Умови і порядок створення фермерського господарства та припинення його діяльності

ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ

1. Поняття та загальна характеристика правового статусу фермерських господарств

2. Умови і порядок створення фермерського господарства та припинення його діяльності

3. Земельні та майнові правовідносини у фермерському господарстві

4. Правове регулювання господарської діяльності фермерського господарства

1. Поняття та загальна характеристика правового статусу фермерських господарств

Фермерське господарство – одна з перспективних організацій­но-правових форм ведення сільського господарства, яка сприяє са­мостійності й зацікавленості виробника в кінцевих результатах ро­боти. Існування фермерства в Україні пов'язане передусім із виникненням інституту приватної власності на землю, а відповідно – зі зміною юридичної природи майнових відносин на селі. Тобто во­но стосується найважливіших положень аграрної реформи в Укра­їні й формує нового та перспективного суб'єкта аграрно-правових відносин. Практика засвідчує, що процес становлення й розвитку фермерських господарств в Україні здійснюється по­вільно. Більшість із них господарює неефективно, деякі – низько­рентабельні. Приблизно 2 тис. фермерських господарств щороку припиняють свою діяльність. За даними Міністерства аграрної по­літики це, ймовірно, пов'язано також і з тим, що для ефективного товарного господарювання фермерам треба мати не менше 350-400 га земельних угідь. Але такі розміри площ потребують і належного комплексного технічного забезпечення, якого більшість фермер­ських господарств не має.

В Україні на 1 липня налічувалося 40,9 тис. фермерських господарств, повідомила Державна служба статистики. Згідно з повідомленням, на вказану дату у користуванні фермер мали 4,4 млн га землі, зокрема 4,3 млн га ріллі. В середньому на одне фермерське господарство до 1 липня припадало 109 га сільгоспугідь.

Закон України від 19 червня 2003 р. "Про фермерське господарс­тво" дає визначення поняття "фермерське господарство". Згідно зі ст. 1 цього закону, фермерське господарство є формою підприєм­ницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товар­ну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та ре­алізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, нада­них їм для ведення фермерського господарства. Фермерське госпо­дарство є юридичною особою. Воно може бути створене одним або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї.

Фермерське господарство має своє найменування, печатку та штамп і діє на основі Статуту. У Статуті зазначаються найменуван­ня господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), орга­ни управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не супе­речать чинному законодавству.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про фермерське госпо­дарство" членами фермерського господарства можуть бути: подруж­жя, їхні батьки, їхні діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які: об'єдналися для спільного ведення фермерського гос­подарства, і які визнають і дотримуються положень Статуту фермер­ського господарства.

Членами фермерського господарства не мо­жуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом). Нові родичі можуть вступати до цьо­го господарства за згодою всіх його членів. Кожний член госпо­дарства самостійно вирішує питання про вихід із нього. Дозволу ін­ших членів для цього не потрібно.

Зміст правового інституту членс­тва у фермерському господарстві полягає в:

1. обов'язковості особис­тої трудової участі всіх його членів у процесі господарювання,

2. їхньому праві на участь в управлінні справами даного господарства, на оплату праці, укладання угоди про спільну діяльність всіх його членів тощо.

Головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа. Голова фермерського господарства реп­резентує його у відносинах з органами державної влади, підприємс­твами, установами, організаціями та окремими громадянами чи їх об'єднаннями, а також укладає від імені господарства угоди та вчи­няє інші юридичне значимі дії. Він може письмово доручати вико­нання своїх обов'язків одному з членів господарства або особі, яка працює за контрактом.

На основі аналізу правового статусу фермерського господарства можна виокремити такі притаманні йому ознаки:

1. фермерське гос­подарство складається з трьох компонентів – майнового комплек­су, земельної ділянки та громадян, які об'єдналися для здійснення товарного сільськогосподарського виробництва;

2. воно є юридичною особою з наявністю всіх притаманних юридичній особі ознак;

3. во­но є суб'єктом підприємницької діяльності у сфері товарного сільськогосподарського виробництва, тобто діє на аграрному ринку з метою отримання прибутку.

Умови і порядок створення фермерського господарства та припинення його діяльності

Особа, яка виявила бажання створити фермерське господарство, повинна відповідати певним вимогам: вона повинна бути ді­єздатною; це повинен бути громадянин України, який досяг 18-річного віку; виявив відповідне бажання, має документи, що підтверджують його здат­ність займатися сільським господарством, тобто особа яка витримала професійний відбір.

Першочергове право на створення такого господарства нада­ється громадянам, які: проживають в сільській місцевості, мають від­повідну кваліфікацію або досвід роботи в сільському господарстві.

Фермерське господарство створюється виключно на добровіль­них засадах. Конкурсний відбір осіб, які виявили бажання створи­ти таке господарство, здійснює районна (міська) професійна комі­сія з питань створення фермерських господарств, склад якої фор­мує і затверджує районна (міська) рада. До складу професійної комісії входять представники органів державної влади, органів місцевого самоврядування території, на якій передбачається відведення зе­мельної ділянки для створення фермерських господарств, представники Асоціації фермерів та приватних землевласників і громад­ських організацій.

Висновок професійної комісії з питань створення фермерських господарств про наявність у громадянина достатнього досвіду ро­боти у сільському господарстві або потрібної сільськогосподарської кваліфікації є умовою для державної реєстрації фермерського господарства і надання (передачі) громадянину у власність або оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства із зе­мель державної і комунальної власності відповідно до чинного ЗК.

Земельні ділянки для ведення фермерських господарств переда­ються в приватну власність і надаються в користування на умовах оренди із земель державної або комунальної власності, а також зе­мель, вилучених (викуплених) в установленому порядку. Щоб одержати таку ділянку, громадяни подають заяву до відповідної ра­йонної державної адміністрації або місцевої ради. Ра­йонна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають заяву у місячний строк і в разі її задоволен­ня дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проек­ту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ді­лянки розробляється за рахунок Українського державного фонду підтримки фермерських господарств.

Про затвердження Порядку та умов проведення конкурсу для надання фінансової підтримки фермерським [...] Мінагрополітики України; Наказ, Порядок, Умови від 02.09.2011 № 441

Відповідно до ст. 121 ЗК, безоплатно у приватну власність фер­мерського господарства передаються земельні ділянки в розмірі зе­мельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, місь­кої ради, де знаходиться фермерське господарство. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району. Така передача здійснюється один раз, про що рада, котра передає земельну ділянку, робить відмітку в паспорті або документі, який його заміняє. Земельні ділянки, розмір яких перевищує розмір, встановлений у ч. 1 ст. 121 ЗК, передаються громадянам у приват­ну власність для ведення фермерського господарства на підставі цивільно-правових угод.

Земельні ділянки виділяються, як правило, єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями Відповідно до ст. ст. 56, 59 ЗК та ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство", землі лісового і водного фондів, що належать до угідь фермерського гос­подарства, не можуть передаватися в приватну власність, за винят­ком невеликих – до 5 га ділянок лісів і невеликих – до 3 га діля­нок під замкненими природними водоймами.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у реєстаційній службі за міс­цем проживання особи або місцезнаходженням земельної ділянки.

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про фермерське госпо­дарство" діяльність фермерського господарства припиняється в ра­зі:

1. реорганізації;

2. ліквідації;

3. визнання фермерського господарства неплатоспроможним (банкрутом);

4. якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає про­довжити діяльність господарства.

Рішення про припинення діяльності фермерського господарства приймається:

1. власником – у разі реорганізації або ліквідації фермерського господарства;

2. виконавчим комітетом міської, районної у місті ради або ра­йонною, районними міст Києва і Севастополя державними адмі­ністраціями за місцем проживання особи або місцезнаходженням земельної ділянки – якщо не лишається жодного члена фермерського господарс­тва або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарс­тва;

3. господар­ським судом – у разі банкрутства фермерського господарства.

Спори про припинення діяльності фермерського господарства та розподілу його майна вирішуються судом.

Процедура банкрутства фермерського господарства має певні особливості (ст. 93 Закону України від 14 травня 1992 р. "Про відновлення платоспроможності боржника або виз­нання його банкрутом"):

1. підставою для визнання фермерського господарства банкрутом є його неспроможність задовольнити протягом шести місяців після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт вимо­ги кредиторів за грошовими зобов'язаннями та (або) виконати зо­бов'язання щодо сплати податків і зборів.

2. голова фермерського господарства, за наявності письмової зго­ди всіх його членів, подає до господарського суду заяву про пору­шення справи про банкрутство.

3. голова фермерського господарства у 2-місячний строк з дня прийняття господарським судом заяви про порушення справи про банкрутство господарства може подати до господарського суду план відновлення платоспроможності фермерського господарства.

4. процедура розпорядження майном фермерського господарства запроваджується на строк закінчення відповідного періоду сіль­ськогосподарських робіт із врахуванням часу, потрібного для реа­лізації вирощеної (виробленої, виробленої та переробленої) сіль­ськогосподарської продукції. Зазначений строк не може перевищу­вати 15 місяців. У разі, якщо після застосування процедури розпорядження майном погіршилося фінансове становище фермерсько­го господарства у зв'язку зі стихійним лихом, епізоотіями та інши­ми несприятливими умовами, строк процедури розпорядження майном може бути продовжено на 1 рік.

Для здійснення процедури розпорядження майном фермерсько­го господарства господарським судом призначається розпорядник майна. Його повноваження можуть здійснюватися і головою фер­мерського господарства за погодженням з призначеним розпоряд­ником майна.

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: