Предмет курсу «Юридична деонтологія»

Безклубий І.А. – доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри теорії та історії держави і права Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Берлач А.І. -доктор юридичних наук, професор.

Захарченко П.П. – доктор юридичних наук, професор Київського національного університету внутрішніх справ.

Рекомендовано навчально-методичною комісією Інституту післядипломної освіти Київського національного університету імені Тараса Шевченка 08.06.2010 року (прот. № 10).

Молдован В.В., Молдован А.В. Юридична деонтологія. Навчальний посібник. – К., 2010. – С. 128.

Мета навчального посібника – формування у студентів сучасного погляду на професію юриста і її місце у забезпеченні прав та інтересів громадян і юридичних осіб, що охороняються законом; її значення та роль у побудові правової держави; вироблення свідомого і відповідального ставлення до майбутньої професії; засвоєння принципів та організаційних форм діяльності суду, правоохоронних та правозахисних органів.

Мета вивчення курсу "Юридична деонтологія" (вступ до юридичної діяльності): формування у слухачів сучасного погляду на професію юриста і її місце у забезпеченні прав та інтересів громадян і юридичних осіб, що охороняються законом; її значення та роль у побудові правової держави; вироблення свідомого і відповідального ставлення до майбутньої професії; засвоєння принципів та організаційних форм діяльності суду, правоохоронних та правозахисних органів.

Місце курсу у навчальному плані: даний курс мас особистий матеріал та в тій чи іншій мірі спирається на всі юридичні дисципліни, тому з вивченням даної дисципліни слухач робить перший крок до професійного осмислення вже набутих знань і отримує можливість під час вивчення наступних дисциплін розглядати їх під кутом зору майбутньої професії юриста.

Курс складається з восьми розділів: Предмет та основні поняття курсу; Типові норми професійної підготовки юристів; Суддівська діяльність; Прокурорська діяльність; Слідча діяльність; Адвокатська діяльність; Нотаріальна діяльність; Юридична консультативна діяльність.

- поняття, предмет та мету юридичної деонтології;

- норми професійної підготовки поведінки юристів.

- аналізувати міжнародні європейські, державні нормативні акти;

- сприймати інформацію як письмову, так і усну;

Форми підсумкового контролю знань студентів: тестування, іспит.

1. Поняття, предмет і мета юридичної деонтології.

2. Завдання та система юридичної деонтології.

3. Поняття, значення та система принципів юридичної деонтології.

Тема ІІ. Норми професійної поведінки юристів.

7. Членство юриста в організації, що надає правничі послуги.

2. Функціональні аспекти суддівської діяльності.

2. Принципи діяльності прокурорського нагляду.

3. Участь прокурора в якості учасника судового процесу.

5. Контроль за здійсненням прокурорської діяльності.

5. Функціональні аспекти діяльності слідчого.

2. Види юридичної допомоги, які може здійснювати адвокат.

3. Права на здійснення адвокатської діяльності.

5. Адвокат у кримінальному та цивільному процесах

1. Поняття та принципи нотаріальної діяльності. Вимоги до нотаріуса.

2. Нотаріальні дії, що можуть вчинятися державними нотаріусами.

3. Нотаріальні дії, що можуть вчинятися приватними нотаріусами.

1 Поняття юридичної консультативної діяльності.

2 Вимоги до претендентів на посаду юрисконсульта.

1. Гусарєв С., Тихомиров О. Юридична деонтологія. - К., 2005.- 655 с.

2. Сливка С. Юридична деонтологія. -К., 2008. - 320 с.

3. Молдован В., Кацавець Р. Юридична клініка. - К., 2007. - 224 с.

4. Леко Б. Юридична етика. – Чернівці, 2008. – 280 с.

Закон України "Про судоустрій", 2010 р. - К. 2010 р.

Кримівально-процесуальний кодекс України, 1961 р. -К., 2010 р.

Цивільний процесуальний кодекс України. -К., 2010 р.

Господарський процесуальний кодекс України, 2004 р. - К., 2010 р.

Закон України "Про прокуратуру", 1991 р. -К., 2010 р.

Закон України "Про адвокатуру", 1992 р. -К., 2010 р.

1.Поняття, предмет і мета юридичної деонтології.

2.Завдання та система юридичної деонтології.

3.Поняття та значення принципів юридичної деонтології.

9.Принцип професіонально-правової активності.

11.Міжнародні нормативні акти юридичної деонтології.

12.Європейські нормативні акти юридичної деонтології.

13. Державні нормативні акти України, Англії, РФ, ФРН, Франції.

14.Типові норми професійної поведінки юристів США (загальна характеристика).

22.Розголошення інформації, що суперечить інтересам клієнта.

24.Розголошення інформації, яке вимагається або дозволяється.

32. Членство юриста в організації, що надає юридичні послуги.

33. Повідомлення щодо послуг, які надаються юристом.

37.Функціональні аспекти суддівської діяльності.

43.Участь прокурора в якості учасника судового процесу.

45.Контроль за здійсненням прокурорської діяльності.

49.Функціональні аспекти діяльності слідчого.

52.Види юридичної допомоги, які моя» здійснювати адвокат.

54.Право на здійснення адвокатської діяльності.

55.Адвокат у кримінальному та цивільному процесі.

59.Нотаріальні дії, що можуть вчинятися державними нотаріусами.

60.Нотаріальні дії, що можуть вчинятися приватними нотаріусами.

63.Поняття юридичної консультативної діяльності.

64.Вимоги до претендентів на посаду юрисконсульта.

Примітка: при складанні іспиту обов'язковим є підготовка ситуаційних завдань, які є додатком до кожного білету.

4.3. Участь прокурора в якості учасника судового процесу.

4.5. Контроль за здійсненням прокурорської діяльності.

В системі правоохоронних органів України прокуратура є єдиним органом спеціального призначення. Це орган для здійснення контрольно-наглядових функцій. Контрольні функції здійснюють: судді, депутати, чиновники всіх рівнів влади, а прокуратура має основне завдання - здійснювати нагляд і контроль.

Основні завдання прокурорської діяльності:

- захист суспільних відносин від протиправних посягань.

Прокуратура – державний контрольно-наглядовий орган, який здійснює нагляд за додержанням і застосуванням законів на території України.

1. Підтримання державного обвинувачення в суді.

2. Представництво інтересів громадянина або держави в суді.

3. Нагляд за органами розслідування і органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність.

Принципи діяльності прокуратури – це основні положення, які закріплені в законі і виражають суть прокуратури.

Зокрема, в Конституції України, міжнародних договорах, конвенціях, ратифікованих Верховною Радою України, Законі «Про прокуратуру України», КПК, ЦПК, ГПК та інших.

В цих законах закріплені наступні принципи: централізації, незалежності, захисту прав громадян на засадах їх рівності перед законом, публічності (офіційності), гласності, єдності і законності.

Принцип централізації (ст. 6 Закону «Про прокуратуру України»). Органи прокуратури України становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України з підпорядкуванням прокурорів нижчого рівня вищим. На практиці це значить:

а) підпорядкованість прокурорів йде тільки по вертикалі, кожен прокурор нижчого рівня підпорядкований прокурору вищого рівня, а всі – Генеральному прокурору України;

б) цей принцип дозволяє забезпечити оперативне керівництво всією діяльністю прокуратури;

в) забезпечує можливість звертатись до вищого прокурора в необхідних випадках з вимогами і поданнями з питань здійснення прокурорського нагляду;

г) обов’язковість для всіх прокурорів наказів та інструкцій Генерального прокурора України;

д) порядок призначення прокурорів, присвоєння класних чинів;

є) кожен вищий прокурор відповідає за організацію роботи підпорядкованих йому прокурорів;

ж) кожен прокурор вищого рівня має право прийняти на себе повноваження підлеглого йому прокурора;

з) підпорядкований прокурор зобов’язаний діяти тільки в межах встановленої законом компетенції. Вийти за ці межі він може лише за дорученням прокурора вищого рівня і за умови, що він буде діяти за законом.

Принцип незалежності (ст. 6,7 Закону «Про прокуратуру України»). Органи прокуратури здійснюють свої повноваження на підставі законів, незалежно від будь-яких органів державної влади, посадових осіб, а також рішень громадських об’єднань чи їх органів.

а) втручання органів державної влади, ЗМІ, партій у діяльність прокуратури забороняється;

б) вплив у будь-якій формі на працівника прокуратури тягне за собою юридичну відповідальність;

в) звернення представників влади, посадових осіб з приводу конкретних справ, не можуть містити будь-яких вказівок або вимог щодо результатів їх вирішення;

г) ніхто не має права без дозволу прокурора або слідчого розголошувати дані перевірок і слідства до їх закінчення.

У Кримінальному кодексі України є розділ XV – злочини проти авторитету влади. Цілий ряд статей захищають діяльність прокуратури.

Ст. 343 КК – втручання в діяльність працівника правоохоронного органу (позбавлення волі до 4-х років); ст. 345 КК – погроза або насильство щодо працівника правоохоронних органів (позбавлення волі до 14-ти років); ст. 347 КК – умисне знищення майна працівника правоохоронних органів (позбавлення волі до 5-ти років); ст. 348 КК – посягання на життя працівника правоохоронних органів (довічне ув’язнення); ст. 349 КК – захоплення працівника правоохоронних органів як заручника (позбавлення волі до 15-ти років).

Принцип захисту прав громадян на засадах їх рівності перед законом.

Прокуратур захищає громадян незалежно від: національного чи соціального походження; мови; освіти; ставлення до релігії; політичних переконань; соціального чи майнового стану.

Прокуратура вживає заходи до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили; поновлення порушених прав, притягнення до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Більш повно він висвітлений в ст. 4 КПК України: «Суд, прокурор, слідчий і орган дізнання зобов’язані в межах своєї компетенції порушити кримінальну справу в кожному випадку виявлення ознак злочину, вжити всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину, осіб, винних у вчиненні злочину, і до їх покарання».

1. Порушити кримінальну справу, розслідувати (доручити слідчому), якщо йому стало відомо про злочин, незалежно від прохання потерпілого.

3. Передати справу до суду і підтримувати обвинувачення.

4. Якщо не погодиться з вироком – подати апеляцію, касацію.

Винятки – справи публічного, приватно-публічного обвинувачення (ст. 27 КПК); звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим (ст. 8 КПК).

Прокуратура діє гласно, інформує органи державної влади, громадськість про стан законності та заходи щодо її зміцнення. Це має значення для підвищення дієвості діяльності прокуратури, профілактики правопорушень.

Прокуратура України становить єдину систему. У ст. 32 КПК вказується:

«Прокурор» - Генеральний прокурор України, прокурор Автономної Республіки Крим, прокурор області, прокурор міста Києва, районний, міський прокурор, військовий прокурор, транспортний прокурор та інші прокурори, прирівняні до прокурорів областей, районних або міських прокурорів, їх заступники і помічники, прокурори управлінь і відділів прокуратур, які діють у межах своєї компетенції.

Кожен прокурор виступає як представник єдиної системи прокуратури. На всіх прокурорів розповсюджується єдині принципи діяльності, єдине законодавство (цей принцип діє у всіх сферах на всіх рівнях).

Це вимога нормативного характеру, яка зобов’язує прокурорів точно і неухильно виконувати закони України (ст. 4 Закону «Про прокуратуру України», ст. 8 Конституції України та ст. 5 КПК України).

4.3. Участь прокурора в якості учасника судового процесу

Згідно ст. 129 Конституції України та ст. 264 КПК основними засадами судочинства є підтримання державного обвинувачення в суді прокурором.

Прокурор бере активну участь у дослідженні доказів: перший вносить клопотання, робить заяви, заявляє відводи; перший допитує, задає питання підсудним, потерпілим, свідкам; відкриває судові дебати та надає міркування з приводу застосування кримінального закону і міри покарання.

- відмови прокурора від обвинувачення (ст. 264 КПК);

Підтримуючи обвинувачення прокурор керується вимогами закону, внутрішнім переконанням та матеріалами справи.

Прокурори вивчають та узагальнюють показники стану правопорядку, результати роботи інших правоохоронних органів і роблять з них висновки, пропозиції.

Вивчають матеріали конкретних справ, які знаходяться у провадженні органів дізнання і слідства.

Підписують і затверджують обвинувальні висновки; вимагають для перевірки документи і матеріали.

Особисто перевіряють державні установи, організації.

Здійснюють прийом громадян, розглядають скарги юридичних і фізичних осіб.

Видають розпорядження щодо усунень порушень закону тощо.

4.5. Контроль за здійсненням прокурорської діяльності

Контроль здійснюється в трьох рівнях: зовнішньо-функціональному; внутрішньо-системному; громадському.

Зовнішньо-функціональний контроль здійснюється Верховною Радою України, перед якою Генеральний прокурор України звітує за діяльність прокуратури не менше ніж один раз на рік.

Внутрішньо-системний контроль покладається на Генерального прокурора України, колегії, прокурорів областей, міст. В прокуратурі діють атестаційні комісії, якими один раз на 5 років проводиться атестація прокурорів.

Громадський контроль проявляється у висвітленні діяльності органів прокуратури у ЗМІ, контролю з боку партій, рухів, громадських об’єднань, у запитах народних депутатів.

5.5. Функціональні аспекти діяльності слідчого.

Слідча діяльність – це окремий вид практичної правничої діяльності. Діяльність слідчого - невід’ємна частина судової діяльності, а також невід’ємна частина діяльності прокуратури.

Досудове слідство – самостійна частина кримінального процесу. Це діяльність органів слідства, що здійснюється у встановленому КПК порядку, з метою виявлення злочинів, розслідування кримінальних справ та вирішення завдань кримінального судочинства.

Слідча діяльність - це вид соціальної практики, який полягає в пізнанні подій протиправного характеру за допомогою законних засобів, включаючи примусові у випадку вчинення протидії слідству.

Основні завдання: розкриття злочинів; виявлення і притягнення до кримінальної відповідальності осіб, винних у вчиненні злочину; підготовка матеріалів справи до суду; профілактика злочинів (виявлення причин і умов, що сприяли вчиненню злочинів).

Є ще низка завдань: охорона прав фізичних і юридичних осіб; встановлення істини у кримінальній справі; недопущення притягнення до кримінальної відповідальності невинних осіб; реабілітація необґрунтовано притягнутих до кримінальної відповідальності; забезпечення відшкодування збитків; забезпечення обвинуваченому права на захист; виховання правосвідомості громадян тощо.

а) основне призначення слідчої діяльності – розслідування злочинів;

б) слідча діяльність чітко регламентована КПК, але в прийнятті рішень слідчий незалежний;

в) слідчий має владні повноваження (на затримання, арешт, примусовий привід);

д) слідча діяльність передбачає елементи творчості (в ході пошуку істини).

5.3. Принципи здійснення слідчої діяльності

Принципи (основні положення, які закріплені в законі і виражають суть слідчої діяльності): законність, гласність, етичність, плановість, незалежність, гуманізм та інші.

Принцип законності. Це вимога нормативного характеру, яка зобов’язує слідчих точно і неухильно виконувати закони України (ст. 8 Конституції України та ст. 5 КПК України). Згідно з цим принципом слідчі діють в межах закону, будь-які відступи від норми закону забороняються.

Незалежність слідчого полягає в тому, що він самостійно приймає рішення щодо затримання підозрюваного; кваліфікації злочину; обрання запобіжного заходу; притягнення особи як обвинуваченої; зупинення чи відновлення слідства; направлення справи до суду та інші.

Якщо слідчий не згоден з вказівкою прокурора про притягнення як обвинуваченого, про кваліфікацію злочину і обсяг обвинувачення, про направлення справи до суду або про закриття справи, він вправі подати справу прокурору вищого рівня з письмовим викладом своїх заперечень. В цьому разі прокурор або скасовує вказівки прокурора нижчого рівня, або доручає провадження слідства в цій справі іншому слідчому.

До органів слідства належать: слідчі прокуратури (загальної, військової, природоохоронної, транспортної), слідчі органів внутрішніх справ, слідчі органів безпеки, слідчі податкової міліції.

Слідчі дії можуть здійснювати також органи дізнання: міліція, податкова міліція, органи безпеки, органи прикордонної служби, органи державного пожежного нагляду, митні органи, начальники установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, лікувально-трудових профілакторіїв, начальники органів управління Військової служби правопорядку у ЗСУ, командири військових частин, командири кораблів під час походу за межами України, капітани морських суден, командири підрозділів Державної спеціальної служби транспорту.

У всіх підрозділах слідства є слідчі, старші слідчі, слідчі з особливо важливих справ, старші слідчі з особливо важливих справ.

5.5. Функціональні аспекти діяльності слідчого

Розрізняються наступні аспекти діяльності слідчого: соціальний, комунікативний,організаційний.

Соціальний аспект заключається в подоланні злочинних діянь; притягненні до відповідальності винних у вчиненні злочинів; захисті прав потерпілих.

Слідчі втілюють справедливість у соціальні відносини; забезпечують стабільність суспільного розвитку; захищають справедливість. Вони знаходяться на передньому краю боротьби зі злочинністю.

Комунікативний аспект заключається в тому, що слідчі спілкуються з людьми щоб отримати необхідну інформацію; входять в контакт з людьми різних професій, а для цього їм необхідно мати психологічні знання, багато чого вміти і розбиратися, бути комунікабельними.

Організаційний аспект заключається в тому, що слідчий має добре організувати та спланувати свою роботу щодо кожної кримінальної справи, яка знаходиться в його провадженні.

Він має спланувати які слідчі дії і коли проводити. Найневідкладніші слідчі дії: огляд місця події, затримання підозрюваного, допити, обшуки, виїмки, освідування, призначення експертизи та інше.

Слідчий має зберігати таємницю в розслідуванні кримінальних справ. Все це та інше входить в організаційний аспект.

Контроль за роботою слідчих здійснюється відомствами, в яких вони працюють (прокуратурою, СБУ, ОВС, податковою міліцією). Контроль здійснюється також і учасниками процесу (обвинуваченими, потерпілими, захисниками).

Контроль за роботою слідчих здійснюється ЗМІ, партіями, рухами, народними депутатами. За всіма відомствами,які проводять розслідування справ здійснює нагляд прокуратура.

6.2. Види юридичної допомоги, які може здійснювати адвокат.

6.3. Право на здійснення адвокатської діяльності.

6.5. Адвокат у кримінальному, цивільному, господарському та адміністративному процесах.

Адвокатська діяльність – це професійна діяльність адвоката, спрямована на захист прав, свобод та охоронюваних законом інтересів фізичних і юридичних осіб.

Адвокатура (лат. advokatus dvocere – закликаю на допомогу). Адвокатура України – це добровільне професійне громадське об’єднання, покликане сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, надавати їм іншу юридичну допомогу.

Адвокатська діяльність важлива для громадян будь-якої держави. Це правова гарантія захисту прав людини, надання їй правової допомоги. Відносно правоохоронних органів, суду, адвокатура виконує контрольно-стимулюючу функцію. Участь адвоката змушує їх працювати більш якісно.

Важлива роль адвокатської роботи в системі економічних відносин, пов’язаних з розподілом спадщини або майна подружжя; приватизацією житла; невиконанням контрактів тощо. Виникають нові види юридичних послуг: розробка установчих документів; реєстрація юридичних осіб; правове супроводження ліцензування, договорів з нерухомістю; правове супроводження аудиту; допомога у поверненні боргів (колекторська діяльність).

6.2. Види юридичної допомоги, які може здійснювати адвокат

Основними видами адвокатської діяльності є:

а) надання консультацій та роз’яснень з юридичних питань, в тому числі усних і письмових довідок щодо законодавства;

б) складання заяв, скарг та інших документів правового характеру;

в) посвідчення копій документів у справах, що вони ведуть;

г) здійснення представництва у суді, інших державних органах, перед громадянами та юридичними особами;

д) надання юридичної допомоги підприємствам, установам, організаціям;

є) здійснення правового забезпечення та зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб;

ж) виконання обов’язків відповідно до кримінально-процесуального законодавства у процесі досудового розслідування та інші (ст. 5 Закону України «Про адвокатуру»).

У проекті Закону України про адвокатуру передбачено, що адвокат надає правову допомогу у виді представництва і захисту прав, свобод та законних інтересів клієнта: у конституційному, цивільному, господарському, адміністративному та кримінальному судочинстві; у виконавчому провадженні та при виконанні вироку; у третейському суді, міжнародному комерційному арбітражі та інших органах для вирішення спорів; у іноземних або міжнародних судових та інших органах; перед органами державної влади та місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами.

6.3. Право на здійснення адвокатської діяльності

Щоб отримати право на здійснення адвокатської діяльності особі слід:

а) бути громадянином України. Втрата громадянства України тягне за собою анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;

б) мати вищу юридичну освіту. Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії треба подати диплом державного зразка вищого навчального закладу зі спеціальності «Правознавство» або «Правоохоронна діяльність»;

в) мати стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років. Враховується і стаж роботи за спеціальністю юриста, набутий до отримання диплому про вищу юридичну освіту;

г) здати кваліфікаційні іспити. Особа має продемонструвати високий рівень теоретичних знань та вміння користуватися практичними навичками, а також застосовувати теоретичні знання на практиці;

д) одержати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. На час отримання свідоцтва не повинно бути перешкод, передбачених у ст. 2 Закону України «Про адвокатуру», - судимість, робота у суді, прокуратурі, державному нотаріаті, органах внутрішніх справ, служби безпеки, державного управління;

є) прийняття присяги адвоката. Текст присяги адвоката чітко передбачений Законом України «Про адвокатуру». Її приймають шляхом підписання документа з текстом присяги.

Законом України «Про адвокатуру» передбачені такі принципи адвокатської діяльності:

а) принцип верховенства права. Суть даного принципу полягає у тому, що право має найбільший соціальний потенціал і значимість у системі регуляторів людської поведінки. Конституція надає важливе значення й іншим не правовим категоріям: моралі, традиціям, визнаючи їх основою для самоідентифікації нації та особи;

б) добровільність. Відповідно до положень Закону України «Про адвокатуру», адвокатура є добровільним професійним громадським об’єднанням, тому бути членом адвокатського об’єднання або вийти з нього, залежить лише від волевиявлення самого адвоката;

в) незалежність. Під час здійснення адвокатом своїх професійних прав та обов’язків недопустимі будь-які втручання. Відповідно гарантіями принципу незалежності у адвокатській діяльності є – заборона розголошувати відомості, що становлять предмет адвокатської діяльності; заборона будь-якого втручання в адвокатську діяльність (ст. 9,10 Закону України «Про адвокатуру»);

г) самоврядування адвокатського об’єднання. Цей принцип полягає у тому, що адвокати мають право за власною ініціативою створювати адвокатські об’єднання з метою здійснення адвокатської діяльності. Вони за власним волевиявленням обирають керівні органи, визначають їхні права та обов’язки, структуру та інші питання щодо функціонування адвокатського об’єднання;

д) демократизм. Демократичні засади адвокатської діяльності полягають у такому: право вільного вибору та свободи здійснення професійної діяльності; доступний порядок набуття статусу адвоката; забезпечення громадських інтересів та соціальних прав адвокатів; добровільний вибір організаційних форм здійснення адвокатської діяльності;

є) колегіальність. Під колегіальністю розуміється такий набір правил, який зумовлює прийняття важливих рішень групою осіб, кожна з яких несе персональну відповідальність за свою сферу діяльності;

ж) гуманізм. Це один з основних принципів адвокатської діяльності, основна ідея якого полягає у домінуванні невід’ємних природних прав і свобод людини;

з) гласність. Особливість даного принципу полягає в тому, що з одного боку, йдеться про відкритість діяльності адвокатського об’єднання, а з іншого – про збереження адвокатської таємниці;

і) конфіденційність. Надання правової допомоги неможливе без відвертих відносин, що виникають між адвокатом та клієнтом. Інформація, отримана від клієнта або про клієнта, не повинна бути розголошена. Конфіденційність інформації та її збереження є обов’язком адвоката. Крім того, адвокат зобов’язаний забезпечити принцип конфіденційності серед своїх помічників та членів технічного персоналу.

6.5. Адвокат у кримінальному, цивільному, господарському та адміністративному процесах

Участь адвоката у кримінальному процесі передбачена статтями 44-48, 61, 61-1 КПК України. Ст. 44. Захисник; ст. 45. Обов’язкова участь захисника; ст. 46. Відмова від захисника і його заміна; ст. 47. Порядок запрошення і призначення захисника; ст. 48. Обов’язки і права захисника; ст. 61. Обставини, що виключають участь у справі захисника; ст. 61-1. Усунення захисника від участі у справі.

Участь захисника у кримінальній справі – важлива гарантія захисту прав обвинуваченого. Права захисника: мати побачення з засудженим чи з особою, до якої застосовано примусові заходи медичного чи виховного характеру; до першого допиту підозрюваного чи обвинуваченого мати з ним конфіденційне побачення, а після першого допиту – такі ж побачення без обмеження їх кількості та тривалості; ознайомлюватися з матеріалами, якими обґрунтовується затримання підозрюваного чи обрання запобіжного заходу або пред’явлення обвинувачення, а після закінчення судового слідства – з усіма матеріалами справи; брати участь в судових засіданнях; виступати в судових дебатах; брати участь в засіданнях суду при апеляційному розгляді справи (більш детально див. ст. 48 КПК).

Участь адвоката в цивільному процесі передбачена ст. 38, 40, 42, 44 ЦПК України. Ст. 38. Участь у справі представника; ст. 40. Особи, які можуть бути представниками; ст. 42. Документи, що посвідчують повноваження представника; ст. 44. Повноваження представника в суді.

Участь адвоката в господарському процесі передбачена ст. 28 ГПК України (Представники сторін і третіх осіб).

Участь адвоката у адміністративному процесі передбачена ст. 56, 58, 59 Кодексу адміністративного судочинства України. Ст. 56. Представники; ст. 58. Документи, що підтверджують повноваження представників; ст. 59. Повноваження представника в суді.

Участь захисника при провадженні досудового розслідування і в розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції є обов’язковою:

а) у справах осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину у віці до 18 років, - з моменту визнання особи підозрюваною чи пред’явлення їй обвинувачення;

б) у справах про злочини осіб, які через свої фізичні або психічні вади (німі, глухі, сліпі тощо) не можуть самі реалізувати своє право на захист, - з моменту затримання особи чи пред’явлення їй обвинувачення або з моменту встановлення цих вад;

в) у справах осіб, які не володіють мовою, якою ведеться судочинство – з моменту затримання особи чи пред’явлення їй обвинувачення;

г) коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передбачає довічне ув’язнення – з моменту затримання особи чи пред’явлення їй обвинувачення;

д) при провадженні справи про застосування примусових заходів медичного характеру – з моменту встановлення факту наявності у особи душевної хвороби;

є) при провадженні справи про застосування примусових заходів виховного характеру – з моменту першого допиту неповнолітнього або з моменту поміщення його до приймальника-розподільника.

У суді апеляційної інстанції участь захисника у вказаних вище випадках є обов’язковою, якщо в апеляції ставиться питання про погіршення становища засудженого чи виправданого.

6.7. Соціальний захист діяльності захисника

Соціальні права захисника та його помічника врегульовано ст. 11 Закону України «Про адвокатуру». Адвокат та його помічник користуються правом на відпустку, на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Страхові внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхува

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: