|
Коректування стрільби під час стрільби на поразку по СЗР.
|
| Гц < 100 м
| Гц ³ 100 м
| | при перевазі знаків
| 25 м
| 2/3 Гц
| | при всіх однакових
| 50 м
| Гц
|
 Дк = _______, aЦ = _______, Мц = ________
DП= -  , b = – a. Кв +  Кк
Кв =  ; Кк = 
Фц = ____, Гц =_____
Кв = Кк = DCтис.=
| №
п/п
| Команда
| Пр
| Рв
| ∂
| Спостереження
| |
| “______”. Стій. Ціль ___.
________.Сн_____,підр___.
Заряд____.3-й 1 сн. Вогонь.
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
| |
| Батареї. Віяло______. Стрибок____. Установок _____.
____ сн, швидкий. Вогонь.
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
| |
| Стій. Записати. Ціль ______.
|
|
|
|
|
Доповідь командиру дивізіону: «__________» по цілі № _________ стрільбу закінчив. Витрата ________. Я «__________».
Дк = _______, aЦ = _______, Мц = ________
DП= - , b = – a. Кв + Кк
Кв = ; Кк =
Фц = ____, Гц =_____
Кв = Кк = DCтис.=
| №
п/п
| Команда
| Пр
| Рв
| ∂
| Спостереження
| |
| “______”. Стій. Ціль ___.
________.Сн_____,підр___.
Заряд____.3-й 1 сн. Вогонь.
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
| |
| Батареї. Віяло______. Стрибок____. Установок _____.
____ сн, швидкий. Вогонь.
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
| |
| Стій. Записати. Ціль ______.
|
|
|
|
|
Доповідь командиру дивізіону: «__________» по цілі № _________ стрільбу закінчив. Витрата ________. Я «__________».
РОЗДІЛ 2
ТАКТИКО-СПЕЦІАЛЬНА ПІДГОТОВКА
Топогеодезична підготовка
Завданням топогеодезичної підготовки в дивізіоні (батареї) є - визначення координат та абсолютних висот вогневих позицій, спостережних (командно-спостережних) пунктів, постів (позицій) засобів артилерійської розвідки, а також дирекційних кутів орієнтирних напрямків для наведення гармат (мінометів) і орієнтування приладів.
Координати вогневих позицій, спостережних (командно-спостережних) пунктів, постів (позицій) засобів артилерійської розвідки в дивізіоні (батареї) визначають за допомогою приладів або автономної навігаційної апаратури від пунктів геодезичних мереж, контурних точок карт геодезичних відомостей, карт масштабу 1:25 000, 1:50 000 та 1:100 000.
Абсолютні висоти прив’язуваних точок визначають за картою масштабу не менше 1:50 000 або за допомогою кутовимірювальних приладів (розрахунком за кутом місця).
Дирекційні кути орієнтирних напрямків визначають гіроскопічним або астрономічним способами, передаванням кута від пунктів геодезичних мереж кутовим ходом, одночасним відмічанням за небесним світилом або за допомогою гірокурсопокажчика автономної навігаційної апаратури, за допомогою магнітної стрілки бусолі.
За необхідності координати прив’язуваних точок перераховують у суміжну зону та визначають поправку до дирекційного кута за перехід до цієї зони.
Топогеодезичну прив’язку виконують обслуги командирських машин управління, оснащених автономною навігаційною апаратурою та групи самоприв’язки артилерійських підрозділів.
Топогеодезичну прив’язку виконують способами, які забезпечують своєчасність відкриття вогню з подальшим нарощуванням точності прив'язки.
Виконання робіт з прив’язки не повинно затримувати готовності дивізіону (батареї) до виконання вогневих завдань.
З метою забезпечення надійності та підвищення точності визначення координат, абсолютних висот і дирекційних кутів орієнтирних напрямків здійснюють контроль топогеодезичної прив’язки.
Контроль топогеодезичної прив’язки полягає в повторному визначенні координат прив’язуваних точок, їх абсолютних висот і дирекційних кутів орієнтирних напрямків з використанням інших початкових даних, приладів або способів робіт, які за своєю точністю не гірші способів, які застосовувались.
Якщо відсутні пункти геодезичної мережі або значно віддалені та відсутні великомасштабні карти, а також на місцевості, бідній контурними точками, топогеодезичну прив’язку виконують вогневі підрозділи з використанням напрямних гармат і мінометів
| Перелік питань для самостійного вивчення
Заняття 1 - 6 годин
ТГП Тема 1. Визначення дирекційних кутів орієнтирних напрямків. -3 г.
· Способи визначення дирекційних кутів початкових (еталонних) орієнтирних напрямків на місці визначення поправки ПАБ.
· Порядок визначення поправки ПАБ: формула, вимоги щодо орієнтиру (орієнтирного напрямку) для визначення магнітних азимутів, бланк, бирка.
· Правила та алгоритм (прийоми) роботи на механізмах ПАБ при визначенні поправки.
· Порядок визначення дирекційних кутів орієнтирних напрямків з допомогою магнітної стрілки ПАБ: формула, бланк, вимоги щодо орієнтирів (орієнтирних напрямків).
· Правила та алгоритм (прийоми) роботи на механізмах ПАБ при визначенні дирекційних кутів орієнтирних напрямків з допомогою магнітної стрілки ПАБ.
ТГП Тема 3.Топогеодезична прив’язка командно-спостережного пункту.-3г.
· Способи визначення координат точок по карті прийомами окомірної зйомки та вимоги щодо вибору контурних точок, візуванню напрямків та виміру дальності до них: візування з проміром; зворотня засічка з контролем; засічка по виміряним відстаням (проміром з трьох точок); по створу з проміром; по перпендикуляру до створу.
· Зміст топогеодезичній прив'язки спостережних пунктів та пунктів спряженого спостереження.
· Способи визначення дальності при проведенні польових робіт (вимірів) щодо топогеодезичній прив'язки пунктів.
· Способи визначення та передачі кутів орієнтирних напрямків при проведенні польових робіт (вимірів) щодо топогеодезичній прив'язки пунктів.
· Сутність полярного способу визначення координат: вимоги щодо вибору контурних точок, порядок роботи при прямій та оберненій зарубці.
· Сутність ходу у 2-3 сторони: вимоги щодо вибору контурних точок; порядок прокладання ходу; класифікація ходу по: застосовним приладам, кількості сторін, видам контролю, орієнтуванню (визначенню кутів сторін); способи обчислень польових вимірів.
· Сутність контролю топогеодезичній прив'язки.
· Особливості топогеодезичній прив'язки пунктів спряженого спостереження при відсутності взаємної видимості між основним (командно-спостережним) та боковим пунктами: визначення координат пунктів спряженого спостереження від загального орієнтира зарубки; визначення дирекційного кута та дальності бази рішення ОГЗ з допомогою таблиці для визначення топо. дальності та довороту.
Заняття 2 - 6 годин
Тема 4. Топогеодезична прив`язка вогневої позиції.
· Вимоги щодо вибору контурних точок при топоприв’язці по карті з допомогою приладів способом зарубок по: кутах, місцю положення відносно прив’язуваної точки та відстанях до них, в т.ч. способах їх визначення та приведення до горизонту.
· Алгоритм робіт щодо польових вимірів та при графічній обробці прямої і оберненої зарубки по дирекційних кутах, та оберненої зарубці по обмірюваних кутах (спосіб Болотова).
· Алгоритм робіт щодо польових вимірів та при графічній обробці зарубки по обмірюваних відстанях.
· Алгоритм робіт щодо польових вимірів та при графічній обробці комбінований спосіб зарубки по двох точках.
· Алгоритм визначення основних кутомірів по основній та запасній точкам наводки за допомогою ПАБ при роботі АРГ щодо вибору та підготовці ЗВП.
· Аналітичне визначення основних кутомірів по основній та запасній точкам наводки по відомим дирекційним кутам з місця гармати на точкам наводки.
· Вимоги щодо складання картки топогеодезичної прив'язки.
| Заняття 3 - 6 годин
Тема 4. Топогеодезична прив`язка вогневої позиції.
· Завдання, мета та зміст заходів підготовці району ВП.
· Склад, озброєння та матеріальне забезпечення АРГ по розвідці та підготовці району ВП артилерійської батареї.
· Зміст розвідки та стану маршрутів висування та маневру, шляхів подолання зон зараження, руйнувань, пожеж та затоплень
· Вибір та розвідка районів розгортання з маршу.
· Оцінка РХБ обстановці на маршруті висування.
· Що включає з’ясування отриманої задачі начальником АРГ по розвідці та підготовці району ВП.
· Зміст та порядок виконання робіт щодо вибору і завчасної підготовці ВП батареї:
- РХ розвідка району ВП та перевірка місцевості на наявність МВЗ;
- визначення ОН стрільби на місцевості та оцінка можливості розміщення гармат;
- вибір місця основної гармати, розміщення над ним ПАБ;
- визначення найменших прицілів та глибини укриття;
- вироблення висновку щодо придатності обраного району для ВП.
· Зміст топогеодезичної прив’язки ВП.
· Які елементи входять в карту ТГП ВП.
· Зміст розпорядження начальника АРГ по розвідці та підготовці району ВП арт. батареї.
| | Матеріальне забезпечення:
ПАБ-2М (ПАБ, тринога, відвіс, 2х м далекомірна рійка) – 10;
ЛПР-1 – 1;
виріб 1В520 “Сачок” – 1;
ДСП-30 – 3;
20 м мет. мірна стрічка – 3;
НИХ - 9;
кілок під ПАБ та осн. гармату -19;
віха для провішування ОН стрільби – 18;
циркуль-вимірювач та хордокутомір – 9;
АК-3 та МПЛ-50 – 9;
планшет під карту (малий) – 10;
ОЗК – 1; ДП-5Б – 1; ВПХР – 1; ИМП-2 – 1; щуп (розбірний) – 1; чотирилапа кішка – 1;
Р-159 – 1;
Карта 1: 25 000 Андрополь (У-42-73-В-в); протигаз; таблиці: - для визначення топо. дальності та довороту; - для визначення дальності з допомогою бази (100 м);бланк картки топоприв’язки (по 4 од.);тактичне завдання, розпорядження, завдання на самопідготовку, конспект, роб. зошит з бланками формалізованих розпоряджень та документів, офіцерська лінійка, олівці, гумка - на кожного курсанта.
|
Геодезичний спосіб
|
Дирекційний кут a ор напр отримують:
- безпосередньо з каталогу координат (витягу з каталогу координат);
- рішенням ОГЗ по координатам пунктів ГМ;
- одночасно з визначенням координат точок, що прив’язуються при зарубках або прокладенні ходу від пунктів ГМ.
a ПАБ – ПГМ = a ПГМ – ПАБ ± 30-00
(ПАБ: Ен ср= 0-00,3)
| | Астрономічний спосіб (по часовому куту світила, по таблиці завчасно вирахуваних дирекційний кутів світила для заданих точок)
 Q= М — С
A = a + Q
a = А — γ
a = a + М — С — γ
a — дирекційний кут на орієнтирну точку
α — азимут світила
А— азимут на орієнтирну точку
М— відлік по орієнтиру
С— відлік по світилу
Q— горизонтальний кут між направленнями на орієнтирну точку та світилом, що вимірюється проти ходу годинникової стрілки на момент часу наведення на світило
γ— зближення меридіанів в даній точці
(ПАБ – середньоарифметичне з двох прийомів: Ен ср= 0-01)
| Гіроскопічний спосіб
   За допомогою гірокомпаса визначають азимут істиний на орієнтир.
a = А – g
 Принцип роботи гірокомпаса полягає у використанні властивості важкого гіроскопа (гіромаятника), розташованого на Землі, що обертається відносно своєї осі, здійснювати періодичні коливання відносно площини меридіана, що проходить через нього.
Гранична широта використання гірокомпаса: B ≤ 70˚. Формулярна поправка:  – залежить від широти B та конструктивних осбливостей ГК.
Поправка гироскопічного азімуту еталонного напрямку i-го прийому: 
(1Г11: Ен ср= 0-00,3; 1Г17: Ен ср= 20″; 1Г25: Ен ср= 0-00,5)
|
|  На широті В< 65˚, при зміні магнітного градієнту ≤ 0 -10 на 10 км відстані.
Визначення  : — незмінна в R ≤ 10 кмвід місця вивірці 
Дирекційний кут початкового напрямку a ор н визначається: геодезичним, гіроскопічним або астрономічним способом.
Зміна поправки контрольної бусолі у новому районі: 
| |
Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|
