Симптоми розладів мислення.

Розділяють порушення мислення за темпом, механізмом і змістом. Зрозуміло, що розлади мислення позначаються відповідно на мові.

До порушень мислення за темпом відносяться:

Прискорення мислення – збільшення кількості асоціацій, мова кваплива, язик часто не встигає за думками і тому на мові передаються лише «ключові слова» - «скачка ідей (перегони думок)». (Маніакальний стан різної природи).

Сповільнення мислення – проявляється зменшенням кількості думок, їх одноманітністю. Мова сповільнена, часто однослівна, з великими паузами. Депресивний стан, оглушеність, психоорганічний синдром.

Обрив мислення (шперрунг) – раптове зникнення думок, хворий на деякий час замовкає, свідомість при цьому не втрачена. Рання ознака шизофренії.

Розірваність – відсутність логічного зв’язку між реченнями, частинами речення і навіть окремими словами при збереженні граматичної структури мови і ясній свідомості. Шизофренія.

Патологічно деталізоване мислення – нездатність розділяти головне і другорядне з надмірним поринанням в неістотні деталі. Епілептичні зміни мислення.

Резонерство – порожні, безплідні міркування, позбавлені конкретного змісту і доцільності з переважанням химерних «філософських» або псевдонаукових висловлювань. Мб стиль, мб шизофренія.

Персеверація мислення – застрягання в свідомості одних і тих же думок, в мові проявляється одноманітним повторенням одних і тих самих слів(Як Вас звуть? Іван Петрович. Скільки Вам років? Іван Петрович.etc).

Символічне мислення – значення одного слова стає символом зовсім іншого поняття на підставі випадкових другорядних ознак (Катрич: наступание на ступеньку, похожую на веко – будут болеть глаза).

Неологізми – нові слова, вигадані хворим і зрозумілі лише йому (мб креативні неологізми – не є ознакою хвороби).

Паралогічне мислення – порушення суджень і умовиводів, коли висновок не випливає з передумов (поєднання символічного мислення з паралогічним:«Мене звуть Софія – отже, я мудріша за Вас!»).

Аутичне мислення – заглиблення у світ особистих переживань із послабленням або втратою контакту з реальністю. (Хвора, яка практично ні з ким не контактує, раптово підійшла до лікаря і сказала: «Кішка проектується на площину буття колом, в яке вписаний квадрат, в який вписаний трикутник, в центрі якого – точка, а людина – самою лише точкою».

Ментизм – мимовільний, безперервний і некерований потік думок, спогадів, наплив уявлень, що є неприємним і виснажливим для хворого.

Порушення мислення за змістом проявляється у вигляді настирливих, над цінних і маячних ідей.

Настирливі (нав’язливі) ідеї – виникають поза волею хворого, хоча він усвідомлює їх хворобливість і критично до них ставиться. Розрізняють настирливості з негативним змістом: страхи (фобії), побоювання, неприємні спогади тощо і емоційно нейтральні.

Надцінні ідеї – судження, що ґрунтуються на реальній основі, але надалі займають домінуюче місце у свідомості, супроводжуються надмірним емоційним напруженням.

3. Маячні ідеї – думки і судження, що виникають лише на патологічному ґрунті, не відповідають дійсності, повністю охоплюють свідомість хворого і не піддаються корегуванню переконанням чи роз’ясненням. Факти оточуючої реальності, які суперечать маячній ідеї, ігноруються або відповідним чином переформуються свідомістю хворого (інтерпретативні ілюзії).

За походженням маячення може бути первинним (з’являється як перша ознака хвороби, є добре структурованим і послідовним, з системою доказів і висновків за механізмом «кривої логіки») вторинним (з’являється на тлі галюцинаторних або емоційних розладів) та індукованим (виникає у психічно здорових, але психологічно незрілих людей, що тісно спілкуються з авторитетним для них маячним хворим: діти – батьки, інфантильна дружина – авторитарний маячний чоловік, підлітки-члени секти, на чолі якої стоїть маячний фанатик). Першочерговим кроком при виявленні індукованого маячення є розділення індукованого від індуктора.

За змістом маячні тематики можна узагальнити у три великі групи:

· М. переслідування (персекуторне М.) – «хтось (щось, цілий світ, Всесвіт) проти мене». Сюди відносяться маячення стосунків, ревнощів, збитків, власне переслідування, впливу. Найбільш розповсюджена група.

· М. величі – «я – особливий». Сюди належать відносно скромні за розмахом маячення високого походження, винахідництва, еротичне М., власне маячення величі з володінням особливими силами (лікування на відстані, телепатія, спілкування з живими і померлими видатними людьми на відстані, телепортація тощо), фантастичне маячення з усвідомленням себе центром Всесвіту (хвора зранку робить паси руками, пояснюючи, що цим вона виводить на орбіту планети; хвора говорить, що живе вічно, власне вона й створила Землю).

· М. депресивне – «я –поганий». Виникає як вторинне на фоні патологічного зниження настрою і характеризується ідеями самоприниження, самозвинувачення, гріховності, іпохондричним (хворий невиліковною хворобою), нігілістичним (все всередині згнило, я – живий труп), м.Котара – все загинуло, всесвітній Апокаліпсис – і усе це через мене.

· Дещо окремо стоять маячення інсценування (все оточуюче здається хворому навмисне створеними для нього декораціями) та інтерметаморфози (всі предмети перетворюються, люди міняють обличчя, с-м двійника, Фреголі). Зазвичай ці два види маячення виникають на початку розвитку одного з синдромів порушення свідомості (онейроїд).

Паранояльний – добре структуроване, систематизоване первинне маячення, що обмежується однією темою (ревнощів, винахідництва тощо). Поза тематикою маячення хворий зберігає достатню психологічну і соціальну адаптованість. Омани сприйняття відсутні.

Параноїдний – різного ступеню систематизованості маячні ідеї від уривчастих (при гострому параноїдному синдромі) до достатньо систематизованих (при хронічному), в поєднанні з різноманітними оманами сприйняття (галюцинаціями, ілюзіями) та афективними розладами (страх, тривога, депресія). Найтиповішим за змістом є маячення переслідування.

Синдром психічних автоматизмів (Кандинського-Клерамбо) – маячення переслідування, особливо – впливу (якісь сили впливають на думки, дії, почуття хворого). Центральним симптомом є психічні автоматизми, що є тісно пов’язані з маяченням впливу: 1. Ідеаторні – вплив на думки, хтось озвучує думки хворого, підглядає його сни, вкладає в голову думки тощо); 2. Сенсорні – проявляються сенестопатіями з відчуттям зробленості, впливом на емоції та органи чуття. 3. Моторні – рухами, вчинками хворого керують якісь сили («серед ночі розкривали мені повіки і світили в очі світлом»). До проявів психічних автоматизмів відносяться також псевдогалюцинації.

Парафренний синдром – характеризується буйними фантастичними ідеями величі, що можуть бути добре систематизованими (Систематизована парафренія – фентезі!!!) або слабо систематизованими («президент Вартової Башти, донька Блейко Керінгтона, матір усіх хворих у відділенні, народжує щоденно по 7-8 дітей, багаторазово вбита і воскрешень»). Поряд з ідеями величі присутні ідеї переслідування, можливо – й впливу.

Слід відрізняти від маячних синдромів синдром маячноподібних фантазій, що характерний для декомпенсації істеричного розладу особистості. Розповіді пацієнтів не відповідають реальності, але фабули є дуже змінними з врахуванням аудиторії. Нагадує дитяче фантазування.

4. Розрізняють кількісні та якісні порушення пам’яті. До кількісних відносяться:

Гіпермнезія -посилення пам’яті, короткочасне, виникає на основі хворобливих станів або особливих станів у здорових людей, позначається легким відтворенням давно забутої інформації (маніакальні та гарячкові стани, дія наркотиків-стимуляторів, гіпнотичний стан, смертельна небезпека)

Гіпомнезія – послаблення пам’яті. Для відтворення інформації потрібні більші зусилля, особливо: дати, цифри, імена і термінологія (вікова, атеросклероз судин головного мозку, психоорганічний синдром, астенічні стани, орлушеність).

Амнезія – втрата здатності запам’ятовувати, зберігати і відтворювати раніше здобуту інформацію. Види:

Фіксаційна – втрата здатності до запам’ятовування, відсутність пам’яті на поточні події.

Ретроградна – зникнення з пам’яті подій (невеликого часового проміжку), які передували стану непритомності або психозу.

Антероретроградна – втрата спогадів про події, які відбувались безпосередньо після закінчення стану непритомності або психозу.

Антероретроградна – поєднання двох попередніх.

Ретардована – запізніла. Одразу після стану гострого психозу або непритомності людина може розповідати про події, а потім ця інформація амнезується.

Психогенна (істерична, дисоціативна) – зникнення з пам’яті неприємних, болісних подій, іноді, якщо подія була надто травмуючою, з пам’яті може зникати великий часовий пласт життєвої інформації (Марії, Кончіти, «Знахар»).

Прогресуюча – втрата здатності запам’ятовувати і поступове спустошення запасів пам’яті згідно закону Рібо (першими забуваються поточна і недавно набута інформація, потім – інформація набута раніше). Старечі психічні розлади (Пік, Альцгеймер, важкий атеросклероз судин гол. мозку).

Якісні порушення пам’яті, або спотворення пам’яті, називають парамнезіями. До них відносяться:

Ілюзії пам’яті, або псевдоремінісценції – додавання до реальних подій вигаданих подробиць.

Конфабуляції – заповнення прогалин пам’яті вигаданими подіями, які насправді не відбувались («заміщуючі» - при психоорганічному синдромі, «фантастичні» - при маячних синдромах, не пов’язані з порушеннями пам’яті).

Криптомнезії – втрата здатності розрізняти між собою власну життєву інформацію і прочитане, почуте від інших, побачене у кіно або уві сні (асоційовані – не своє згадується як своє, відчужені – своє згадується як прочитане, бачене в сні.

Екмнезії – перенесення подій з минулого часу в теперішній («бабуся готується до шкільних іспитів») при відсутності спогадів про поточні і недавні події.

Корсаковський амнестичний синдром – поєднання фіксаційної амнезії з псевдоремінісценціями, конфабуляціями, можливі також ретро чи антероградна амнезія. Алкогольного, травматичного, судинного, інфекційно-інтоксикаційного генезу.

5. Порушення інтелекту буває вродженим і набутим. Вроджений недорозвиток інтелекту називається олігофренією і може бути спричиненим хромосомними хворобами (хв.. Дауна), вродженими інфекціями та інтоксикаціями (краснуха, алкогольна фетопатія), травмами або тривалою асфіксією в перінатальному періоді тощо. Слід зазначити, що ураження головного мозку в віці до 3 років можуть також спричинити затримку інтелекту, клінічно тотожну до олігофренії. Розрізняють такі ступені вираженості олігофренії:

Дебільність – розвиток мислення зупиняється на рівні наочно-дійового і образного. Абстрактне мислення недорозвинене або відсутнє. Можуть навчатись в молодших класах загальноосвітньої школи за рахунок механічної пам’яті. Зазвичай навчаються в допоміжних школах. В змозі обслуговувати себе, виконувати нескладну роботу з чітким алгоритмом дій. Пасують перед найменшими змінами ситуації. Емоційна сфера може бути досить збереженою, безпосередні в проявах емоцій. Психологічно і поведінкою нагадують дітей.

Імбецильність - інтелектуальний розвиток зупиняється на рівні молодшого дошкільного віку. Здатні засвоїти елементарні навички самообслуговування, виконувати елементарні трудові дії під наглядом. Мова дизартрична, окремі слова або прості фрази (підмет, присудок), емоційні реакції спрощені. Часто – вади розвитку органів і систем, патологічна будова черепа.

Ідіотія – найважчий ступінь розумового недорозвитку, не можуть обслуговувати себе, не розуміють мови, видають недиференційовані звуки. Потребують постійного стороннього нагляду і догляду – інваліди 1 групи з дитинства.

Набуте зниження інтелекту називають деменцією. Справжня деменція спричинюється грубими органічними ураженнями головного мозку (травматична, судинна, інфекційна або інтоксикаційна енцефалопатія), в основі її лежить психоорганічний синдром. Вона поділяється на тотальну (глобарну) і лакунарну:

Тотальна деменція – втрата запасів знань і навичок, спрощення мислення, руйнування особистості (насамперед втрачаються морально-етичні, естетичні якості), спрощення емоцій. Відсутність критичної оцінки свого стану. Старече недоумство, прогресивний параліч.

Лакунарна деменція – масивна втрата пам’яті на поточні і минулі події, ядро особистості збережене. Зберігається критичне ставлення до свого стану, усвідомлення хвороби. Атеросклероз судин головного мозку.

Розрізняють також псевдодеменцію - функціональне зниження інтелекту, яке не пов’язане з органічним ураженням мозку, а має в основі важку психологічну травму. Цей розлад розвивається гостро після важкої психотравми, позначається втратою елементарних знань і навичок, спрощенням поведінки і емоційного реагування. Є тимчасовим.

6. Порушення емоцій. Розрізняють порушення емоційного реагування і патологічне порушення настрою. До порушень емоційного реагування відносяться:

Емоційна тупість, емоційна спустошеність – відсутність емоційного реагування, байдужість.

Експлозивність – бурхливі, вибухові емоційні реакції з найменшого приводу.

Емоційна лабільність – легка зміна емоцій, швидкоплинність настрою. Часто поєднується із слабкодухістю – посиленою розрядкою емоцій через сльози, легкою розчулюваністю.

Емоційна торпідність -емоційна реакція «застрягає» надовго, не зважаючи на зміну ситуації.

Паратимія – якісна невідповідність емоційної реакції стимулові, що її викликає (шизофренія).

Амбівалентність – одночасне існування двох протилежних емоційних реакцій.

Патологічний афект – максимальна вираженість емоції за відсутності адекватного стимулу і за наявності звуження свідомості (слід відрізняти від фізіологічного, при котрому бурхлива емоційна реакція є адекватною значучому стимулові).

Ейфорія –неадекватно піднесений настрій, блаженство (якщо супроводжується адекватним мовно-руховим пожвавленням – гіпертимія; якщо ж характеризується дурашливістю, безглуздою пустотливістю - морія).

Дисфорія – злобно-тужливий настрій з емоційними реакціями туги, гніву і злості.

Дистимія – патологічне зниження настрою.

Болісна психічна анестезія – втрата колишніх почуттів, що критично і болісно переживається хворим (м’який варіант – ангедонія – неможливість отримати задоволення).

Апатія – патологічно рівний, байдужий настрій з відсутністю емоційного реагування навіть на значущі стимули.

До основних афективних синдромів відносяться маніакальний і депресивний.

Маніакальний синдром визначається тріадою симптомів: піднесений настрій,пришвидшення мислення, пожвавлення рухової активності з прагненням до діяльності. Характерна неадекватно підвищена самооцінка, перебільшення власних можливостей, швидке переключення уваги, неможливість довго втримуватись на одному місці і виконувати якусь справу, відсутність почуття дистанції, ініціативність. Виглядають молодшими за свій вік, не потребують тривалого сну, підвищуються потяги.

Варіанти маніакального синдрому: Непсихотичний варіант – гіпоманіакальний синдром; з дисфоричним емоційним реагуванням – гнівлива манія; з ейфорією без мовно-рухового пожвавлення – непродуктивна манія; із переважаючими проявами «скачки ідей» - сплутана манія.

Депресивний синдром характеризується наступною тріадою: зниження настрою, сповільнення мислення, рухова загальмованість. Хворі більшу частину дня сидять з низько опущеною головою або лежать в ліжку, вираз обличчя сумний. Минуле бачать як низку суцільних помилок, теперішнє і майбутнє – безпросвітним. Часто – відчуття передсердної туги, неможливість плакати, думки про самогубство. Сон розладнаний: безсоння або відсутність почуття сну. Відсутність апетиту. Виглядають постарілими. Соматична тріада Протопопова: тахікардія, підвищення АТ, закрепи.

Варіанти депресивного синдрому: ажітована Д. – з тривогою, руховим неспокоєм, дуже небезпечна в плані скоєння самогубства; дисфорична Д. – з переважанням злісно-тужливого настрою; іпохондрична Д. – з переконаністю хворого в наявності у нього невиліковної смертельної хвороби; маячна Д. – з переважанням маячення самозвинувачення, нігілістичного, м. Котара; адинамічна Д. – з переважанням моторної загальмованості аж до повної відсутності рухів; прихована (соматизована) Д. – класична депресивна тріада виражена нечітко, переважають сомато-вегетативні прояви (кардіалгічний, цефалгічний, абдомінальний типи, тощо).

Виділяють також апатико-абулічний синдром, в котрому поєднується повна байдужість з відсутністю емоційного реагування і відсутність вольової активності.

7. Для усіх порушень свідомості характерними є наступні ознаки: зниження або спотворення орієнтації у часі, місці перебування (алопластична орієнтація), а також – у власній особі (аутопластична орієнтація); більш чи менш виражена безладність мислення; зниження або спотворення сприйняття; транзиторність (є перехідними) і після виходу із стану порушеної свідомості – часткова або повна амнезія цього періоду. В клініці розрізняють стани виключення і затьмарення свідомості.

До синдромів виключення свідомості відносять:

Оглушеність – зниження рівня включення в ситуацію, гіпестезія (до свідомості доходять лише сильні подразники), сповільнення мислення. Після виходу – часткова амнезія. Можливий перехід в сопор.

Сопор – адинамія, відсутність контакту, відсутність усвідомлення, можливі в’ялі реакції (напр., тремтіння повік) на надсильні подразники, безумовні рефлекси збережені. Після виходу – амнезія без свідомого періоду. М. перехід у кому.

Кома - згасання безумовних рефлексів, порушення центральної регуляції життєво-важливих функцій. По виході – повна амнезія безсвідомого періоду + ретроградна.

До синдромів затьмарення свідомості (якісних продуктивних порушень свідомості) відносяться делірій, онейроїд, аменція та сутінковий стан свідомості.

Делірій (деліріозний синдром) - розвивається гостро, протягом 1-3 діб. Розгорнутий делірій характеризується порушеною орієнтацією в часі і місці перебування при збереженні орієнтації у власній особі, наявністю парейдолічних та афективних ілюзій, справжніх галюцинацій (зорових – часто множинних, тактильних, слухових), емоційною лабільністю (різкі перепади від ейфорії до тривоги і страху) та галюцинаторним руховим збудженням, часто з агресивністю. Хворий доступний мовному контакту, але увага весь час переключається на галюцинаторні образи. Приєднання до проявів делірію оглушеності свідчить про погіршання загального стану пацієнта. Після виходу з делірій – часткова амнезія.

Алкогольний (біла гарячка), травматичний, судинний, інфекційний тощо.

Онейроїд (онейроїдний синдром) – сновидне затьмарення свідомості. Розвивається поступово. Власне затьмаренню свідомості часто передує маячення інсценування та інтерметаморфози. Нагадує химерне сновидіння чи кінофільм, в котрому головний герой – сам пацієнт. В свідомості хворого він здійснює різноманітні вчинки, насправді – лежить нерухомо чи робить стереотипні рухи. Контакту здебільшого недоступний. Орієнтація у реальній обстановці відсутня. Після відновлення свідомості – зберігаються спогади про суб’єктивні переживання (фабула «сновидіння»). Шизофренія, істерія, ревматичний психоз.

Аменція – важке затьмарення свідомості з глибокою дезорієнтацією усіх видів. Позначається розгубленістю, хаотичністю мислення, емоцій, сприйняття, безладністю рухів. Свідчить про важкий загальний стан пацієнта. Після виходу – виражена астенія, повна амнезія періоду затьмареної свідомості. Важкі інфекційні захворювання, гіпертоксична шизофренія.

Сутінковий (присмерковий) стан свідомості – раптовий початок і закінчення, Різке звуження свідомості із збереженням звичних, автоматичних рухів. Варіанти: сомнамбулізм, фуга – біг, кружіння, амбулаторний автоматизм (транс) – ходять, іноді навіть їздять в транспорті. Якщо в звуженій свідомості наявна продуктивна симптоматика (страхітлива галюцинація, маячна думка переслідування, емоція гніву чи страху) – можлива руйнівна поведінка. Повна амнезія періоду звуженої свідомості, мб – ретардована. Епілепсія, істерія, травматичний, судинний (гіпертонічний) психоз.

8. Порушення вольової діяльності можна умовно розділити на порушення інстинктів і потягів та порушення цілеспрямованої волевої діяльності.

· Порушення харчового потягу: посилення – булемія, послаблення аж до повної відсутності – анорексія, спотворення, що проявляються в поїданні неїстівного – копрофагія - екскрементів, трихофагія - волосся, «піка» - всього підряд.

· Посилення, послаблення або збочення статевого потягу.

· Спотворення захисного потягу – високоризикова поведінка, самоушкодження, самогубство.

· Непереборні імпульсивні потяги – епізодичні патологічні потяги високої інтенсивності, які не супроводжуються осмисленням і боротьбою мотивів, а негайно реалізуються: клептоманія, піроманія, дромоманія, дипсоманія.

До загальних порушень вольової активності відносяться:

Гіпербулія – підвищення вольової активності з підвищенням спонукань, підвищеною діяльністю. Розрізняють загальну Г. – гіпоманіакальний синдром та однобічну Г. – паранояльний синдром, надцінні ідеї, наркоман в пошуках дози, азартний гравець.

Гіпобулія – зниження вольової активності із слабкістю спонукань, млявістю, бездіяльністю (виражена астенія, адинамічна депресія, органічні ураження головного мозку, шизофренічний дефект).

Абулія – повна відсутність власних спонукань і вольової діяльності.

Парабулія – спотворення вольової діяльності, що проявляється, зокрема, амбітендентністю (одночасно мають місце два протилежні потяги), негативізмом (активна або пасивна протидія будь-яким проханням, наказам чи маніпуляціям). Найбільш характерна для кататонічного синдрому (шизофренія).

Синдромом порушення рухово-вольової сфери є кататонічний синдром, що проявляється кататонічним ступором або кататонічним збудженням.

Кататонічне збудження – характеризується немотивованими стереотипними рухами, активним негативізмом, розірваністю мислення з мовними стереотипіями, персевераціями, «мимоговорінням», повторенням слів оточуючих (ехолалія) та їх дій (ехопраксія). Варіант кататонічного збудження з проявами дурашливості, морії – гебефренічний синдром. Шизофренія.

· Галюцинаторне – під впливом справжніх множинних галюцинацій (біла гарячка).

· Маячне – під впливом емоційно насичених маячних ідей переслідування (гострий параноїд).

· Маніакальне – пожвавлення рухової активності внаслідок піднесеного настрою і посилення життєвого тонусу, є цілеспрямованим і зрозумілим.

· Тривожне збудження при ажітованій депресії (меланхолійний вибух – raptus melancholicus) – з відповідною жестикуляцією, виразом страждання.

· Психогенне збудження – реакція фуги із звуженням свідомості при наявності масивної небезпеки.

· Психопатичне (зокрема, істеричне) збудження – різноманітне, зовнішньо мотивоване, зазвичай, спрямоване на досягнення мети.

Кататонічний ступор зустрічається частіше, ніж збудження. Взагалі, ступор – це повна відсутність рухливості, зазвичай супроводжується мутизмом – відсутністю мовлення. Для кататонічного ступору характерним є поступовий початок із сповільненням рухів, збідненням міміки, мови, застиганням в одноманітних, часто незручних позах (симптом воскової гнучкості, або каталепсії), підвищення тонусу м’язів згиначів в області шиї, що проявляється тим, що лежачи в ліжку, хворий утримує голову (симптом «повітряної подушки»), натягуванням на голову одягу, залишаючи відкритою частину обличчя (симптом «капюшона»). Характерним є пасивний негативізм, симптом Павлова (хворий не реагує на сильні подразники, а реагує на слабкі – відповідає на питання, задані шепотом), симптом хоботка. Глибокий кататонічний ступор характеризується повним м’язовим заціпенінням. Хворий лежить у ембріональній позі, змінити яку неможливо (м’язевий гіпертонус), не реагує на подразники, повна втрата чутливості (с-м Бумке – відсутність кліпання при подразненні рогівки). Свідомість при цьому може бути повністю збережена (люцидна кататонія) або затьмарена за онейроїдним типом.

· Депресивний – повне знерухомлення, часто – аутизм, але без м’язового заціпеніння, розвивається поступово без явищ воскової гнучкості, повітряної подушки, натомість. Наявні ознаки депресивного синдрому.

· При зниженні рівня свідомості (оглушеність) – немає м’язового заціпеніння, реакція на сильні подразники.

· Апатичний – немає м’язового заціпеніння. Хворий може бути виведений із стану знерухомлення зовнішнім спонуканням.

· Психогенний – розвивається швидко, невдовзі після масивної раптової психологічної травми. На обличчі часто міміка жаху, страждання. Хворі нерідко приймають психологічно захисну ембріональну позу, але м’язове заціпеніння відсутнє. Збережена реакція на сильні подразники.

9. Пароксизмальні порушення. Характеризуються раптовістю виникнення і закінчення, непідвладністю волі хворого, Пароксизмально перебігають вже згадані сутінкові стани свідомості. Розглянемо ще деякі з пароксизмальних порушень.

· великий – безпосередньо перед нападом може бути аура(сенсорна, моторна, вегетативна), фаза тонічних судом з падінням, часто долілиць, «як підрубаний», фаза клонічних судом – посіпування кінцівок, мб прикус язика, мимовільний сечопуск, мб дефекація. Свідомість під час нападу повністю виключена. Максимальна тривалість 5 хвилин. Зазвичай, 1-2. Після нападу – глибокий сон або оглушеність, повна амнезія.

· малі епілептичні напади (без падіння, але короткотривале виключення свідомості, можливі судоми в окремих групах м’язів (кивки, змахи руками, згинання тулуба) або без судом – абсанси.

· безсудомні епілептичні пароксизми(сутінковий стан свідомості, дисфоричний пароксизм)

Істеричний судомний напад. Виникає невдовзі після емоційного стресу, конфлікту тощо. Падіння м’яке, щадяче. Рухи різноманітні, міміка часто відображає страждання. Істеричний напад вимагає присутності глядачів. Свідомість не втрачена, але афективно звужена. Триває, допоки є глядачі або поки хворий не виснажиться. Зазвичай, після припадку хворий астенізований і засинає

Епізодична пароксизмальна тривога(панічний напад) - раптовий напад сильного серцебиття, біль у грудях, ядуха, нестача дихання, запаморочення, дереалізація або деперсоналізація, тваринний страх смерті, страх втрати самоконтролю, збожеволіти. Триває декілька хвилин, хворий намагається уникати місця, де з ним стався напад.

1. Психіатрія. – підручник /За ред. Напрєєнко О.К. - К.:Здоров’я.- 2001.

2. Психіатрія і наркологія. – підручник /Гавенко В.Л. та ін.- К.:Здоров’я.-

3. Жариков Н.М. Психиатрия. – підручник. -М.:Медицина. –1989.

4. Медсестринство в психіатрії. – посібник /За ред.Чабана О.С.Тернопіль:-Укрмед-книга.- 2001.

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: