Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







ПРАВОВИЙ СТАТУС СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО КООПЕРАТИВУ





1. Поняття та види сільськогосподарських кооперативів

2. Правові умови та порядок створення сільськогосподарських кооперативів

3. Статути сільськогосподарських кооперативів

4. Членство в сільськогосподарських кооперативах

5. Правовий режим майна та землі сільськогосподарського кооперативу

 

 

1. Поняття та види сільськогосподарських кооперативів

Правовою основою функціонування сільськогосподарських ко­оперативів в Україні є закони України від 17 липня 1997 р. "Про сільськогосподарську кооперацію" та від 10 липня 2003 р. "Про кооперацію".

Визначення кооперативу дається в кількох нормативних доку­ментах. Так, згідно із визначенням XXXI конгресу Міжнародного Кооперативного Альянсу, кооперативце автономна асоціація осіб, які добровільно об'єдналися з метою задоволення своїх економічних, соціальних і культурних потреб за допомогою підпри­ємства, що знаходиться у спільному володінні й управляється де­мократично.

Закон України "Про кооперацію" визначає кооператив як юри­дичну особу, утворену фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх еко­номічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

На основі запропонованих дефініцій поняття кооперативу, ін­ших положень кооперативного законодавства можна назвати такі загальні ознаки кооперативу:

1. Кооператив – це, насамперед, добровільне об'єднання. Це означає, що кооператив – об'єднання людей, осіб,а не капіталів, на відміну від акціо­нерних та деяких інших господарських товариств. До кооперативу приймають осіб незалежно від їх матеріального стано­вища. Крім того, успіх діяльності кооперативу дуже часто залежить від кількості його членів (чим їх більше, тим міцніший коопера­тив). В акціонерному товаристві не має значення, скільки є акціо­нерів. Важливо лише те, щоб був внесений потрібний капітал. У кооперативі капітал, на відміну від акціонерного товариства, відіг­рає другорядну роль.



2. Членський характер об'єднання.Членами кооперативу можуть стати особи, котрі засновують йо­го або ті, що вступають до нього вже після створення. Питання прийому в члени кооперативу вирішується загальними зборами.

3. Рівноправність членів, що означає не лише рівність прав, але й рівність обов'язків, однакову відповідальність, а головне – що кожен член кооперативу має лише один голос, незалежно від кіль­кості внесених паїв.

4. Пайовий характер майна кооперативу.Кожен член кооперативу має право на пай у майні кооперати­ву, який є його власністю. Право розпоряджатися своїм паєм на власний розсуд член кооперативу здобуває після припинення членства в кооперативі. У разі виходу з кооперативу громадянин має право на пай натурою, грішми або цінними паперами.

5. Розподіл прибутків кооперативу відбувається незалежно від паю, який вніс член кооперативу, а залежно від наслідків тих гос­подарських операцій, які провів кооператив.

6. Головною метою діяльності кооперативує не одержання ви­сокого прибутку на вкладений капітал, як у акціонерному товарис­тві, а збільшення доходів і добробуту своїх членів, зменшення їхніх витрат на споживання.Це означає, в основному, безприбутковий характер кооперативу, тобто, що "прибуток, створюваний внаслі­док кооперативної діяльності, не акумулюватиметься на рахунку кооперативу безпосередньо, а розподілятиметься між його членами пропорційно ступеню використання своєї організації (обсягам ре­алізації, постачання, вартості отриманих послуг), що є принципо­вою ознакою будь-якої комерційної кооперативної організації.

7. Досягнення мети кооперативу за допомогою ведення спільної діяльності.

8. Обов'язкова участь членів кооперативу в його діяльності (тру­дова участь – у виробничих кооперативах, участь в господарських операціях – в обслуговуючих кооперативах).

 

Головними ознаками, які визначають належність кооперативу до сільськогосподарського, вважають:

по-перше, розташування йо­го в сільській місцевості;

по-друге, ведення сільського господарс­тва, обслуговування його потреб або потреб сільського населення.

В Законі України "Про сільськогосподарську кооперацію" дане визначення поняття сільськогосподарського кооперативуяк юри­дичної особи, утвореної фізичними та/або юридичними особами, що є сільськогосподарськими товаровиробниками на засадах доб­ровільного членства та об'єднання майнових пайових внесків для спільної виробничої діяльності в сільському господарстві та обслу­говування переважно членів кооперативу.

КЛАСИФІКАЦІЯ

І. За­кон України "Про сільськогосподарську кооперацію", поділяючи їх на виробни­чі та обслуговуючі.

До основних ознак виробничого сільськогосподарського кооперативу належать:

1) засновниками і членами виробничого сільськогосподарсько­го кооперативу можуть бути тільки фізичні особи;

2) обов'язковою є трудова участь членів у діяльності виробни­чого кооперативу;

3) змістом його діяльності є спільне виробництво продукції сільського, а також рибного й лісового господарства;

4) це – одна із організаційних форм підприємництва, метою якого є отримання доходу.

Обслуговуючим сільськогосподарським кооперативам властиві такі ознаки:

1) їх членами можуть бути як фізичні, так і юридичні особи;

2) основним змістом їх діяльності є обслуговування потреб сіль­ськогосподарського виробництва, переважно – членів кооперативу;

3) обов'язковою є участь членів у господарській діяльності коо­перативу;

4) вони не ставлять за мету отримання прибутку.

ІІ. Залежно від виду діяльності кооперативи поділяються на:

1. пере­робні – кооперативи, які займаються перероб­кою сільськогосподарської сировини (виробництво хлібобулочних, макаронних виробів, овочевих, плодово-ягідних, м'ясних, молоч­них, рибних продуктів, виробів і напівфабрикатів із льону, коноп­лі, лісо- й пиломатеріалів та ін.).

2. заготівельно-збутові – здійснюють заготівлю, збері­гання, передпродажну обробку, продаж продукції, надають марке­тингові послуги тощо.

3. постачальницькі – створюються з метою закупівлі та постачання засобів виробництва, матеріально-технічних ресурсів, потрібних для виготовлення сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки; підготовки сировини і матеріалів та поста­чання їх сільськогосподарським товаровиробникам

4. сервісніздійснюють технологічні, транспортні, ме­ліоративні, ремонтні, будівельні, еколого-відновні роботи, ветеринар­не обслуговування тварин і племінну роботу; займаються телефоніза­цією, газифікацією, електрифікацією в сільській місцевості; надають медичні, побутові, санаторно-курортні, науково-консультаційні пос­луги, послуги з ведення бухгалтерського обліку, аудиту та ін.

 

2. Правові умови та порядок створення сільськогосподарських кооперативів

Сільськогосподарський кооператив є юридичною особою, ко­ристується правами та виконує обов'язки, пов'язані з його діяль­ністю, має самостійний баланс.

Загальними умовами створення сільськогосподарського коопе­ративу є такі:

1) створення його засновниками на добровільних засадах;

2) проведення установчих зборів та прийняття ними рішення про створення кооперативу;

3) державна реєстрація сільськогосподарського кооперативу.

Відповідно до Закону "Про кооперацію" кількість членів кооперативу не може бути меншою 3. Якщо вона стане меншою, діяльність кооперативу припиняється внаслідок йо­го ліквідації.

Процес утворення кооперативу поділяється на 2 основні етапи:

1) організаційний етап – має такі основні стадії:

а) встановлення ініціатором (або ініціативною групою) на доб­ровільній основі тих, хто бажає створити сільськогосподарський кооператив;

б) вивчення кооперативного та іншого законодавства, яке регу­лює діяльність кооперативів, підготовка проектів потрібних для ре­єстрації документів (зокрема, статуту);

в) проведення зборів тих, хто бажає створити кооператив (уста­новчих зборів); на них слід прийняти статут кооперативу.

2) етап реєстрації кооперативу – кооператив підлягає державній реєстрації у порядку, передбаче­ному для державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності. Цей порядок встановлено ГК і конкретизовано у Законі України від 15 травня 2003 р. "Про дер­жавну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців".

Державна реєстрація кооперативу має для нього важливі юри­дичні наслідки:

– по-перше, він отримує статус юридичної особи і стає повноп­равним суб'єктом цивільно-правових та інших відносин;

– по-друге, ця реєстрація дає змогу зробити перші кроки в ор­ганізації його діяльності: відкрити рахунок в банку, взяти в разі потреби приміщення чи земельну ділянку в оренду, виробити за дозволом міліції печатку, штампи тощо.

На сучасному етапі сільськогосподарські кооперативи можуть створюватися внаслідок реформування сільськогосподарських під­приємств. Їх формування можливе на основі виходу з колективних сільськогосподарських підприємств окремих громадян або праців­ників цілого виробничого підрозділу з їхніми майновими та земель­ними паями. У такому порядку можуть створюватися в основному виробничі сільськогосподарські кооперативи, а іноді – споживчі. Можливість створення кооперативів таким шляхом виникла завдя­ки здійсненню паювання землі та майна колективних агроформувань та приватизації державних сільськогосподарських підприємств в ході проведення аграрної реформи. Рішення про перетворення колективного сільськогосподарсько­го підприємства в сільськогосподарський кооператив доцільно приймати після паювання землі та майна цього підприємства. У та­кому разі земельні та майнові паї членів підприємства можуть бу­ти передані кооперативу як вступний пайовий внесок.

 

3. Статути сільськогосподарських кооперативів

Статут є основним правовим документом, який регулює діяль­ність сільськогосподарського кооперативу (і не тільки сільськогос­подарського). Вони є одним з основних дже­рел кооперативного та аграрного законодавства.

Статут сільськогосподарського кооперативу є специфічною формою правового регулювання суспільних відносин, що зумовле­но особливостями таких кооперативів.

Ця специфіка виявляється в тому, що,

статут є внутрішньокооперативним норматив­ним актом, тобто сфера його правового впливу поширюється, в ос­новному, на внутрішні відносини у кооперативі (внутрішньокоопе­ративні відносини). Внутрішньокооперативні відносини виникають і вдосконалю­ються у зв'язку зі здійсненням кооперативом своєї виробничо-гос­подарської та іншої діяльності. Внутрішньокооперативні відносини мають місце тільки між членами цього кооператив

статут вста­новлює лише можливість вступу кооперативу в зовнішні відносини, виз­начає їх основні принципи (право вступати в договірні відносини, бути суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності тощо).

універсальність статуту сільськогосподарського кооперативу –ним регулюються не якийсь певний вид відносин, а весь спектр внутрішньокооперативних відносин: земельних, трудових, майно­вих, організаційно-господарських, встановлення основних принци­пів зовнішніх відносин.

Поряд із статутом можуть прийматися й інші внутрішньокооперативні акти, наприклад, Правила внутрішнього розпорядку, Положення про оплату праці тощо. Статут у цьому разі повинен служити правовою базою для прийняття зазначених локальних актів. Положення прийнятих внутрішньокооперативних актів повинні відповідати статуту і не суперечити йому. Таке явище можна назвати принци­пом "статутної правотворчості" кооперативу.

Основні вимоги щодо статутів сільськогосподарських коопера­тивів встановлює ст. 8 Закону України "Про кооперацію", згідно якої у статуті визначаються: найменування кооперативу та його місцез­находження; предмет і мета діяльності; порядок вступу до коопе­ративу і виходу з нього; розміри та порядок внесення вступного внеску і паю; склад засновників кооперативу; права і обов'язки членів кооперативу; органи управління, порядок їх формування і компетенція; формування неподільного та інших фондів; форми трудової участі та оплати праці членів кооперативу; розподіл дохо­дів кооперативу; співвідношення між кооперативними виплатами й виплатами на паї; умови реорганізації та ліквідації кооперативу.

Статут приймається засновниками на установчих зборах. Зміни й доповнення до нього вносять загальні збори членів кооперативу як його найвищий орган управління. Зміни й доповнення до статуту вносять у порядку, встановленому для його прийняття, тобто більшістю голосів членів кооперати­ву, присутніх на загальних зборах.

4. Членство в сільськогосподарських кооперативах

Членом сільськогосподарського кооперативу може бути фізична або юридична особа, яка:

1) зробила вступний і пайовий внески в розмірах, визначених статутом кооперативу;

2) визнає принципи й цілі кооперативу;

3) визнає статут кооперативу і дотримується його вимог;

4) має право голосу;

5) користується послугами кооперативу.

Членами виробничого кооперативу можуть бути тільки фізичні особи, а членами обслуговуючого кооперативу – як фізичні, так і юридичні особи.

Вступ у члени кооперативу ґрунтується на принципі добровіль­ності, який означає відсутність будь-якого приму­су під час вступу в члени кооперативу. Членом кооперативу може стати тільки той, хто має таке бажання і висловить його. Волевиявлення громадянином бажання стати членом коопера­тиву оформляється письмово (подачею заяви). Має місце й волеви­явлення кооперативу – на його загальних зборах ухвалюють пись­мове рішення про прийняття громадянина в члени кооперативу.

Законом встановлено вимоги, яким повинні відповідати особи, що бажають організувати або стати членами вже діючого коопера­тиву.

1. об'єктивні:

а) досягнення встановленого законом віку (для фізичних осіб), необхідного для вступу у члени кооперативу – 16 років;

б) здатність брати участь у здійсненні цілей і завдань ко­оперативу.

2. суб'єктивні (бажання брати особисту участь у діяль­ності кооперативу, користування його послугами, формування йо­го фондів).

До статутів окремих сільськогосподарських кооперативів мо­жуть бути внесені обмеження на вступ до кооперативу осіб лише певної професії. Якщо кооператив є фаховим (наприклад, з агрохі­мічного чи зооветеринарного обслуговування господарств), то ціл­ком логічно, що до нього можуть вступати тільки особи певного фаху (агрономи чи ветеринари). Звичайно, членами фахових коо­перативів можуть бути й представники інших професій (наприклад, бухгалтери), проте їх кількість має бути обмежена.

Щоб вступити до кооперативу, фізична чи юридична особа по­винна подати заяву чи клопотання в його правління, рішення яко­го підлягає затвердженню загальними зборами. І лише з моменту позитивного вирішення цього питання загальними зборами канди­дат у члени кооперативу вважається прийнятим. Член кооперативу робить вступний і пайо­вий внески в порядку, визначеному статутом кооперативу.

Обов'язковою умовою членства у виробничому сільськогоспо­дарському кооперативі є участь у його діяльності особистою пра­цею. Членство в кооперативі не переходить до спадкоємців.

Членство в сільськогосподарському кооперативі є підставою для набуття статутних прав та обов'язків.

У Законі України "Про кооперацію" пра­ва та обов'язки членів кооперативуподіляються на:

1.основніправо на участь в управлінні справами кооперативу; право голосу на загальних зборах кооперативу; право обирати та бути об­раним до органів управління кооперативом; право користування послугами кооперативу; право на одержання кооперативних вип­лат; на одержання частки доходу на пай (додатковий пай); на одер­жання паю в разі виходу з кооперативу в порядку і термін, визна­чені його статутом. Основними обов'язками членів кооперативу є дотримання статуту та виконання рішень загальних зборів і прав­ління об'єднання.

2.до­даткові – додаткові права та обов'язки можуть бути передбачені статутом кооперативу. До них належать передусім ті, що пов'язані з трудо­вою діяльністю в цій організації.

Рівність прав тягне за собою і рівність обов'язків членів коопе­ративу. Як і права, обов'язки є:

1. особисті – до особистих належать обов'язок брати участь в управлінні справами кооперати­ву, додержуватись статуту кооперативу й виконувати рішення за­гальних зборів і виборних органів управління й контролю коопера­тиву.

2. майнові – член кооперативу зобов'язаний особистою працею брати участь у діяльності виробничого кооперативу, а члени обслуговую­чих кооперативів – виконувати зобов'язання, пов'язані з участю в операціях кооперативу.

Членство в сільськогосподарському кооперативі може бути при­пинено внаслідок добровільного виходу з кооперативу або виклю­чення з його членів, а також в разі припинення існу­вання суб'єкта членських відносин.

5. Правовий режим майна та землі сільськогосподарського кооперативу

Кооператив є власником будівель, споруд, грошей, майнових внесків його членів, виготовленої ним продукції, доходів, одержа­них від її реалізації та іншої діяльності, передбаченої статутом ко­оперативу, а також майна, придбаного на підставах, не забороне­них законом.

Володіння, користування та розпорядження майном кооперати­ву здійснюють органи управління кооперативу відповідно до своєї компетенції, визначеної статутом кооперативу.

Джерелами формування власних коштів кооперативу є:

1) пайові внески членів кооперативу (грошові та майнові);

2) доходи, які кооператив отримує від власної діяльності (реалі­зації продукції, надання послуг та ін.);

3) доходи, які кооператив отримує від розміщення своїх коштів у банках;

4) доходи від продажу акцій, інших цінних паперів.

5) кошти, що надходять від створених кооперативом підпри­ємств, організацій;

6) майно, добровільно передане кооперативу його членами;

7) інші надходження, не заборонені законом.

Важливим джерелом формування майна кооперативу є внески його членів; вони можуть бути як грошовими, так і майновими.

Закон України "Про кооперацію" поділяє всі внески членів ко­оперативу на:

1. поворотні

а) пай – майновий внесок члена кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки;

б) додатковий пай – внесок члена кооперативу понад обов’язковий пай, який передається ним за власним бажанням до пайового фонду.

2. неповоротні

а) вступний внесок – внесок фізичної або юридичної особи в грошовій формі понад пай при вступі в кооператив для організаційного забезпечення його діяльності в розмірах, встановлених статутом.

б) членський внесок – забезпечують поточну діяльність кооперативу, сплачується членами періодично.

У разі виходу з кооперативу фізична чи юридична особа має право на одержання своєї частки (паю) натурою, грішми або (за ба­жанням) цінними паперами відповідно до їх вартості на момент ви­ходу, а земельної ділянки – в натурі.

Право власності членів кооперативу – фізичних осіб на пай мо­же бути передане у спадщину.

Для здійснення своєї статутної діяльності кооператив формує відповідні майнові фонди:

1) пайовий, який формується із пайових внесків членів коопе­ративу;

2) неподільний – із вступних внесків і відрахувань доходу коо­перативу. Цей фонд не може бути розподілений між членами коо­перативу, крім випадків, зазначених у законі;

3) резервний – утворюється із різних джерел і призначенийдляпокриття можливих втрат (збитків);

4) спеціальнийскладається з цільових внесків членів коопе­ративу та інших надходжень.

Чинне законодавство України передбачає кілька можливих спо­собів отримання сільськогосподарським кооперативом землі для ведення виробничо-господарської діяльності, а саме, через:

1) передачу йому земельної ділянки у власність місцевими рада­ми відповідно до їхньої компетенції;

2) придбання кооперативом земельних ділянок у власність;

3) оренду земельних ділянок.

Правовий режим земельних ділянок, які громадяни – заснов­ники кооперативу передають до його пайового фонду, визначаєть­ся в договорі між громадянином і кооперативом.









Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2021 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.