Антична філософія класичного пер

Класичний сократівський період. Суть цього періоду полягає в переорієнтації філософської свідомості з космогонічної проблематики на тему людини. У цей час виникає гостра потреба в розвитку інтелектуального рівня особистості.Людей, які за гроші навчали різноманітним наукам, риториці, логіці мислення, стали називати софістами (учителями мудрості). Головним своїм завданням софісти вважали вміння зробити слабкого сильним і непереможним,що, сприяло розвитку ідей філософ релятивізму(принципу відносності людських знань).Людина є мірою всіх речей.Людина визначає буття, а все інше відкидається як непотрібне, усе буття не об’єктивне,а суб’єктивне й плинне як у просторі,так і в часі.Головним предметом філософ мислення софістів усупереч натурфілософській традиції стає людина, її діяльність, поведінка й мислення.Сократа вважають засновником автономної філософської етики.Платон— засновник ідеалістичного напряму філософії.

Виникли перші філософські школи в стародавній Греції – мілетська школа, яку заснував Фалес і ефеська школа, яку започаткував Геракліт. Для цих шкіл характерними були стихійно-матеріалістичні тенденції.

Фалес обґрунтував новий погляд на світ, суть якого полягає в тому, що всю його багатоманітність речей і явищ він звів до єдиної загальної першооснови – води. Все з води,і все в воду перетворюється. Вода з легкістю втілюється в різні речі, набуває різних форм. З чотирьох елементів (води, вогню, землі і повітря) найпричиннішим елементом є вода. Вона – найперший, наймогутніший і найневичерпніший елемент природи.

Основою всього існуючого Анаксімандр вважав не воду,а якесь вічне,найбільш загальне, нескінченне начало. Повітря є найпершим,основоположним елементом всього існуючого, яке завдяки своїм протилежностям–гарячого і холодного–породжує весь світ. Анаксімен не лише визначив першоначало всіх речей, але й вказав на механізм їх утворення.

Наївна діалектика давньогр мислит.Геракліт

Геракліта з Ефеса називають засновником першої форми філософської діалектики. Він вважав, що світ перебуває в постійному розвитку й стані самознищення.Єдиним, матеріальним першоелементом світу Геракліт вважав вогонь, який лежить в основі всіх речей; сама природа є вічно живим вогнем, котрий ніколи не згасає. Стихійна діалектика у Геракліта виявляється в його вченні про рух, зміни, перетворення речей, протилежності та їхню боротьбу.

Всесвіт – плинний, змінний. Він знаходиться у вічному русі, як і всі речі, що нас оточують. Своє уявлення про це Геракліт висловлює в таких судженнях, які стали вже крилатими: “все тече, все змінюється”; “неможливо двічі ввійти в одну і ту ж річку” в один і той же час стосовно одного і того ж суб’єкта, “бо протікає інша вода”.Світ, у якому живе людина, сприймався Гераклітом як величезний потік протилежних якостей. Філософ зробив висновок: будь-який предмет чи явище світу мають свої внутрішні протилежні сторони (життя й смерть, день і ніч тощо). Взаємоперехід протилежних якостей визначає розвиток світу.

Антрополог поворот в античн філософії.Сократ

У центрі проблеми не природа, а людина. Перехід від натурфілософії до антропологічних проблем. Основою діяльності людини є всезагальні поняття: справедливість,добро,мужність.

У центрі філософії Сократа – людина,як моральна істота.Тому філософія Сократа – це етичний антропологізм. Основами свого філософствування він вважав принцип необхідності пізнання самого себе та загального пізнання на основі принципу «я знаю, що нічого не знаю».

Сократ першим підніс знання до рівня понять. Якщо до нього філософи і користувались поняттями, то робили це стихійно. І тільки Сократ звернув увагу на те, що якщо нема поняття. то немає і знання. Головне для Сократа – процес пошуку понять.Голов темами філософ роздумів Сок були: добро й зло, любов, щастя. Філософ був прихильником етичного реалізму, згідно з яким будь-яке знання є добро, а будь-яке зло—це вияв незнання.Поставивши у центр своєї філософії людину, Сократ стверджує, що пізнати світ людина може, тільки пізнавши душу людини і її справи, і в цьому основне завдання філософії.

Античний атомізм. Загальна характеристика і представники.

Згідно з ученням Демокріта, весь матеріальний світ складається з атомів; вони є найдрібнішими частинками,вони неподільні й мають різні розміри і форми; між атомами існує простір, заповнений порожнечою.Він є основоположником матеріалістичної лінії у філософії. У вирішенні проблеми буття він проголошує наявність двох начал: атомів і пустоти. Пустота існує, вміщуючи в себе різні предмети, а може існувати й без них, самостійно. Кількість атомів нескінченна, нескінченна і пустота. Звідси вічність сущого у просторі і часі.Демокріт перший з мислителів вводить поняття причини. Демокріт стверджує,що ніщо не виникає без причини. Причинність у нього обумовлена коливальним рухом атомів і зіткненням їх.Атомістична теорія пояснювала явища природи природними причинами й тим самим звільняла людей від міфологічного страху перед таємничими,надприродними силами. Демокрит учив, що мир не створений богами, а існує вічно, що в ньому все рухається й перетворюється з одного стану в інше завдяки з’єднанню й роз’єднанню атомів.

Сутність філософського вчення Платона:Існує два світи: світ ідей і світ речей. Світ ідей–дійсний, справжній.Світ речей–недійсний,залежний від світу ідей, він є хибним, недостовірним.Світ, в якому ми живемо,-нестабільн, змінний, знах-ся у невпинному русі, тоді, коли світ ідей – стабільний, постійний, вічний;Кожна річ має свою назву, свою ідею, котра існує самостійно, незалежно від самої речі. Речі виникають і зникають, а ідеї, про речі залишаються завжди, вічно.

Платон вважав, що буття незмінне і вічне.Ідеї Платона, його вчення, мали великий вплив на подальший розвиток світової філософії і особливо на розвиток ідеалістичної філ думки.

За Арістотелем,філософія поділяється на такі частини: теоретичну,що вивчає проблеми буття, різноманітні його сфери,походження всього сущого,причини різноманітних явищ («первинна філософія»); практичну, що вивчає діяльність людини та складові частини держави; поетичну, а також умовно відокр частину філософії — логіку.

Він не погоджувався з думкую Платона стосовно відриву світу ідей від реального світу без будь-яких зв’язків з оточуючою дійсністю.Він вважав,що немає чистих ідей, не пов’язаних з навколишньою дійсністю, насправді існують лише одиничні й конкретні предмети матеріального світу, які називаються індивідууми.Арістотель вважав, що буття — це сутність (субстанція), що має властивості кількості, якості, місця, часу, відношення, положення, стану, дії, страждання. Людина може сприймати лише властивості буття, але не його сутність.Сутністю предметів матеріального світу є їх форма, без форми немає предмета. Душа є носієм свідомості людини й водночас вона керує людським організмом. Вона є формою живого природного тіла. Саме вона надає життю змісту й сенсу.Аристотель-фундатор формальної логіки.Він визначив три основні закони логіки: 1. Закон тотожності; 2. Закон усунення протиріччя; 3. Закон вилучення третього.

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: