|
|
Дешифрування дельтових, озерних і льодовикових відкладів
Дельтові відклади за складом, будовою і фотозображенню ландшафтів, що формуються на них, багато в чому нагадують алювіальні утворення. Найбільш впевнено дешифруються сучасні дельти – низовинні поверхні, що вдаються далеко в море, прорізані численними руслами, протоками (рис. 12.17). Складаються вони алювіальними і морськими відкладами, що перешаровуються. Будова стародавніх дельт залежить від ландшафтно-кліматичної обстановки. В зоні тундри їх поверхня зазвичай в значному ступені перероблена мерзлотними процесами, вкрита полігонально-валіковими утвореннями і термокарстовими озерами. В зоні пустинь, особливо там, де дельтові відклади представлені тонкими піщано-глинистими осадками, їх первинно дельтове походження модно встановити тільки за одиничними реліктовими формами, а також по розташуванню гряд пісків, які часто повторюють контури стародавніх русел, де зберігся потік ґрунтових вод і спостерігається підвищена вологість пісків.
Озерні відклади широко поширені у всіх кліматичних зонах і найчастіше зустрічаються в межах приморських низовин, передгірських і між гірських депресій. У лісовій зоні (в області поширення льодовикових відкладів Російської плити) вони приурочені до сучасних і стародавніх озерних котловин, представлені пісками і складають ”борові” тераси (з сосновими борами), що відрізняються світлим тоном зображення. Озерні відклади в зоні тундри, де їх поверхні змінені вторинними мерзлотними процесами, дешифруються складніше. В зоні пустель і напівпустель поверхня озерних відкладів зазвичай вкрита солончаками. В межах крупних долин або депресій розвинені озерно-алювіальні відклади. Вони складають високі тераси, поверхня яких зазвичай перероблена мерзлотними, болотними, еоловими зональними процесами та процесами засолення. Серед четвертинних відкладень в областях Північної півкулі головна роль належить льодовиковому комплексу (льодовикові, водно-льодовикові, озерно-льодовикові відклади), що займають великі площі і які є доволі потужними. Цей комплекс відкладів у платформних областях є рельєфоутворюваними. Льодовикові відклади найтіснішим чином асоціюють з льодовиковими формами рельєфу (рис. 12.18). Льодовики дешифруються по світлому забарвленню, смугастості, що відбивають рух льодовика, і характерною повздовжньою і поперечною тріщинуватістю. В межах рівнин, складених моренними відкладами різного віку, відмінності в ландшафтному вигляді визначаються головним чином неоднаковим ступенем переробки первинного рельєфу процесами денудації.
Рис.12.18. Льодовикові форми рельєфу і відклади. АФЗ 1 – льодовики; 2-5 – морени: 2 – бокова, 3 – кінцева, 4 – серединна, 5 – основна; 6 – обвально-осипні накопичення; 7 – морено-соліфлюкційні потоки, 8 – нунатак
Найкращою виразністю на МДЗ характеризуються льодовикові відклади пізночетвертинних і другого з середньочетвертинних зледенінь, що обумовлено добрим збереженням рельєфу. Основні морени утворюють хвилясті рівнини з полого схиленими підвищеннями і плоскими, часто заболоченими пониженнями і горбисті рівнини з більш вираженими ізометричними і слабко витягнутими пагорбами різної висоти. Дешифрувальними ознаками основних морен є головним чином темний тон зображення, хвилястий чи пологогорбистий характер рельєфу, а також високий ступінь освоєння території. Морена, перекрита покривними суглинками, відрізняється плямистим і смугастим зображенням (площинний змив, потяжіни, зародкові форми суффозійно-просадних явищ). Специфічні рисунки моренних ландшафтів проявляють напрям руху льодовика (рис. 12.19).
Рис. 12.19. Моренні відклади, що утворюють: а – сітчато-комірчастий моренний рельєф із блоків морени, випуклі в напрямку руху льодовика, які з’єднуються один з одним своїми флангами; б – ребристий рельєф із паралельних один одному грядок, складених грубим моренним матеріалом (за Ю. А. Лаврушиним)
Кінцеві морени відрізняються формами рельєфу, які представлені переважно пагорбами і грядами, що розташовується поперек руху льодовика (рис. 12.20).
Рис. 12.20. Крайові льодовикові відклади, що утворюють напірний вал з характерним дугоподібним рисунком. Чорні плями – озера. Малоземельна тундра
МДЗ надзвичайно інформативні у відношенні гірських льодовикових утворень, і значення їх при картуванні цих відкладів і форм рельєфу важко переоцінити. В гірських районах краще інших видів льодовикових відкладів дешифруються кінцеві морени. Вони утворюють дугоподібні вали, витягнуті поперек долин, обернені опуклістю вниз за ухилом долини. При відсутності льодовика гряди кінцевих морен можуть бути розділені відносно рівними ділянками, вкритими остаточними моренами. Нерідко можна спостерігати декілька рівнів донних і кінцевих морен, прорізаних пізніми льодовиковими язиками, що знаходяться на більш низьких гіпсометричних відмітках, чим раннє заледеніння. Характерні озера в трогових долинах, які підпружинені грядами кінцевих морен. Особливо широко розвинені кінцеві морени наприкінці льодовикових трогів, там, де вони зливаються з більш крупними долинами, і у підніжжя гірських гряд. Бокові морени утворюють вали і гряди, що протягуються вздовж схилів трогів, і які різко відрізняються не тільки формою, але й темним тоном.
  Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...  Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...  ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...  Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|
