Значення казки у вихованні особистості молодшого школяра

Говорячи про вплив різних видів усної народної творчості на життя людини в цілому, не можна не відзначити їх особливу роль, яку вони відіграють в дитинстві. Особливо хочеться сказати про вплив казки.

Велике значення казок як засобу розвитку мовлення учнів. Текст казок – прекрасний матеріал для формування навичок зв’язного мовлення. Молодші школярі із задоволенням розповідають казки, зберігаючи народні образні вислови та зображувальні засоби (порівняння, епітети, метафори), а також прийнятий у казках своєрідний синтаксичний стрій, мовлення, структуру речень, емоційні особливості твору [11, c. 201].

У процесі зацікавленої роботи дітей над казкою створюються сприятливі умови для розкриття перед ними особливостей цього виду літературної та народної творчості. Вони постійно переконуються, що казка – це розповідь про якусь незвичну подію. В її основі – видумка, фантазія, адже насправді звірі не розмовляють, а в казках вони користуються людською мовою. Проте дітей це не бентежить, а навпаки, вони цікавляться казкою саме тому, що в ній звірі живуть і розмовляють зрозумілою мовою.

Казкову ситуацію діти сприймають як гру. Тому немає потреби повторювати відоме їм і підкреслювати, що казковий сюжет видуманий. У казці йдеться про добро і зло, про погане і гарне. Дитяча увага повинна бути зосереджена на цих моральних і людських категоріях, а не на розвінчанні незвичності казкових ситуацій [11, c. 301].

Працюючи над казкою, не потрібно випускати з поля зору вимог, які ставляться до всіх уроків читання: домагатися усвідомлення змісту та на основі цього – реалізації виховного потенціалу народної казки.

Вплив різних видів усної народної творчості на життя людини велике. Воно може виявлятися як на свідомому, так і на несвідомому рівні. Про вплив казок і міфів на несвідоме людини говорили такі великі психологи та філософи, як З. Фрейд, Е. Фромм, К. Юнг, Е. Берн.

Щоб зрозуміти складну і впливову роль казок в естетичному розвитку дітей, необхідно зрозуміти своєрідність дитячого світорозуміння, які ми можемо охарактеризувати, як дитячий міфологізм, який зближує дітей з первісною людиною і художниками [1, c. 301].

Казки відіграють велику роль у гармонійному розвитку особистості. Гармонія – це співвідношення всіх частин цілого, їх взаємопроникнення. Сильні сторони особистості дитини якби підтягують слабкі, піднімаючи їх на більш високі рівні, змушуючи всю складну систему – людську особистість – функціонувати більш гармонійно і цілісно. Моральні уявлення і думки людей не завжди відповідають їхнім моральним почуттям і вчинкам. Тому недостатньо тільки знати, розуміти «головою», що таке бути моральним, а також лише висловлюватися на користь моральних вчинків, треба виховувати себе і свою дитину так, щоб хотіти і вміти ним бути, а це вже галузь почуттів, переживань, емоцій.

Казки допомагають розвинути в дитині чуйність, доброту, роблять контрольованим і цілеспрямованим емоційно-моральний розвиток дитини. Казка для дитини – це не просто вигадка, фантазія, це особлива реальність, реальність світу почуттів [1, c. 301].

Казка розширює для дитини рамки звичайного життя, лише в казковій формі дошкільнята стикаються з такими складними явищами і почуттями, як життя і смерть, любов і ненависть, гнів і співчуття, зрада і підступність тощо. Форма зображення цих явищ особлива, казкова, доступна розумінню дитини, а висота проявів, моральний сенс, залишаються справжніми, «дорослими». Тому ті уроки, які дає казка, – це уроки на все життя і для маленьких, і для дорослих. Для дітей це ні з чим не порівнянні уроки моральності, для дорослих це уроки, в яких казка виявляє своє, часом несподіване вплив на дитину.

Слухаючи казки, діти глибоко співчувають персонажам, у них з`являється внутрішній імпульс до сприяння, до допомоги, до захисту, але ці емоції швидко гаснуть, бо немає умов для їх реалізації. Правда вони як акумулятор, заряджають душу моральною енергією. Дуже важливо створити умови, поле активної діяльності, в якому знайшли б своє застосування почуття дитини, випробувані їм під час читання художньої літератури, щоб малюк міг сприяти, співчувати реально [22, c. 302].

Хочеться звернути увагу на образність, глибину і символіку казок. Батьків часто хвилює питання, як бути зі страшними казками, читати чи не читати їх дітям. Деякі фахівці пропонують взагалі виключити їх з «репертуару читання» для маленьких дітей. Але наші малюки не живуть під скляним ковпаком, вони не весь час знаходяться під рятівної захистом тата і мами. Вони мають зрости сміливими, стійкими і відважними, інакше вони просто не зможуть відстоювати принципи добра і справедливості. Тому, їх треба рано, але поступово і обдумано вчити стійкості і рішучості, вмінню долати власні страхи. Та діти й самі прагнуть до цього – про це свідчить «фольклор» і страшні історії, які складають і переказують один одному діти старшого дошкільного та молодшого шкільного віку.

Дитина, вихована на народній казці, відчуває міру, яку уява не повинна переходити в мистецтві, і разом з тим у дошкільника починають складатися реалістичні критерії естетичних оцінок. У казці, особливо в чарівній, багато дозволено. Дійові особи можуть потрапляти у надзвичайні положення, тварини і навіть неживі предмети говорять і діють, як люди, роблять всілякі витівки. Але всі ці уявні обставини потрібні лише для того, щоб предмети виявили свої справжні, характерні для них властивості [1, c. 303].

Якщо типові властивості предметів і характер наданих з ними дій порушуються, дитина заявляє, що казка неправильна, що так не буває. Тут відкривається та сторона естетичного сприйняття, яка має важливе значення для розвитку пізнавальної діяльності дитини, оскільки художній твір не лише знайомить його з новими явищами, розширює коло його уявлень, але і дозволяє йому виділити істотне, характерне в предметі.

Протягом дошкільного віку розвиток ставлення до художнього твору проходить шлях від безпосереднього наївної участі дитини у змальованих подіях до більш складних форм естетичного сприйняття, які для правильної оцінки явища вимагають вміння зайняти позицію поза їх, дивлячись на них як би з боку.

Якщо молодші діти недостатньо усвідомлюють мотиви свого ставлення до персонажа і просто заявляють, що той добрий, а цей поганий, то старші діти вже аргументують свої оцінки, вказуючи і на суспільне значення того чи іншого вчинку. Тут вже свідома оцінка не тільки зовнішніх вчинків, але і внутрішніх якостей людини, оцінка, яка виходить із високих соціально значущих мотивів [28, c. 430].

Гра і слухання казки створюють сприятливі умови для виникнення і розвитку внутрішньої діяльності уяви дитини. Тут є як би перехідні форми від реального, фактичної дії з предметом для роздумів про нього. Коли дитина починає опановувати цією формою діяльності, перед його пізнанням відкриваються нові можливості. Вона може осмислити й пережити ряд подій, в яких не брав безпосередньої участі, але за якими стежив за художньою розповіддю.

Інші положення, які не доходять до свідомості дитини, будучи піднесені йому в сухій і розумової формі, розуміються їм і глибоко його чіпають, коли вони втілюються в художній образ. Моральний сенс вчинку, якщо він виражений не у формі абстрактного міркування, а у формі реальних, конкретних дій, стає дуже рано доступним дитині. «Виховне значення творів мистецтва, – як справедливо відзначає Б. Тєплов, – у тому перш за все і полягає, що вони дають можливість увійти «всередину життя», пережити шматок життя, відображеної в світі певного світогляду. І найважливіше, що в процесі цього переживання створюються певні відносини і моральні оцінки, мають незрівнянно велику примусову силу, ніж оцінки, просто повідомляються та засвоюються [28, c. 431].

Отже, дитина в сприйнятті художнього твору не егоцентрична. Поступово вона навчається ставати на позицію героя, подумки йому сприяти, радіти його успіхам і засмучуватися через його невдачі. Формування в дошкільному і молодшому шкільному віці цієї внутрішньої діяльності дозволяє дитині не лише зрозуміти явища, які він безпосередньо не сприймає, але і поставитися з боку до подій, в яких він не приймав прямої участі, що має вирішальне значення для подальшого психічного розвитку. Дитина завжди любить добру казку: думки і почуття, викликані нею, довго не згасають вони проявляються в наступних діях, оповіданнях, іграх, малюванні. Художній твір захоплює її не тільки зовнішньою стороною, а й внутрішнім, смисловим змістом [26, c. 432].

У розділі ми визначили роль українських народних казок у вихованні особистості молодшого школяра. Зокрема ми дослідили психолого-педагогічні основи визначення казки та її класифікації. Ми проаналізували значення казки у вихованні молодшого школяра.

Отже, казка - це одна з форм естетичної творчості у дітей. Один з її коренів - це робота дитячої фантазії. Існує глибокий зв'язок між іграми і казками. Казки є багатством людської мудрості, досвіду, результату роботи свідомості і підсвідомості.

Єдиної класифікації казок не існує, однак більшість авторів виділяє 2 основних види казок: народні і авторські. Кожен з видів казок має своє психологічне значення.

Казка має великий вплив як на свідомі, так і на несвідомі сторони особистості. Про вплив казки на несвідоме людини писали такі психологи, як Е. Берн, К. Юнг, Е. Фромм, З. Фрейд.

Казка - це дуже важливий провідник естетичної життя дитини. Саме в дошкільному віці відбуваються глибокі зміни у розвитку естетичного сприйняття. Воно вимагає, щоб сприймає то ввійшов всередину зображуваних обставин, подумки взяв участь у діях героїв, пережив їх радості і печалі. Такого роду активність надзвичайно розширює сферу духовного життя людини, має важливе значення для його розумового і морального розвитку. У дошкільника починають складатися реалістичні критерії естетичних оцінок. Таким чином, усна народна творчість чинить величезний вплив на розвиток особистості [13, c. 521].

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: