|
|
Стабілізований соленасичений розчинГлинисту соленасичену суспензію, яка оброблена реагентами стабілізаторами, регуляторами рН та мастильними домішками називають соленасиченим стабілізованим розчином. Область застосування. Стабілізовані соленасичені розчини використовують для розбурювання хемогенних відкладів з прошарками теригенних порід. При розкритті хемогенних відкладів, які складені галітом або сільвіном, розчин насичують хлористим натрієм. У випадку, коли хемогенні відклади складені солями лужноземельних металів різного мінерологічного складу, бурові промивальні рідини насичують карналітом ( Межа термостійкості соленасичених стабілізованих розчинів коливаються в широких межах (від 100 до 200°С) і залежить від типу понижувача фільтрації, який використовують для їх приготування. Так, при застосуванні крохмалю межа термостійкості не перевищує 100÷120°С, КМЦ – 140÷160°С, акрилових полімерів – 200÷220°С. Склад розчину. Для приготування 1 м3 стабілізованого соленасиченого розчину потрібно: 80÷200 кг палигорскітового глинопорошку; 690÷750 л води; 10÷20 кг 10÷20 кг 20÷30 кг крохмалю (КМЦ, ОЕЦ, акрилові полімери); 10÷30 кг ФХЛС (ССБ, ОКЗІЛ, КССБ) 80÷100 л нафти; 5÷10 кг графіту; 250÷260 кг При необхідності в розчин вводять обважнювач та піногасник. Для регулювання фільтрації соленасиченого розчину рекомендуються такі комбінації: КМЦ+крохмаль у співвідношенні 1:2; ОЕЦ +крохмаль в співвідношенні 1:1; крохмаль +КССБ у співвідношенні 1:2,5. Нафту, як мастильну домішку, можна замінити бітумним концентратом, який розчиняють в дизельному паливі. Порядок приготування розчину. Для отриманнястабілізованого соленасиченого розчину готують глинисту суспензію в такій же послідовності, як і для нестабілізованого. В приготовлену суспензію вводять понижувачі фільтрації, лігносульфонатний реагент, мастильну домішку і в останню чергу – сіль до насичення. Можливе приготування стабілізованого соленасиченого розчину і за іншою схемою. Глинопорошок диспергують в прісній воді з ферохромлігносульфонатом і лугом. Вміст глинопорошку, ФХЛС та Соленасичений стабілізований розчин можна також отримати на основі глинистих розчинів, які застосовувались до розкриття соляних відкладів, – гуматний, лігносульфонатний, хлоркальцієвий, гіпсовий, хлоркалієвий тощо. При високому вмісті у фільтраті іонів кальцію розчин обробляють кальцинованою содою. Для захисту глинистих частинок від солевої агресії розчин до засолення обробляють полімерним реагентом, вводять нафту, лігносульфонатний реагент. В останню чергу до розчину вводять сіль та обважнювач. Нестабілізований соленасичений розчин переводять у стабілізований в такій послідовності. Спочатку з допомогою кальцинованої соди виводять з розчину іони кальцію. Потім в циркулюючий нестабілізований розчин вводять 15÷20 % (від об’єму циркулюючого розчину) попередньо приготовленої комплексної домішки. Одночасно, при необхідності, в розчин вводять невистаючу кількість солі. Обробку продовжують до отримання необхідних структурно-механічних та фільтраційних властивостей. Отриманий стабілізований розчин повинен мати такі параметри:
СНЗ 10
Технологічні особливості застосування розчину Для зниження фільтрації, розчин обробляють полімерними реагентами. При використанні КМЦ краще вводити її в розчин в сухому вигляді. При цьому ефект зниження фільтрації більший і структурно-механічні властивості майже не змінюються. У випадку застосування модифікованого крохмалю порядок дій аналогічний такому, як і при використанні КМЦ. Звичайний крохмаль вводять в соленасичений розчин при Фільтрацію розчину регулюють шляхом введення до нього 3÷5% водного розчину комплексного реагенту (ЕКР+ КССБ). До його складу входить 8÷10-ний розчин крохмалю та 20÷25%-ний розчин КССБ у співвідношенні 1:1. Акрилові полімери (гіпан, метас тощо) вводять в розчин з кальцинованою содою. При Оксиетилцелюлозу в сухому вигляді для обробки розчину майже не використовують тому, що час повного розчинення її складає 20÷24 години. Структурно-механічні властивості соленасиченого розчину підвищують шляхом введення попередньо гідратованого глинопорошку, який приготовлений з ВЛР або без нього і стабілізований полімерним реагентом. В’язкість соленасиченого розчину знижують з допомогою 5÷10%-ного водного розчину лігносульфонатного реагенту. Для приготування 1 м3 5%-ного розчину реагенту потрібно: 50 кг ФХЛС, 10 кг Структурно-механічні властивості розчину можна також зменшити 1÷4%-ними розчинами КМЦ, ОЕЦ, ЕКР, розсолом або водою. 2 При високих температурах, коли різниця в розчинності солі на гирлі і вибої свердловини велика, знаходять застосування перенасичені бурові промивальні рідини. Надлишок тонкоподрібненої кам’яної солі, перед введенням в соленасичений розчин, гідрофобізують нафтою у співвідношенні 10:1. Для покращання стабільності в перенасичену систему додатково вводять аніон-активні ПАР (сульфонол тощо) та полімери. 3. Якщо в соленасичених розчинах присутні іони лужноземельних металів ( 4. У всіх соленасичених розчинах домішка нафти в кількості 8-12% не тільки покращує мастильні, фільтраційні та структурно-механічні властивості, але і сприяє зниженню розчинності солей 5. При температурі вище 100°С для розрідження соленасиченого розчину, особливо стабілізованого ОЕЦ та акриловими полімерами, використовують малі домішки (0,01÷ 0,02%) солей хрому. 6. Стабілізовані розчини, насичені Розчини, насичені або перенасичені бішофітом, карналітом, сильно кольматують продуктивні горизонти, особливо, коли в них присутні води гідрокарбонатно натрієвого типу. Азбестосолегелевий розчин Характерною особливістю азбестосолегелевого розчину є те, що основним кольматуючим, кірко- та структуроутворюючим компонентом є азбест 6-го сорту (П-6-30; П-6-45; Область застосування. Азбестосолегелевий розчин в основному використовують для розкриття тріщинуватих та високопористих, продуктивних пластів, які при незначних репресіях можуть поглинати промивальну рідину. Окрім цього, азбестосолегелевий розчин можна застосовувати для розбурювання соляних відкладів з пропластками теригенних порід, в яких спостерігаються низькі пластові тиски. Границя термостійкості азбестосолегелевого розчину залежить від марки КМЦ, яка використовується для його стабілізації і коливається в межах від 130°С до 160°С. Склад розчину. Для приготування 1 м3 азбестосолегеле-вого розчину необхідно: 7÷10 кг азбесту 6-го сорту; 5÷10 кг сульфату алюмінію (алюмоаміачних квасців); 15÷20 кг КМЦ; Порядок приготування розчину. Азбестосолегелеві розчини можна приготувати за двома схемами, які відрізняються між собою порядком введення КМЦ. АСГР, стабілізований КМЦ Згідно цьому способу гідромішалку (глиномішалку, ємкість з гідромоніторними перемішувачами) наповнюють розчином, насиченим хлористим натрієм та розрахунковою кількістю сульфату алюмінію. Останній слабо розчинний у воді, тому бажано Азбестосолегелевий розчин можна приготувати також при циркуляції розчину через свердловину. В цьому випадку доцільно сульфат алюмінію і азбест вводити в циркулюючий розсіл у вигляді азбестогелевої концентрованої домішки, попередньо приготовленої в гідромішалці. Об’єм азбестогелевої домішки розраховують, виходячи з необхідної кількості   Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...  ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...  ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...  Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|
).
,
.
витримують у співвідношенні 10:1,25:0,25. Приготовлений таким чином гідратований глинопорошок вводять в розсіл хлористого натрію і диспергують протягом 2÷4 годин. Після перемішування в суспензію вводять кальциновану соду, решту каустичної соди та хлористого натрію. В останню чергу розчин стабілізують захисними реагентами (крохмаль, КМЦ, ОЕЦ, поліакрилати) та обробляють мастильними домішками.
кг/м3; 
с; СНЗ 1 
;
; 
см3 
.
.
розчин підлужнюють. Якщо небажане підвищення в’язкості розчину, то для зниження фільтрації використовують полімери у вигляді водних розчинів. Для приготування 1 м3 рідкого акрилового полімеру потрібно: 80 кг метасу; 28 кг 
і решта – вода.
; 
) у великій кількості, то стабілізацію розчину бажано проводити з допомогою комплексного реагента, який складається з нафти, бітума, ОЕЦ (КМЦ), крохмалю у співвідношенні 50:5:5:5. Комплексний реагент отримують таким шляхом. Спочатку готують 0,5% водний розчин ОЕЦ (КМЦ) та (0,5÷1,0)% водний розчин ЕКР. Інтенсивно перемішуючи ці розчини протягом 2÷3 годин отримують однорідну суспензію, а потім в неї вводять 10% нафтовий концентрат, який складається з двох частин нафти та однієї частини окисленого бітуму. Для отримання стійкої емульсії в комбінований реагент вводять (0,2÷0,3)% сульфонолу.
, а також запобігає інтенсивній рекристалізації солей при охолодженні розчину на поверхні. Аніоноактивні ПАР, введені в соленасичений розчин, підсилюють дію нафти.
). Мінералізацію розчину до повного насичення здійснюють домішкою повареної солі (
попередньо розчинити в запасній ємності і в гідромішалку вводити у вигляді концентрованого розчину. Алюмокалієві квасці можна вводити в гідромішалку у вигляді порошку. Після перемішування і досягнення розчином 
, введення 
введення каустичної соди припиняють, суспензію перемішують ще 20÷30 хвилин, а після чого обробляють КМЦ. Суміш перемішують до повного розчинення КМЦ і отримання однорідного та стабілізованого розчину.
та азбесту на весь об’єм розчину. Пульпу прокачують через свердловину до отримання однорідної системи, яка не вміщує грудок азбесту. Потім рівномірно протягом циклу вводять