Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Стабілізований соленасичений розчин





Глинисту соленасичену суспензію, яка оброблена реагентами стабілізаторами, регуляторами рН та мастильними домішками називають соленасиченим стабілізованим розчином.

Область застосування. Стабілізовані соленасичені розчини використовують для розбурювання хемогенних відкладів з прошарками теригенних порід. При розкритті хемогенних відкладів, які складені галітом або сільвіном, розчин насичують хлористим натрієм.

У випадку, коли хемогенні відклади складені солями лужноземельних металів різного мінерологічного складу, бурові промивальні рідини насичують карналітом ( ).

Межа термостійкості соленасичених стабілізованих розчинів коливаються в широких межах (від 100 до 200°С) і залежить від типу понижувача фільтрації, який використовують для їх приготування. Так, при застосуванні крохмалю межа термостійкості не перевищує 100÷120°С, КМЦ – 140÷160°С, акрилових полімерів – 200÷220°С.

Склад розчину. Для приготування 1 м3 стабілізованого соленасиченого розчину потрібно:

80÷200 кг палигорскітового глинопорошку;

690÷750 л води;

10÷20 кг

10÷20 кг ,

20÷30 кг крохмалю (КМЦ, ОЕЦ, акрилові полімери);

10÷30 кг ФХЛС (ССБ, ОКЗІЛ, КССБ)

80÷100 л нафти;

5÷10 кг графіту;

250÷260 кг .

При необхідності в розчин вводять обважнювач та піногасник.

Для регулювання фільтрації соленасиченого розчину рекомендуються такі комбінації: КМЦ+крохмаль у співвідношенні 1:2; ОЕЦ +крохмаль в співвідношенні 1:1; крохмаль +КССБ у співвідношенні 1:2,5.

Нафту, як мастильну домішку, можна замінити бітумним концентратом, який розчиняють в дизельному паливі.

Порядок приготування розчину.Для отриманнястабілізованого соленасиченого розчину готують глинисту суспензію в такій же послідовності, як і для нестабілізованого. В приготовлену суспензію вводять понижувачі фільтрації, лігносульфонатний реагент, мастильну домішку і в останню чергу – сіль до насичення.



Можливе приготування стабілізованого соленасиченого розчину і за іншою схемою. Глинопорошок диспергують в прісній воді з ферохромлігносульфонатом і лугом. Вміст глинопорошку, ФХЛС та витримують у співвідношенні 10:1,25:0,25. Приготовлений таким чином гідратований глинопорошок вводять в розсіл хлористого натрію і диспергують протягом 2÷4 годин. Після перемішування в суспензію вводять кальциновану соду, решту каустичної соди та хлористого натрію. В останню чергу розчин стабілізують захисними реагентами (крохмаль, КМЦ, ОЕЦ, поліакрилати) та обробляють мастильними домішками.

Соленасичений стабілізований розчин можна також отримати на основі глинистих розчинів, які застосовувались до розкриття соляних відкладів, – гуматний, лігносульфонатний, хлоркальцієвий, гіпсовий, хлоркалієвий тощо. При високому вмісті у фільтраті іонів кальцію розчин обробляють кальцинованою содою. Для захисту глинистих частинок від солевої агресії розчин до засолення обробляють полімерним реагентом, вводять нафту, лігносульфонатний реагент. В останню чергу до розчину вводять сіль та обважнювач.

Нестабілізований соленасичений розчин переводять у стабілізований в такій послідовності. Спочатку з допомогою кальцинованої соди виводять з розчину іони кальцію. Потім в циркулюючий нестабілізований розчин вводять 15÷20 % (від об’єму циркулюючого розчину) попередньо приготовленої комплексної домішки. Одночасно, при необхідності, в розчин вводять невистаючу кількість солі. Обробку продовжують до отримання необхідних структурно-механічних та фільтраційних властивостей.

Отриманий стабілізований розчин повинен мати такі параметри:

кг/м3; с; СНЗ1 ;

СНЗ10 ; см3

.

Технологічні особливості застосування розчину

Для зниження фільтрації, розчин обробляють полімерними реагентами. При використанні КМЦ краще вводити її в розчин в сухому вигляді. При цьому ефект зниження фільтрації більший і структурно-механічні властивості майже не змінюються.

У випадку застосування модифікованого крохмалю порядок дій аналогічний такому, як і при використанні КМЦ. Звичайний крохмаль вводять в соленасичений розчин при .

Фільтрацію розчину регулюють шляхом введення до нього 3÷5% водного розчину комплексного реагенту (ЕКР+ КССБ). До його складу входить 8÷10-ний розчин крохмалю та 20÷25%-ний розчин КССБ у співвідношенні 1:1.

Акрилові полімери (гіпан, метас тощо) вводять в розчин з кальцинованою содою. При метас вводять в розчин в сухому вигляді. При менших значеннях розчин підлужнюють. Якщо небажане підвищення в’язкості розчину, то для зниження фільтрації використовують полімери у вигляді водних розчинів. Для приготування 1 м3 рідкого акрилового полімеру потрібно: 80 кг метасу; 28 кг і решта – вода.

Оксиетилцелюлозу в сухому вигляді для обробки розчину майже не використовують тому, що час повного розчинення її складає 20÷24 години.

Структурно-механічні властивості соленасиченого розчину підвищують шляхом введення попередньо гідратованого глинопорошку, який приготовлений з ВЛР або без нього і стабілізований полімерним реагентом.

В’язкість соленасиченого розчину знижують з допомогою 5÷10%-ного водного розчину лігносульфонатного реагенту. Для приготування 1 м3 5%-ного розчину реагенту потрібно: 50 кг ФХЛС, 10 кг і решта – вода.

Структурно-механічні властивості розчину можна також зменшити 1÷4%-ними розчинами КМЦ, ОЕЦ, ЕКР, розсолом або водою.

2 При високих температурах, коли різниця в розчинності солі на гирлі і вибої свердловини велика, знаходять застосування перенасичені бурові промивальні рідини. Надлишок тонкоподрібненої кам’яної солі, перед введенням в соленасичений розчин, гідрофобізують нафтою у співвідношенні 10:1. Для покращання стабільності в перенасичену систему додатково вводять аніон-активні ПАР (сульфонол тощо) та полімери.

3. Якщо в соленасичених розчинах присутні іони лужноземельних металів ( ; ) у великій кількості, то стабілізацію розчину бажано проводити з допомогою комплексного реагента, який складається з нафти, бітума, ОЕЦ (КМЦ), крохмалю у співвідношенні 50:5:5:5. Комплексний реагент отримують таким шляхом. Спочатку готують 0,5% водний розчин ОЕЦ (КМЦ) та (0,5÷1,0)% водний розчин ЕКР. Інтенсивно перемішуючи ці розчини протягом 2÷3 годин отримують однорідну суспензію, а потім в неї вводять 10% нафтовий концентрат, який складається з двох частин нафти та однієї частини окисленого бітуму. Для отримання стійкої емульсії в комбінований реагент вводять (0,2÷0,3)% сульфонолу.

4. У всіх соленасичених розчинах домішка нафти в кількості 8-12% не тільки покращує мастильні, фільтраційні та структурно-механічні властивості, але і сприяє зниженню розчинності солей та , а також запобігає інтенсивній рекристалізації солей при охолодженні розчину на поверхні. Аніоноактивні ПАР, введені в соленасичений розчин, підсилюють дію нафти.

5. При температурі вище 100°С для розрідження соленасиченого розчину, особливо стабілізованого ОЕЦ та акриловими полімерами, використовують малі домішки (0,01÷ 0,02%) солей хрому.

6. Стабілізовані розчини, насичені , незначно забруднюють продуктивні горизонти і коефіцієнт відновлення проникності досягає до 0,95. Тому ці розчини можна використовувати для розкриття продуктивних горизонтів.

Розчини, насичені або перенасичені бішофітом, карналітом, сильно кольматують продуктивні горизонти, особливо, коли в них присутні води гідрокарбонатно натрієвого типу.

Азбестосолегелевий розчин

Характерною особливістю азбестосолегелевого розчину є те, що основним кольматуючим, кірко- та структуроутворюючим компонентом є азбест 6-го сорту (П-6-30; П-6-45;
К-6-20 тощо), який для збільшення дисперсності та покращення сорбційної активності, попередньо оброблений в розчинах “кислих” солей (сульфата алюмінію, алюмоаміачних квасців). Понижувачем фільтрації в цьому розчині виступає карбоксиметилцелюлоза (КМЦ), а регулятором рН – каустична сода ( ). Мінералізацію розчину до повного насичення здійснюють домішкою повареної солі ( ).

Область застосування. Азбестосолегелевий розчин в основному використовують для розкриття тріщинуватих та високопористих, продуктивних пластів, які при незначних репресіях можуть поглинати промивальну рідину. Окрім цього, азбестосолегелевий розчин можна застосовувати для розбурювання соляних відкладів з пропластками теригенних порід, в яких спостерігаються низькі пластові тиски.

Границя термостійкості азбестосолегелевого розчину залежить від марки КМЦ, яка використовується для його стабілізації і коливається в межах від 130°С до 160°С.

Склад розчину. Для приготування 1 м3 азбестосолегеле-вого розчину необхідно: 7÷10 кг азбесту 6-го сорту; 5÷10 кг сульфату алюмінію (алюмоаміачних квасців); 15÷20 кг КМЦ;
3÷5 кг каустичної соди; 300 кг хлористого натрію, вода – решта.

Порядок приготування розчину. Азбестосолегелеві розчини можна приготувати за двома схемами, які відрізняються між собою порядком введення КМЦ.

АСГР, стабілізований КМЦ

Згідно цьому способу гідромішалку (глиномішалку, ємкість з гідромоніторними перемішувачами) наповнюють розчином, насиченим хлористим натрієм та розрахунковою кількістю сульфату алюмінію. Останній слабо розчинний у воді, тому бажано попередньо розчинити в запасній ємності і в гідромішалку вводити у вигляді концентрованого розчину. Алюмокалієві квасці можна вводити в гідромішалку у вигляді порошку. Після перемішування і досягнення розчином , введення припиняють. В отриманий кислий розчин, при інтенсивному перемішуванні, вводять розрахункову кількість азбесту. Час розпушування азбесту продовжують протягом 1,5÷2,0 годин. Отриману суспензію обробляють каустичною содою у вигляді концентрованого розчину. Контроль за введеною кількістю ведуть за величиною рН. При досягненні введення каустичної соди припиняють, суспензію перемішують ще 20÷30 хвилин, а після чого обробляють КМЦ. Суміш перемішують до повного розчинення КМЦ і отримання однорідного та стабілізованого розчину.

Азбестосолегелевий розчин можна приготувати також при циркуляції розчину через свердловину. В цьому випадку доцільно сульфат алюмінію і азбест вводити в циркулюючий розсіл у вигляді азбестогелевої концентрованої домішки, попередньо приготовленої в гідромішалці. Об’єм азбестогелевої домішки розраховують, виходячи з необхідної кількості та азбесту на весь об’єм розчину. Пульпу прокачують через свердловину до отримання однорідної системи, яка не вміщує грудок азбесту. Потім рівномірно протягом циклу вводять до та необхідну кількість КМЦ. Полімер можна вводити в розчин у вигляді порошку або водного розчину 5÷6-ної концентрації.









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2019 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.