|
ОСОБЛИВОСТІ ОПОДАТКУВАННЯу разі продажу фізичною особою іншій фізичній чи юридичній особі ( заготівельнику сільськогосподарської продукці ), самостійно вирощеної сільськогосподарської продукції на земельних ділянках, наданих їй у розмірах, встановлених Земельним кодексом України, та кі доходи, не підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. Крім цього необхідно, щобсукупний дохід від продажу власної продукції тваринництва за рік не перевищує 100 розмірів мінімальної заробітної плати – 1 млн. 147тис.грн. У разі якщо розміри земельних ділянок перевищують норми встановлені Земельним кодексом України, або більший сукупний дохід то такі доходи включаються платником податку до загального річного оподатковуваного доходу, підлягають відображенню у декларації про майновий стан і доходи за наслідками звітного податкового року та оподатковуються за ставками 15(17)%, встановленим п.167.1 ст.167 ПКУ.
4. самостійно забезпечувати власне виробництво матеріально-технічними засобами; 5. відкривати рахунки в установах банків та отримувати кредити в установленому законодавством порядку; 6. бути членами кредитної спілки та користуватися її послугами; 7. отримувати трудову пенсію, а також інші види соціальної державної допомоги та субсидії; 8. надавати послуги з використанням майна особистого селянського господарства; 9. використовувати для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини (до 2 метрів), торф, лісові насадження, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; 10. вільно розпоряджатися належним майном, виробленою сільськогосподарською продукцією та результатами її переробки; 11. отримувати дорадчі послуги; 12. об'єднуватися на добровільних засадах у виробничі товариства, асоціації, спілки з метою координації своєї діяльності. Основними обов'язками членів особистого селянського господарства є: 1. дотриман ня вимог земельного законодавства та законодавства про охорону довкілля (щодо меліорації, рекультивації); 2. забезпечення використання земельної ділянки за цільовим призначенням; 3. підвищення родючості ґрунтів та зберігання інших корисних властивостей землі; 4. не порушення прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; 5. дотримання правил добросусідства та обмежень, пов'язаних із встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; 6. своєчасна сплата земельного податку або орендної плати; (кожна рада визначає окремо) 7. дотримання чинних нормативів щодо якості продукції, санітарних, екологічних та інших вимог законодавства. Ведення особистого селянського господарства припиняється в разі: 1. рішення членів особистого селянського господарства про припинення його діяльності; 2. якщо не лишилось жодного члена господарства або спадкоємця, який бажає продовжити його ведення; 3. припинення прав на земельну ділянку згідно із ЗК. У разі припинення ведення особистого селянського господарства сільська, селищна, міська рада за місцем розташування земельної ділянки, наданої для цих цілей, вилучає його з обліку особистих селянських господарств. 2. Правовий режим майна особистого селянського господарства До майна, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, належать житлові будинки, господарські будівлі та споруди, сільськогосподарська техніка, інвентар та обладнання, транспортні засоби, сільськогосподарські та свійські тварини й птиця, бджолосім'ї, багаторічні насадження, вироблена сільськогосподарська продукція, продукти її переробки та інше майно, набуте у власність членами господарства. Своєрідною основою майна особистого селянського господарства є садиба. Відповідно до ст. 381 ЦК вона являє собою земельну ділянку разом із розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними й підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. Специфіка правового статусу садиби полягає в тому, що в разі відчуження житлового буднику відчужується і вся садиба, якщо інше не встановлено договором або чинним законодавством. Можливість будівництва житлового буднику та необхідних господарських будівель (споруд) є принциповим моментом у процесі створення і діяльності особистого селянського господарства. Тому чинне законодавство містить низку положень, якими закріплюються пільги у сфері житлового будівництва на селі. (ст. 9 Закону України від 17 жовтня 1990 р. " Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві ").
Особи, які переселяються в трудонедостатні сільські населені пункти, і місцеве населення віком до 40 років, зайняте в сільському господарстві, переробних та обслуговуючих галузях агропромислового комплексу або соціальній сфері цих сіл, забезпечуються житлом і господарськими будівлями за рахунок державного бюджету. Житло, збудоване в сільській місцевості за рахунок бюджетних коштів, через 10 років передається в особисту власність цим громадянам за умови їх постійної роботи в зазначених галузях. Також ст..11 цього Закону передбачає, що індивідуальні сільські забудовники користуються державним пільговим кредитом за умови їх проживання (або переселення для постійного проживання) у сільській місцевості в межах сіл і селищ, а також за межами сіл і селищ у відокремлених фермерських садибах та підтвердження ними своєї платоспроможності. 25 процентів суми пільгового довгострокового державного кредиту компенсується забудовникам через 5 років після введення будівель в експлуатацію за умови їх постійної роботи у сільськогосподарському виробництві, переробній та обслуговуючих галузях агропромислового комплексу, що функціонують у сільській місцевості, соціальній сфері села та органах місцевого самоврядування на селі, а молодим сім'ям ця пільга надається відразу після введення будівель в експлуатацію. Надаються пільги стосовно газифікації, водо- та електропостачання, телефонізації, зв'язку, комунальних об'єктів, послуг радіо й телебачення, забезпечуються рівні з містом умови постачання промисловими та продовольчими товарами, а також рівень медичного, культурного, спортивного, комунально-побутового, транспортного й торговельного обслуговування за науково обгрунтованими нормативами. Однак на практиці всі ці положення виявились декларативними. У сільській місцевості не тільки не існує переваг порівняно з містом, а, скоріше, – навпаки. Відповідно до положень ст. 346 ЦК право власності на майно для ведення особистого селянського господарства може припинятися в разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати певній особі; знищення майна; викупу земельної ділянки через суспільну потребу; викупу нерухомого майна у зв'язку із викупом земельної ділянки, на якій воно розміщене; звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; конфіскації; смерті власника. Звернення стягнення на майно члена особистого селянського господарства допускається лише на підставі рішення суду. Тобто підставою для цього можуть бути рішення та постанови судів у цивільних справах, вироки та постанови судів у кримінальних справах у частині майнових стягнень, постанови судів у частині майнових стягнень у справах про адміністративні правопорушення, рішення третейських судів. Державна підтримка особистих селянських господарств здійснюється відповідно до загальнодержавних і регіональних програм за рахунок державного і місцевих бюджетів у порядку, встановленому законом. Кабінет Міністрів України відповідно до загальнодержавних програм щорічно при підготовці проекту Державного бюджету України передбачає відповідні кошти на підтримку особистих селянських господарств. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до регіональних програм щорічно передбачають кошти в проектах місцевих бюджетів на підтримку особистих селянських господарств. Була розроблена Міністерство аграрної політики України розробило Концепцію Державної цільової програми підтримки особистих селянських господарств на період до 2015 року (2008). За рахунок коштів державного бюджету фінансування Програми пропонується здійснювати у розмірі 25,3 млрд. грн., у тому числі у 2009 році – у розмірі 2,2 млрд. гривень. АЛЕ ТАК І НЕ УХВАЛЕНО Щодо області то тільки На 30 сесії облради У скликання депутати затвердили Програму розвитку та підтримки тваринництва і птахівництва в області на 2010-2015 роки
3. Правовий режим земель особистого селянського господарства Земельна ділянка надається для ведення особистого селянського господарства, тобто для вирощування сільськогосподарської продукції та забезпечення кормами власної худоби й птиці. Відповідно до ст. 121 ЗК та ст.. 5 ЗУ громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - в розмірі не більше 2,0 гектара. Розмір земельної ділянки особистого селянського господарства може бути збільшено у р азі виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) та її спадкування членами такого господарст ва. Земельні ділянки особистого селянського господарства можуть бути власністю однієї особи, спільною сумісною власністю подружжя та спільною частковою власністю членів господарства. Правовий режим земель особистого селянського господарства не можна ототожнювати з правовим режимом земель для сінокосіння й випасання худоби, для садівництва та городництва. Порівнюючи зміст правового режиму земель для сінокосіння й випасання худоби, для садівництва та городництва зі змістом правового режиму земель особистого селянського господарства можна зробити висновки: МОЖНА ВИДІЛИТИ ТАКУ ОСОБЛИВІСТЬ Правовий режим земель особистих селянських господарств є більш універсальним. Такі земельні ділянки можуть використовуватися для будь-якої сільськогосподарської діяльності, в тому числі для сінокосіння й випасання худоби, садівництва та городництва; А тому члени особистих селянських господарств мають більший обсяг повноважень щодо здійснення господарської діяльності на землях таких господарств, ніж власники (користувачі) земель для сінокосіння й випасання худоби, а також для садівництва та городництва. Громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства. Іноземні громадяни та особи без громадянства також можуть мати такі ділянки, призначені для цієї мети, але, на відміну від громадян України, тільки на умовах оренди. Особисте селянське господарство може набувати права власності на земельні ділянки на підставі: цивільно-правових договорів; безоплатної передачі із земель державної або комунальної власності; приватизації земельних ділянок, які раніше були надані його членам у користування; прийняття спадщини тощо Членам особистого селянського господарства земельні частки (паї) виділяються в натурі (на місцевості) єдиним масивом у спільну часткову та спільну сумісну власність (подружжя). Право спільної часткової власності чи спільної сумісної власності на земельні ділянки, виділені в натурі (на місцевості) єдиним масивом, посвідчується одним державним актом на право власності на земельну ділянку. У разі виходу з особистого селянського господарства кожен його член має право на виділення належної йому земельної ділянки в натурі на місцевості).
![]() ![]() Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все... ![]() ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между... ![]() ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры... ![]() Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|