Наступ на противника, що обороняється, з ходу

Може здійснюватися з:

- вихідного району,

- району зосередження,

- місць постійної дислокації,

- навчальних центрів,

- районів навчань

- у ході розвинення бойових дій у глибині наступу.

Переваги наступу з ходу полягають у тому, що він найбільшою мірою забезпечує:

- потайність підготовки та раптовість дій,

- максимальний захист військ від зброї масового ураження,

- виграш часу за рахунок скорочення обсягу інженерних робіт і проведення перегрупування, яке необхідне під час наступу з безпосереднього зіткнення з противником.

Разом з тим здійснення такого наступу має низку негативних чинників. Підчас висування підрозділів до переднього краю оборони противника зростає фізичне і моральне напруження особового складу витрачається багато пального й ускладнюється одночасний вихід підрозділів на рубіж переходу в атаку,

Вихідний район — це район місцевості, який має природні укриття й підготовлений в інженерному відношенні. Вихідний район призначається поза досяжністю наземних засобів радіолокаційної розвідки й ефективного вогню дальньобійної артилерії противника з таким розрахунком, щоб на висування до його оборони витрачалося б якомога менше часу. За досвідом навчань, він вибирається звичайно на віддалі 20—40 км від переднього краю оборони противника. За своїми розмірами вихідний район має забезпечувати розосереджене розташування підрозділів з метою захисту від усіх видів зброї противника.

Вихідний район призначається батальйону за площею до 10 км² і займається поротно із засобами посилення. Рота розташовується в указаному районі вздовж маршруту висування, використовуючи підготовлені укриття, захисні й маскувальні властивості місцевості.

Призначаються:

- маршрути висування,

- вихідний пункт (рубіж), (від вихідного району може досягати 5—10 км)

- пункти (рубежі) розгортання у ротні, (може призначатися за 4—6 км від переднього краю оборони)

- взводні колони, за 2—3 км від переднього краю оборони противника

- рубіж переходу в атаку, (до 600 м від переднього краю оборони противника, а іноді й більше)

- рубіж спішування. (якомога ближче до переднього краю оборони може збігатися з рубежем переходу в атаку)

Механізований і танковий батальйони можуть наступати у:

- першому ешелоні (бригади),

- становити його другий ешелон

- загальновійськовий резерв,

- діяти як авангард, передовий (рейдовий, спеціальний, обхідний і розвідувальний) загін і морський десант.

Зміст завдання полягає у знищенні протистоячого противника у напрямку наступу та оволодінні до встановленого строку районом (рубежем) місцевості в глибині його оборони, залежить від складу й стану противника, що обороняється, побудови та інженерного обладнання його оборони, замислу бою, складу і бойових можливостей роти (батальйону), характеру місцевості та інших умов обстановки (схема 19).

Роті указується найближче завдання і напрямок продовження наступу.

Батальйону першого ешелону полку (бригади) указується найближче завдання, подальше завдання і напрямок продовження наступу; батальйону другого ешелону — найближче завдання і напрямок продовження наступу.

Показниками бойового завдання є ширина фронту наступу та її глибина.

Розрахунок бойових можливостей показує, що механізована (танкова) рота здатна наступати на фронті до 1 км, а на ділянці прориву — на фронті до 500 м.

Механізований (танковий) батальйон наступає звичайно на фронті до 2 км, а на ділянці прориву бригади— на фронті до 1 км.

За поглядами ймовірного противника, загальновійськові підрозділи (частини) в обороні можуть виконувати завдання за співвідношення своїх сил до сил наступаючого 1:3.

Найближче завдання роти першого ешелону, полягає у знищенні противника в опорному пункті взводу першого ешелону й оволодіння ним.

Напрямок продовження наступу визначається з таким розрахун­ком, щоб забезпечувалося виконання найближчого завдання батальйону.

Найближче завдання роти другого ешелону під час введення її у бій може полягати у завершенні знищення противника разом з ротами першого ешелону в опорних пунктах у глибині оборони й оволодінні першою позицією.

Напрямок продовження наступу роти другого ешелону визначається з таким розрахунком, щоб забезпечувалося виконання подальшого завдання батальйону.

Найближче завдання батальйону першого ешелону, як правило, полягає у знищенні противника в опорних пунктах рот першого ешелону на своєму фронті наступу й оволодінні ними; подальше завдання — у розвиненні наступу, розгромі противника у взаємодії з сусідніми батальйонами у глибині району оборони і оволодінні першою позицією. Напрямок продовження наступу визначається з таким розрахун­ком щоб забезпечувалося виконання подальшого завдання бригади.

Найближче завдання батальйону другого ешелону під час введення його у бій може полягати у завершенні розгрому спільно з батальйонами першого ешелону бригадних резервів противника й оволодінні їх рубежем.

Бойовий порядок батальйону в наступі будується в один або у два ешелони і складається з підрозділів першого ешелону, другого ешелону або резерву, вогневих засобів і підрозділів посилення, що залишаються у безпосередньому підпорядкуванні командира батальйону.

За одноешелонної побудови бойового порядку батальйону виділяється резерв у складі не менше взводу.

У ході наступу положення взводів (рот) у бойовому порядку роти (батальйону) може бути в лінію, кутом вперед, кутом назад, уступом праворуч, уступом ліворуч.

Резерв батальйону призначається для вирішення завдань, що виникають у ході бою. З введенням у бій другого ешелону (резерву) він відновлюється за рахунок підрозділу, що діє поза напрямком зосередження основних зусиль батальйону.

Атака — важливий і відповідальний період бою — полягає у стрімкому й безупинному русі танкових і механізованих підрозділів у бойовому порядку у поєднанні з інтенсивним вогнем з танків, бронетранспортерів (бойових машин піхоти), а у міру зближення з противником і з інших видів зброї з метою його знищення.

Танкові підрозділи атакують у бойовій лінії, а механізовані підрозділи залежно від обстановки — у пішому порядку слідом за танками або на бронетранспортерах (бойових машинах піхоти) без спішування особового складу.

Атака механізованих підрозділів у пішому порядку застосовується під час прориву підготовленої оборони противника, укріплених районів, а також на різкопересіченій і важкодоступній для танків і бронетранспортерів (бойових машин піхоти) місцевості. Особовий склад механізованих підрозділів при цьому атакує противника у цепу безпосередньо за бойовою лінією танків на віддалі, яка забезпечує його безпеку від розривів снарядів своєї артилерії й підтримку танків вогнем стрілецької зброї.

Вогневе ураження противника у наступі звичайно організується і здійснюється на глибину оборони дивізії противника, а по окремих важливих об'єктах й на більшу глибину.

Вогнева підготовка атаки починається у призначений час та може складатися з одного або декількох (як правило, непарних) вогневих нальотів артилерії і з одного-двох авіаційних вогневих нальотів.

Вогнева підтримка атаки включає артилерійську та авіаційну підтримку, яка здійснюється на глибину оборони бригади першого ешелону противника (8— 10 км, а іноді і більше), а починається після закінчення вогневої підготовки атаки.

Друге навчальне питання: „Підготовка до наступу”

Підготовка до наступу.

Успішне виконання поставленого перед ротою (батальйоном) завдання залежить від ретельної підготовки наступу, яка починається після отримання завдання від старшого командира і включає:

- організацію бою (прийняття рішення, рекогносцировку, постановку бойових завдань підрозділам, організацію взаємодії, вогневого ураження противника, всебічного забезпечення бою та управління);

- підготовку роти (батальйону) до виконання бойового завдання;

- підготовку вихідного району; практичну роботу командира роти (батальйону), його заступників і штабу батальйону у підлеглих підрозділах та інші заходи.

На послідовність і зміст роботи командира роти (батальйону) щодо організації бою впливають конкретна обстановка, отримане бойове завдання і наявність часу.

Під час наступу з положення безпосереднього зіткнення з противником командир роти (батальйону) більшу частину роботи щодо організації бою (прийняття рішення, рекогносцировку, постановку бойових завдань, організацію взаємодії і вогневого ураження) проводить на місцевості.

Під час наступу з ходу командир роти (батальйону) приймає рішення і доводить завдання підрозділам, як правило, на карті або на макеті місцевості, у подальшому він проводить рекогносцировку, віддає бойовий наказ та організує взаємодію безпосередньо на місцевості.

Коли командир роти (батальйону) не має можливості виїхати на місцевість з підлеглими командирами взводів (рот), всю роботу щодо організації бою він проводить по карті або на макеті місцевості, при цьому бойові завдання підрозділам він уточнює під час їх висування на рубіж переходу в атаку і з початком атаки.

Усвідомлення завдання

Усвідомлюючи отримане завдання, командир роти (батальйону) повинен

§ зрозуміти мету майбутнього наступу,

§ замисел старшого командира (начальника),

§ способи розгрому противника,

§ завдання, місце у бойовому порядку

§ роль роти (батальйону) у бою,

§ завдання сусідів і порядок взаємодії з ними,

§ час готовності до виконання завдання.

У результаті усвідомлення завдання командир роти (батальйону) робить висновки, в яких визначає:

o напрямок зосередження основних зусиль;

o побудову бойового порядку;

o скільки часу є на підготовку наступу.

o заходи, які необхідно провести негайно для найшвидшої підготовки Розрахунок часу здійснюється для більш конкретного планування роботи командира роти (батальйону). Розрахунок часу щодо організації бою командир роти (батальйону) проводить сам.

Вихідними даними для розрахунку часу на організацію бою є:

- час отримання завдання та готовність роти (батальйону) до її виконання;

- час доповіді рішення старшому командиру;

- строки участі командира у заходах, які проводяться старшим командиром щодо організації бою на місцевості;

- час сходу і заходу сонця.

Розраховуючи час, слід більшу його частину надавати підлеглим, а меншу використовувати для своєї роботи.

Оцінка обстановки здійснюється на основі останніх даних про противника з урахуванням організації і тактики його дій і своїх військ, також умов місцевості. елементи оцінки обстановки:

- противник;

- свої підрозділи;

- сусіди;

- місцевість;

- радіаційна,

- хімічна і біологічна обстановка.

Оцінку противника слід проводити у такій послідовності:

- спочатку вивчити і усвідомити загальний характер дій, положення, склад, стан і ступінь захищеності противника у смузі наступу батальйону (полку. бригади);

- потім оцінити ту його частину, яку потрібно розгромити підчас виконання поставленого завдання, тобто на фронті наступу роти (батальйону);

робить висновки:

Ø який противник знаходиться перед ротою (батальйоном) та ймовірний характер його дій;

Ø де головне угруповання противника, від знищення якого різко знизяться його бойові можливості, сильні та слабкі сторони противника.

визначає:

1. напрямок зосередження основних зусиль, якого противника, яким способом і в якій послідовності розгромити;

2. порядок ураження противника вогнем штатних і приданих засобів;

3. бойовий порядок роти (батальйону);

4. бойові завдання підрозділам,

5. основні питання взаємодії

6. порядок всебічного забезпечення бою

7. організацію управління;

8. що і на який час дорозвідати.

Оцінка своїх підрозділів.

послідовність оцінки:

§ уточнює положення штатних і приданих підрозділів,

§ вивчає їх склад

§ визначає їх бойові можливості для вирішення майбутніх завдань.

командир роти (батальйону) вивчає:

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: