Бронхоектатична хвороба. Поняття, патогенез

Вступ

Бронхоектатична хвороба є захворюванням, яке характеризується такими необоротніми змінами, як деформація і розширення бронхів. У результаті, бронхіальне дерево стає функціонально неповноцінним і в ньому формується гнійно-запальний хронічний процес. Після цих змін бронхи називаються бронхоектазами або бронхоектазом.

Близько 0,5-1,5% населення мають бронхоектатичну хворобу. Розвивається бронхоектатична хвороба в основному, у віці від п'яти до двадцяти п'яти років. Протікає бронхоектатична хвороба, як рецидивуюча бронхолегенева інфекція, а супроводжується нападами кашлю, при якому виходить мокротиння. Бронхи, при виникненні бронхоектатичної хворобою, уражаються або частково, або повністю.

Патологічна анатомія

Розрізняють циліндричне, веретеноподібне тамішкоподібне розширення бронхів. Унаслідок ураження стінки бронха відбуваються значні структурні зміни в слизовій оболонці, атрофія та загибель м'язових і еластичних волокон, дистрофія хрящової тканини. Частіше бронхосктази локалізуються в нижніх ділянках легень, але у міру розвитку хвороби можуть поширюватися на нові ділянки легені. Поширення запального процесу на навколишні тканини поступово призводить до

пневмосклерозу ураженого сегмента. При бронхоектатичній хворобі нерідко

виявляють зміни в інших органах — амілоїдоз, метастатичні абсцеси.

Клініка

Нижче перелічено чотири групи клінічних ознак, що виникають у випадках захворювання. Симптоми бронхоектатичної хвороби:

1. Симптоми, зумовлені скупченням гною у розширених бронхах: хронічний продуктивний кашель, що, здебільшого, посилюється вранці й часто спричинюється зміною положення тіла. Настадії розвинутого захворювання виділяється рясне гнійне харкотиння (відхаркування «повним ротом»).

2. Симптоми, зумовлені запальними змінами у легенях та плеврі: гіпертермія, нездужання, посилення кашлю та збільшення об’єму харкотиння, коли розповсюдження інфекції призводить до пневмонії, яка нерідко супроводжується плевритом. При бронхоектазах часто спостерігається повторне виникнення в одному й тому ж місці.

3. Кровохаркання: може бути слабким або сильним, часто має рецидивний характер, супроводжує гнійне харкотиння або збільшення кількості гною у харкотинні. Проте буває єдиним симптомом так званої «сухої бронхоектатичної хвороби».

4. Загальний стан здоров’я: при розвиненому захворюванні, коли харкотиння постійно містить гній, погіршується загальний стан здоров’я, що маніфестується втратою ваги, відсутністю апетиту, стомлюваністю, потінням уві сні та неспроможністю мати дітей.

Статистичні дані

Висновок

Збір статистики, що до дихальної захворюваності та смертності - дуже складна і трудомістка задача. Однак в останні роки,цьому приділяється все більше уваги і величезні витрати часу та коштів, які вимагають збір, підрахунок і систематизування статистичних даних, повністю виправдовуються тією користю, яку приносить дана діяльність для практичної медицини, перш за все - для профілактики.

За результатом порівняння захворюваності на ревматизм показник у Фастівському районі нижчий, ніж по Київській області. Проте поширеність всіх форм ревматизму в Україні значно перевищує середній показник по Європі. Такий дисонанс не можна вважати природним, ситуація потребує детального вивчення.

Вступ

Бронхоектатична хвороба є захворюванням, яке характеризується такими необоротніми змінами, як деформація і розширення бронхів. У результаті, бронхіальне дерево стає функціонально неповноцінним і в ньому формується гнійно-запальний хронічний процес. Після цих змін бронхи називаються бронхоектазами або бронхоектазом.

Близько 0,5-1,5% населення мають бронхоектатичну хворобу. Розвивається бронхоектатична хвороба в основному, у віці від п'яти до двадцяти п'яти років. Протікає бронхоектатична хвороба, як рецидивуюча бронхолегенева інфекція, а супроводжується нападами кашлю, при якому виходить мокротиння. Бронхи, при виникненні бронхоектатичної хворобою, уражаються або частково, або повністю.

Бронхоектатична хвороба. Поняття, патогенез

Бронхоектатична хвороба - хронічне захворювання, одним з основних проявів якого служать бронхоектази - патологічне розширення бронхів.
Бронхоектатична хвороба виникає у дорослих частіше при хронічному бронхіті і хронічної пневмонії, у дітей - після грипу, коклюшу, кору. Відбуваються при цьому патологічні зміни в бронхолегеневій системі які ведуть до зниження еластичності в стінці бронхів і виникнення гратчастих, циліндричних формоутворень, заповнених мокротою і гноєм.
В патогенезі бронхоектатичної хвороби важливу роль відіграють порушення прохідності великих (лобарних, сегментарних) бронхів, які зумовлюють порушення їх дренажної функції, затримку секрету та формування обтураційного ателектазу.

На думку А.Я. Цигельника (1968) жоден процес в легенях не є наслідком розвитку бронхоектазій так, як це власне спостерігається при обтураційному ателектазі. Це важливе положення підтверджується закономірним розвитком бронхоектазій на тлі ателектазу, який зумовлений порушенням прохідності бронху аспірованим стороннім тілом, рубцевим стенозом. Ателектазу може сприяти зниження активності сурфактанту, або вроджене або пов’язане із запальним процесом.
Обтурація бронха і ретенція бронхіального секрету ведуть до розвитку гнійного процесу, який локалізується більш дистально від місця обтурації. Це другий важливий фактор в патогенезі бронхоектазій, зумовлює прогресування незворотніх змін у стінках бронхів (перебудова слизової оболонки з повною або частковою загибелю миготливого епітелію, який забезпечує бронхіальний дренаж, дегенерація хрящевих пластинок, гладкої мускулатури із заміною їх на фіброзну тканину).
Зниження резистентності стінок бронхів до дії так званих «бронходилатуючих сил» (підвищення ендобронхіального тиску внаслідок кашлю, розтягнення секретом, що нагромадився, від’ємний внутрішньоплевральний тиск, який підсилюється в результаті зменшення об’єму ателектазованої частинки легень) веде до стійкого розширення просвіту бронхів. Важливу патогенетичну роль бронхоектазій відіграє порушення прохідності більш дрібних бронхів, які розміщені більш дистально від сформованих розширень.
Ступінь і характер обтурацій цих бронхів можуть супроводжуватись розвитком ателектазу, емфіземи легень. Виявлено патогенетичний зв’язок між бронхоектазіями та захворюваннями верхніх дихальних шляхів (тонзиліти, синуїти, аденоїди), які спостерігаються досить часто у хворих на бронхоектазії, особливо у дітей. Цей зв’язок пояснюється, очевидно, недостатністю захисних механізмів респіраторного тракту, а також постійним інфікуванням верхніх і нижніх дихальних шляхів, які ведуть до своєрідного замкнутого кола.

Експіраторний стеноз бронхів та трахеї теж має значення в патогенезі бронхоектазій. Літературні дані свідчать про те, що при бронхоектатичній хворобі виявляються порушення легеневого кровообігу. Цей факт також може служити певною ланкою патогенезу цього захворювання.

Таким чином, патогенез включає фактори, які призводять до розвитку бронхоектазій і фактори, що викликають їх інфікування (Окороков А.Н., 2001; Сєркова В.К., Станіславчук М.А., Монастирський Ю.І., 2005).

До розвитку бронхоектазій призводять:

обтураційний ателектаз, що розвивається у разі порушення прохідності бронхів;

зниження стійкості стінок бронхів до дії бронходилатуючих сил;

розвиток запального процесу в бронхах у разі його прогресування призводить до регенерації хрящових пластинок, гладкої м’язової тканини з наступною заміною фіброзною тканиною та зниженням стійкості бронхів.

До інфікування бронхоектазів спричиняються такі механізми:

порушення відкашлювання, застій та інфікування секрету в розширених бронхах;

порушення функції системи місцевого бронхопульмонального захисту та імунітету.

За результатами дослідження А.Й. Борохова і Р.М. Палєєва (1990) виявлено, що у гнійному місці бронхоектазів найчастіше знаходять клебсіелу, синьо-гнійну паличку, золотистий стафілокок, рідше стрептокок, протей. В той же час як Н.А. Мухін (1993) стверджує, що на його думку досить часто виявляються мікоплазми.

1.1Класифікація

I. За поширеністю і локалізації різняють:
· Односторонні;
· Двосторонні;
· Вказується переважне ураження сегментарних бронхів.
II. За формою бронхоектазів:
· Циліндричні;
· Мішечкуваті;
· Веретеноподібні.
III. За формою захворювання:
· Легка;
· Виражена;
· Важка.
IV.По фазі:
· Загострення;
· Ремісія.
V. Ускладнення:
· Дихальна недостатність;
· Вторинний амілоїдоз;
· Септикопіємії;
· Легенева кровотеча

Патологічна анатомія

Розрізняють циліндричне, веретеноподібне тамішкоподібне розширення бронхів. Унаслідок ураження стінки бронха відбуваються значні структурні зміни в слизовій оболонці, атрофія та загибель м'язових і еластичних волокон, дистрофія хрящової тканини. Частіше бронхосктази локалізуються в нижніх ділянках легень, але у міру розвитку хвороби можуть поширюватися на нові ділянки легені. Поширення запального процесу на навколишні тканини поступово призводить до

пневмосклерозу ураженого сегмента. При бронхоектатичній хворобі нерідко

виявляють зміни в інших органах — амілоїдоз, метастатичні абсцеси.

Клініка

Нижче перелічено чотири групи клінічних ознак, що виникають у випадках захворювання. Симптоми бронхоектатичної хвороби:

1. Симптоми, зумовлені скупченням гною у розширених бронхах: хронічний продуктивний кашель, що, здебільшого, посилюється вранці й часто спричинюється зміною положення тіла. Настадії розвинутого захворювання виділяється рясне гнійне харкотиння (відхаркування «повним ротом»).

2. Симптоми, зумовлені запальними змінами у легенях та плеврі: гіпертермія, нездужання, посилення кашлю та збільшення об’єму харкотиння, коли розповсюдження інфекції призводить до пневмонії, яка нерідко супроводжується плевритом. При бронхоектазах часто спостерігається повторне виникнення в одному й тому ж місці.

3. Кровохаркання: може бути слабким або сильним, часто має рецидивний характер, супроводжує гнійне харкотиння або збільшення кількості гною у харкотинні. Проте буває єдиним симптомом так званої «сухої бронхоектатичної хвороби».

4. Загальний стан здоров’я: при розвиненому захворюванні, коли харкотиння постійно містить гній, погіршується загальний стан здоров’я, що маніфестується втратою ваги, відсутністю апетиту, стомлюваністю, потінням уві сні та неспроможністю мати дітей.

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: