або низькі бар’єри входу на даний ринок;

- зменшується спроможність прямих конкурентів протидіяти потенційним конкурентам.

До бар’єрів входу на певний ринок належать такі:

Ø економія на масштабах виробництва, яка забезпечує конкурентам центрального рингу переваги у витратах на виробництво;

Ø правовий захист, який забезпечують патенти;

Ø імідж товарних марки, який створює прихильність споживачів;

Ø необхідні капіталовкладення;

Ø доступ до збутових мереж;

Ø ефект досвіду, який мають вже діючі на ринку фірми та який може бути досить вагомим, особливо у сферах з високим відсотком ручної праці.

Сутність споживачів як конкурентної сили полягає в їхній спроможності торгуватися з постачальниками, що може привести до зниження ціни, надання дорожчих послуг. Сила споживачів як фактора конкуренції зростає коли:

- товари стандартні й рівень диференціації низький;

- споживачів небагато й вони купують товар у великій кількості.

Сутність постачальників як сили конкуренції полягає в їхній можливості підвищити ціни, знизити якість товарів або зменшити обсяг їх поставки. Так, зростання цін на базові матеріально-технічні ресурси зумовлює зменшення рентабельності в матеріаломістких галузях. Сила постачальників як фактора конкуренції зростає, коли:

Ø товари постачальників диференційовані і покупцю важко замінити постачальника;

Ø покупці не є важливими клієнтами для постачальника;

Ø продукція постачальника посідає важливе місце у виробництві даної галузі.

 

Потенційні конкуренти та товари-замінники становлять пряму конкурентну загрозу для центрального рингу, а споживачі й постачальники – непряму загрозу, яка залежить від їхньої спроможності диктувати свої умови підприємствам центрального рингу.

 

Рис.2.2. Матриця SWOT

 

Сутність матриці SWOT полягає у тому, що вона дає змогу завдяки різноманітним комбінаціям сильних та слабких сторін, можливостей та загроз формувати оптимальну маркетингову стратегію фірми відповідно до умов ринкового середовища.

Відповідно до матриці SWOT можливі чотири різновиди стратегії:

Ø стратегія, яка використовує сильні сторони фірми для реалізації маркетингових можливостей, – найбажаніша і найперспективніша стратегія;

Ø стратегія, яка використовує сильні сторони фірми для знешкодження маркетингових загроз;

Ø стратегія, спрямована на мінімізацію слабких сторін фірми на основі використання маркетингових можливостей;

Ø стратегія, спрямована на мінімізацію слабкостей фірми та потенційних маркетингових загроз.

 

Маркетингові можливості фірми – сприятливі зовнішні аспекти їх маркетингових дій, завдяки яким вона може досягти конкурентних переваг на ринку збуту.

Маркетингові загрози – несприятливі тенденції розвитку маркетингового зовнішнього середовища, які можуть негативно вплинути на ринкові позиції фірми.

Маркетингові можливості та загрози визначаються на основі аналізу зовнішнього маркетингового середовища фірми.

Залежно від співвідношення характеру маркетингових можливостей та загроз стратегічні господарські підрозділи (СГП) фірми розташовують у квадрантах матриці (рис. 2.3).

 

Маркетингові загрози Маркетингові можливості
Значні Незначні
Значні Сприятливий СГП Небезпечний СГП
Незначні Ідеальний СГП Зрілий СГП

Рис. 2.3. Матриця різновидів стратегічних господарських підрозділів фірми

Ідеальний стратегічний господарський підрозділ охоплює такий вид бізнесу, який характеризується великими маркетинговими можливостями й низькими загрозами.

Привабливий стратегічний господарський підрозділ має значні маркетингові можливості, але також великі загрози.

Зрілий стратегічний господарський підрозділ характеризується незначними маркетинговими можливостями і незначними загрозами, що типово для стадії зрілості життєвого циклу товару.

Небезпечний стратегічний господарський підрозділ має великі маркетингові загрози за незначних маркетингових можливостей.

Сильні сторони (переваги фірми) – це її визначні особливості які дають змогу визначити і сформувати конкурентні переваги.

Слабкі сторони (слабкості) фірми – це ті показники, які визначають її конкурентну вразливість.

Об’єктом аналізу сильних та слабких сторін фірми є її внутрішні фактори.

 

Процес аналізу сильних та слабких сторін фірми

На першому етапі формуються показники, за якими визначаються сильні або слабкі сторони фірми. При цьому виділяють п’ять основних розділів – маркетинг, виробництво, фінанси, організація, кадри.

На другому етапі визначають позицію кожного показника щодо діяльності фірми. Позиція визначається у п’ятибальному діапазоні:

“5” – найсильніша;

“4” – сильна;

“3” – середня;

“2” – слабка;

“1” – найслабша.

На третьому етапі показникам присвоюється відповідний ранг (вагомість) залежно від його важливості для цільового ринку.

Ранг визначається в трьохбальному діапазоні:

“3” – найважливіший;

“2” – важливий;

“1” – неважливий.

Позиції та ранги показників визначаються методом експертних оцінок. Висока або низька позиція показника сама по собі ще не означає перевагу або слабкість фірми на ринку. Необхідно обов’язково враховувати ранг. Якщо, наприклад, показник, який має найвищу позицію, не є важливим з точки зору впливу на цільовий ринок (має низький ранг), то він не може бути сильною стороною фірми з ринкових позицій, тобто її конкурентною перевагою. І навпаки, якщо показник, який має найнижчу позицію, має найнижчий ранг, тобто не є важливим для цільового ринку, то цей показник не робить фірму конкурентновразливою.

На четвертому етапі визначаються можливості підприємства щодо вдосконалення показників.

На п’ятому етапі враховуються позиції, ранги та можливості головних конкурентів.

На шостому етапі розробляються стратегічні напрями підприємства за кожним показником.

 

Під час розробки стратегічних орієнтирів фірми щодо кожного показника необхідно використовувати наступну матрицю (рис. 2.4).

 

Важливість (ранг) стратегічних напрямів Сторони фірми
Слабка Сильна
Висока Концентрація зусиль, розвиток Підтримування зусиль
Низька Низькі пріоритети Зниження інвестицій

Рис. 2.4. Стратегічні орієнтири щодо сильних та слабких сторін фірми

 

Можливі чотири основні стратегічні напрями щодо сильних та слабких сторін фірми:

Ø концентрація зусиль, розвиток, зміцнення показника – коли слабка сторона фірми відчутно впливає на цільовий ринок фірми (тобто має високий ранг);

Ø підтримування позицій – якщо сильна сторона фірми є важливою для цільового ринку;

Ø зниження уваги та інвестицій – якщо сильна сторона фірми не є важливою для цільового ринку;

Ø низькі пріоритети – якщо мова йде про слабкий показник, який не є важливим для цільового ринку.

SNW-аналіз – це удосконалений метод аналізу слабких і сильних сторін фірми. Назва даного методу виникає від скорочення перших літер англійських слів S – Strength (сильна сторона), N – Neutral (нейтральна сторона) і W – Weakness (слабка сторона). На відміну від класичного аналізу слабких і сильних сторін SNW – аналіз враховує нейтральний стан фірми за певними показниками. Основна причина додавання нейтральної сторони полягає у тому, що найчастіше для перемоги у конкурентній боротьбі може виявитися достатнім стан, коли дана конкретна організація щодо усіх своїх конкурентів по усім, крім однієї, ключовим позиціям знаходиться у стані N, і лише по одному у стані S.

Основним завданням аналізу сильних та слабких сторін фірми є визначення її конкурентної переваги.

Конкурентна перевага фірми – показник, за яким фірма забезпечує перевершення конкурентів на цільовому ринку. Формування конкурентної переваги є основою маркетингової стратегії, яка забезпечить фірмі досягнення рівня зростання й прибутковості вищого, ніж у середньому на ринку. Сильна сторона фірми перетворюється на конкурентну перевагу, якщо вона відтворює показник, який є важливим для даного ринку (тобто має найвищий ранг).

Виділяють такі основні сфери конкурентних переваг організаційні; функціональні;переваги, засновані на взаємовідносинах із зовнішніми організаціями (табл. 2.4):

 

Таблиця 2.4

Рис. 2.5. Нова матриця Бостонської консультативної групи

 

Об’ємний ринок – ринок, на якому конкурентних переваг небагато, проте вони досить значні, тобто фірма, яка володіє конкурентною перевагою, вигідно відрізняється від інших. Прибутковість фірми на такому ринку значною мірою залежить від її ринкової частки та розміру. Прикладом об’ємного ринку є ринок будівельного обладнання.

Фрагментарний ринок дає великі можливості для отримання конкурентних переваг, але це – незначні переваги, які не дають змоги отримати суттєву перевагу над конкурентами. Високу прибутковість не забезпечує ні великий розмір фірми, ні її ринкова частка. На такому ринку можливе співіснування багатьох невеликих фірм з різним значенням рентабельності. Прикладом фрагментарних ринків є сфера послуг, магазини жіночого одягу, ресторани, фірми з ремонту та обслуговування автомобілів тощо. На фрагментарному ринку ефективнішою є стратегія переорієнтації на об’ємний або спеціалізований ринок.

Тупиковий ринок, як і об’ємний, має небагато конкурентних переваг, проте, на відміну від об’ємного ринку, ці конкурентні переваги не є важливими. Прикладом є металургійна і хімічна промисловість. У тупиковому ринку важко зайняти позицію ринкової ніші або знизити витрати. Стратегічні рішення мають бути спрямовані на поліпшення збутової діяльності.

Спеціалізований ринок дає багато можливостей для отримання конкурентних переваг. На такому ринку найбільше значення має ринкова частка на певному сегменті (ніші) цього ринку, навіть якщо він невеликий за розміром. Успіх на такому ринку визначає рівень диференціації та спеціалізації фірми, її вміння виявити й задовольнити специфічні потреби певного вузького кола споживачів. Прикладом спеціалізованого ринку є ринок спеціалізованої техніки.

Значення нової матриці Бостонської консультативної фірми полягає у тому, що вона надає стратегічні рекомендації стосовно форми конкурентних переваг на різних видах ринків. Наприклад, якщо невелика за розміром фірма виходить на об’ємний ринок, де прибутковість значною мірою залежить від розміру та ринкової частки (чого в даному випадку фірма не має), то для набуття конкурентної переваги фірма мусить виділити на цьому ринку для себе певну нішу (тобто зорієнтуватися на спеціалізований ринок).

 

&Основні поняття до теми 2

1. Маркетингове середовище підприємства – сукупність факторів, які впливають на процес управління маркетингом підприємства, його маркетинговий розвиток та взаємовідносини зі споживачами.

2. Маркетингове макросередовище – фактори, якими фірма не може безпосередньо керувати, але які впливають на її маркетингову діяльність. До маркетингового макросередовища належать: економічне середовище, демографія, політичне середовище, НТП, культура, природне середовище.

3. Маркетингове мікросередовище – частина середовища, в якому фірма безпосередньо функціонує в процесі маркетингової діяльності. До складових мікросередовища належать: безпосередньо підприємство, постачальники, маркетингові посередники, споживачі, конкуренти, громадськість.

4. SWOT-аналіз –групування факторів маркетингового середовища на зовнішні та внутрішні (відносно фірми) та їх аналіз з позиції визначення чи негативного впливу на маркетингову діяльність фірми.

5. Маркетингові можливості фірми – сприятливі зовнішні аспекти їх маркетингових дій, завдяки яким вона може досягти конкурентних переваг на ринку збуту.

6. Маркетингові загрози – несприятливі тенденції розвитку маркетингового зовнішнього середовища, які можуть негативно вплинути на ринкові позиції фірми.

7. Сильні сторони (переваги фірми) – це її визначні особливості які дають змогу визначити і сформувати конкурентні переваги.

8. Слабкі сторони (слабкості) фірми – це ті показники, які визначають її конкурентну вразливість.

9. Модель конкуренції за М.Портером – розрізняє п’яти сил конкуренції: конкуренція між виробниками даної галузі; загроза появи нових конкурентів; економічні можливості постачальників; економічні можливості споживачів; товари-замінювачі.

 

 

Фактори й показники маркетингового макросередовища

Фактори та показники маркетингового макросередовища згруповано у табл. 2.1.

Економічне середовище утворюють ті фактори, які впливають на купівельну спроможність населення, рівень його доходів і витрат.

До таких факторів належать макроекономічні показники: фаза економічного циклу країни, рівень інфляції, рівень зайнятості населення, обсяг валового національного продукту та його динаміка, рівень купівельної спроможності та доходів населення, рівень цін, наявність та обсяг товарного дефіциту.

Закон Ернста Енгеля, німецького статистика: за зростання рівня сімейного доходу структура витрат сім’ї змінюється таким чином:

Ø відносний рівень витрат на їжу зменшується;

Ø відносний рівень витрат на житло та будівництво стабілізується;

Ø відносний рівень витрат на інші цілі (одяг, транспорт, освіта, заощадження, розваги) збільшується.

 

Таблиця 2.1









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2018 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.