Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Управління опором в процесі впровадження змін





При введенні змін в організації можуть виникнути опори. В організаціях сфери адміністративно-державного управління, як і в інших організаціях, виникає необхідність виявлення виду опору змінам, щоб розробити заходи щодо ефективного управління ними. В табл. 8.3 наведені основні бар’єри, що виникають в процесі здійснення організаційних змін.

Література з менеджменту, як підкреслюється в [57, с. 5], буяє практичними ідеями та порадами, але не допомагає прийти до єдиного розуміння організаційних змін. Більшість спроб добитися організаційних змін закінчувалося невдачею – приблизно 70%. Причиною невдач, як вважає більшість спеціалістів, що займаються проблематикою управління змінами, є фундаментальні особливості мислення людини. До тих пір, поки вони позостаються незмінними, жодні зусилля і жодні ресурси не дадуть бажаного результату.

Таблиця 8.3

Бар’єри, що виникають в процесі здійснення організаційних змін*

Бар’єри Характеристика
Техніко-економічні Зміни в реалізації основних цілей промислових підприємств: перехід до виробництва інших товарів, нових технологій, сучасних методів виробництва потребують фінансових затрат, інвестицій, а конкуренція на ринку вимагає відносно короткого періоду їх проведення. Це стосується всіх галузей людської діяльності, включаючи так звані non profit (неприбуткові), наприклад, освіту, державне управління тощо. Це може бути застаріле обладнання, застарілі технології, неефективні канали збуту, засоби забезпечення матеріалами, сировиною, напівфабрикатами, робочою силою. Сюди слід віднести неефективну форму власності, що пов’язано з іншими бар’єрами, серед яких політичні, економічні, юридичні, що знаходяться поза організацією.
Організаційні Виступають як в сфері структур, так і організації праці. Зміни в структурах є наслідком змін, як технічних, соціальних, так і політико-економічних. До бар’єрів слід віднести технократичний підхід, який стримує роль організаційно-суспільних інновацій, а нерідко – реальну економічну ефективність функціонування системи.
Соціальні і психологічні Зміни в техніці і організації праці впливають на виконавців: робітників, інженерно-технічний персонал і керівників організацій. Найчастіше такі зміни потребують отримання нової кваліфікації, переходу на нові методи роботи, змін характеру і засобів нагляду тощо. Тому до бар’єрів цього виду слід віднести низьку або невідповідну кваліфікацію новим вимогам виробництва, об’єктивні або суб’єктивні труднощі її підвищення.

* Упорядковано на підставі [46, с. 29 – 32]



 

Здійснення змін і пошук позитивних оперативних і стратегічних ефектів в більшій мірі залежать від вмілого управління цим процесом. На думку, що надана в [46, с. 439], при цьому слід здійснити пошук відповідей на два основних питання: „чому підтримка керівництва важлива?” і „що таке „пілотне” проектування змінами?”.

Підтримка керівництва потрібна з таких приводів:

1. Позитивні кроки перших керівників організації в напряму організаційних змін є гарантією того, що їх підлеглі будуть вірити, як в них самих, так і в успіх майбутніх змін. Це ефект соціального явища – віра в авторитет керівництва – ще відома з часів Риму.

2. Факти явної підтримки змін з боку вищого керівництва особливо важливі з боку керівників середнього і нижчого рівнів, хто знаходиться в полоні інерції і побоювань перед майбутніми перетвореннями. Для цього керівникам вищого рівня слід заздалегідь потурбуватися про створення сприятливої атмосфери, як для творчого підходу, так і для самої реорганізації.

3. Позиція вищого керівництва щодо змін суттєво впливає на модель поведінки, якої мають керуватися працівники організації.

Крім підтримки керівництва майбутніх змін, для їх ефективного впровадження необхідно ефективне пілотування (або управління) проектів змін. Для цього в великих організаціях можуть створюватися спеціальні підрозділи, які створюються під девізом типу „Дослідження і розвиток”, „Стратегія і пілотаж” тощо.

Для підвищення ефективності управління змінами слід використовувати спеціальні підходи, настанови, методи і заходи, що скеровані на збір відповідної інформації і використання її в процесі управління в загалі, та змінами – в частковості. При цьому важливі і зміст, і процес здійснення змін.

Спеціалісти зауважують, що ефективність проведення змін залежать також від ролі учасників в процесі реалізації змін, стратегії і стиля управління змінами, системи інформації і комунікації, часу і координування здійсненнями змін, а також співучасті спеціалістів – консультантів [46, с. 444].

Не всі працівники організації мають займатися питаннями її реорганізації. Для цього в [46, с. 445], посилаючись на дослідників Бартолі А. і Ермель Ф., весь персонал будь-якої організації розглядається за такими категоріями: опозиційно налаштовані, байдужі, мовчазні, яких називають „не актори”, і „актори” – активно діючи особи під час перебудови організації. Таким чином, „актори” і є фактичними учасниками змін. Вони в свою чергу діляться на:

осіб, які формально залучені (консультанти тощо);

тих, хто не приймає активної участі, а задіяні тільки по ходу діла (передають інформацію, ділиться своєю думкою під час бесід тощо).

Як зауважують спеціалісти [66, с. 445], основні причини невдоволення організаційними змінами можуть бути в насильницькому залученні персоналу до процесу перетворень з одночасним скеруванням працівників на курси професійної перепідготовки.

Початком політики зняття невдоволення змінами може служити збір інформації з одночасними широкими консультаціями з поводу причин опору змінам і категорії осіб, що не бажають змін. В тих випадках, де є причини опору змінам, спеціальна література пропонує застосувати відповідні управлінські прийоми або стратегію, серед яких найпоширенішими є: стратегія негоціації (лат. – переговорів); надання широкої інформації; надання цільової допомоги тощо.

Для ефективного пілотування процесом змін слід підвищити роль коммунікаціно-інформаційного забезпечення по всіх каналах зв’язків (вертикальним та горизонтальним), а саме:

персонал, якого можуть торкнутися зміни (в формі зміни посад, переведення на іншу роботу тощо), має бути поінформований про це завчасно, за допомогою різних засобів (усно, письмово, по місцевому радіо тощо);

керівники, яких торкнуться зміни, мають мати чітке уявлення про масштаб і стан майбутніх змін всередині організації, а також про то, чи адекватні ці зміни ситуації в зовнішньому середовищі, і чи не є основаній або передумов до збоїв або дисфункцій в роботі самої організації.

Поряд с інформаційно-коммунікаційним забезпеченням має бути відповідна система контролю, яка створюється задля: оцінки реалізації повсякденних завдань, узгодження дій оперативної діяльності, стеженням за ходом реалізації плана-програми перетворень, звірки фактичних заходів зі стандартними гармонограмами, координації всіх дій.

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Конституція України. – К.: Преса України, 1996. – 80 с.

2. Конституція Автономної Республіки Крим // Голос України. – 1999. – 12 січня. – С. 6 – 11.

3. Закон України про місцеве самоврядування в Україні // Урядовий кур”єр. – 1997. – 14 червня. - № 107 – 108.

4. Закон України «Про вибори Президента України». // Урядовий кур’єр. – 1999. - № 55-56.

5. Закон України «Про місцеві державні адміністрації». // Урядовий кур’єр. – 1999. - № 89.

6. Типовий регламент місцевої державної адміністрації: Затверджено постановою Кабінету міністрів України від 11 грудня 1999 р. № 2263 // Вісник державної служби України. – 1999. - № 2. – С. 44 – 54.

7. Авер’янов В.Б. Органи виконавчої влади в Україні. – К.: Ін Юре, 1997- 48 с.

8. Авер’янов В.Б. Організація і діяльність апарату державного управління в контексті адміністративної реформи / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 432 с.

9. Ансофф И. Стратегическое управление: Сокр. пер. с англ. /Научн. ред. и авт. предисл. Л.И. Евенко. - М.: Экономика, 1989 .- 520 с.

10. Атаев А.А. Управленческая деятельность: (Практика и резервы организации). – М.: Экономика, 1988. – 252 с.

11. Афанасьєв М.В. Основи менеджменту: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни / Афанасьєв М.В., Шемаєва Л.Г., Верлока В.С. [За ред. проф. М.В. Афанасьєва. – Х.: ВД «ІНЖЕК», 2003. – 484 с.

12. Бажин И.И. Информационные системы менеджмента. – М.: ГУ-ВШЭ, 2000. – 688 с.

13. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень: Проблеми теорії, методології, практики: Моногр. – К.: Вид-во УАДУ, 2000. – 328 с.

14. Бодди Д., Основы менеджмента: Пер. с англ. / Бодди Д., Пэйтон Р. [Под ред. Ю.Н. Каптуревского – СПб: Издательство «Питер», 1999. – 816 с.

15. Боумэн К. Основы стратегического менеджмента: Пер. с англ. [Под ред. Л.Г. Зайцева, М.И. Соколовой. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. - 176 с.

16. Блэк Сэм. Паблик рилейшнз. Что это такое? - М.: Новости, 1989. -240 с.

17. Вачугов Д.Д. Практикум по менеджменту: деловые игры: Учебн. Пособие/ Вачугов Д.Д., Кислякова Н.А. – М.: Высш. шк., 1998. – 176 с.

18. Виханский О.С. Практикум по курсу «Менеджмент» / Виханский О.С., Наумов А.И. [Под ред. А.И. Наумова. – М.: Гардарика, 1998. – 288 с.

19. Герберт А. Адміністративна поведінка: Дослідження процесів прийняття рішень в організаціях, що виконують адміністративні функції/ Герберт А., Саймон Г. [Пер. з англ. – Вид. переробл. і доп. – К.: АртЕк, 2001. – 392 с.

20. Герчикова И.Н. Менеджмент: Учебник. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995. – 480 с.

21. Гордієнко Л.Ю. Основи теорії державного управління. Конспект лекцій. – Харків: Вид. ХДЕУ, 2000. – 160 с.

22. Гордієнко Л.Ю.Інноваційний менеджмент. Конспект лекцій. – Харків: Вид. ХДЕУ, 2001. – 80 с

23. Гордієнко Л.Ю. Менеджмент державної установи. Навчальний посібник. – Харків: Вид. ХДЕУ, 2001. – 152 с.

24. Гордиенко Л.Ю. Основы кадрового менеджмента/ Гордиенко Л.Ю., Зима А.Г. – Х.: ИД «ИНЖЭК», 2004. – 376 с.

25. Гурне Бернар. Державне управління / З французької переклав В. Шовкун. – К.: Основи, 1993. – 156 с.

26. Державна виконавча влада в Україні: формування та функціонування: Зб. наук. пр. / Кол. авт., наук. кер. Н.Р.Нижник. – К.: Вид-во УАДУ, 2000. – 304 с.

27. Державне управління: Навч. посіб. /А.Ф.Мельник, О.Ю.Оболенський, А.Ю.Васіна, Л.Ю.Гордієнко [За ред. А.Ф.Мельник. – К.:Знання-Прес, 2003. – 344 с.

28. Державне управління, державна служба і місцеве самоврядування: Монографія / За заг. ред. проф. О.Ю. Оболенського. - Хмельницький: Поділля, 1999. - 570 с.

29. Державне управління та менеджмент: Навч. посібник у таблицях і схемах/ Г.С.Одінцова, Г.І. Мостовий, О.Ю.Амосов та ін. [За заг.ред. д-ра екон. наук, проф. Г.С.Одінцової. – Х.: ХарРІ УАДУ, 2002. – 492 с.

30. Дєгтяр А.О. Державно-управлінські рішення: інформаційно-аналітичне та організаційне забезпечення: [Моногр.] – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ „Магістр”, 2004. – 224 с.

31. Дзюндзюк В.Б. Ефективність діяльності публічних організацій: [Моногр.] – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ „Магістр”, 2003. – 236 с.

32. Друкер П. Задачи менеджмента в ХХІ веке: Уч. пос. / Пер. с англ.:– М.: Издательский дом «Вильямс», 2001. – 272 с.

33. Економіка міст: Україна і світовий досвід: Навч. посібник / Вакулен- ко В.М., Дехтяренко Ю.Ф., Драпіковський О.І. та ін.; [За заг. ред. В. Макухи – К.: Основи, 1997. – 244 с.

34. Зіллер Ж. Політико-адміністративні системи країн ЄС: Порівняльний аналіз. – К.: Основи, 1996. – 420 с.

35. Инновационный менеджмент: Учебник для вузов/ С.Д. Ильенкова, Л.М. Гохберг, С.Ю. Ягудин и др. [Под ред. С.Д. Ильенковой. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. – 326 с.

36. Інноваційна стратегія українських реформ / Гальчинський А.С., Геєць В.М., Кінах А.К., Семиноженко В.П. – К.: Знання України, 2002. – 336 с.

37. Клок К. Конец менеджмента /Клок К., Голдсмит Дж. – СПб.: Питер, 2004. – 368 с.

38. Ковалевски С. Научные основы административного управления/ Пер. с польск. [Под ред. Л.Н. Качалиной. – М.: Экономика, 1979. – 232 с.

39. Коваль Л.В. Адміністративне право: курс лекцій. – К.: Вентурі, 1996. – 208 с.

40. Конституційне право України. / За ред. проф. В.Ф. Погорілка. – К.: Наукова думка, 1999. – 736 с.

41. Концепція адміністративної реформи в Україні (проект). - К.: Оріяні, 1998. – 62 с.

42. Корицкий Э.Б. Научный менеджмент: российская история/ Корицкий Э.Б., Нинцева Г.В., Шетов В.Х. – Спб: Издательство «Питер», 1999. – 384 с.

43. Кредісов А.І. Менеджмент для керівників/ Кредісов А.І., Панченко Є.Г., Кредісов В.А. – К.: Т-во „Знання”, КОО, 1999. – 556 с.

44. Менеджмент организации. Учебное пособие./ Румянцева З.П., Саломатин Н.А. и др.- М.: ИНФРА-М, 1995. - 432 с.

45. Мескон М.Х. Основы менеджмента / Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. [Пер. с англ. – М.: Дело, 1992. – 702 с.

46. Миколайчик З. Решения проблем в управлении. Принятие решений и организация работ/ Пер. с польского – Х.: Изд-во Гуманитарный Центр, 2004. – 472 с.

47. Нижник Н.Р. Государственно-управленческие отношения в демократическом обществе. – К.: НАНУ, Ин-т госуд. и права, 1995. – 208 с.

48. Нижник Н.Р., Машков О.А. Системний підхід в організації державного. Навч. посібник / Нижник Н.Р., Машков О.А. [За заг. ред. Н. Р. Нижник. – К.: Вид-во УАДУ, 1998. – 160 с.

49. Новіков Б.В. Основи адміністративного менеджменту. Навч. посіб/ Новіков Б.В., Сініок Г.Ф., Круш П.В. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 560 с.

50. Олійник С.У. та ін. Менеджмент: Навчальний посібник – Х.: Друк ЛТД. - К.: Проза, 1997. – 176 с.

51. Основи конституційного права в Україні / Під ред. акад. АПН України Копейчикова В.В. – К.: Юрінком, 1997. – 200 с.

52. Основи менеджменту. Навч. посібник. / За ред. В.С. Верлоки, І.Д. Михайлова. – Х.:Основа, 1996. – 352 с.

53. Органи державної влади в Україні: структура, функції та перспективи розвитку. Навчальний посібник / За заг. ред. Н.Р. Нижник. – К.: ЗАТ “НІЧЛАВА”, 2003. – 288 с.

54. Организация управления промышленным производством. Учебник/ Под ред Козловой О.В., Каменицера С.Е. – М.: Высш. школа, 1980. – 400 с.

55. Производительность труда «белых воротничков»/ Пер. с англ. [Общ. ред. и вступит. ст. В.В. Зотова. – М.: Прогресс, 1989. – 248 с.

56. Райт Г. Державне управління / Перекл. з англ. В. Івашка, О. Коваленка, С. Соколик. – К.: Основи, 1994. – 192 с.

57. Сенге П. М. Танец перемен: новые проблемы самообучающихся организаций/ Сенге П. М., Клейнер А. Робертс. Ш., Росс Р. Б., Рот Дж., Смит Б. Дж. [Пер. с англ. – М.: ЗАО «Олимп – Бизнес», 2003. – 624 с.

58. Слезингер Г.Э. Совершенствование процессов управления предприятием. М.: Машиностроение, 1975. – 312 с.

59. Словарь иностранных слов. – 7-е изд., перераб. – М.: Русский язык, 1980. – 624 с.

60. Советский энциклопедический словарь. – М.: Советская энциклопедия, 1980. – 1600 с.

61. Стігліц, Джозеф Е. Економіка державного сектора / Пер. з англ. А. Олійник, Р. Скільский. – К.: Основи, 1998. – 854 с.

62. Фалмер Р.М. Энциклопедия современного управления: в 5-ти т. – М.: ВИПИКэнерго, 1992. – С.168, 142, 183, 148, 120.

63. Фомичев А.Н. Административный менеджмент: Учебное пособие. – М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и Кº», 2003. – 228 с.

64. Хойер В. Как делать бизнес в Европе. – М.: Прогресс, 1990. – 254 с.

65. Холл Р.Х. организации: структуры, процессы, результаты. – СПб: Питер, 2001. – 512 с.

66. Черкасов В.В. Управленческая деятельность менеджера. Основы менеджмента/ Черкасов В.В., Платонов С.В., Третяк В.И. - К.: Ваклер, Атлант, 1998. – 470 с.

67. Шемаєва Л.Г. Конспект лекцій з модулю “Система органів державного управління України” для слухачів магістратури державної служби. – Харків: Вид. ХДЕУ, 2003. – 80 с.

68. Шершньова З.Є. Стратегічне управління: Навч. посібник/ Ошибка! Ошибка связи.– К.: КНЕУ, 1999. – 384 с.

 

 









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2018 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.