Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Джерела аграрного права.





План

1. Поняття та види джерел аграрного права.

2. Закони як джерела аграрного права України.

3. Підзаконні акти в системі джерел аграрного права.

4. Локальні нормативні акти.

1. Поняття та види джерел аграрного права.

Джерело права – це зовнішнє оформлення змісту загальнообов'язкових правил поведінки, які офіційно встановлені або санкціоновані державною владою або загальновизнані суспільством.

Джерелами аграрного права України є уніфіковані й диференційовані акти правотворчості державних органів, а також акти правотворчості суб'єктів аграрного господарювання (зі статусом юридичних осіб), які є формою вираження й закріплення бажаної моделі поведінки та моделі аграрних відносин.

Особливості джерел аграрного права:

1) уніфіковані акти аграрного законодавства являютьсобою основу становлення АП як самостійної галузі національного права;

2) у нормативних актах, що стосуються аграрного права, містяться норми, якими регулюються як аграрні відносини, так і відносини інших галузей права – земельного, господарського, адміністративного, трудовог о та ін. Наприклад, ЗК регулює земельні відносини. Разом з тим глави і статті ЗК, якими регулюються відносини з правового режиму земель сільськогосподарського призначення, стосуються як земельного, так і аграрного права.

3) відсутність єдиного акту кодифікованого характеру, тобто Аграрного кодексу;

4) значущість локальних актів санкціонованої та делегованої правотворчості суб’єктів аграрного господарювання, заснованих на недержавній формі власності;

5) зростання питомої ваги законів та актів Президента в нормативно-правовому масиві, що регулює аграрні відносини;

6) збереження рекомендаційної правотворчості;

7) зростання ролі міжнародних норм права та уніфікації національного аграрного законодавства щодо міжнародного права.

Основу системи джерел АП складають уніфіковані й диференційовані нормативно-правові акти.

Уніфіковані акти аграрного законодавства - це юридична форма вираження норм АП, спрямованих на інтеграцію правового регулювання аграрних відносин, уніфікацію правового статусу і правової регламентації діяльності суб'єктів аграрного господарювання.

Диференційовані акти аграрного законодавства - це нормативно-правові акти, що розробляються з урахуванням відмінностей у статусі суб'єктів аграрного господарювання.

КЛАСИФІКАЦІЯ

І. За суб'єктом нормотворчості джерела АП поділяються на: конституційні акти; закони і постанови Верховної Ради; укази Президента; акти Кабінету Міністрів України; акти Конституційного Суду України; акти міністерств, відомств та інших органів центральної виконавчої влади; акти органів місцевого самоврядування; акти уповноважених державою громадських організацій; локальні нормативні акти; міжнародні правила, конвенції, звичаї.

ІІ. За обсягом волі, вираженої в нормативному акті, джерела аграрного права поділяються на:

акти, що регулюють загальноаграрні правовідносини, тобто розраховані на взаємовідносини суб'єктів аграрного права з іншими державними, господарськими суб'єктами;

акти внутрігосподарські, які регулюють внутрішні взаємовідносини між структурними підрозділами і учасниками сільськогосподарської діяльності.

2. Закони як джерела аграрного права України.

Закон - нормативно-правовий акт, який приймається в особливому порядку органом законодавчої влади, регулює найбільш важливі суспільні відносини, виражає волю й інтереси більшості населення, має вищу юридичну силу щодо інших нормативно-правових актів, є загальнообов'язковим для всього населення і держави та охороняється державною владою.

Першоджерелом усієї правової системи і кожної галузі права є Конституція України. Норми законів кожної галузі права, зокрема аграрного, повинні розглядатися крізь призму Конституції України. Вони є джерелами галузі аграрного права тією мірою, якою вони відповідають Конституції.

Вміщені в законах правові норми за своїм призначенням характеризуються як такі, що мають загальний (уніфікований) і спеціальний (диференційований) характер.

Особливістю законодавчих актів уніфікованого характеру є те, що вони одночасно адресуються цілому ряду суб'єктів або групі суб'єктів суспільних відносин, проголошують і юридично закріплюють принципи, які лежать в основі правового статусу і правового регулювання їхньої діяльності.

У цьому плані можна умовно вирізнити такі групи законів України, що стосуються АПК:

1) уніфіковані акти про створення ефективних товаровиробників сільськогосподарської продукції. До цієї групи належать закони, що стосуються організаційної перебудови в АПК:

- "Про фермерське господарство" від 19 червня 2003 р.;

- "Про колективне сільськогосподарське підприємство" від 14 лютого 1992 р.;

- "Про сільськогосподарську кооперацію" від 17 липня 1997 р.;

- "Про особисте селянське господарство" від 15 травня 2003 р.;

- "Про споживчу кооперацію" від 10 квітня 1992 р.;

- "Про кредитні спілки" від 20 грудня 2001 р.

 

2) уніфіковані акти законодавства про правовий режим земель сільськогосподарського призначення й земельну реформу – зокрема, Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року.

 

 

Законодавчі акти спеціального призначення характеризуються певною конкретністю, визначенням правового статусу саме суб’єктів аграрного господарювання.

Диференційованими можна вважати такі закони: "Про зерно та ринок зерна в Україні" від 4 липня 2002 р., "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві" від 17 жовтня 1990 р, "Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них" від 6 лютого 2003 р.. Про насіння і садивний матеріал" від 26 грудня 2002 р.; "Про племінну справу в тваринництві" від 15 грудня 1993 р.; “Про меліорацію земель” від 14 січня 2000 р.; "Про ветеринарну медицину" від 25 червня 1992 р. та інші.

 

3. Підзаконні акти в системі джерел аграрного права.

Підзаконні нормативно-правові акти – це такі нормативні акти компетентних органів, що видаються на підставі закону, відповідно до нього і для його виконання.

Види підзаконних актів як джерел аграрного права:

А) постанови Верховної Ради України

Постанови Верховної Ради України в системі права посідають проміжне місце між законами України й актами вищих і центральних органів виконавчої влади Крім законів, Верховна Рада, відповідно до Конституції України, приймає постанови та інші акти (ст. 91 Конституції). До останніх належать, наприклад, резолюції (ст. 87), рішення (ст. 111 Конституції).

До таких належить, зокрема, постанова Верховної Ради РСР від 18 грудня 1990 р. "Про земельну реформу", якою всі землі України оголошені об'єктами реформи, а також постанова Верховної Ради України від 10 липня 1996 р. "Про порядок введення в дію Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі". Про виконання земельного законодавства при реформуванні аграрного сектора економіки від 11.01.2000 № 1364-XIV

Б) Укази й розпорядження Президента України, повноваження на видання яких визначені Конституцією України, є обов'язковими для виконання на території України органами виконавчої владитаорганами місцевого самоврядування, підприємствами й організаціями, незалежно від форм власності, а також громадянами. Укази Президента видаються з питань, не врегульованих законами.

Головним чином, укази Президента України як джерела аграрного права спрямовані на: здійснення національної аграрної політики; проведення приватизації майна агропромисловому комплексі; прискорення земельної реформи.

До указів Президента України з питань аграрної сфери належать:

- "Про заходи щодо реформування аграрних відносин" від 18 січня 1995 р. № 63/95;

- "Про Основні напрями розвитку агропромислового комплексу України" від 29 квітня 1998 р. № 389/98;

- Про деякі заходи щодо поліпшення фінансового стану аграрного сектору економіки та розвитку тваринництва від 29.05.2009 № 378/2009

- Про заходи щодо розвитку аграрного ринку від 30.08.2004 № 1021/2004

В) нормативні акти Кабінету Міністрів України й центральних органів виконавчої влади України як джерела аграрного права

Постановами Кабінету Міністрів України вирішуються питання, спрямовані на реалізацію законів, якими регулюються аграрні відносини, зокрема з організації сільськогосподарського виробництва, приватизації державного майна в АПК і землі, ціноутворення, оцінювання майна й землі, ліцензування, використання сільськогосподарських земель, сприяння розвитку фермерських господарств, соціальної сфери на селі та ін.:

- Про утворення публічного акціонерного товариства “Аграрний фонд” 22.04.2013 № 364

- Про створення Аграрної біржі; Постанова, Статут від 26.12.2005 № 1285

- Про Аграрний фонд; Постанова, Положення від 06.07.2005 № 543

- "Про прискорення організації біржового сільськогосподарського ринку" від 17 листопада 1995 р. № 916;

Г) Нормативні акти міністерств, відомств та інших органів виконавчої влади належать до відомчих актів. Їх форма визначається положенням про відповідне міністерство чи відомство. Ними можуть бути: накази, Наприклад: (НА ДАНИЙ ЧАС МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА)

Наказ Мінагрополітики України "Про затвердження Примірного статуту сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу"

 

4. Локальні нормативні акти.

До локальних нормативних актів як джерел аграрного права належать нормативні акти органів місцевого самоврядування, місцевих державних адміністрацій, районних і обласних управлінь сільського господарства, місцевих органів ветеринарної служби, насіннєвої служби, земельних ресурсів, а також установчі документи з питань створення сільськогосподарського підприємства, господарського товариства, сільськогосподарського кооперативу, зокрема статути, засновницькі договори, рішення зборів засновників господарського товариства, загальних зборів кооперативу, внутрішні акти сільськогосподарських організацій, колективні договори та інші акти.

Окремим джерелом аграрного права є внутрішньогосподарські локальні акти. За порядком набуття юридичної сили вони поділяються на 2 групи.

До першої групи відносяться внутрішньогосподарські нормативні акти, які набирають юридичної сили з моменту їх державної реєстрації. До таких належать установчі документи про створення юридичної особи, що є суб'єктом аграрного права, - статут і засновницький договір;

До другої – акти, що набирають юридичної сили з моменту прийняття їх найвищими органами (самоврядування) господарствзагальними зборами членів підприємств, акціонерів, учасників товариств з обмеженою відповідальністю та членів трудового колективу орендного підприємства та ін. (РІШЕННЯ)

До локальних джерел аграрного права належать також розпорядчі (управлінські, самоврядні) акти уповноважених органів управління (самоврядування) юридичних осіб приватного права й юридичних осіб публічного права, що діють в аграрній сфері й містять норми, якими регулюється господарська та інша діяльність у сфері сільськогосподарського виробництва. Такими є, наприклад: Правила внутрішнього розпорядку; Положення про структурні підрозділи підприємства; бригаду, ферму, механізований загін, ланку; Інструкції з правил техніки безпеки, поводження з худобою та іншими тваринами. Перелічені розпорядчі акти вважаються джерелами аграрного права за умови, якщо вони прийняті компетентними органами юридичної особи (загальними зборами товариства, його правлінням, наказом або розпорядженням керівника юридичної особи публічного права, відповідають законам України, статуту й іншим установчим документам юридичної особи) і мають нормативний характер.

Статут чи інший установчий документ про створення юридичної особи належить до правових норм санкціонованих державою. Цяобставина підтверджується тим, що зміни й доповнення до установчих документів набирають чинності тільки з моменту їх державної реєстрації у відповідному органі.

Специфічними локальними актами можуть бути договори.

Так, засновницький договір, як і статут, є одним із установчих документів, яким підтверджується заснування юридичної особи. До них належать також колективні договори. Колективним договором регулюються виробничі, трудові й економічні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства, питання охорони праці, соціального розвитку, участі працівників у використанні прибутку підприємства, якщо це використання передбачене статутом підприємства.

Засоби вдосконалення аграрного законодавства

Держава, визначаючи аграрну політику, розроблюючи заходи, спрямовані на підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва і реалізацію аграрної реформи, водночас надає важливого значення вдосконаленню регулювання аграрних відносин. Нормотворча практика знає різні засоби вдосконалення та систематизації законодавства, які притаманні і законодавству аграрному.

Інкорпорація — це такий засіб удосконалення нормативних актів, коли в них включаються всі подальші зміни та доповнення, а частини, які втратили своє значення, навпаки, вилучаються з акта. При інкорпорації форми законодавства лише упорядковуються, а зміст його залишається таким самим.

Консолідація — об'єднання нормативних актів, виданих у різний час з одного й того ж питання, але зосереджених у різних актах у новий єдиний акт зведеного характеру. Такий акт є новим за формою, але не за змістом тому, що консолідація сприяє удосконаленню лише форми законодавства, не змінюючи його по суті.

Кодифікація — всяка діяльність щодо об'єднання законодавства в укрупнені акти, кодекси. Тобто це такий спосіб систематизації законодавства, при якому упорядкування форми раніше виданого законодавства провадиться поряд з удосконаленням його змісту по суті. Таким чином ліквідуються прогалини в законодавстві, переглядаються нормативні приписи, що застаріли або не виправдали себе, законодавство доповнюється новими положеннями.

 







Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.