Канали розподілу пр-ції: сутність, види, хар-ка

Канали розподілу пр-ції: сутність, види, хар-ка

Ключовий момент маркетингової політики розподілу - вибір та кон­струювання каналів розподілу - це маршрути, за якими продукція переміщуєть­ся від місць виробництва чи видобутку до місць споживання, зупиня­ючись у певних пунктах, переходячи від одного власника до іншого. Це сукупність фірм чи окремих осіб, які беруть на себе обов'язок чи допомагають передати комусь іншому право власності на конкретні то­вари чи послуги на їхньому шляху від виробника до споживача. Розрізняють два базисні типи каналів розподілу — прямі та опосе­редковані. Прямі - без використання посередників - канали розподілу вико­ристовуються фірмами, які бажають контролювати всю свою марке­тингову програму, підтримують тісний контакт зі споживачами, мають обмежені цільові ринки і достатні засоби для організації збуту. Опосередковані - переміщення товарів через посередників - кана­ли розподілу використовуються фірмами для збільшення ринків збу­ту, кращого їх охоплення, нарощування обсягів продажу товарів. Існують канали розподілу прямого (від виробників до споживачів) і зворотного ходу (від споживачів до виробників). Останні використо­вують для розподілу ділових відходів, поворотної тари та ін.

Алгоритм форм-ня марк. каналів розподілу.

Процес формування каналу розподілу складається з сімох фаз (рис. 62): 1) виникнення потреби у виборі каналу; 2) постановка і координація цілей розподілу; 3) специфікація завдань розподілу; 4) розробка можливих альтернатив; 5) вибір структури каналу; 6) вибір оптимального каналу; 7) вибір суб’ктів каналу і управління ними. Перша з них - визначення потреби у такому каналі. Ця потреба може постати тоді, коли: - розроблено новий товар, для якого наявні канали не підходять; - бажано освоїти нові цільові ринки; - відбуваються зміни елементів; - створюється нова фірма; - наявний канал чи його суб'єкти не досягають поставлених цілей; - змінилась система посередницьких підприємств чи організацій; - відкриваються нові географічні території для маркетингової діяль­ності; - відбуваються зміни у навколишньому середовищі фірми; - виникають конфлікти між суб'єктами каналу розподілу. Друга фаза формування каналу - постановка і координація цілей розподілу. Для цього необхідно: - ознайомитися з цілями і політикою фірми в інших галузях mагкегіпg-mіх; - визначити цілі розподілу, поставити їх явно і конкретно; - зробити перевірку для того, щоб визначити, чи збігаються постав­лені цілі з іншими цілями маркетингу, з його стратегією і тактикою. Третя фаза - специфікація завдань розподілу, тобто визначення функцій, які виконуватиме канал у ході реалізації процесів товарного руху. Четверта фаза - розробка можливих альтернатив структури кана­лу розподілу. Тут визначають такі хар-ки: - кількість рівнів у каналі; - напруженість (ширина) каналу на різних його рівнях; - типи посередників на різних рівнях каналу. При визначенні стр-ри каналу розподілу можлива велика к-сть варіантів, що зд-ся на п”ятій фазі форм-ня каналу розподілу. Шоста фаза - вибір оптимального каналу, тобто необхідного рівня ефективності вирішення завдань розподілу з якомога меншими вит­ратами. Складність цього полягає в тому, що дуже важко визначити всі аль­тернативи, специфікувати їх. Окрім того, не існує точного методу підрахунку реальних результатів кожної альтернативи, оскільки існує велика кількість змінних. Остання, сьома фаза форм-ня каналу розподілу – вибір його суб”єктів, тобто конкретних посередників.

Посередницька д-сть в каналах розподілу: сутність та принципи

Посередництво в товарному обігу - це виконання спеціалізовани­ми підприємствами, організаціями чи окремими особами спеціальних функцій для сприяння налагодженню і реалізації комерційних взаємо­відносин виробників і споживачів на товарному ринку. В умовах ринкових відносин посередники — це суб'єкти незалеж­ного і специфічного бізнесу, які здійснюють свою діяльність на основі таких принципів: * рівноправність сторін, тобто партнерські взаємовідносини посе­редника з виробниками і споживачами продукції, що передбачає аль­тернативи вибору контрагентів господарських зв'язків, однакову відпо­відальність за порушення умов договорів; * підприємливість, що означає господарську кмітливість, заінтере­сованість в реалізації резервів, винахідливість у вирішенні конкрет­них завдань; * оперативність, що передбачає мобільність, динамічність і своє­часність виконання завдань постачально-збутової діяльності; * обслуговування контрагентів, тобто діяльність, яка випливає з їхніх потреб, надання їм комплексу послуг; * економічна заінтересованість суб'єктів господарювання в орга­нізації опосередкованих каналів розподілу; * комерційні засади діяльності, тобто ділова активність, виходячи з потреби отримання посередником достатнього прибутку; * договірні засади взаємовідносин із контрагентами.

Задачі упр-ня каналами розподілу

Упр-ня каналами розподілу пр-ції - це комплекс заходів для вибору торгових посередників, виховання в них почуття лояльності до фірми, створення ефективних систем оплати праці і навчання працівників посередницьких підприємств та організацій, встановлен­ня стандартів обслуговування, оцінки якості роботи, підтримуван­ня ефективних систем зв 'язку, а також ліквідації конфліктних ситу­ацій. Вибір торгових посередників здійснюється за кількома критеріями: -- фінансові аспекти діяльності; -- організація та основні показники збуту; - - характеристика продукції, що пропонується; - - асортимент товарів; -- репутація; -- охоплення ринку; -- запаси та складські приміщення; -- менеджмент; - - близькість до ринку; --знання ринку і досвід посередника. Виховання в посередника почуття лояльності полягає у розвитку тривалих взаємозв'язків з ним, справедливому і розумному ставленні до його праці, прищепленні почуття належності до фірми. Цього мож­на досягти створенням спільної консультативної ради посередників, відвідуванням вищим керівництвом фірми посередницьких підпри­ємств та організацій, преміюванням, нагородженням кращих призами, почесними відзнаками тощо. Винагородження праці посередників можна здійснювати такими методами: - фіксований мінімум; - комісійні винагороди, у тому числі лінійні, регресивні, прогресивні, на базі прибутку; - компенсація витрат; -- додаткові виплати; -- заохочувальні виплати. Встановлення стандартів обслуговування передбачає розробку і доведення до посередників норм їхньої діяльності, зокрема обсягів продажу, частки в загальних обсягах продажу на конкретному ринку, відношення обсягів запасів та обороту, кількості клієнтів, показників підвищення ефективності рекламної діяльності тощо. Одним з головних аспектів управління посередн. діяльністю є підтримування ефективної системи зв'язку. Це досягається завдяки розробці та реалізації системи обліку та контролю за посередницькою діяльністю, створенню спеціальних маркетингових інформаційних си­стем, координаційних структур тощо.

Показники якості продукції.

Найбільшого поширення в маркетинговій діяльності набули показники якості, що стосуються окремих властивостей товару,а саме: 1)призначення, до цієї групи належать класифікаційні показники, показники складу та структури,можливої сфери застосування,технічної досконалості, 2)надійності, яка оцінює можливості вибору безвідмовно функціонувати в межах оголошеного терміну. Вона визначається за допомогою показників безвідмовності, довговічності, ремонтопридатності. Показники надійності визначають терміни гарантійних зобов’язань виробників щодо споживачів товарів, 3)ергономічності, за допомогою яких оцінюють систему ”людина-виріб-середовище”. Ергономічні показники якості свідчать, наскільки технічні й конструктивні рішення виробу враховують комплекс вимог щодо пристосування до біологічних властивостей людини та характеристик середовища використання товару. До ергономічних відносять гігієнічні, антропометричні та психологічні показники якості, 4)естетичності, естетична якість товару оцінюється показниками інформаційної виразності, раціональності форми, цілісності композиції, досконалості виробничого виконання і стабільності товарного вигляду, 5)технологічності, тобто показника якості, що характеризує можливість оптимізації затрат матеріалів, праці, коштів і часу в процесі технологічної підготовки виробництва, виготовлення та використання товару. Найпоширенішими показниками технологічності є трудомісткість виготовлення й технологічна собівартість виробу, 6)уніфікації, вони дають змогу оцінити ступінь досконалості конструкції виробу, рівень наступності її технічних рішень, 7)транспортабельності, визначають пристосованість продукції до транспортування, підготовчих і кінцевих операцій перевезень. З їх допомогою оцінюють придатність виробів для пакування, вантажо-розвантажувальних операцій і доставки споживачам конкретним видом транспорту, 8)екологічності, що х-ють рівень негативного впливу на довкілля під час експлуатації продукції, 9)безпеки, котрі визначають безпечність і нешкідливість споживання товару.

Дизайн нового товару.

Велику увагу в товарній політиці фірми приділяють дизайну. Нині дизайн товарів часто пов’язують з матеріальним добробутом та культурним рівнем споживачів, які ними користуються. Під дизайном, або художнім конструюванням, розуміють особливий вид художньої д-ті, що полягає в проектуванні виробу з наперед заданими естетичними властивостями. Дизайн є складовою частиною конструювання товарів. З його допомогою забез-ся комфортність користування виробом. Дизайн створює фірмовий стиль, що дуже важжливо нині, коли технологія, вартість вир-ва та обслуговування багатьох виробів майже однакові. Відтак саме дизейн допомагає виділити виріб з ін, подібним до нього. Тому дизайнерам належить провідна роль у процесі розробки нових виробів.

89.Нормативні,технічні та економічні параметри конкурентоспроможності товару. Нормативні параметри харак-ють властивості товару,регламентовані обов’язковими нормами,стандартами і законодавством ринків майбутньго продажу. Це наприклад екологічні показники,показники безпеки тощо. Як правило до групи технічних параметрів що використовують для оцінювання конкурентоспроможності,належать показники призначення та надійності,а також ергономічні та естетичні показники.Економічні параметри,для покупця це витрати на придбання і використання виробу за час його експлуатації.

90. Інтегральний п-к конкурентоспроможності. Інтегральний п-к конкурентоспроможності товару визначає міру його привабливості для покупцяІнтегральний п-к конкурентоспроможності товару обчислюється за формолою:

Jkt=Kt/Ke, де Jkt-зведений індекс конкурентоспром.,Кt-п-к конкуреентоспром. за техніч.параметрами, Ке-за економічними параметрами. Якщо Jkt більше за 1-виріб, що аналізується, має конкурентні переваги над товаром-аналогом, якщо навпаки-виріб,що аналізується,програє товару конкуренту.

91.Матриця А.Ансофа та її зміст. Узагальнено маркетингові стратегії диверсифікації можна відобразити у вигляді матриці відомого амер. економіста А.Ансофа, яку він оприлюднив у Гарвар. унів-ті у 1957р.

Матриця свідчить, що в першому наближенні підприємство може мати чотирі стратегії: 1) дістати маск. можливі переваги з товарів, що виробляються, та ринків, що контролюються; 2) розширити географію ринків для майбутніх дій; 3) збагатити асортимент товарів; 4) здійснити повну диверсифікацію - нові товари на нових ринках.

92. Поняття еластичності попиту(D) за ціною(P) та його використання в товарній політиці Максимальний розмір P визначається D. При цьому P i D перебувають у оберненій залежності. Для більшості товарів показники D за зростанням Р зменшуються і навпаки. Кількісний вираз цієї залежності визначається за допомогою показника цінов. еластичності (Е_ц). Він обчислюється як співід-ня зміни D (у %) до зміни Р (у %) за формулою:

Е_ц = ,

де П₁, П₂ – відповідний обсяг початкового і кінцевого D,

Ц₁, Ц₂ – відповідний рівень початкової та зміненої Р.

Для оцінки еластичності беруть до уваги її абсол. розмір у додатн. одиницях. Якщо Е_ц > 1 – D еластичний і навіть незначна зміна Р спричинятиме його суттєве коливання. Коли показник Е_ц < 1 – має місце нееластичний D. Якщо Е_ц = 1 – D вважається унітарним. У цьому разі ступені зміни D і Р збігаються. Коливання D спричиняють як екон. чинники, так і суто психол. моменти, що хар-ть особлив-ті D в окрем. ринк. сегментах. Р на товар треба використовувати для пристосування до умов ринку: витрат, D, конкуренції. Це здійснюється з допомогою зміни Р в прейскурантах, застережень до умов продажу, націнок, надбавок, знижок, компенсацій.

93. Зміст поняття “фірмовий стиль”. “Фірмовий стиль” – це сукупність засобів(кольорів, слів та словосполучень, графічних зображень та друку), які забезпечують негайне розпізнавання покупцями товарів продуцента з –поміж маси подібних товарів-конкурентів. Фірмовий стиль, крім товарного знака передбачає ще й власний логотип(оригінальне зображення повної або часткової назви фірми), фірмовий колір, фірмовий комплект шрифтів, а також фірмові константи(формат друку, система друкарського набору тексту й виконання ілюстрацій).

94. Переваги та ризики створення стандартного товару Створення стандартного товару для всіх ринків дає ряд безперечних переваг: 1) досягається значне заощадження коштів за рахунок збільшення обсягів вир-ва; 2) спрощується контроль за рухом товарних запасів і організацією техн. обслуговування; 3) виникає можливість розробити стандартні програми маркетинг; 4) забезпечується швидка окупність інвестицій. Водночас створення таких товарів призводить до зменшення серійності виробництва, розпорошення коштів на науково-дослідні та дослідно-конструкторськи роботи. З цього випливає необхідність серйозного обгрунтування оптимального параметричного ряду та асортименту продукції.

95.Методи генерування ідей нової продукції. Ідеї нових товарів виникають у дослідних лабораторіях і конструкторських бюро на підставі опитування споживачів, спостереження за ставленням споживачів до подібних товарів на виставках або ярмарках, ззвітів та пропозицій торгових агентів, досліджень недоліків продукції, що виробляється, вивчення тенденцій у конструкторській діяльності конкуруючих фірм, аналізу інформації постачальників та патентної інформації, вивчення думок експкртів з техніки й технології, оцінки переваг та недоліків власної продукції тощо. У процесі розробки ідеї товару необхідно керуватися вимогами найбільшшої безпеки, економічної доцільності та повної відповідності виробу умовам навколишнього середовища. Ідеї нових товарів виникають або в процесі цілеспрямованого пошуку, або випадково. Цілеспрямований пошук ідей нового товару базується на використанні загальних методів науково-технічної діяльності: прогнозтичних, логістичних, інверсії та комбінування. До найпоширеніших методів прогностики відносять фактографічні та експертні методи. Фактографічні методи передбачають використання кількісної інформації про факти та явища, що спостерігалися раніше. Фактографічна інформація може бути зафіксована на будь-яких носіях. Пошук ідей нових товарів заохочується керівництвом фірм. Група або відділ, що розробляють новий товар, добре фінансуються, мають великі повноваження, зокрема право придбання патентів, нових технологій, створення дослідних виробництв, консультування з ін.фірмами.Завдвнням експертів є вилучення ідей товарів, що потенційно пов’язані із занадто великим ризиком комерційної невдачі.

96.Імідж товару та його значення для конкурентноспроможності. Імідж –це сформоване і постійно підтримуване стійке уявлення про престижність т-ру, послуги, торгової марки, фірми та її керівництва. В основу іміджу покладено якісні переваги одного виробу(послуги) щодо іншого.Імідж може бути позитивним та негативним. Позитивний імідж є важливим фактором успішної д-ті в різних сферах підприємництва і найчастіше досягається високою якістю прод-ії, сталістю фінансового стану фірми і відповідною рекламою. Дійовим засобом ств-ня сприятливого іміджу є розвиток інф-х зв”язків фірми з різними верствами населення, органами місцевого самоврядування, засобами масової інф-ії. Позитивний імідж т-ру успішно формує також престижна реклама. До неї належить інституціональна, фірмова або корпоративна реклама. Головна мета проестижної рекла ми полягає в формуванні позитивних емоцій відносно фірми не тільки в потенційних клієнтів, а й у широких мас публіки. Отже, імідж продукту, марки, фірми- це позитивне відчуття, що виникає в споживача у зв”язку з найменуванням продукту, марки, п-ва.

97.Головні критерії попередньої оцінки можливості створення нового товару. Створенню нового продукту має передувати оцінка: 1) сфери можливого використання, кіл-ті та складу потенційних покупців; 2) наявних ресурсів вир-ва і збуту; 3) можливі зміни у технолог. забезпеченні випуску нового товару; 4) господарських ризиків та ймовірності конкуренції нового товару з тими, що вже виробляються підпр-вом. Крім цього, фахівець з маркетингу повинен оцінити зв’язок нової продукції з товарами, що вже виробляються, як щодо технології, так і методів реалізації. Це дозволяє ефективніше використовувати технолог., виробн. і збутов. можливості.

98.Призначення Міжнародних стандартів серії ІСО 9000. Для регулювання процесу перевірки систем якості Міжнародною організацією зі стандартизації було затверджено серію міжнародних стандартів ІСО 9000.В Україні як і у всіх розвинутих країнах, ці стандарти піднесені до рангу національних. Їх використовують як модель для оцінювання системи забезпечення якості, укладаючи контракти між підприємствами(ДСТУ ІСО 9000-9004).

99. Головні етапи процесу розповсюдження (дифузії) нових товарів.. Процес розповсюдження показує, як часто різні сегменти ринку визначають і купують продукт. Він охоплює період від упровадження продукту до насичення ринку. Першими споживачами нового товару є новатори.Це покупці, що схильні до ризику та експерименту. Вони мають великі прибутки та високий соц.статус. Потім купують товар особи, що швидко визначають нові ідеї. Такі покупці сприймають нові ідеї, але виявляють обережність. Останніми купують товар спож-чі,яки умовно можна віднести до групи ретроградів. Вони мають низькі доходи, консервативні, с підозрою ставляться до новації і не сприймають товар до стадії його зрілості.

100.Визначення інфраструктури ринку товарів та послуг Для функц-ня ринк. Ек-ки потрібна реаліз-ія різноманітних форм власності (приватної, кооперативної, акціонерної та державної тощо) і наявність відповідної інфрастр-ри. Остання складається з р-ку товарів та послуг, р-ку засобів вир-ва, фінанс. р-ку. Інфрастр-ра р-ку товарів та послуг - це орг-ні, матер-ні й технічні засоби, за допомогою яких товари товари просуваються від місця безпосереднього вир-ва до місця реаліз-ії, нагромаджуються, зберігаються і продаються. Це також прийняті схеми і стр-ра товаропросування, матер.-технічна база оптової торгівлі, мережа роздрібних торгових підп-в, торговельно-технологічного обладнання,засоби орг-ії і обліку товаропросування, с-ма торговельних та післяпродажних послуг. Ринок засобів вир-ва передбачає купівлю і продаж таких факторів вир-ва, як земля, праця, капітал. З поняттям “земля” ототожнюютьт не тільки землю як таку, а й усе, що видобувається з неї та вирощується на ній (нафта, руда, бавовна, цукровий буряк тощо). Праця в широкому розумінні- це послуги всіх працюючих. Важливим інструментом цього р-ку є біржі праці на яких формується попит і пропонування трудових рес-сів. Фінансовий, або грошовий ринок відбиває попит і пропонування фінансових рес-в, тобто, грошей, акцій та ін. Обов”язковою умовою успішного функ-ня фінанс.р-ку є наявність фондових і валютних бірж.

101. Модифікація та модернізація товару. Під модифікацією розуміють продукцію однорідну з вихідною (типовою) і отриману зміною попереднього виробу, але з іншою сферою застосування. Модифікацію слід відрізняти від модернізації - створення продукції з поліпшеними властивостями за рахунок непринципових змін типового виробу і замість нього.

102.”Петля якості “та її етапи. Система “якість” мусить охоплювати всі стадії ЖЦ продукції: дослідження і проектування, виготовлення, обіг і реалізація. У міжнародних стандартах ЖЦ продукції розділений на окремі етапи і має назву “петля” якості. Вона являє собою схематичну модель взаємозалежних видів діяльності, що впливають на якість продукції на різних стадіях-від визначення й оцінювання потреб до їх задоволення. “Петля якості” охоплює такі етапи:1)маркетинг, пошук та вивчення ринку,2)проектування та розробка технічних вимог до продукції,3)матеріально-технічне-постачання,4)підготовка і розробка виробничих процесів,5)виробництво, 6)контроль здійснення випробувань і аналіз,7)упаковка і збереження,8)реалізація та розподіл продукції,9)монтаж та експлуатація, 10)технічна допомога та обслуговування,11)утилізація після використання.

103. Товарні марки та їх позначення. Частиною планування продукту є визначення товарної марки – імені, знака, або символу(чи сполучення таких), з допомогою котрих ідентифікують продукцію та послуги виробників і посередників. Позначають марки фірмовим ім’ям, фірмовим знаком, торговим символом або знаком. Перші 3 типи позначень є суто маркт-ми і не мають юрид.захисту. Торгові знаки реєструються в установленому порядку і підлягають юрид.захисту. У міжнар.практиці зареєстрований торговий знак познач-ся літерою R у колі. Реєстрація торгових знаків є добровільною, оскільки вона потребує значних витрат. Вибираючи назву марки, можна викор-ти ініціали, цифри, міфологічні образи, власні імена, геогр. назви, іноз.слова, сполучення слів.

104.Методика визнач.значущості(ваги)параметрів конкурен-ті. Множинність п-ківспоживацьких властивой зумовлює необхідність встановлення ієрархії всіх параметрів які приймаються до розгляду.Зрозуміло в першу чергу вивчаються ті властивості,які мають найбільшу значущість(вагу) для споживача.Визначення ваги кожного параметру доручають групі експертів яку спеціально утворюють на п-ві.Експеррти визначають коефіцієнти значущості параметрів,що оцінюється в балах або в частках одиниці.Для оцінки застосовується 5-10-ти бальна шкала.Отримані результати використовуються для визначення середньго арифметичного значення коефіцієнтів значущості кожого параметру за ф-лою:

N

А=1/N Z ai j,i=1,…,n, де А-серед арифм.значення коеф. значущості.,n-к-ть параметрів товару,N-к-ть експертів, aij-параметри вагомості і-го показника,що визначенні j-м експертом.

j=1

Рт = П Qi, де Рт-рейтинг товару,Qi-відносний п-к якості,n-кількість п-ків якості,узятих для оцінки.

i=1

Відносний п-к якості товару обчислюється за формулами:

Q= Pi/Pib або Q= Pib/Pi,де Рi-одиничний п-к якості,що Оцінюється,Pib-одиничний п-к якості базової моделі.Перша ф-ла застосовується для оцінки тих п-ків збільшення яких Свідчить про підвищення якості продукції.Друга ф-ла застосовується для оцінки співвідношення п-ків,зменшення яких забезпечує підвищення якості.

Планування МТЗ.

Планування – це процес визначення цілей на певний період та засобів, умов та шляхів їх досяг-ня. Основні цілі:

1)виробничо-технологічні – випуск основної продукції; 2)науково-технічні - створення нового продукту; 3)економічні – ефективність виробництва; 4)соціальні; 5)екологічні. Місія підприємства – об”єднати діяльність всіх структурних підрозділів підприємства, які забезпчують виконання цих конкретних цілей. При переході від командно-розподільчої системи господарювання до ринкового регулювання підприємство стає відкритою сис-мою, планування якої залежить від взаємодії D і S. План виробництва і реалізації продукції є для кожного підприємства базою комплексного соціально-економічного плану всієї внутрішньої діяльності підприємства. Згідно з законом про підриємництво самим підприємством самостійно розробляється загальний план, на основі якого кожна функціональна структура розробляє свої конкретні плани. В умовах зростаючої ринкової мінливості характеру середовища застосовують стратегічне (довгострок) і тактичне (сер і короткострок) план-ня. Генеральна стратегія комплексної програми діяльностіті підприємства містить функц-ні програми (субстратегії). Субстратегія МТЗ, яка взаємодіє з ін.функ-ми субстратегіями включають в групу ресурсних субстратегій. План-ня МТЗ і види планів адекватні план-ню осн. діяльності підприємства і визначають попит МР за повним їх переліком та джерелами задоволення цих потреб. Заверш.етапом план-ня є форм-ня оперативн. планів безпосереднього забезп-ня цехів і дільниць. Плани розробляються на відпов. оперативн. період – місяць, декаду, тижд., добу, зміну, а також орг-цію їх викон-ня та поточн-го рег-ня, тобто оперативне план-ня поєднує в собі календарне план-ня та диспетчеризацію(служба орг-ції, виконання і контролю). В залеж.від планово-облік-х періодів та виміру обсягу продукції партії запуску-випуску деталей, запасів незаверш. вир-ва, сис-ми оперативн-план-ня поділ. на: подетальну, комплексну,замовлення.

Планування та регулювання виробничих запасів та запасів незавершеного виробництва.

Виробничий запас поділяється на: 1. Поточний (забезпечує виробництво в проміжках між інтервалами постачання відповідної партії МР. Інтервал постачання, наприклад, залежить від інституційних факторів підприємства, сезонності виробництва, виду транспорту та ін.), 2. Страховий (забезпечує виробництво при відхиленнях фактичних умов постачання і споживання матеріалу від запланованих. Його величина залежить від надійності постачальника, якості продукції, роботи транспорту та внутрішніх структурних підрозділів підприємства), 3. Підготовчий (створюється на підприємстві на період здійснення розвантаження і приймання матеріалів, а також підготовки до виробничого споживання. Величина його залежить від потужності вантажопідємних засобів, організації складського господарства, умов та рівня виробництва).

Структурара виробничого запасу – на схемі. Показники: Запас поточний оптимальний=запас поточний максимальний/2=партія постачання/2 або =інтервал постачання/2.

Запаси незавершеного виробництва – це деталі, напівфабрікати, вузли та інша продукція, яка незавершена виготовленням на різних стадіях виробничого процесу. Залежно від обсягу виробництва та тривалості виробничого циклу; визначається особливостями технологічного процесу виготовлення продукції.

Моніторінг в системі МТЗ.

Моніторінг в системі МТЗ передбачає систематичне відслідкування за станом забезпечення виробництва, цехів та дільниць матеріальними ресурсами, накопиченням оперативних даних з цих питань та проведення відповідного аналізу і прийняття на їх основі заходів для підвищення ефективності процесу постачання. Контроль здійснюється як оперативно, так і за відповідними періодами. Оперативний контроль ведеться на основі складської бухгалтерської звітності цехів та дільниць. Періодичний контроль ведеться шляхом здійснення інвентарізаціїї матеріальних цінностей, перепису основних мат. фондів і використання технологічного обладнання, також за даними стац. звітності.

118. Управління збутовою діяльністю підприємства в системі маркетингу.

Управління збутом в системі маркетингу – це дослідження основних форм та методів збуту на основі поглибленого аналізу механізму комерційних зв’язків із споживачами і збутовими посередниками з метою подальшого удосконалення продукції і підвищення конкурентоспроможності та рентабельності підприємства.

Ефективне управління збутом передбачає: 1) вивчення та прогнозування кон’юнктури ринку; 2) планування та прогнозування обсягів збуту готової продукції; 3) вибір та обгрунтування каналів розподілу; 4) обгрунтування рівня збутових запасів; 5) проведення аналізу ефективності збутової діяльності по окремим каналам збуту та в цілому по підприємству; 6) обгрунтування географічних кордонів збуту та можливостей їх зміни; 7) планування витрат зі збутової діяльності; 8) облік, контроль і аналіз фактичних витрат на збут; 9) дослідження збутової діяльності конкурентів.

Методи вивчення споживачів.

Основними методами вивчення споживачів є:1) спостереження – один із можливих способів збору первинних даних, коли дослідник веде безпосереднє спостереження за людьми та обстановкою. 2) експеримент – експериментальні дослідження вимагають відбору спів ставних між собою груп суб”єктів, створення для цих груп різної обстановки, контролю за змінними складовими і встановлення ступеню значимості відмінностей, що спостерігаються. Мета подібного дослідження – знайти причинно-наслідкові відносини шляхом відсіву суперечливих пояснень результатів спостереження. При відповідному контролі цей метод дає найпереконливіші дані. 3) опитування – стоїть посередині між спостереженням і експериментом. Найкраще підходить для пошукових досліджень, експеримент – для виявлення причинно-наслідкових зв”язків, тоді як опитування найзручніший при проведенні описувальних досліджень. Опитування проводять для того, щоб отримати інформацію про знання, переконання і переваги людей, про ступінь задоволеності тощо. 4) анкета – найпоширеніший засіб досліджень при зборі первинних даних. В широкому розумінні – це ярд питань, на які опитуваний повинен дати відповіді. Вона вимагає відповідної розробки, опробовування і усунення виявлених недоліків до початку її широкого використання.

Планування промислового маркетингу.

Маркетингове планування – це управлінський процес створення та підтримування відповідності між цілями фірми та її потенційними можливостями у процесах ринкової діяльності.

Залежно від тривалості (періоду, на який їх розробляють) плани маркетингу поділяють на короткострокові (річні), середньострокові (2-5 років) і перспективні (5-15 років).

Залежно від масштабів плани маркетингу поділяються на продуктові (для окремого продукту та групи продуктів фірми), для всього асортименту продукції фірми або на такі, що є частиною (розділом) загального господарського плану.

За методами розробки – на розроблені за принципом “знизу догори” (на основі інформації, яка надається працівникам служби маркетингу іншими підрозділами фірми) та “згори донизу” (планова діяльність централізовано керується і контролюється).

За об’єктом – на корпоративні (загальнофірмові), дивізіонні (окремих підрозділів), бізнесові (окремих напрямків діяльності) та продуктові (окремих груп чи видів продукції).

За змістом планування – на стратегічні (пошук нових можливостей і продуктів виробництва), тактичні (створення передумов для відомих можливостей і продуктів) і оперативні (реалізація конкретних можливостей).

За предметом – на цільові (визначення загальних стратегічних, тактичних і оперативних цілей та обмежень), предметні (планування персоналу, інформації, реклами, фінансів та ін.), програмні (створення передумов реалізації засобів) та процесуальні (планування конкретних дій).

Етапи маркетиногового планування:

1.Визначення та врахування головних цілей підпр<

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: