Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Передумови та етапи створення системи моніторингу довкілля





Передумови та етапи створення системи моніторингу довкілля

Мониторинг - система повторных целенаправленных наблюдений за исследуемыми объектами в пространстве и времени.

Экологический мониторинг - информационная система наблюдений, оценки и прогноза изменений в состоянии окружающей среды, созданная с целью выделения антропогенной составляющей этих изменений на фоне природных процессов.

Інформація про стан природного середовища та його зміни використовувалася людиною давно. Понад сто останніх років спостереження за окремими компонентами довкілля велися регулярно (метеорологічні, фенологічні та інші спостереження). Тривалий час спостереження велися лише за змінами стану довкілля, обумовленими природними причинами.

За останні десятиріччя в усьому світі різко зріс вплив людини на навколишнє середовище. У зв’язку з цим виникла необхідність отримання інформації про зміни стану природного середовища під впливом антропогенних факторів. На відміну від змін стану біосфери, які викликані природними чинниками, зміни під впливом антропогенних факторів відбуваються дуже швидко. Для того, щоб виділити антропогенні зміни на фоні природних, виникла необхідність в організації спеціальних спостережень за зміною стану біосфери під впливом людської діяльності.

Наприкінці 60-х років ХХ ст. багато країн усвідомили, що необхідна координація зусиль по збору, збереженню і переробці даних про стан довкілля. Ідея про необхідність створення системи глобального міжнародного моніторингу навколишнього природного середовища була висловлена спеціальною комісією Наукового комітету з проблем навколишнього середовища Міжнародної ради наукових союзів у 1971 р. У цьому ж році була опублікована робота “Глобальний моніторинг природного середовища”, в якій були висвітлені основні положення і цілі програми Глобальної системи моніторингу навколишнього середовища (ГСМНС) та встановлений список пріоритетних забруднювачів для їх обліку при організації моніторингу.

У 1972 р. у Стокгольмі пройшла конференція з охорони навколишнього середовища під егідою ООН, де уперше виникла необхідність домовитися про визначення поняття “моніторинг”. Англійське слово “ monitoring ” переводиться як “контроль”, а французьке слово “ monitore '”- як “огляд” (круговий). Термін з’явився як доповнення до терміна “контроль стану навколишнього середовища”. Вирішено було під моніторингом довкілля розуміти систему повторних спостережень одного чи більше елементів навколишнього природного середовища в просторі і в часі з певними цілями відповідно до заздалегідь підготовленої програми.

Однак таке визначення звужувало мету і задачі моніторингу довкілля. Ю.А. Ізраель розширив поняття моніторингу до комплексної системи спостережень, оцінки і прогнозу змін біосфери під впливом антропогенних факторів.

В наш час під моніторингом розуміють сукупність спостережень за визначеними компонентами біосфери, спеціальним чином організованих у просторі і в часі, а також адекватний комплекс методів екологічного прогнозування.

Класифікація екологічного моніторингу

Існують різні підходи до класифікації моніторингу (за характером розв'язуваних задач, рівнями організації, по природних середовищах, в яких ведуться спостереження). У таблиці 1.1 представлена класифікація, що охоплює весь блок екологічного моніторингу, спостереження за мінливою абіотичною складовою біосфери і відповідною реакцією екосистем на ці зміни. Екологічний моніторинг включає як геофізичні, так і біологічні аспекти, що визначає широкий спектр методів і прийомів досліджень, використаних при його здійсненні.

 

Таблиця 1.1

Класифікація моніторингу

Моніторинг джерел впливу Джерела впливу
Моніторинг факторів впливу Фактори впливу
Фізичні Біологічні Хімічні
Моніторинг стану середовищ Природні середовища
Атмо-сфера Океан Води суши   Ґрунт Біота
  Геофізичний моніторинг Біоло-гічний
               

 

Виділяють різні види моніторингу в залежності від критеріїв: біоекологічний (санітарно-гігієнічний); геоекологічний (природо-господарський); біосферний (глобальний ); геофізичний; кліматичний; біологічний; здоров'я населення і т. ін.

Особливу роль у системі екологічного моніторингу відіграє біологічний моніторинг, тобто моніторинг біотичної складової екосистем ( біоти ). Біологічний моніторинг - це контроль стану компонентів довкілля за допомогою живих організмів. Головний метод біологічного моніторингу - біоіндикація, що полягає в реєстрації будь-яких змін у біоті, викликаних антропогенними факторами. У біологічному моніторингу можуть бути використані не тільки біологічні, але і будь-які інші методи, наприклад, хімічний аналіз вмісту шкідливих речовин у живих організмах.

М.Ф. Реймерс вважав доцільним розподіл моніторингу на фоновий і імпактний (кризовий), з одного боку, і з іншого боку, - на екосистемний ( по ієрархії природних ЕС, агросистем і урбосистем)і компонентний ( за екологічними компонентами ).

Інформаційне та програмне забезпечення системи екологічного моніторингу.

Нормативне забезпечення моніторингу довкілля.

Класифікація приоритетних забруднювачів за класом приоритетності.

Програми спостережень формуються за принципом пріоритетних забруднюючих речовин і інтегральних характеристик (які відображають групу явищ, процесів чи речовин). Класи пріоритетності забруднюючих речовин, які встановлені експертним шляхом і прийняті в системі ГСМНС, приведені в табл. 2.2. У таблиці прийняті скорочення: І – імпактний, Р – регіональний, Ф – фоновий рівні моніторингу.

Таблиця 2.2.

Класифікація шкідливих речовин по класах пріоритетності, прийнята в ГСМНС

Клас Шкідлива речовина Середовище Тип програми (рівень моніторингу)
  Двооксид сірки, зважені частки Радіонукліди Повітря Їжа І, Р,Ф І, Р
  Озон   Хлорорганічні з'єднання і діоксини Кадмій   Повітря   Біота, людина Їжа,вода, людина І (тропосфера) Ф (стратосфера) І,Р І    
  Нітрати, нітрити Оксиди азоту Вода, їжа Повітря І І
  Ртуть Свинець Двооксид вуглецю Їжа, вода Повітря, їжа Повітря І,Р І Ф
  Оксид вуглецю Вуглеводні нафти Повітря Морська вода І Р,Ф
  Фториди Прісна вода І
  Азбест Миш’як Повітря Питна вода І І
  Мікробіологічні забруднення Реакційноспроможні забруднення   Їжа   Повітря І,Р   І

Санітарно-гігієнічні нормативи якості води водних об’єктів

Води водних об’єктів

Теоретичною основою гігієнічного нормування води є принцип граничного впливу хімічних речовин. Ознаки, які характеризуються мінімальною небезпечною концентрацією речовини у воді водних об'єктів – лімітуючи ознаки шкідливості (ГОСТ 17.1.1.01-77). Одна речовина при різних концентраціях може проявляти різні ознаки шкідливості. Ознака шкідливості, яка проявляється при мінімальній концентрації речовини називається лімітуючим показником шкідливості – ЛПШ або лімітуючою ознакою шкідливості (ЛОШ).

Для об'єктів господарсько-питного і культурно-побутового призначення виділяють органолептичні, загальносанітарні, та токсикологічні ЛПШ:

- гранична концентрація речовини, яка не викликає змін органолептичних властивостей води більше 1 балу;

- гранична концентрація речовини, яка викликає зміну санітарного режиму водного об'єкту (погіршення процесів самоочищення) не більше, чим на 20 %;

- максимальна недіюча концентрація речовини, яка не здійснює шкідливого впливу на організм людини, якщо потрапляє в організм з питною водою.

ЛПШ має значення при оцінці комбінованої дії суміші речовин. Наприклад, при наявності у воді декількох хімічних сполук, які відносяться до 1, 2 класів небезпеки, та які нормуються по однаковому показнику шкідливості, необхідно визначити суму відношень фактичних концентрацій С кожного з них до величини ГДК. У результаті ця сума не може перевищувати одиницю:

Для оцінки санітарного стану водойм враховується також клас небезпеки речовини. Хімічні речовини у воді поділяються на 4 класи небезпеки:

1 клас – надзвичайно небезпечні, для яких виконується повна схема тестування (гостре, підгостре, хронічне дослідження, та дослідження впродовж життя на різних групах тварин);

2 клас – високонебезпечні речовини, для яких виконується повна схема тестування;

3 клас – небезпечні речовини, для яких не виконується хронічний експеримент;

4 клас – помірно небезпечні, які нормуються експрес тестуванням.

Клас небезпеки характеризує наступні властивості шкідливої речовини:

- здатність до накопичення в організмі та кумуляції ефекту шкідливого впливу;

- вірогідність викликати віддалені ефекти (небезпека хронічного отруєння);

- швидкість резорбції речовини тканинами живого організму (більш небезпечні гідрофільні та ліпофільні хімічні сполуки, які легко потрапляють до чутливих центрів біологічних реципієнтів).

До санітарно-гігієнічного нормування у водному середовищі відносять нормативи екологічної безпеки водокористування – гранично допустимі концентрації (ГДК):

гранично допустима концентрація речовин у воді господарсько-питного та культурно-побутового водокористування (ГДКв) – максимальна концентрація шкідливої речовини у воді, яка не може здійснювати прямого або опосередкованого впливу на організм людини протягом всього життя, наступних поколінь та погіршувати гігієнічні вимоги водокористування;

гранично допустима концентрація речовин у воді рибогосподарського водокористування (ГДКвр) – концентрація забруднюючої речовини у воді, яка не може здійснювати шкідливого впливу на популяції риб, в першу чергу промислових.

ГДКвр представляє собою норматив якості води водних об’єктів, які використовуються для охорони та відтворення цінних видів риб з високою чутливістю до вмісту кисню. Таким чином, впровадження ГДКвр може бути кроком до екологічного нормування.

При регламентуванні ГДК встановлюється і лімітуюча ознака шкідливості по найбільш чутливій ланці:

- інтенсивність прямого токсичного впливу ксенобіотика на здоров’я людини (токсикологічний показник шкідливості);

- вплив на загальний санітарний стан водойм зі зміною таких інтегральних показників, як pH, БСК (біологічне споживання кисню), вміст кисню, порушення механізмів самоочищення (санітарний показник шкідливості);

- одночасний вплив речовини на організми і санітарні показники водойм (санітарно-токсикологічний показник шкідливості);

- здатність речовини до утворення плівок на поверхні водоймища, зміна кольору води, наявність сторонніх присмаків, запахів (органолептичний показник шкідливості);

- зміна товарної якості промислових гідробіонтів, наявність в рибі несприятливого присмаку або запаху (рибогосподарський показник шкідливості).

Значення ГДК для господарсько-питного і культурно-побутового, рибогосподарського водокористування регламентуються «Санитарными правилами и нормами охрани поверхностных вод от загрязнения» – СанПин №4630-88, «Правилами охорони поверхневих вод від забруднення стічними водами», 1990 р., «Правилами охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами», 1999 р. (додатки 2, 3).

Правилами встановлено загальні вимоги щодо попередження забруднення поверхневих вод, введена вимога дотримання ГДК шкідливих речовин у воді, введено поняття лімітуючої ознаки шкідливості (ЛОШ) речовин у воді, рекомендовані контрольні створи (пункти) за видами водокористування, в яких має забезпечуватися дотримання нормативів ГДК.

Склад і властивості води водних об’єктів господарсько-питного і культурно-побутового водокористування мають відповідати нормативам у створі, розташованому на водотоках на відстані одного кілометра вище найближчого за течією пункту водокористування (водозабору для господарсько-питного водопостачання, місця купання, організованого відпочинку, території населеного пункту тощо), а на водоймах – на відстані 1 км по обидва боки пункту водокористування. При скиданні стічних вод у межах населеного пункту вимоги, які встановлені до складу і властивостей води водотоку чи водойми, мають стосуватися і самих стічних вод.

Склад і властивості води водних об’єктів, які використовуються для рибогосподарських цілей, мають відповідати нормативним вимогам в створі на відстані 500 м від місця випуску.

У випадку одночасного використання об’єкта для різних потреб при визначенні умов скидання стічних вод керуються більш жорсткими вимогами нормативів якості, які ставляться окремими водокористувачами. В практиці охорони вод використовують звичайно рибогосподарські нормативи.

Передумови та етапи створення системи моніторингу довкілля

Мониторинг - система повторных целенаправленных наблюдений за исследуемыми объектами в пространстве и времени.

Экологический мониторинг - информационная система наблюдений, оценки и прогноза изменений в состоянии окружающей среды, созданная с целью выделения антропогенной составляющей этих изменений на фоне природных процессов.

Інформація про стан природного середовища та його зміни використовувалася людиною давно. Понад сто останніх років спостереження за окремими компонентами довкілля велися регулярно (метеорологічні, фенологічні та інші спостереження). Тривалий час спостереження велися лише за змінами стану довкілля, обумовленими природними причинами.

За останні десятиріччя в усьому світі різко зріс вплив людини на навколишнє середовище. У зв’язку з цим виникла необхідність отримання інформації про зміни стану природного середовища під впливом антропогенних факторів. На відміну від змін стану біосфери, які викликані природними чинниками, зміни під впливом антропогенних факторів відбуваються дуже швидко. Для того, щоб виділити антропогенні зміни на фоні природних, виникла необхідність в організації спеціальних спостережень за зміною стану біосфери під впливом людської діяльності.

Наприкінці 60-х років ХХ ст. багато країн усвідомили, що необхідна координація зусиль по збору, збереженню і переробці даних про стан довкілля. Ідея про необхідність створення системи глобального міжнародного моніторингу навколишнього природного середовища була висловлена спеціальною комісією Наукового комітету з проблем навколишнього середовища Міжнародної ради наукових союзів у 1971 р. У цьому ж році була опублікована робота “Глобальний моніторинг природного середовища”, в якій були висвітлені основні положення і цілі програми Глобальної системи моніторингу навколишнього середовища (ГСМНС) та встановлений список пріоритетних забруднювачів для їх обліку при організації моніторингу.

У 1972 р. у Стокгольмі пройшла конференція з охорони навколишнього середовища під егідою ООН, де уперше виникла необхідність домовитися про визначення поняття “моніторинг”. Англійське слово “ monitoring ” переводиться як “контроль”, а французьке слово “ monitore '”- як “огляд” (круговий). Термін з’явився як доповнення до терміна “контроль стану навколишнього середовища”. Вирішено було під моніторингом довкілля розуміти систему повторних спостережень одного чи більше елементів навколишнього природного середовища в просторі і в часі з певними цілями відповідно до заздалегідь підготовленої програми.

Однак таке визначення звужувало мету і задачі моніторингу довкілля. Ю.А. Ізраель розширив поняття моніторингу до комплексної системи спостережень, оцінки і прогнозу змін біосфери під впливом антропогенних факторів.

В наш час під моніторингом розуміють сукупність спостережень за визначеними компонентами біосфери, спеціальним чином організованих у просторі і в часі, а також адекватний комплекс методів екологічного прогнозування.







Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.