Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







ОСОБЛИВОСТІ ОПОДАТКУВАННЯ





у разі продажу фізичною особою іншій фізичній чи юридичній особі (заготівельнику сільськогосподарської продукці), самостійно вирощеної сільськогосподарської продукції на земельних ділянках, наданих їй у розмірах, встановлених Земельним кодексом України, такі доходи, не підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. Крім цього необхідно, щобсукупний дохід від продажу власної продукції тваринництва за рік не перевищує 100 розмірів мінімальної заробітної плати – 1 млн. 147тис.грн. У разі якщо розміри земельних ділянок перевищують норми встановлені Земельним кодексом України, або більший сукупний дохід то такі доходи включаються платником податку до загального річного оподатковуваного доходу, підлягають відображенню у декларації про майновий стан і доходи за наслідками звітного податкового року та оподатковуються за ставками 15(17)%, встановленим п.167.1 ст.167 ПКУ.

 

4. самостійно забезпе­чувати власне виробництво матеріально-технічними засобами;

5. від­кривати рахунки в установах банків та отримувати кредити в уста­новленому законодавством порядку;

6. бути членами кредитної спіл­ки та користуватися її послугами;

7. отримувати трудову пенсію, а та­кож інші види соціальної державної допомоги та субсидії;

8. надава­ти послуги з використанням майна особистого селянського госпо­дарства;

9. використовувати для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини (до 2 метрів), торф, лісові насад­ження, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі;

10. вільно розпоряджатися належним майном, виробленою сільськогосподар­ською продукцією та результатами її переробки;



11. отримувати дорад­чі послуги;

12. об'єднуватися на добровільних засадах у виробничі товариства, асоціації, спілки з метою коорди­нації своєї діяльності.

Основними обов'язкамичленів особистого селянського госпо­дарства є:

1. дотримання вимог земельного законодавства та законо­давства про охорону довкілля (щодо меліорації, рекультивації);

2. забезпечення використання земель­ної ділянки за цільовим призначенням;

3. підвищення родючості ґрунтів та зберігання інших корисних властивостей землі;

4. не пору­шення прав власників суміжних земельних ділянок та землекорис­тувачів;

5. дотримання правил добросусідства та обмежень, пов'яза­них із встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;

6. своє­часна сплата земельного податку або орендної плати; (кожна рада визначає окремо)

7. дотримання чинних нормативів щодо якості продукції, санітарних, екологічних та інших вимог законодавства.

Ведення особистого селянського господарства припиняється в разі:

1. рішення членів особистого селянського господарства про припинення його діяльності;

2. якщо не лишилось жодного члена господарства або спадко­ємця, який бажає продовжити його ведення;

3. припинення прав на земельну ділянку згідно із ЗК.

У разі припинення ведення особистого селянського господарс­тва сільська, селищна, міська рада за місцем розташування земель­ної ділянки, наданої для цих цілей, вилучає його з обліку особис­тих селянських господарств.

2. Правовий режим майна особистого селянського господарства

До майна, яке використовується для ведення особистого селян­ського господарства, належать житлові будинки, господарські бу­дівлі та споруди, сільськогосподарська техніка, інвентар та облад­нання, транспортні засоби, сільськогосподарські та свійські твари­ни й птиця, бджолосім'ї, багаторічні насадження, вироблена сіль­ськогосподарська продукція, продукти її переробки та інше майно, набуте у власність членами господарства.

Своєрідною основою майна особистого селянського господарс­тва є садиба. Відповідно до ст. 381 ЦК вона являє собою земельну ділянку разом із розташованими на ній житловим будинком, гос­подарсько-побутовими будівлями, наземними й підземними кому­нікаціями, багаторічними насадженнями. Специфіка правового статусу садиби полягає в тому, що в разі відчуження житлового буднику відчужується і вся садиба, якщо інше не встановлено до­говором або чинним законодавством.

Можливість будівництва житлового буднику та необхідних гос­подарських будівель (споруд) є принциповим моментом у процесі створен­ня і діяльності особистого селянського господарства. Тому чинне законодавство містить низку положень, якими закріплюються піль­ги у сфері житлового будівництва на селі. (ст. 9 Закону України від 17 жовтня 1990 р. "Про пріоритетність соціаль­ного розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві").

 

Особи, які переселяються в трудонедостатні сільські населені пункти, і місцеве населення віком до 40 років, зайняте в сільському господарстві, переробних та обслуговуючих галузях агропромислового комплексу або соціальній сфері цих сіл, забезпечуються житлом і господарськими будівлями за рахунок державного бюджету. Житло, збудоване в сільській місцевості за рахунок бюджетних коштів, через 10 років передається в особисту власність цим громадянам за умови їх постійної роботи в зазначених галузях.

Також ст..11 цього Закону передбачає, що індивідуальні сільські забудовники користуються державним пільговим кредитом за умови їх проживання (або переселення для постійного проживання) у сільській місцевості в межах сіл і селищ, а також за межами сіл і селищ у відокремлених фермерських садибах та підтвердження ними своєї платоспроможності. 25 процентів суми пільгового довгострокового державного кредиту компенсується забудовникам через 5 років після введення будівель в експлуатацію за умови їх постійної роботи у сільськогосподарському виробництві, переробній та обслуговуючих галузях агропромислового комплексу, що функціонують у сільській місцевості, соціальній сфері села та органах місцевого самоврядування на селі, а молодим сім'ям ця пільга надається відразу після введення будівель в експлуатацію.

Надаютьсяпільги стосовно газифікації, водо- та електро­постачання, телефонізації, зв'язку, комунальних об'єктів, послу­г радіо й телебачення, забезпечуються рівні з містом умови пос­тачання промисловими та продовольчими товарами, а також рівень медичного, культурного, спортивного, комунально-побутового, транспортного й торговельного обслуговування за науково обгрун­тованими нормативами.

Однак на практиці всі ці положення вия­вились декларативними. У сільській місцевості не тільки не існує переваг порівняно з містом, а, скоріше, – навпаки.

Відповідно до положень ст. 346 ЦК право власності на майно для ведення особистого селянського господарства може припиня­тися в разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати певній особі; знищення майна; викупу земельної ділянки через суспільну потребу; викупу нерухомого майна у зв'язку із викупом земельної ділянки, на якій воно розмі­щене; звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; конфіскації; смерті власника.

Звернення стягнення на майно члена особистого селянського господарства допускається лише на підставі рішення суду. Тобто підставою для цього можуть бути рішення та постанови судів у ци­вільних справах, вироки та постанови судів у кримінальних спра­вах у частині майнових стягнень, постанови судів у частині майно­вих стягнень у справах про адміністративні правопорушення, рі­шення третейських судів.

Державна підтримка особистих селянських господарств здійснюється відповідно до загальнодержавних і регіональних програм за рахунок державного і місцевих бюджетів у порядку, встановленому законом.

Кабінет Міністрів України відповідно до загальнодержавних програм щорічно при підготовці проекту Державного бюджету України передбачає відповідні кошти на підтримку особистих селянських господарств.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до регіональних програм щорічно передбачають кошти в проектах місцевих бюджетів на підтримку особистих селянських господарств.

Була розроблена Міністерство аграрної політики України розробило Концепцію Державної цільової програми підтримки особистих селянських господарств на період до 2015 року (2008). За рахунок коштів державного бюджету фінансування Програми пропонується здійснювати у розмірі 25,3 млрд. грн., у тому числі у 2009 році – у розмірі 2,2 млрд. гривень. АЛЕ ТАК І НЕ УХВАЛЕНО Щодо області то тільки На 30 сесії облради У скликання депутати затвердили Програму розвитку та підтримки тваринництва і птахівництва в області на 2010-2015 роки

 

3. Правовий режим земель особистого селянського господарства

Земельна ділян­ка надається для ведення особистого селянського господарства, тобто для вирощування сільськогосподарської продукції та забезпе­чення кормами власної худоби й птиці.

Відповідно до ст. 121 ЗК та ст.. 5 ЗУ громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - в розмірі не більше 2,0 гектара. Розмір земель­ної ділянки особистого селянського господарства може бути збіль­шено у разі виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) та її спадкування членами такого господарства. Земельні ді­лянки особистого селянського господарства можуть бути власністю однієї особи, спільною сумісною власністю подружжя та спільною частковою власністю членів господарства.

Правовий режим земель особистого селянського господарства не можна ототожнювати з правовим режимом земель для сіноко­сіння й випасання худоби, для садівництва та городництва. Порівнюючи зміст правового режиму земель для сіноко­сіння й випасання худоби, для садівництва та городництва зі зміс­том правового режиму земель особистого селянського господарства можна зробити висновки: МОЖНА ВИДІЛИТИ ТАКУ ОСОБЛИВІСТЬ

Правовий режим земель особистих селянських господарств є більш універсальним. Такі земельні ділянки можуть використовува­тися для будь-якої сільськогосподарської діяльності, в тому числі для сінокосіння й випасання худоби, садівництва та городництва; А тому члени особистих селянських господарств мають більший обсяг повноважень щодо здійснення господарської діяльності на землях таких господарств, ніж власники (користувачі) земель для сінокосін­ня й випасання худоби, а також для садівництва та городництва.

Громадяни України можуть мати на праві власності та оренду­вати земельні ділянки для ведення особистого селянського госпо­дарства. Іноземні громадяни та особи без громадянства також мо­жуть мати такі ділянки, призначені для цієї мети, але, на відміну від громадян України, тільки на умовах оренди.

Особисте селянське господарство може набувати права власнос­ті на земельні ділянки на підставі: цивільно-правових договорів; безоп­латної передачі із земель державної або комунальної власності; приватизації земельних ділянок, які раніше були надані його чле­нам у користування; прийняття спадщини тощо

Членам особистого селянського господарства земельні частки (паї) виділяються в натурі (на місцевості) єдиним масивом у спіль­ну часткову та спільну сумісну власність (подружжя). Право спільної часткової власності чи спільної су­місної власності на земельні ділянки, виділені в натурі (на місце­вості) єдиним масивом, посвідчується одним державним актом на право власності на земельну ділянку. У разі виходу з особистого селянського господарства кожен його член має право на виділення належної йому земельної ділян­ки в натурі на місцевості).

 









Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2021 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.