|
|
Організація несення служби чергового караулуВ пожежній частині. Караульна служба – це виконання бойової задачі. Вона потребує від особового складу чіткого дотримання усіх положень Статуту, високої пильності, рішучості і ініціативи. Задачами караульної служби є: n забезпечення постійної готовності чергових караулів до боротьби з пожежами; n гасіння пожеж, рятування людей на пожежах й надання допомоги службам міста при аваріях та стихійних лихах; n здійснення контролю за справним станом протипожежного водопостачання, засобів зв’язку, проїздів; n підтримка постійного зв’язку з іншими службами міста (об’єкту); n здійснення підготовки особового складу пожежної охорони; n підтримка уставного порядку в пожежних частинах; n забезпечення цілодобового нагляду за протипожежним станом охороняємих об’єктів. Численність особового складу, кількість і тип пожежних автомобілів, які знаходяться на озброєні пожежних частин, визначаються штатною растановкою. Караули пожежних частин діляться на відділення за кількістю пожежної техніки, що складається в бойовому розрахунку. На озброєні караулу знаходяться усі состоячі в бойовому розрахунку і в резерві основні та спеціальні пожежні автомобілі, інша автотехніка, яка оснащена пожежно-технічним обладнанням по нормам табельної положеності. Вибувша з строю пожежна техніка, пожежно-технічне обладнання та спорядження негайно заміняється в наступному порядку: n пожежна техніка при наявності резерву заміняється по розпорядженню начальника пожежної частини при відсутності резерву – заміна проводиться по розпорядженню начальника ГПО; n пожежно-технічне обладнання і спорядження заміняються по розпорядженню начальника караулу з послідуючим докладом про це начальнику частини. Документи служби чергових караулів пожежних частин розробляються начальником частини та його заступником в відповідності з вимогами Статуту, Бойового статуту пожежної охорони, наказів, вказівок, настанов, інших нормативних актів з урахуванням міських особливостей.
Додаток 2.3
Розпорядок дня особового складу караулу пожежної частини 1. Зміна караулів 800-830 2. Резервний час начальника караулу 830-945 3. Підготовка до занять 945-1000 4. Заняття згідно розкладу 1000-1300 5. Обід 1300-1400 6. Господарчі роботи 1400-1530 7. Відпрацювання нормативів по ПСП 1530-1630 8. Догляд за технікою, господарчі роботи 1630-1830 9. Резервний час нач. караулу 1830-1900 10.Вечеря 1900-2000 11.Культмасові заходи 2000-2200 12.Особистий час 2200-2300 13.Несення служби в складі вн. наряду, відпочинок особового складу 2300-600 14. Підйом 600 15. Туалет 600-630 16. Підготовка до здачі чергування 630-800
Додаток 2.4 Технічна характеристика стволів. СТВОЛИ РС-70; РС-50. Ручні пожежні стволи в залежності від виду, форми і розмірів утворених струй підрозділяються на два типи: 1- для одержання компактних струй і 2- для одержання распилених струй. Пожежні стволи РС-50 і РС-70 для одержання компактних струй мають однакову конструкцію і відрізняються геометричними розмірами. Вони складаються зі сполучної голівки, корпуса конічної труби, усередині якого встановлений заспокоювач, змінного насоса (сприску) і ременя для переносу ствола. Зовнішня поверхня має сплітку для термоізоляції корпуса і для зручності утримання ствола при роботі. Стволи РС-50 входять комплект пожежної техніки, що надходить у сільське господарство, а також внутрішніх пожежних кранів, стволи РС-70 ставиться до устаткування пожежних автомобілів і прищепних мотопомп, що знаходяться на охороні промислових об’єктів. СТВОЛ ЛАФЕТНИЙ. Лафетний ствол застосовують для одержання потужних водяних або пінних струй при гасінні значних пожеж у випадки недостатньої ефективності ручних пожежних стволів. Лафетні стволи підрозділяються на переносні, вивізні і стаціонарні. Стаціонарні лафетні стволи вивчають у курсі "Пожежні автомобілі". Переносні лафетні стволи входять у комплект пожежних автонасосів. Переносної лафетний ствол ПЛС-20П складається з напірних патрубків, приймального корпуса що фіксує устрій, ручки керування. У приймальному корпусі є обернений шарнірний клапан, що дозволяє приєднувати і заміняти рукавні лінії до напірного патрубка без припинення роботи ствола. Усередині корпуса труби ствола встановлений четирьохлопасний заспокоювач. Поворотні з’єднання ущільнені кільцевими гумовими манжетами. Для подачі повітрянно-механичної піни водяний насадок на корпусі труби заміняють на повітрянно-пінний. СТВОЛИ ПОВІТРЯННО-ПІННІ. Повітрянно-пінні стволи призначені для одержання повітрянно-механічної піни, формування пінної струї і напрямок її в осередок пожежі. Повітрянно-пінні стволи дозволяють одержувати повітрянно-механічну піну низкою (до 10) і середньої (до 200) кратності. Принцип роботи ствола СПП: Розчин, що піноутворює, проходять через отвори в корпусі ствола, створює в конусній камері розрідження, завдяки чому повітря підсмоктується через вісім отворів, рівномірно розташований у кожусі ствола. Повітря, що надходить у кожух, інтенсивно перемішується з розчином, що піноутворює, і утворить на виході зі ствола струмінь повітрянно-механічної піни. Повітрянно-пінний ствол СПП надійний у роботі. Піна низької якості може утворитися через засмічення центрального отвору, влучення у вакуумну камеру сторонніх предметів або застосування піноутворювача зі зниженими властивостями, що піноутворюють. У цьому випадку ствол варто розібрати, а при необхідності замінити піноутворювач. При експлуатації повітрянно-пінного ствола СПП не потребує особливого відходу. Необхідно стежити лише за тим, щоб поверхня кожуха не була зім’ята, прокладка на приєднувальній частині була справна, а ствол після роботи промити чистою водою. СТВОЛ ГПС-600. Для одержання з розчину і подачі на пожежу піни середньої кратності (до 200) застосовують генератори ГПС. Промисловість випускає три види піногенераторів, що розрізняють по продуктивності: ГПС-600. Принцип роботи генератора ГПС полягає в наступному. 6%-ний розчин, що піноутворює, по рукавах подається до розпорошувача піногенератора, у якому потік змельчується на окремі краплі. Конгломерат крапель розчину при прямуванні від розпорошувача до сітки підсмоктується повітря з зовнішнього середовища в дифузор корпуса генератора. Суміш крапель піноутворювача розчину потрапляє на пакет сіток. На сітках деформування палиці утворить систему розтягнутих плівок, що, замикаються в обмежених обсягах, складає спочатку елементарну (окремі бульбашки), а за тим масову піну. Енергій крапель, що знову надходять, і повітря маса піни відштовхується від піногенератору. Піногенератори ГПС частіше застосовують як ручні стволи, проте в деяких випадках їх установлюють стаціонарно. Аеродромні пожежні автомобілі комплектують не тільки ручні генератори ГПС, але і стаціонарними, встановленими в підбамперних просторах для створення пінної смуги перед пожежним автомобілем і за ним. Стаціонарно встановлюють піногенератори в пінних камерах резервуарів із пальними рідинами, а також у деяких установках автоматичного пожежогасіння.
Додаток 2.5 Опис ПТО автомобіля АЦ-40 (130) 63Б
Опис ПТО автомобіля АЦ-40 (131) 137А
Додаток 2.6   ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...  Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...  ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...  Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|