Рельєф – це сукупність форм поверхні суши, дна океанів і морів, різноманітних за контурами, розмірами, походженням, віку і історії розвитку.

Рельєф Землі складається із окремих форм різних рангів. Найбільш крупними елементами рельєфу суші є рівнино-платформні області, що займають близько 64 % їх площі, і гірські (орогенні). Крупні форми рельєфу Землі утворені ендогенними процесами і є відбиттям тектонічних структур, що розвиваються на новітньому етапі. Вони ускладнені накладеними формами рельєфу різного розміру, що створені екзогенними денудаційними і акумулятивними процесами. Оскільки в основних рисах сучасний рельєф створений новітніми тектонічними рухами, в його будові закладений великий обсяг інформації про новітні тектонічні деформації.

В розвиток структурно-геоморфологічного аналізу новітніх деформацій, проявлених у рельєфі, значний вклад внесли В.В. Докучаєв, В. Пенк, В. А. Обручев, С. С. Шульц, Б. Л. Личков, Н. П. Костенко, В. І. Макаров, Н. В. Макарова, С. О. Несміянов, М. І. Ніколаєв, Л. І. Соловйова, А. О. Чистяков та багато інших геологів. Результатом розвитку досліджень цього напрямку стало становлення особливої дисципліни, пограничної між геоморфологією і геотектонікою, – структурної геоморфології. Одним із її найпотужніших інструментів є МДЗ.

На космічних знімках платформних областей континентального і регіонального рівнів генералізації тектонічні структури, що розвиваються на новітньому етапі, головним чином представлені крупними блоками земної кори з різною тенденцією і амплітудами тектонічних рухів. Ці структури відрізняються висотним полем, морфологічними особливостями рельєфу і характером ерозійного розчленування. Зазвичай підвищенні ділянки рельєфу відповідають новітнім підняттям, пониженні – впадинам. В межах блоків, що піднімаються, розвинені процеси денудації, а в тих, що опускаються – акумуляції. Все це визначає спектральні особливості (тон) і структурний рисунок їх зображення на знімках. На аеро- і космічних знімках з середнім і високим просторовим розрізненням виявляються новітні структурні форми високих порядків: горсти, грабени, блоки, зводи, впадини. Малі амплітуди тектонічних рухів і мала контрастність новітніх структурних форм у платформних областях потребують застосування ландшафтно-індикаційного метода дешифрування. З розвитком новітніх структурних форм пов’язані розподіл фацій і потужностей неоген-четвертинних відкладів, особливості будови річкових долин, льодовикового, флювіогляціального, еолового рельєфу. Локальні структури, що зароджуються в рельєфі платформних рівнин виявляються, зазвичай, за мікроформами рельєфу і характером екзогенних процесів.

На космічних знімках гірничо-складчастих областей континентального і регіонального рівнів генералізації відображені генеральний новітній структурний план і парагенезіси структур, обумовлені регіональним полем тектонічних напруг. Геодинамічні умови формування орогенів, швидкість і тривалість конерозійного розвитку, сумарні амплітуди підняттів, а також геологічна будова субстрату і клімат визначають специфічні особливості зображення (”фотопортрети”) орогенних областей. Для гірських територій характерні складки і блоки основи, виражені в рельєфі хребтами і впадинами. В пластичних середовищах у платформних чохлах формуються складки осадочного покриву, які дешифруються на космічних знімках середньої і високої розрізненністі.

Геоморфологічний вираз структурних форм визначається перед усім загальною спрямованістю і інтенсивністю новітніх тектонічних рухів, а також літолого-стратиграфічними умовами, формою залягання гірських порід і глибиною денудаційного зрізу.

Структурні форми, що розвиваються на новітньому етапі, виражені в рельєфі, коли швидкості тектонічних підняттів або опускань перевищують швидкості процесів денудації і акумуляції. Ці деформації створюють різноманітні орографічні форми, серед яких виділяються структурно подібні, загалом близькі по конфігурації до тектонічних деформацій і змінені екзогенними процесами (викривлені).

На початкових стадіях морфологічного становлення деформацій найбільш чутливими їх індикаторами бувають маленькі річки, струмочки, форма боліт, локальні зміни характеру розчленування поверхневими водами ділянки, що зароджується в рельєфі структурної форми, які розрізняються в різних ландшафтно-кліматичних зонах. Індикаторами локальних підняттів в низинних заболочених районах з суровим кліматом можуть бути різної форми заозерні ділянки (ізометричні на зводі і витягнуті на крилах-схилах структури) (рис. 12.28).

Рис. 12.28. Локальне підняття. Західна Сибір по Н. П. Костенко (Підняття, що зароджується в рельєфі дешифрується за формою озер: ізометричним, безстоковим – на зводі (У), витягнутих із стоком, що зароджується – на схилах (2). Узагальненими лініями показані контури зводу (верхня) і схилів (нижня лінія)

В районах помірного і вологого клімату з гарно розвиненою гідрологічною мережею локальні підняття в межах акумулятивних рівнин викликають місцеві зміни в геологічній діяльності річок і будови долин. Звуження, випрямлення русла, врізані меандри, зміна будови наймолодшої частини долини, збільшення глибини, дрібного розчленування – все це непрямі ознаки підняття.

Більшу інформацію про приховані тектонічні структури несе плановий рисунок ерозійного розчленування територій (рис. 12.29).

Відцентровий і доцентровий рисунок ерозійної мережі проявляють купольні підняття і мульдо подібні прогини відповідно. Ознаками антиклінальних складок можуть бути міграція русла, поява карстово-суффозійних просадок на зводі, а також розвіюваних пісків (особливо на крилах зростаючих структур з пологими широкими зводами) тощо. Синклінальні складки можуть проявляться вигляді понижень в рельєфі, які нерідко займаються озерами або заболочуються, наявністю аномально широких ділянок річних долин, зокрема заплав, тощо.

Рис. 12.29. Молода антикліналь Західного Копетдага, що проявляється за рисунком ерозійної мережі

Велике значення мають швидкість і тривалість процесу морфологічного становлення деформації, що йде одночасно з її ерозійним розчленуванням. Наприклад, річки в залежності від інтенсивності процесу здіймання або пропилюють зростаюче підняття з утворенням антецедентних долин, або скочуються з підняття і огинають його, або змінюють напрямок стоку з утворенням кинутих русел, або річкові долини виявляються піднятими й відірваними від основного базису ерозії.

Поховані розломи нерідко дешифруються за закономірно розташованим пониженням у рельєфі. Лінійне розташування зон розвантаження підземних вод і розвиток вологолюбної рослинності в аридних районах, карстових, карстово-суффозійних, термокарстових воронок, колоноподібні вигини рік, уступи й кручі на схилах гірських масивів тощо є непрямими ознаками розломів, не виведених на сучасний денудаційний зріз. Їх новітній розвиток можна визначити за деформаціями ними денудаційних і акумулятивних форм рельєфу і покриву новітніх відкладів.

Серед орографічних форм, що відповідають структурним формам, які не розвиваються на новітньому етапі (”мертві”), виділяються скульптурно-тотожні, які можуть бути виражені в рельєфі тільки в умовах загального підняття території і препарування бронюючи шарів, що беруть участь у будові деформації. В залежності від літолого-стратиграфічних умов орографічні форми бувають прямими, коли деформація, що не розвивається складена породами, стійкими до денадунації, і оберненими (якщо, наприклад, бронюючи шари оголяються в ядрі ”мертвої” синкліналі). Одна й та ж деформація може бути виражена в рельєфі різним чином.

На новітньому етапі більшість структур стародавнього закладення розвиваються успадковано і беруть участь у формуванні неотектонічного плану. Зазвичай це довго живучі розломи, які періодично активізуються протягом усієї геологічної історії розвитку земної кори. Їх успадкований розвиток на новітньому етапі, також як і складчастих і блокових структурних форм, дозволяє виявляти структури стародавнього закладення.

[1] Стариця (інші назви – старик, старорічище, староріччя) – відокремлена від річки ділянка (зазвичай меандр) її колишнього річища або озеро, що лежить у старих залишених річкою річищах. Має видовжену звивисту чи підковоподібну форму. Спочатку стариця є старичним озером, яке поступово заноситься наносами, замулюється, заростає і перетворюється на болото, а потім – вологі луки. Стариці спостерігають переважно на заплавах, рідше на терасах.

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: