Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Земельні та майнові правовідносини у фермерському господарстві





Відповідно до ст. 31 ЗК та ч. 1 ст. 12 Закону України "Про фер­мерське господарство" землі фермерського господарства можуть складатися із:

– земельної ділянки, що належить на праві власності фермер­ському господарству як юридичній особі;

– земельних ділянок, що належать громадянам – членам фер­мерського господарства на праві приватної власності;

– земельної ділянки, що використовується фермерським госпо­дарством на умовах оренди.

Права володіння та користування земельними ділянками,якіперебувають у власності членів фермерського господарства, здій­снює фермерське господарство.

Чинне законодавство не обмежує кількості земель, що їх може придбати фермерське господарство та його члени у власність та брати в користування на умовах оренди. Однак слід зауважити, що відповідно до частин 13 та 15 Перехідних положень ЗК було запро­ваджено мораторії на: відчуження земельних ділянок (крім міни, передачі їх у спадщину та при вилученні для суспільних потреб) для ведення фермерського господарства та іншого товарного сіль­ськогосподарського виробництва на термін до 1 січня 2016 р.; на­буття права власності на землі сільськогосподарського призначен­ня загальною площею понад 100 га – до 1 січня 2016 р.

Фермерське господарство може користуватися земельними ді­лянками на умовах короткострокової або довгострокової оренди.

Члени фермерських господарств, які до 1 січня 2002 р. (до мо­менту набрання чинності ЗК) отримали в постійне користування або в оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарс­тва, мають переважне право на придбання (викуп) цих земельних ділянок розміром до 100 га сільськогосподарських угідь, у тому чис­лі до 50 га ріллі, у власність з розстрочкою платежу до 20 років. (ч.4 ст.13 Закону «Про фермерське господарство»).



З метою забезпечення цілісності фермерського господарства встановлено: якщо фермерське господарство успадковується двома або більше спадкоємцями, то земельна ділянка поділу не підлягає, якщо внаслідок її поділу утвориться хоча б одна земельна ділянка, менша мінімального розміру, встановленого для даного регіону. Науково обґрунтовані регіональні мінімальні розміри земельних ді­лянок визначаються Міністерством аграрної політики України та Українською академією аграрних наук і затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Фермерське господарство та його члени мають право:

1. продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину;

2. самостійно господарювати на землі;

3. пра­во власності на посіви й насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену сільськогосподарську продукцію;

4. на відшко­дування збитків;

5. споруджувати житлові будинки, господарські будів­лі та споруди;

6. реалізовувати вироблену сільськогосподарську про­дукцію на вітчизняних ринках на експорт.

7. право використовувати для потреб господарства загальнопоширені корисні копалини (пісок, глина, гравій, торф тощо), лісові угіддя, водні об'єкти та прісні під­земні води, що знаходяться на земельній ділянці.

Обов'язками фермерського господарства та його членів є:

1. забез­печення використання земельних ділянок за їх цільовим призна­ченням;

2. додержання вимог законодавства про охорону довкілля;

3. сплата податків та зборів;

4. непорушення прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;

5. недопущення зниження родючості ґрунтів та зберігання інших корисних властивостей зем­лі;

6. надання відповідним органам виконавчої влади та органам міс­цевого самоврядування інформації про стан і використання земель та інших природних ресурсів;

7. дотримання санітарних, екологічних та інших вимог щодо якості продукції;

8. дотримання правил добросусідства та встановлених обмежень у використанні земель і зе­мельних сервітутів;

9. збереження геодезичних знаків, протиерозій­них споруд, мереж зрошувальних систем.

До майна фермерського господарства (складеного капіталу) мо­жуть належати: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цін­ності, цінні папери, продукція, вироблена господарством внаслідок господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, право ко­ристуватися землею, водою та іншими природними ресурсами, бу­дівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які члени господарства передають до його складеного капіталу.

Фермерське господарство несе відповідальність за своїми зо­бов'язаннями в межах майна, яке є власністю фермерського госпо­дарства. Голова фермерського господарства відповідає за порушен­ня господарством кредитно-розрахункової і податкової дисциплі­ни, санітарних і ветеринарних норм, правил, вимог щодо якості продукції та інших нормативно-правових актів, котрі регулюють здійснення господарської діяльності.

4. Правове регулювання господарської діяльності фермерського господарства

Фермерське господарство діє на умовах самоокупності.Всівитрати господарство покриває за рахунок власних доходів та інших джерел, не заборонених законодавством. Воно самостій­но визначає напрями своєї діяльності, спеціалізацію, організує виробництво сільськогосподарської продукції, її переробку та реалізацію, на власний розсуд та ризик підбирає партнерів, у тому числі іноземних. Господарство має право вступати в дого­вірні відносини з будь-якими юридичними або фізичними осо­бами, органами державної влади та органами місцевого самов­рядування.

Фермерське господарство веде бухгалтерський облік результатів своєї роботи і подає відповідним органам фінансову звітність, ста­тистичну інформацію та інші дані.

Господарство зобов'язане дотримуватися встановлених еколо­гічних, ветеринарно-санітарних правил і норм щодо якості вироб­леної продукції та інших вимог. Реалізація сільськогосподарської продукції, що виробляється фермерським господарством, на віт­чизняному ринку та її поставки на експорт, а також розрахунки з українськими та іноземними партнерами здійснюються відповідно до чинного законодавства.

Разом з іншими сільськогосподарськими товаровиробниками фермерські господарства мають право створювати обслуговуючі сільськогосподарські кооперативи, спілки, інші об'єднання, а та­кож: бути засновниками (учасниками) господарських товариств. Створені за участю фермерських господарств обслуговуючі сіль­ськогосподарські кооперативи не мають на меті отримання при­бутку.

Трудові відносини у фермерському господарстві базуються на основі праці його членів. У разі виробничої потреби таке госпо­дарство має право залучати до роботи в ньому інших громадян за трудовим договором.

Члени фермерського господарства і особи, котрі працюють у ньому за трудовим договором, підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню й пенсійному забезпеченню.

Час роботи у фермерському господарстві членів господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором, зараховується до загального і безперервного стажу роботи на підставі записів у трудо­вій книжці і документів, що підтверджують сплату внесків на соці­альне страхування.









ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2021 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.