ЛЕКЦІЯ 3. ГОСПОДАРСЬКІ ТОВАРИСТВА В

^ знати види підприємств і їх об'єднань в Україні;

^ знати сутність договірних відносин підприємств;

^ розуміти особливості кадрової політики підприємств.

Підприємство (англ. епіегргізе) - це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому законодавством.

Договір (англ. адгеетепі, сопігасі) - це угода двох або більше сторін, спрямована на зміну, припинення або встановлення, правових норм.

Заробітна плата (англ. иіадез, заіагу) - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вимірнику, як> за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівнику за виконану ним роботу.

Підприємці мають змогу реалізувати свій підприємницький потенціал, об'єднуючись у такі організаційно-правові структури як підприємства. Підприємство є основною ланкою бізнесу, адже саме воно здійснює виробництво матеріальних благ і надання послуг.

Пр кчіія 2. Підприємство як організаційна структура підприємництв а

Запам'ятайте! Підприємством називають самостійний суб'єкт господарювання, створений для задоволення суспільних і особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності.

Виникають питання: Що ж таке суб'єкт господарювання? Хто ним може

В Україні суб'єктами господарювання є фізичні та юридичні особи, а також філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій, утворені ними для здійснення господарської діяльності.

Юридичною особою називають будь-який господарюючий суб'єкт, якому притаманні наступні ознаки:

1) наявність відокремленого майна, яким володіє юридична особа на правах власності, тобто майно цієї особи повинне бути відокремлене від майна її власників;

2) самостійність і цілісність її організаційної структури, що закріплені в Статуті, і впливають на діяльність юридичної особи. Під організаційною структурою у даному випадку розуміють сукупність виробничих структурних підрозділів (наприклад, виробництв, цехів тощо) та функціональних структурних підрозділів апарату управління (наприклад, управлінь, служб тощо);

3) можливість вступати у договірні відносини з іншими господарюючими суб'єктами від свого імені, що призводить до виникнення відповідних прав і обов'язків;

4) відповідальність за всіма своїми зобов'язаннями;

5) наявність печатки, рахунків у банку, самостійного балансу та ідентифікаційного коду.

Згідно з чинним законодавством в Україні існують наступні види юридичних осіб (див. рис. 2.1).

Учасниками юридичної особи можуть бути як фізичні так і юридичні особи. Отже, з поняттям "юридична особа" все зрозуміло, тож з'ясуємо, хто така фізична особа.

Фізичною особою можуть бути громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства.

Рис. 2.1 Кіасифікація юридичних осіб відповідно до чинного законодавства України

Для того, щоб фізичні та юридичні особи були повноцінними суб'єктами господарювання, вони повинні мати право- та дієздатність.

Запам'ятайте! Досить часто поняття "дієздатність" і "правоздатність" ототожнюють. Нагадаємо, що здатність мати права та обов'язки називають правоздатністю. Правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження і припиняється у момент її смерті. Сутність правоздатності громадян полягає у тому, що вони можуть мати майно, жипто, техніку, обирати рід занять і місце проживання, право на винаходи тощо. Для юридичної особи правоздатність виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Дієздатність фізичної особи - це здатність своїми діями набувати прав і самостійно їх реалізовувати, а також здатність своїми діями створювати обоє 'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у випадку їх невиконання. Дієздатність залежить від віку та психічного здоров'я фізичної особи. Дієздатність юридичної особи - це здатність набувати прав і обов'язків, здійснювати їх через свої органи управління, що діють відповідно до установчих документів і законодавства.

У процесі своєї господарської діяльності підприємство вступає у різноманітні відносини з іншими підприємствами, організаціями, окремими фізичними особами з приводу оплати праці працюючих, придбання сировини, товарів, обладнання, отримання кредитів тощо. При цьому підприємство має певні права (на здійснення підприємницької діяльності, звернення за позикою до банку, захисту комерційної таємниці тощо), а також обов'язки (забезпечення належного рівня оплати праці працівників, охорона їх праці, сплата податків до бюджету тощо).

Відзначимо, що підприємства можуть створюватися як для здійснення підприємництва (комерційної господарської діяльності), так і для здійснення некомерційної господарської діяльності (некомерційного господарювання).

Лекція 2. Підприємство як організаційна структура підприємництв а

Як Ви вже знаєте, підприємництвом називають самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Вирішивши займатися підприємницькою діяльністю потрібно пам'ятати про необхідність дотримання наступних принципів:

•/ вільний вибір підприємцем (-ями) видів підприємницької діяльності (виробництво певної продукції, торгівля певними видами товарів тощо);

■/ самостійне формування підприємцем програми діяльності, вибір постачальників і покупців продукції, яка виготовляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежене законодавством, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до чинного законодавства;

^ комерційний розрахунок і власний комерційний ризик;

^ вільне розпорядження прибутком, що залишається у розпорядженні підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законодавством;

^ самостійне здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Некомерцїйне господарювання є систематичною господарською діяльністю, що здійснюється суб'єктами господарювання, яка спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів і не має на меті одержання прибутку. Некомерційна господарська діяльність здійснюється суб'єктами господарювання державного чи комунального секторів економіки.

Не можуть здійснювати як комерційну, так і некомерційну господарську діяльність органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи.

Кожне підприємство є самостійною економічною одиницею, окремою ланкою економіки країни. Підприємство виконує важливу роль для всієї економіки в цілому через вирішення питання: "Що, як і для кого виробляти?", аналізуючи при цьому стан ринкового попиту та пропозиції. Роль підприємства зумовлена наступними функціями:

^ виробничо-технічною - полягає у тому, що підприємство займається виробництвом продукції, товарів, робіт і послуг, на які є попит на ринку;

•? соціальною - підприємство є основним місцем працевлаштування громадян і джерелом їх особистого доходу, а також забезпечує різні види соціальних допомог працівникам і членам їх сімей;

•ґ економічною - підприємство є одним із основних елементів економіки країни;

•ґ зовнішньоекономічною - підприємства можуть представляти країну на міжнародному ринку, реалізуючи свою продукцію (товари, роботи, послуги) іноземним країнам.

Розглянувши поняття і види підприємств, розглянемо такий важливий атрибут кожного суб'єкта господарювання як його найменування. Для того, щоб відрізнятися від великої кількості

інших господарюючих суб'єктів, кожна юридична особа повинна мати своє найменування. Це найменування повинно містити назву підприємства та інформацію про його організаційно-правову форму.

Назва юридичної особи індивідуалізує її, надаючи самостійності. Наприклад, "Зорі Поділля", "Полісся". Назву іноді вважають складовою майна підприємства і це, мабуть, виправдано. Адже, при купівлі товарів на ринку для споживача велику роль відіграє назва підприємства-виробника необхідної речі.

У світі На практиці розрізняють наступні види назв:

</ особиста, яка складається з одного або декількох імен підприємців (якщо підприємство належить одному власнику -"Рога"', декільком власникам — "Воронцов і К°");

^ предметна, що відображає сферу діяльності підприємства ("Ружинськиймаслозавод"', "Інвест банк", "Хлібзавод№З"); ■^ вигадана, яка на розсуд власника може містити будь-яку інформацію, не символізуючи чогось конкретного ("Смак", "Горизонт", "Океан");

•ґ змішана, що включає як особисту, так і предметну назви ("Цукровий завод Гриценко").

Основою для назви підприємства є ділова репутація юридичної особи на ринку, відносини з іншими юридичними особами, державними органами, а також усе те, що визначає питому вагу підприємства на ринку. Отже, назва підприємства дає змогу виділити його з-поміж інших і встановити відмінності між суб'єктами підприємницької діяльності. Причому значення й економічна цінність назви зростають, коли підвищується репутація підприємства на ринку.

Лекція 2. Підприємство як організаційна структура підприємництв а

Саме тому при виборі назви підприємство повинне дотримуватися таких принципів:

^ зрозумілість і відповідність назви. Передбачається, що підприємства не повинні назвою вводити в оману партнерів і клієнтів щодо розмірів і виду їх діяльності. Не дозволяється, наприклад, страховому агенту з Житомирського відділення Української страхової компанії обрати за назву "Європейська страхова компанія" або "Укрлізинг";

^ винятковість назви, яка вимагає, щоб зареєстрована назва належала тільки одному підприємству;

^ стабільність назви. Цей принцип передбачає, що назва підприємства повинна бути постійною. При зміні власника попередню назву юридичної особи можна зберегти, але для цього необхідна згода попереднього власника;

V^х гласність назви, що зумовлює зобов'язання підприємця зареєструвати назву свого підприємства.

Найменування підприємства розміщується на його печатках, бланках документів, рекламних плакатах, товарних знаках тощо.

Юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи. Слід врахувати, що деякі найменування можуть використовувати лише спеціалізовані підприємства (організації). Так, наприклад, слово "банк" може бути найменуванням юридичних осіб, які мають ліцензію на здійснення банківської діяльності та зареєстровані Національним банком України (див. лекцію 7).

Звернемо увагу, що нормативними актами України передбачено право засновника (засновників) юридичної особи зарезервувати її найменування.

У сучасній економіці можна зустріти велику кількість різноманітних підприємств, які можна класифікувати за різними ознаками,

але згідно з чинним законодавством в Україні виділять наступні види підприємств (див. рис. 2.2).

Слід звернути увагу, що унітарними можуть бути підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації, або на приватній власності засновника.

Корпоративними можуть бути кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

приватне - діє на основі приватної власноси громадян І _/ чи суб'єкта господарювання (юридичної особи)

колективне - діє на основі колективної власності

комунальне - дк на основі комунальної власності територіальної ірочади

У~\ державне- дк на основі державної власності

_, змішане - створене на основі об'єднання майна /) рвних форм власності

унітарне - створюється одним засновником, який \~л виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до ^—^ закону статутний капітал, неподілений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства

корпоративне - утворюється, як правило, двома або І у~л більше засновниками за їх спільним рішенням [ — (договором), діє на основі об'єднання майна та або і підприємницької чи трудової діяльності засновників, їх і спільного управління справами

мале (незалежно від форми власності) - підприємство, | ^ N в якому середньооблікова чисельність працюючих за ^ звітний рік не перевищує 50 осіб, а обсяг валового* доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей | період не перевищує суми, еквівалентної 50 тис. євро за ' середньорічним курсом Національного банку України відносно гривні

велике - підприємство, середньооблікова чисельність У~\ працюючих якого за звітний період перевищує 1000 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуї) за рік перевищує суму, еквівалентну 5 млн. євро за середньорічним курсом Національного банку Україчи виносно гривні

середнє - підприємство, яке не відповіла^ вимогам, І—/ встановленим для малих і великих підприємств

Рис. 2.2. Кчасифікація підприємств відповідно до чинного законодавства України

Для того, щоб успішно працювати в умовах конкуренції (координувати виробничу, наукову та іншу діяльність, вирішувати спільні

економічні та соціальні завдання) підприємства можуть об'єднуватися, створюючи об'єднання підприємств.

Лекція 2. Підприємство як організаційна структура підприємництв а

Об'єднанням підприємств є господарська організація, яка визнається юридичною особою і до складу якої входять два або більше господарюючих суб'єкта.

Залежно від порядку заснування, об'єднання підприємств можуть утворюватися як господарські об'єднання або як державні чи комунальні об'єднання.

Господарські об'єднання- це об'єднання підприємств, утворених за ініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об'єднали свою господарську діяльність.

Державне (комунальне) господарське об'єднання підприємств утворюється державними (комунальними) підприємствами за рішенням Кабінету Міністрів України або у визначеному законодавством порядку, рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об'єднання) або рішенням компетентних органів місцевого самоврядування.

Господарські об'єдьіання можуть мати різні організаційно-правові форми (рис. 2.3).

ІОрганізаційнв-правові форми об'єднання підприємств

Договірне об"єднання, створене з метою постійної координаті

І— Асоціація }_) господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих і управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових і матеріальне ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підприємств - учасників асоціації

Договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих.) наукових і комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованогорегулюваїге діяльності кожного з учасників органам управління корпорації

г-д Тимчасове, статутне об'єднання підприємств для досягнення його Консорціум [_/ учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо). Після досягнення мети створення консорціум припиняє свою діяльність

Статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на *^и' " *■"'" гл основі їх фіїинсової залежності від одного або групи учасників Концерн І_І об'єднарня, з централізацією функцій науково-технічної, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та Ьжіої діяльності, виробничого розвитку. Учасники концерну не можуть буги одночасно учасниками іншого концерну

Рис. 2.3. Організаційно-правові форми об'єднань підприємств

Державні та комунальні господарські об'єднання утворюються переважно-у формі корпорацій або концернів.

Також підприємства можуть бути учасниками промислово-фінансової групи (ПФГ).

Промислово-фінансова група - це об'єднання, яке створюється за рішення Кабінету Міністрів України на певний строк з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва та структурної перебудови економіки.

Запам'ятайте! До складу ПФГ можуть входити промислові та інші підприємства, наукові та проектні установи, інші установи й організації усіх форм вчасності. У складі ПФГ визначається головне підприємство, яке має виключне право діяти від імені промислово-фінансової групи як учасника господарських відносин. ПФГ не є юридичною особою і не підлягає державній реєстрації як суб'єкт господарювання.

Діяльність будь-якого підприємства нерозривно пов'язана з діяльністю інших і осподарюючих суб'єктів. Положення щодо регулювання взаємовідносин між юридичними особами закріплюються договорами. Це, у свою чергу, забезпечує стабільність діяльності усіх суб'єктів господарювання.

Запам'ятайте! Договір- це домовленість двох або більше сторін з приводу встановпення, зміни чи припинення певних правових норм.

Цей документ є основною правовою формою організації та регулювання відносин між господарюючими суб'єктами підприємницької діяльності.

■/ юридично закріплює економічні відносини, що складаються між партнерами, надає їм характер зобов'язань, виконання яких захищається законодавством України (Цивільний кодекс України);

^ визначає порядок і способи виконання зобов'язань, взаємодії та співробітництва партнерів, встановлює особливі правила поведінки та систему контролю за їх дотриманням і виконанням (штрафні санкції);

•/ є засобом ув'язки обсягів виробництва та споживання, визначення напрямів розвитку підприємства на майбутнє.

Лекція 2. Підприємство як організаційна структура підприємництв а

Зміст договору складають умови (пункти), визначені на розсуд і за домовленістю сторін, а також обов'язкові умови, передбачені чинним законодавством. До істотних умов відносяться умови щодо предмету договору, прав, обов'язків і відповідальності сторін, строку дії договору тощо.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права та виконувати свої обов'язки відповідно до умов договору. Договір набирає чинності з моменту його укладання, тобто, якщо між сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами.

Договори можуть укладатися як у письмовій, так і в усній формі. Усні договори використовуються, як правило, у випадках, коли момент укладання та момент виконання договору практично співпадають. Найчастіше це може бути пов'язано з купівлею-продажем товарів, робіт, послуг..

Письмовий договір може бути укладений за присутності обох сторін або шляхом обміну документами через поштовий, телеграфний, телефонний, електронний або інший зв'язок.

Розглянемо детальніше основні види договорів і їх характеристику (табл. 2.1).

Таблиця 2.1. Основні види договорів і їх характеристика

Договори укладаються шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Можуть укладатися договори, які містять елементи різних видів договорів (тобто змішані договори).

Для угод, пов'язаних із нерухомістю (купівля-продаж, дарування, обмін), відповідно до вимог чинного законодавства необхідна нотаріально завірена форма договору. Крім нотаріального засвідчення законодавство вимагає також реєстрації у відповідних державних органах тих договорів, які пов'язані з передачею права власності на споруди та іншу нерухомість, що знаходяться у приватній власності.

Зміна умов договору або його розірвання допускається за згодою сторін, а також за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення умов договору іншою стороною.

Договір також може бути змінений або розірваний за домовленістю сторін, якщо обставини змінилися на стільки, що якби сторони могли їх передбачити, вони не укладали б договір.

У випадку розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Жодне підприємство на сьогодні не може існувати без праці людей, не зважаючи на те, що науково-технічний прогрес на сучасному етапі дозволяє повністю автоматизувати процес виробництва. Адже очевидно, якою б "розумною" не була техніка, Ви ніколи не досягнете бажаного результату, якщо не докладатимете відповідних зусиль. Так, навіть якщо у Вас є найсучасніший комп'ютер, ніколи в житті він сам не ввімкнеться і не почне виконувати необхідну Вам роботу, наприклад, набір тексту. Навіть якщо у Вас з певних причин не вистачатиме часу, Ви звернетеся за допомогою до друзів, або ж до осіб, які займаються цим за відповідну плату. Тобто, за певну плату Ви наймете особу для виконання потрібної Вам роботи. Так і на підприємстві. Для того, щоб нормально функціонувати, підприємству необхідно використовувати працю найманих працівників. Добре, якщо Ви -власник приватного підприємства і з усіма обов'язками справляєтеся самостійно: це, мабуть, єдиний випадок, коли наймані працівники не потрібні. Якщо ж Ваше підприємство велике та здійснює різні види діяльності, то навряд чи Ви будете в змозі самостійно виконувати всі необхідні операції, пов'язані з основною діяльністю, а також контролювати та управляти підприємством в цілому. Отже, без використання праці найманих працівників неможливе нормальне функціонування підприємства.

Лекція 2. Підприємство як організаційна структура підприємництв а

Всіх осіб, які працюють на даному підприємстві (робітників і працівників) прийнято називати працюючими.

Запам'ятайте! Необхідно розрізняти поняття "робітники" та

"працівники". Робітники — особи, які безпосередньо впливають на засоби праці (пекарі, швачки, кондитери, цеховий персонал тощо), зайняті у виробництві. Працівники здійснюють організацію та керівництво виробничим процесом підприємства (бухгалтери, програмісти, менеджери тошо).

Але тут виникає проблема: якщо є працюючі, то яким чином необхідно здійснювати управління їх роботою.

Управління трудовими ресурсами є досить складним процесом. Особи, які займаються управлінням трудовими ресурсами, повинні шукати шляхи залучення кваліфікованих працівників, можливості зберегти компетентні та досвідчені кадри, які б дали змогу підприємству надалі розвиватися та вирішувати завдання, поставлені керівництвом.

Уявіть собі таку ситуацію: Ви прийшли Види договорів працівників

з адміністрацією працювати на велике підприємство, але з Вами

—'І не було підписано жодного документу, який би

засвідчував, що Ви справді є працівником даного підприємства, маєте право отримувати винагороду за свою роботу, мати безпечні умови праці. Ви працюєте місяць, два, а заробітної плати чомусь не виплачують. Що сталося, чому так? Справа в тому, що за відсутності деяких документів про Вас не знає ні відділ кадрів, ні бухгалтерія. Звісно, така ситуація є грубим порушенням законодавства, і власник або уповноважений ним орган (керівник підприємства) понесе серйозну відповідальність. Тому розглянемо, які ж документи мають таку "магічну" силу.

Такими документами є договори, які укладаються на підставі розпоряджень (наказів) керівництва підприємства. Законодавством вимагається обов'язкове укладання таких договорів, причому вони можуть укладатися як з окремими працівниками, так і з колективом працівників

Договори укладаються, як правило, у письмовій формі у двох примірниках і зберігаються у кожної зі сторін, причому обидва примірники мають однакову юридичну силу. Працівник може укладати договір на одному або водночас на декількох підприємствах.

Договір вступає в силу з моменту його підписання або з дати, визначеної сторонами. Розірвання договору відбувається після закінчення

терміну його дії або після виконання певної роботи. Можливі випадки дострокового розірвання договору.

З моменту підписання договору та після оформлення наказу про прийняття на роботу, працівник стає членом трудового колективу підприємства. З цього часу він повинен дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку: режиму робочого часу та часу відпочинку; виконувати норми праці, прийняті на підприємстві тощо.

Зсталі'ЯТЇІСіи.ТПє! Предметом договору є праця за спеціальністю та посадою. Сторонами договору є роботодавець і найманий працівник.

Працівники не мають права вимагати винагороду за свою працю, якщо роботу не виконано або виконано у неповному обсязі.

—, колективний договір - це угода, яка укладається між!_7 власником підприємства або уповноваженим ним органом і трудовим колективом в особі профспілки на основі чинного законодавства з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників і власника (керівника) підприємства

трудовий договір — це угода між працівником і 2_) власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуватися внутрішнього трудовою розпорядку на підприємстві, а власник підприємства або уповноважений ним орган зобов'язується виплачуваїи працівнику заробітну плату та забезпечувати умови пращ, необхідні для виконання роботи та передбачені законодавством про працю

трудовий контракт - це особлива форма трудового \Л договору, в якому строк його дії, права, обов'язки та відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівників, умови розірвання договору можуть встановлюватися угодою сторін

г-д трудова угода - це угода, предметом якої є виконання І—І певної роботи, за яку виплачується винагорода; укладається між підприємством і сторонніми працівниками, які здійснюють тимчасові, сезонні роботи на підприємстві

Рис. 2.4. Види договорів підприємства з працівниками

Лекція 2. Підприємство як організаційна структура підприємництв а

Колективним договором регулюється ряд таких важливих питань:

•/ порядок оплати праці, виплати надбавок, премій, компенсацій, пільг тощо;

^ режим роботи, тривалість робочого часу та відпочинку;

^ умови забезпечення продуктивності праці; охорона праці; забезпечення організації та відпочинку працівників;

^ умови участі трудового колективу у розподілі прибутку підприємства тощо.

Колективний договір укладається шляхом переговорів між колективом працівників (який представляє профспілка) і власником (керівником) підприємства.

Запам'ятайте! Договором передбачається, що роботодавець має право:

1) розпоряджатися (у межах трудового договору роботодавець має право давати розпорядження щодо виду, місця та часу роботи найманого працівника);

2) звільняти. Звільнення буває двох видів: •/ без попередження;

Причинами звільнення можуть бути наступні факти:

•/ невідповідність працівника посаді, яку він обіймає;

•/ фізична або розумова неспроможність виконувати свої обов'язки;

У випадку поповнення штату працівників підприємства необхідно складати посадові інструкції, які передбачають перелік вимог до працівника, характеристику його посадових обов'язків, вимоги до освіти, професійного досвіду, ступінь відповідальності, права тощо.

Як Ви вважаєте, чому люди працюють? Вони настільки турбуються про інших громадян країни, для яких необхідно виготовити одяг, продукти харчування, забезпечити освітлення та опалення в їх будинках тощо? Може, вони не мають чим зайнятися вдома? А може вони настільки люблять працювати?

Відповідь на всі ці питання досить проста - в основі будь-якої праці лежать стимули (заохочення), які спонукають людей працювати та постійно покращувати кількісні та якісні результати своєї праці.

Усвідомлене та цілеспрямоване спонукання працівника до праці через постійний вплив на його потреби, інтереси та цілі називається мотивацією.

Оскільки в основі трудової діяльності людей - їх потреби та інтереси, головними з яких є матеріальні, створення у людини тривалих мотивів до праці передбачає вплив на розвиток її потреб, особистого інтересу га сприяння розкриттю її творчих здібностей.

Існують наступні основні види мотивації праці: матеріальна, моральна, адміністративна (рис. 2.5).

•ґ залучення працівників до управління моральні 2_) шдприємсівом

■/ можливість підвищити свій професійний рівень

Матеріальні мотивацй праці - система оплати праці та інших форм розподілу, спрямована на досягнення вищих результатів трудової діяльності окремого працівника та вищої ефективності виробництва підприємства.

До матеріальних стимулів передусім слід віднести оплату праці, яка сприяє підвищенню результативності виробництва й економічному зростанню. Стимулююча функція оплати праці полягає у здатності спрямовувати інтереси працівників на досягнення необхідних результатів праці за рахунок забезпечення взаємозв'язку розмірів винагороди та трудового внеску.

Кожен підприємець повинен встановити раціональну організацію оплати праці, оскільки це пов'язано з матеріальною зацікавленістю працюючих. Оплата праці, зазвичай, залежить від складності та умов роботи, що виконується, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

В організації оплати праці підприємець має досить велику самостійність, але потрібно мати на увазі, що оплата праці частково регламентується та контролюється державою. Так, державними органами влади встановлюється мінімальний рівень заробітної плати.

Лекція 2. Підприємство як організаційна структура підприємництв а

Запам'ятайте! Мінімальна заробітна плата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці (обсяг робіт).

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на території України для підприємств усіх форм власності та господарювання.

^ основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників і посадо

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: