|
Рідномовна освіта (українська мова і література,
Мови і літератури корінних народів та національних меншин)
Пояснювальна записка
Освітню програму з рідномовної освіти створено на основі Державного стандартупочаткової освіти.
Метою рідномовної освіти для загальної середньої освітиєрозвиток здатності спілкуватися українською мовою для духовного, культурного й національного самовияву, послуговуватися нею в особистому і суспільному житті, у міжкультурному діалозі, бачити її передумовою життєвого успіху; плекання здатності спілкуватися рідною мовою (якщо вона не українська); формування шанобливого ставлення до культурної спадщини; збагачення емоційно-чуттєвого досвіду.
Відповідно до окресленої мети, головними завданнями рідномовної освіти у початковій школі є:
- виховання стійкої мотивації до читання та прагнення вдосконалювати своє мовлення;
- сприяння індивідуальному самовияву учнів та взаємодії між ними через розвиток комунікативних умінь, зокрема діалогічного мовлення, театралізацію;
- розвиток уміння вдумливого читання і базових правописних умінь;
- збагачення духовного світу учнів через естетичне сприймання творів художньої літератури та медіапродуктів;
- розвиток уяви та творчого мислення учнів за допомогою творів літератури та мистецтва, медіатекстів, театралізації, гри;
- формування умінь опрацьовувати тексти різних видів (художні, науково-популярні, навчальні, медіатексти);
- розвиток здатності спостерігати за мовними явищами, експериментувати зі звуками, словами, фразами, зокрема і в мовних іграх, для опанування початкових лінгвістичних знань і норм української мови;
- створення сприятливого мовного середовища у школі, зокрема й через пізнання сучасної дитячої літератури різної тематики та жанрів.
Відповідно до окреслених завдань, у початковому курсі рідномовної освіти виокремлено такі змістові лінії: «Взаємодіємо усно», «Читаємо», «Взаємодіємо письмово», «Досліджуємо медіа», «Досліджуємо мовлення», «Театралізуємо».
Комунікативна компетентність, зокрема вільне володіння українською мовою та спілкування рідною мовою (якщо вона не українська), виявляється в безпосередньому та опосередкованому спілкуванні.
Для формування комунікативної компетентності в умовах безпосереднього спілкування програма пропонує розгортати навчальну діяльність у межах змістової лінії «Взаємодіємо усно» (мовець / слухач – слухач / мовець). Ця змістова лінія передбачає залучення учнів до дій зі сприймання, перетворення, виокремлення, аналізу й інтерпретації, оцінювання та використання усної інформації в реальній мовленнєвій практиці (бесіда, дискусія у класі, мікродискусія в групі, обговорення в парі тощо).
Для становлення комунікативної компетентності в умовах опосередкованого спілкування (на відстані у просторі та часі) запропоновано змістові лінії «Читаємо» (читач – автор), «Взаємодіємо письмово» (автор – читач), «Досліджуємо медіа» (читач / глядач / слухач – автор). Ці змістові лінії забезпечують здобуття досвіду опосередкованого спілкування, опанування кола знань (понять, уявлень) та вмінь, що дають змогу учням удосконалювати комунікативну компетентність.
Змістова лінія «Читаємо» спрямована на розвиток мотивації дітей до читання, залучення їх до читацької діяльності, яка ґрунтується на учнівській ініціативності та самостійності у доборі текстів для читання та інтерпретації прочитаного. Під час читання учні розвивають уміння сприймати та аналізувати текст, оцінювати прочитане та перетворювати інформацію, уявляти, мислити творчо.
Змістова лінія «Взаємодіємо письмово» передбачає залучення учнів до реальної писемної практики, зокрема за допомогою цифрових пристроїв та в режимі онлайн. Результатом такої роботи є базові вміння створювати писемні висловлювання у реальному та віртуальному просторі та редагувати їх.
Змістова лінія «Досліджуємо медіа» передбачає ознайомлення школярів з основами медіаграмотності. Діти формують уявлення про межу між реальним світом і світом мас-медіа. Вони вчаться інтерпретувати, аналізувати, оцінювати медіатексти (фільм, мультфільм, реклама, фотографія тощо) та створювати прості медіапродукти. Змістова лінія «Досліджуємо медіа» пропонує інструмент для активного критичного освоєння комунікативного медіасередовища.
Змістова лінія «Досліджуємо мовлення» забезпечує дослідження мовних закономірностей і формування на цій основі свідомих мовленнєвих умінь (орфоепічних, лексичних, граматичних, правописних, стилістичних, словотвірних). Також у межах цієї змістової лінії учні опановують виражальні засоби художніх текстів, що в цілому сприяє творенню індивідуального стилю мовлення.
Змістова лінія «Театралізуємо» слугує розвитку комунікативних умінь учнів, зокрема вміння моделювати різні ситуації спілкування, обирати відповідні комунікативні стратегії, досліджувати несловесні засоби спілкування. Увага до несловесних засобів приділятиметься і в змістових лініях «Взаємодіємо усно» та «Досліджуємо медіа», а сам прийом театралізації може використовуватися й у змістовій лінії «Читаємо».
Специфіка змістової лінії «Театралізуємо» пов’язана з формуванням уявлення про театр як місце, де учні здобувають досвід співчуття та співпереживання. Тому в межах змістової лінії «Театралізуємо» учні досліджують чужу (глядач) та власну (актор) експресію. Ця змістова лінія передбачає залучення учнів до сценічної творчості, в умовах якої школярі набувають акторського досвіду, зокрема імпровізації, що забезпечує розвиток у дитини емоційного інтелекту, творчого мислення, самосвідомості й самоефективності, уміння мобілізувати інших, ініціативності, уміння долати бар’єри, пов’язані з неоднозначністю, невизначеністю та ризиками, співпрацювати з іншими особами.
Результати навчання і пропонований зміст
Й класи
| Обов’язкові результати навчання
| Очікувані результати
навчання
| |
|
| - Змістова лінія «Взаємодіємо усно»
| | Сприймає усну інформацію, перепитує, виявляючи увагу, доречно реагує
| Учень / учениця:
- з увагою сприймає усні репліки й доречно реагує на усну інформацію в діалозі (погоджується або не погоджується, виконує певні дії у відповідь на прохання чи відповідно до інструкції) [2 МОВ 1-1.1-1];
- перепитує співрозмовника для уточнення почутої інформації [2 МОВ 1-1.1-2];
- сприймає монологічне висловлення (казки, розповіді, вірші, інструкції до виконання завдань тощо) з конкретною метою [2 МОВ 1-1.1-3]
| | Відтворює основний зміст усного повідомлення відповідно до мети; на основі почутого малює/добирає ілюстрації; передає інформацію графічно
| Учень / учениця:
- використовує фактичний зміст (хто?, що?, де?, коли?) для перетворення усної інформації [2 МОВ 1-1.2-1];
- малює або добирає ілюстрації, створює мапу думок до почутого [2 МОВ 1-1.2-2];
- передає інформацію в таблицях, схемах із допомогою вчителя / вчительки [2 МОВ 1-1.2-3]
| | Виокремлює цікаву для себе інформацію; передає її іншим особам
| Учень / учениця:
- розповідає про те, що зацікавило в усному повідомленні [2 МОВ 1-1.3-1];
- ставить запитання до усного повідомлення для отримання додаткової інформації [2 МОВ 1-1.3-2];
- обговорює з іншими інформацію, яка зацікавила [2 МОВ 1-1.3-3]
| | Розпізнає ключові слова і фрази в усному повідомленні, виділяє їх голосом у власному мовленні; пояснює, чому зацікавила інформація
| Учень / учениця:
- розпізнає ключові слова і фрази в усному висловлюванні [2 МОВ 1-1.4-1];
- виділяє голосом ключові слова і фрази у власному усному висловлюванні [2 МОВ 1-1.4-2];
- пояснює на основі власного досвіду, чому якась інформація зацікавила [2 МОВ 1-1.4-3]
| | Висловлює думки щодо усного повідомлення, простого тексту, медіатексту; намагається пояснити свої вподобання; звертається до дорослих за підтвердженням правдивості інформації
| Учень / учениця:
- висловлює думку, що подобається в почутому, а що – ні [2 МОВ 1-1.5-1];
- обґрунтовує свої вподобання [2 МОВ 1-1.5-2];
- обирає, до кого з дорослих можна звернутися за підтвердженням правдивості почутої інформації
[2 МОВ 1-1.5-3];
- пояснює, як сприйняття тексту залежить від способу його презентації (логічний наголос, темп, міміка, жест) і враховує це у своєму мовленні [2 МОВ 1-1.5-4]
| | Висловлює власні погляди щодо предмета обговорення; намагається зробити так, щоб висловлювання було зрозуміле і цікаве для інших осіб; правильно вимовляє загальновживані слова
| Учень / учениця:
- підтримує й ініціює діалог на теми, які викликають зацікавлення [2 МОВ 1-1.6-1];
- спостерігає за діалогом, де висловлюються різні погляди на предмет обговорення, підтримує одну з точок зору [2 МОВ 1-1.6-2];
- пояснює значущість уважного ставлення до інших та потребу подивитися на річ по-різному [2 МОВ 1-1.6-3];
- розповідає про те, що його / її вразило, схвилювало; переповідає події із власного життя, правильно вимовляючи й наголошуючи загальновживані слова
[2 МОВ 1-1.6-4];
- підтримує аргументами власні думки або спростовує їх [2 МОВ 1-1.6-5]
| | Розпізнає емоції своїх співрозмовників, використовує відомі вербальні та невербальні засоби для передачі емоцій та настрою; розпізнає образні вислови і пояснює, що вони допомагають уявити; створює прості медіатексти
| Учень / учениця:
- розпізнає емоції співрозмовника і пояснює власну реакцію на них [2 МОВ 1-1.7-1];
- уживає відповідну до ситуації спілкування лексику і несловесні засоби (жести, міміка тощо) [2 МОВ 1-1.7-2];
- поповнює власний словниковий запас [2 МОВ 1-1.7-3];
- вирізняє в художніх текстах (казках, оповіданнях, віршах) образні вислови й пояснює, які саме образи вони допомагають уявити [2 МОВ 1-1.7-4]
| | Розповідає про власні відчуття та емоції від прослуханого/побаченого; ввічливо спілкується
| Учень / учениця:
- розповідає про власні почуття та емоції від прослуханого та побаченого [2 МОВ 1-1.8-1];
- звертається, вітається, прощається, дотримуючись норм мовленнєвого етикету, використовує ввічливі слова [2 МОВ 1-1.8-2]
| | Пропонований зміст
Діалогічне та монологічне мовлення.
Умови безпосереднього спілкування: можливість бачити й чути один одного.
Розуміння значення слова як умова успішного спілкування.
Уявлення про діалог як ланцюжок висловлювань. Репліка в діалозі: звертання, привітання, прощання, вибачення, подяка, побажання, питання, прохання, знайомство, поздоровлення, запрошення, згода, відмова тощо.
Розповідь та опис як види монологічного мовлення.
Есе (без уведення терміну на прикладі “крісло автора”).
Спілкування та людські емоції (радість, сум, страх, злість).
Несловесні засоби спілкування (міміка, жести, рухи тощо).
Робота з інформацією.
Ключові слова у висловленні.
Логічний наголос як засіб виділення ключових слів.
Перепитування як уточнення інформації.
Види інформації: текстова, графічна, звукова (без уведення термінів).
Перетворення інформації.
Комікс, ілюстрації, схема, таблиця, мапа думок тощо як перетворена почута інформація.
Мовленнєвий етикет.
Норми спілкування з людьми різного віку (однокласники, вчителі).
Роль ввічливих слів у спілкуванні
| - Змістова лінія «Читаємо»
| |
|
| | Обирає книжку для читання; пояснює власний вибір
| Учень / учениця:
- обирає тексти (книжки) для читання, може пояснити власний вибір [2 МОВ 2-2.5-1];
- пояснює, з яких елементів складається книжка і яку інформацію вони передають [2 МОВ 2-2.5-2];
- описує обкладинки книжок, які подобаються [2 МОВ 2-2.5-3];
- добирає тексти на запропоновану тему [2 МОВ 2-2.5-4]
| | Передбачає за обкладинкою, заголовком та ілюстраціями, про що йтиметься в дитячій книжці; читає вголос правильно, свідомо, цілими словами, нескладні за змістом і формою тексти; розуміє фактичний зміст прочитаного
| Учень / учениця:
- прогнозує орієнтовний зміст тексту за заголовком та ілюстраціями [2 МОВ 2-2.1-1];
- читає правильно та виразно вголос різні тексти (вірші, народні і літературні казки, оповідання, графічні та інформаційні тексти) залежно від мети читання [2 МОВ 2-2.1-2];
- ставить запитання за змістом тексту для уточнення свого розуміння [2 МОВ 2-2.1-3];
- розповідає, про що текст, відповідає на запитання за змістом прочитаного [2 МОВ 2-2.1-4];
- знаходить у тексті незнайомі слова, робить спроби пояснити їхнє значення, виходячи з контексту [2 МОВ 2-2.1-5];
- добирає потрібну інформацію із графічного тексту (таблиці, графіки, схеми) [2 МОВ 2-2.1-6]
| | Пов’язує інформацію з тексту з відповідними життєвими ситуаціями; розрізняє головне і другорядне в тексті; визначає тему художнього твору, а також простого медіатексту
| Учень / учениця:
- визначає послідовність подій у художньому тексті [2 МОВ 2-2.2-1];
- розповідає про вчинки улюблених персонажів [2 МОВ 2-2.3-2];
- словесно моделює власну поведінку на прикладі вчинків персонажів [2 МОВ 2-2.2-3];
- пояснює вчинки персонажів на основі змісту тексту та власного досвіду [2 МОВ 2-2.2-4];
- розрізняє головне і другорядне в тексті [2 МОВ 2-2.2-5];
- пояснює зв’язок між окремими повідомленнями в тексті [2 МОВ 2-2.2-6];
- визначає графічні елементи тексту, досліджує зв’язок між ними [2 МОВ 2-2.2-7];
- визначає тему і головну думку в тексті [2 МОВ 2-2.2-8];
- досліджує особливості казки, вірша, оповідання, загадки, скоромовки, забавлянки тощо [2 МОВ 2-2.2-9]
| | Розповідає про свої власні почуття та емоції від прочитаного тексту
| Учень / учениця:
- розповідає про свої враження (почуття та емоції) від змісту прочитаного художнього тексту [2 МОВ 2-2.3-1];
- зіставляє пережиті під час читання почуття та емоції із власним емоційно-чуттєвим досвідом [2 МОВ 2-2.3-2]
| | Висловлює власні вподобання щодо змісту прочитаних творів, літературних персонажів, намагається пояснити, що подобається, а що ні
| Учень / учениця:
- пояснює, що в творі подобається, а що ні (вчинки, мовлення персонажа, описи тощо) [2 МОВ 2-2.4-1];
- пояснює зв’язок тексту із власним досвідом, навколишнім світом та раніше прочитаними текстами [2 МОВ 2-2.4-2];
- пояснює роль ілюстрацій, таблиць, графіків, схем для глибшого розуміння змісту тексту [2 МОВ 2-2.4-3];
- висловлює думку про те, як факти, ідеї прочитаного можуть допомогти в конкретних життєвих ситуаціях [2 МОВ 2-2.4-4];
- обирає, до кого з дорослих можна звернутися за підтвердженням правдивості прочитаної інформації
[2 МОВ 2-2.4-5]
| | На основі тексту малює/добирає ілюстрації, фіксує інформацію графічно
| Учень / учениця:
- малює або добирає ілюстрації до художнього тексту, створює аплікації, ліпить (напр., персонажів казок тощо) [2 МОВ 2-2.6-1];
- представляє інформацію графічно (схеми, таблиці, діаграми) [2 МОВ 2-2.6-2];
- добирає відповідні твори мистецтва, співзвучні з текстом [2 МОВ 2-2.6-3]
| | Експериментує з текстом (змінює кінцівку, місце подій)
| Учень / учениця:
- фантазує на основі прочитаного: придумує іншу кінцівку літературного твору, змінює місце подій, додає нових персонажів [2 МОВ 2-2.7-1];
- читає за ролями фрагменти літературного твору [2 МОВ 2-2.7-2]
| | Пропонований зміст
Книжка як джерело задоволення і знань.
Назва книжки.
Елементи книжки: обкладинка, титульна сторінка, ілюстрації.
Мета читання (розважитися, отримати інформацію).
Пошук у тексті необхідної інформації.
Вибіркове читання.
Художня і науково-популярна література, тексти із щоденного життя.
Структура тексту-розповіді: початок дії, розвиток дії, кінець дії.
Бібліотека як освітньо-культурний центр.
Науково-популярні тексти.
Мета, тема, головна думка.
Ключові слова.
Головна і другорядна інформація в тексті.
Довідкова література: словники, довідники, дитячі енциклопедії.
Тематика науково-популярних текстів: «Екологічна безпека і сталий розвиток», «Громадянська відповідальність», «Здоров’я і безпека», «Підприємливість і фінансова грамотність» тощо.
Художні тексти.
Малі фольклорні форми: загадки, скоромовки, прислів’я, приказки, ігровий фольклор, казки, пісні, легенди, міфи.
Літературні казки й оповідання українських та іноземних авторів.
Теми дитячого читання: пригоди, фантастика, сім’я, дружба, етичні проблеми, патріотизм, відданість, любов до рідного краю, Україна тощо.
Тексти зі щоденного життя.
Анкети, електронна пошта, інструкції, запрошення, етикетки, листи приватні й офіційні, карти, кулінарні рецепти, оголошення тощо.
Аналіз художнього тексту.
Місце і час подій, персонажі (вчинки, мотиви поведінки, думки, емоції), конфлікт або проблема, розвиток подій, розв’язка конфлікту.
Тема, ідея художнього тексту.
Роль заголовка. Зв’язок між заголовком і змістом тексту.
Автор і оповідач. Аналіз вчинків персонажів (причини і наслідки).
Виявлення власного ставлення до вчинків.
Стратегії вдумливого читання.
Перед читанням (визначення мети читання, прогнозування змісту); під час читання (розуміння лексики, створення в уяві картин, які відповідають змісту, прогнозування розвитку подій, відповідь на запитання, поставлені перед читанням); після читання (зв’язок книжкових подій з подіями із власного життя, формування власного погляду на книжку).
Мова художнього твору.
Діалоги, монологи, оповідач, засоби художньої виразності у тексті (порівняння, метафори тощо, без уведення термінів), пряме й переносне значення слів у художньому тексті.
Слова і вирази, які характеризують персонажа, події.
Вірш.
Рима, ритм, настрій у вірші.
Сила і тон голосу, темпоритм при читанні вірша. Емоційний вплив.
Інтерпретація художнього тексту.
Виразне читання, драматизація, читання в ролях, творчий переказ, створення власного тексту за аналогією, його «модернізація», продовження тексту.
Запитання до окремих абзаців і до тексту.
Емоційний вплив творів на читача.
Опис настрою, почуттів, викликаних твором, порівняння їх із почуттями, викликаними подіями власного життя.
Улюблений персонаж, улюблена частина твору
| | 3. Змістова лінія «Взаємодіємо письмово»
| |
|
| | Пише рукописними буквами, злито, розбірливо; створює невеликі та нескладні за змістом висловлювання, записує їх; правильно записує слова, які пишуться так, як вимовляються
| Учень / учениця:
- обмінюється елементарними письмовими повідомлення (записка, лист, вітальна листівка) [2 МОВ 3-3.1-1];
- обирає для написання висловлення відповідне оформлення (шрифт, розмір, колір тощо) [2 МОВ 3-3.1-2];
- створює невеликі висловлення на добре відому тему з різною метою спілкування; записує їх розбірливо, рукописними буквами [2 МОВ 3-3.1-3];
- записує окремі слова та речення, дотримуючись опрацьованих правил щодо оформлення речення на письмі, а також слів, які пишуться так, як вимовляються [2 МОВ 3-3.1-4]
| | Обмінюється короткими письмовими повідомленнями
| Учень / учениця:
- створює прості тексти за допомогою цифрових пристроїв (питання, вибачення, подяка, побажання, прохання, поздоровлення, запрошення, порада, згода, відмова тощо) [2 МОВ 3-3.2-1];
- використовує доречно поширені графічні зображення смайлів [2 МОВ 3-3.2-2]
| | Перевіряє написане, виявляє і виправляє недоліки письма самостійно чи за допомогою вчителя; обговорює створений текст і вдосконалює його за допомогою інших осіб
| Учень / учениця:
- відновлює деформований текст [2 МОВ 3-3.3-1];
- перевіряє, чи є в написаному тексті помилки на вивчені правила, виправляє їх [2 МОВ 3-3.3-2];
- удосконалює з допомогою вчителя / вчительки власний текст (лексика, будова речення, форми слова) [2 МОВ 3-3.3-3]
| | Пропонований зміст
Комунікативна спрямованість процесу письма.
Відомості про письмо як засіб спілкування на відстані та в часі.
Загальне ознайомлення з історією письма.
Малюнкове письмо стародавніх народів(на рівні оповідань).
Графіка, орфографія та пунктуація.
Буква як знак звука. Алфавіт.
Велика буква в іменах людей, кличках тварин і деяких географічних назвах (назви міст, річок).
Правила оформлення висловлювання на письмі (велика буква на початку речення, крапка, знак оклику, знак запитання в кінці речення, правила переносу слів, окреме написання слів-помічників і слів-назв).
Правила оформлення діалогу на письмі.
Орфографічний словник як джерело для перевірки орфограм.
Будова словника та прийоми роботи з ним.
Друкований текст – зразок орфографічних написань.
Редагування як спосіб удосконалення тексту.
Жанри писемного мовлення.
Лист, оголошення, подяка тощо як писемні висловлення.
Учасники безпосереднього спілкування та оповідач.
Текст-розповідь.
Частини тексту: зачин, головна частина, кінцівка.
Текст-опис.
Тема тексту та його головна думка.
Назва тексту. Назва тексту як відображення теми. Назва тексту як відображення головної думки.
Спілкування за допомогою цифрових пристроїв.
Короткі письмові висловлення для спілкування за допомогою цифрових пристроїв (запитання, вибачення, подяка, побажання, прохання, поздоровлення, запрошення, порада, згода, відмова тощо).
Піктограми для зображення емоцій (емотикони, зокрема графічні зображення смайлів). Правила поведінки і безпека в інтернет-просторі.
| | 4. Змістова лінія «Досліджуємо медіа»
| |
|
| | За допомогою вчителя виявляє очевидні ідеї у простих текстах, медіатекстах
| Учень / учениця:
- обговорює зміст і форму простого медіатексту (світлини, фотоколаж, листівка, мультфільм), виявляє (з допомогою вчителя / вчительки) очевидні ідеї у простих медіатекстах [2 МОВ 4-1.4-4];
- спостерігає за використанням кольору, музики, анімації в медіатексті [2 МОВ 4-1.4-5];
- визначає, кому і для чого призначений медіатекст [2 МОВ 4-1.4-6];
- визначає тему і головну думку простих візуальних медіатекстів [2 МОВ 4-1.4-7]
| | Висловлює думки щодо простого медіатексту
| Учень / учениця:
- висловлює власні думки і почуття з приводу прослуханих / переглянутих простих медіатекстів (світлини, мультфільми, комп’ютерні ігри, реклама тощо) [2 МОВ 4-1.5-5];
- висловлює власні думки і почуття з приводу прочитаних простих медіатекстів (комікси, дитячі журнали, реклама тощо) [2 МОВ 4-1.5-6]
| | Створює прості медіатексти
| Учень / учениця:
- створює прості аудіальні медіапродукти (презентує роботу групи, робить оголошення зі сцени, повідомляє новини через гучномовець тощо) з допомогою вчителя / вчительки, зважає на мету й аудиторію [2 МОВ 4-1.7-5];
- створює прості візуальні медіапродукти (фото, листівка, комікс, книжечка, стіннівка, колаж тощо) з допомогою вчителя / вчительки, зважає на мету й аудиторію [2 МОВ 4-1.7-6]
| | Пропонований зміст
Уявлення про медіа, медіаграмотність.
Призначення (мета) і цільова аудиторія (Хто буде це дивитися / слухати? Чому?).
Правдива і неправдива інформація.
Візуальні медіа.
Книжка як джерело інформації.
Періодичні друковані видання (журнал, газета).
Фотографія як джерело інформації (наприклад: пейзаж, портрет, сюжетна світлина). Малюнок як джерело інформації. Комікси.
Аудіовізуальні медіа.
Мультфільми.
Улюблений герой.
Кіноафіша (інформаційне призначення).
Колір, звук, музика в мультфільмах.
Критерії добору мультфільмів для перегляду.
Інтернет.
Загальне уявлення про віртуальне спілкування, етику віртуального спілкування, безпеку в Інтернеті.
Комп’ютерні ігри як джерело навчання, розвитку і відпочинку. Вплив на здоров’я.
Реклама.
Вплив реклами на поведінку людини.
Реклама в медіа.
Як захиститися від небажаного впливу реклами.
Зміст і форма медіатекстів.
Теми, емоційно-ціннісне навантаження медіатекстів.
Елементи форми і їх значення для сприйняття основних ідей (колір, музика, анімація у мультфільмах), музика в рекламі
| | 5. Змістова лінія «Досліджуємо мовлення»
| |
|
| | Спостерігає за мовними одиницями та явищами, відкриває деякі закономірності співвідношення звуків і букв, значення слів, їх граматичної форми та ролі в реченні; спостерігає за власним мовленням та мовленням інших осіб, удосконалює власне мовлення за допомогою інших осіб
| Учень / учениця:
- аналізує звуковий склад слова (кількість складів, наголошений та ненаголошені склади, голосні та приголосні звуки) [2 МОВ 5-4.1-1];
- порівнює власне мовлення з мовленням інших (швидкість, вимова звуків і наголошування слів) [2 МОВ 5-4.1-2];
- обирає букви на позначення звуків на письмі, враховуючи правила позначення твердості – м’якості приголосних звуків, звука [й] в різних позиціях слова, подовжених приголосних звуків [2 МОВ 5-4.1-3];
- знаходить у висловленні і пояснює роль синонімів, антонімів, багатозначних слів, споріднених слів [2 МОВ 5-4.1-4];
- знаходить у художніх текстах виражальні засоби мови і пояснює їхню роль [2 МОВ 5-4.1-5];
- знаходить у тексті речення різних видів (питальні, розповідні, спонукальні; окличні й неокличні) і доводить доцільність їх використання для досягнення мети спілкування) [2 МОВ 5-4.1-6];
- утворює відповідні граматичні форми слів для поширення або ускладнення речення [2 МОВ 5-4.1-7];
- знаходить слова в орфографічному словнику, щоб перевірити написане [2 МОВ 5-4.1-8];
- розрізняє різні види текстів (розповідь, опис) і пояснює їх призначення [2 МОВ 5-4.1-9]
| | Експериментує звуками, словами, фразами в мовних іграх; аналізує за допомогою вчителя мовлення літературних персонажів
| Учень / учениця:
- творить нові слова на основі запропонованих (замінює звуки, міняє послідовність складів, замінює або об’єднує частини слова) [2 МОВ 5-4.2-1];
- творить власні художні тексти малих жанрів (загадки, лічилки, мирилки тощо) на основі відомих [2 МОВ 5-4.2-2];
- знаходить у мовленні персонажа слова, які його вирізняють з-посеред інших персонажів; пояснює, як використання деяких слів характеризує персонажа [2 МОВ 5-4.2-3]
| | Пропонований зміст
Слово та речення.
Називна функція слова.
Слова-назви предметів, дій, ознак.
Група слів і речення. Зв’язок слів у реченні.
Форма слова. Слова-помічники та їх роль у реченні.
Питальні, розповідні, спонукальні речення; окличні й неокличні речення.
Звуки мовлення.
Звуки природи, навколишнього світу та звуки мовлення як “будівельний матеріал” для слова.
Змісторозрізнювальна роль звуків.
Склад як найменша вимовна одиниця.
Наголос. Змісторозрізнювальна роль наголосу.
Голосні та приголосні звуки. Звуки тверді та м’які. Пом’якшені звуки. Звуки дзвінкі та глухі. Подовжені звуки.
Закономірності позначення звуків буквами.
Позначення твердості та м’якості приголосних звуків на письмі.
Позначення звука [й] у різних позиціях.
Позначення звуків на письмі на слух, за орфографічним словником, за правилом.
Будова слова.
Основа та закінчення.
Корінь слова.
Форми слова та споріднені слова.
Лексичне значення слова.
Слова однозначні й багатозначні.
Пряме та переносне значення слова.
Багатозначні слова і омоніми.
Синоніми. Власний словниковий запас
| | 6. Змістова лінія «Театралізуємо»
| |
|
| | Відтворює емоції літературних персонажів під час інсценізації
| Учень / учениця:
- використовує голос і мову тіла (міміку, жести, рухи) для відтворення емоцій персонажів казок, байок тощо [2 МОВ 6-2.3-3]
| | Імпровізує з репліками під час інсценізації
| Учень / учениця:
- імпровізує з інтонацією, тембром та силою голосу, відтворюючи репліки персонажів казок, віршів, народних пісень тощо [2 МОВ 6-2.7-3]
| | Створює прості медіапродукти з допомогою інших осіб
| Учень / учениця:
- передає своє враження від побаченого в малюнках, у листах подяки [2 МОВ 6-3.1-5];
- створює в групі афішу, реквізит, костюми, маски, декорації [2 МОВ 6-3.1-6]
| | Висловлює власні погляди щодо предмета обговорення; намагається зробити так, щоб висловлювання було зрозуміле і цікаве для інших осіб; правильно вимовляє загальновживані слова
| Учень / учениця:
- обговорює враження від драматизації з позиції глядача, зосереджуючи увагу на тому, наскільки обрані інтонації відповідають ролі [2 МОВ 6-1.6-6];
- ділиться театральним досвідом та описує власні почуття, використовуючи доречно тематичну групу слів «театр» [2 МОВ 6-1.6-7]
| | Аналізує за допомогою вчителя мовлення літературних персонажів
| Учень / учениця:
- описує власні почуття від виконання ролі з позиції учасника драматизації, зосереджуючи увагу на тому, наскільки обрані інтонації допомагали створити образ [2 МОВ 6-4.2-4]
| | Пропонований зміст
Театр і гра.
Інсценізація улюблених казок і віршів.
Вистава.
Діалог між акторами – обмін висловлюваннями.
Важливість імпровізації у грі.
Простір для гри акторів у спілкування.
Актори як учасники гри у спілкування.
Роль глядачів у виставі.
Репліка як словесний складник висловлювання.
Жести, міміка, інтонації, пози, дії – несловесний складник висловлювання.
Декорації та театральний реквізит. Театральний костюм як складник ролі. Театральна афіша.
Різновиди традиційного і нетрадиційного театру.
Драматичний театр.
Пантоміма.
Ляльковий театр (театр картинок, пальчиковий театр, театр рукавичок, «шкарпетковий» театр тощо).
Театр тіней.
Тематична група слів «театр»: актор, афіша, глядач, гра, декорації, жест, міміка, пантоміма, п’єса, режисер, реквізит, ремарка, репетиція, роль, сцена
|
Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|
