Показники економічної оцінки земель

даних, у розрахунку на одиницю затрат найбільший вихід урожаю пшениці забезпечують землі другого масиву. Ці землі забезпечують найбільшу продуктивність праці, яка є мірилом цінності землі.

Крім затрат, зв’язаних з умовами виробництва безпосередньо на землі, споживна вартість продукції залежить і від місцеположення земель, господарств відносно виробничих зв’язків. Тому ці затрати повинні також враховуватись при визначенні економічної оцінки земель.

Таким чином, загальним критерієм оцінки земель, є продуктивність, сукупність затрат живої і уречевленої праці при співставимих рівнях інтенсивності землеробства.

Продуктивність праці, як всезагальний критерій оцінки земель, знаходить вираження у системі різних економічних показників, які повинні розкривати суть критерію і відповідати завданням оцінки земель.

Різноманітність аспектів і завдань практичного застосування даних економічної оцінки земель обумовлює необхідність розробки системи показників їх оцінки. Виходячи із завдань загальної і часткових економічних оцінок, які характеризують споживну вартість (цінність) землі, в процесі розвитку науково-методичних положень цієї складової частини земельного кадастру обґрунтовувалися різні показники економічної оцінки земель, а саме: урожайність в центнерах з гектара, грошові затрати на гектар, собівартість центнера продукції, затрати живої праці у людино-годинах на центнер продукції, валова продукція на одного працівника у грошовому виразі, співвідношення валової продукції і затрат тощо.

Багаторічна практика організації використання земель свідчить, що об’єктивний процес функціонування землі базується на аналізі і оцінці продуктивності земель, ефективності їх використання і доходності. Тому різні аспекти економічної оцінки земель повинні відображати три показники: 1) урожайність культур або вартість валової продукції; 2) окупність затрат і 3) диференціальний доход.

Правильний вибір показників економічної оцінки земель має немаловажне значення, так як вони повинні бути об’єктивними і мати відповідне практичне значення. Тільки у цьому випадку результати оцінки земель знайдуть широке застосування у виробничих умовах. Розрахунок показників проводиться окремо по немеліорованих, зрошуваних і осушених землях.

Різні аспекти економічної оціни землі, виходячи з конкретних завдань і призначення, мають різні показники. Часткова оцінка земель по ефективності вирощування окремих сільськогосподарських культур проводиться за урожайністю відповідних культур, окупністю затрат на їх вирощування і диференціальним доходом. Загальна економічна оцінка землі проводиться за вартістю валової продукції, окупністю затрат і диференціальним доходом.

Вихідним показником економічної оцінки земель виступає урожайність культур. За даними урожайності культур встановлюються відповідні числові співвідношення і забезпечується порівняльна оцінка якості земель. Склад сільськогосподарських культур, відібраних для економічної оцінки земель, повинен бути характерним для території земельнооціночного району. До обов’язкового переліку включаються сільськогосподарські культури, які мають важливе виробниче і товарне значення і в першу чергу це основні зернові культури, цукрові буряки, картопля, льон, соняшник. Урожайність культур, як показник оцінки земель, має велике практичне значення при вирішенні багатьох питань сільськогосподарського виробництва. Однак вона відображає якість землі тільки при рівновеликих затратах на її одержання.

Складність економічної оцінки землі за урожайністю сільськогосподарських культур полягає в тому, що урожайність окремої культури не може дати повні відомості про якість земель. За показником урожайності культури можна одержати тільки порівняльну оцінку землі по ефективності вирощування відповідної культури. Найбільш точним вимірником якості земель за урожайністю сільськогосподарських культур служить їх вартісне вираження шляхом визначення вартості валової продукції, окупності затрат і диференціального доходу. До вартості валової продукції включається основна і частина побічної продукції.

Вартість валової продукції (ВП) визначається по всіх культурах з врахуванням площі посіву, урожайності і ціни, що виражається формулою:

де Р – посівна площа культури, га; У – урожайність культури, ц/га; Ц – ціна продукції, грн./ц.

Продуктивність землі, виражена у виді урожайності культур і вартості валової продукції, характеризує абсолютний рівень економічної родючості ґрунту при рівновеликих затратах на одиницю площі. Результати такої оцінки можуть бути використані при плануванні урожайності, визначенні обсягів виробництва і розподілу сільськогосподарської продукції.

При економічній оцінці земель вихід валової продукції на землях різної якості необхідно ув’язувати із затратами виробництва. Слід мати на увазі, що тільки кількість продукції, віднесена до рівновеликих виробничих витрат або величина рівновеликих затрат на виробництво одиниці продукції, виражає якість земель. Відмінності у якості земель визначаються ефективністю рівновеликих затрат, вкладених в землю неоднакової якості.

Валовий продукт при досягнутому рівні інтенсивності землеробства і сумарні затрати на його одержання відображають рівень виробництва і абсолютну родючість земель. Величина продукції, виробленої на різних за якістю землях при рівновеликих затратах, є результатом відмінностей у продуктивності землеробської праці і відображає відмінності у якості земель.

Правильно встановлені розміри валової продукції і затрат можуть бути покладені в основу розрахунків інших показників економічної оцінки земель. Основна складність у визначенні валової продукції і її порівнянні із затратами полягає в тому, що діючі ціни по багатьох видах продукції значно відхиляються від вартості. Визначення валової продукції різних культур через зернові і кормові одиниці також не забезпечує необхідного взаємозв’язку із затратами.

Поруч із зональними закупівельними цінами при оцінці земель необхідно застосовувати такі ціни на сільськогосподарську продукцію, які, по-перше, можна співставляти на всій території країни і, по-друге, відображають сучасний рівень суспільно необхідних затрат на виробництво відповідної сільськогосподарської продукції. З цією метою для проведення економічної оцінки землі у попередні роки були розроблені єдині, так звані, кадастрові ціни, які базуються на суспільно необхідних затратах у гірших умовах виробництва.

Оскільки головним видом рослинницької продукції є зерно, то і граничний суспільно необхідний рівень затрат встановлювався відносно гірших умов виробництва зернових культур. Вартісна співрозмірність цін за видами продукції забезпечується тим, що вони встановлюються як відношення їх середньої собівартості до середньої собівартості зерна по країні в цілому.

Кадастрова ціна на зерно складається з двох елементів: 1) собівартість (С) центнера зерна в гірших природно-економічних умовах виробництва, де вона в середньому була прийнята 18,5 грн./ц і 2) безрентного додаткового продукту, який складає 35% по відношенню до собівартості продукції. Отже, кадастрова ціна (Ц _К) одного центнера зерна в середньому (без рису) складала:

Якщо прийняти середню собівартість зерна за одиницю, то, наприклад, при собівартості одного центнера цукрових буряків, яка в середньому по країні складає 0,37 одиниці і кадастровій ціні на зерно 25,0 грн./ц, кадастрова ціна на цукрові буряки (фабричні) становить (0,37: 1,00 х 25,0) = 9,25 грн./ц

Аналогічним чином були розраховані кадастрові ціни і на інші види рослинницької продукції.

В сучасних економічних умовах ціни на сільськогосподарську продукцію значно відрізняються від раніше розроблених кадастрових цін. Тому для визначення вартості валової продукції рослинництва необхідно приймати ціни з врахуванням стану інфляції грошей.

Розрахунки вартості валової продукції ведуться виходячи із фактичної структури посівів культур або так званого, структурного гектару. Для цього необхідно мати площі посівів кожної культури і раніше визначену урожайність в розрізі агрогруп земель.

Для контролю розрахунків вартості валової продукції з одиниці площі по агрогрупах земель необхідно спів ставити їх з середньою вартістю валової продукції з одного гектара в земельнооціночному районі.

Якщо раніше вичислена вартість валової продукції у розрізі оцінюваних агрогруп земель не перевищує 10-15% від вартості валової продукції по земельнооціночному району, то вона урівноважується з останньою і приймається для складання шкали загальної оцінки земель. Поправки вносяться пропорціонально до площ агрогруп земель з оберненим знаком неув’язки.

Окупність затрат, як показник економічної оцінки є відносним вираженням рівня родючості земель при рівних економічних умовах господарювання. Тому при оцінці земель необхідно порівняти показники окупності затрат на різноякісних землях при співставимому рівні інтенсивності землеробства. Окупність затрат визначається співвідношенням показників продуктивності і затрат на конкретних землях. Звідси окупність затрат (03) дорівнює:

Де З – затрати на виробництво валової продукції на оцінюваних землях.

При проведенні загальної економічної оцінки земель затрати на виробництво валової продукції на і -тій агрогрупі земель розраховуються за формулою:

Де З j1,2...n – середні по земельно оціночному району затрати на вирощування j-тої культури, грн.; В j1,2...n – питома вага посівів j-тої культури.

Показники окупності затрат при певних рівнях інтенсивності землеробства визначають нормативи рентабельності виробництва. Оцінка земель по окупності затрат може бути використана при обґрунтуванні розміщення посівів сільськогосподарських культур, вдосконаленні цін на сільськогосподарську продукцію, прогнозуванні урожайності і валових зборів продукції землеробства при відповідних рівнях рентабельності виробництва. У зв’язку з цим для вирішення землевпорядних задач необхідні дані економічної оцінки земель за ефективністю вирощування всіх сільськогосподарських культур, районованих у окремих природно-економічних зонах.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва на кращих і гірших землях характеризується показниками чистого доходу, який визначається як різниця між вартістю валової продукції і витратами виробництва на її одержання.

Диференціальний доход представляє собою додаткову частину чистого доходу, створюваного більш продуктивною працею на землях кращої якості по відношенню до гірших умов виробництва. Диференціальний доход є кількісною характеристикою відносної родючості земель, яка виражається величиною економії суспільних затрат на оцінюваних землях порівняно з менш родючими землями. Розрахунок диференціального доходу (ДД) проводиться за формулою:

Показники диференціального доходу розраховуються у абсолютних (грн./га) і відносних (бали) величинах. Крім того, ці показники можуть виражатися величиною питомої ваги у валовому продукті (α), яка дорівнює: α=ДД: ВП [25]

Ведення показника питомої ваги диференціального доходу у валовій продукції обумовлено тим, що він є найбільш стабільною величиною, на відміну від абсолютної його величини, яка міняється в залежності від рівня інтенсивності землеробства.

Величина диференціального доходу виступає основою для вирівнювання економічних умов господарювання і вдосконалення госпрозрахункових відносин сільськогосподарських підприємств з державою. Економія суспільних затрат у виді диференціального доходу розглядається як загальний критерій оптимальності у планових розрахунках по використанню земель.

Вибір виду доходу як показника економічної оцінки земель необхідно обґрунтовувати у кожному конкретному випадку. Так, наприклад, для визначення розміру компенсації за вилучення земель із сільськогосподарського обороту дуже часто рекомендується застосовувати показник оцінки земель по чистому доходу. Це правильно у тих випадках, коли земельна ділянка забезпечує одержання чистого доходу. Однак деякі земельні ділянки, особливо у гірських районах, іноді не забезпечують одержання чистого доходу, хоч при певних умовах вони можуть давати чистий доход. Тому визначення розміру компенсації втрат сільськогосподарського виробництва в таких випадках краще проводити за показником вартості валової продукції.

Аналіз і оцінку виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств найбільш доцільно проводити за диференціальним доходом, так як він показує, яка частина валового продукту одержана у господарстві за рахунок якості землі (додатковий продукт І) і яка частина його одержана за рахунок інтенсивності землеробства (додатковий продукт ІІ). Інші завдання, які стосуються загальних напрямків використання земельних ресурсів, можуть вирішуватися за показниками чистого доходу.

Таким чином, вихідними даними для економічної оцінки земель є кількість продукції з гектара оцінюваних земель і затрати на її виробництво. На їх основі розраховуються всі показники економічної оцінки земель: вартість валової продукції, окупність затрат, диференціальний доход. При економічній оцінці земель необхідно встановити продуктивність затрат живої і уречевленої праці при співставимих рівнях інтенсивності землеробства. Різниця між вартісною величиною землеробської продукції і затратами на її виробництво дає абсолютний показник маси додаткового продукту і є матеріальною основою диференціального доходу, а співвідношення між вартістю продукції і затратами – відносний показник окупності затрат.

Обчислення і співставлення середніх показників за багаторічними даними а різних за якістю землях дозволяє виявити відмінності в існуючій економічній родючості ґрунту. При цьому важливе значення має кількісне вираження, за рахунок чого складаються ці відмінності; наскільки за рахунок різниці у родючості і наскільки за рахунок різниці в інтенсивності землеробства. Якщо за вихідну величину розрахунків прийняти землі, які при середньому рівні інтенсивності забезпечують тільки суспільно необхідну норму доходності, то всі порівняно кращі землі одержать більш високу, а всі гірші – більш низьку економічну оцінку. Кількісним виразом у першому випадку виступає величина різницевого продукту, тобто перевищення додаткового продукту над середньою суспільно необхідною нормою доходу (позитивна величина), а у другому – величина його зниження проти тієї ж середньої суспільно необхідної норми (від’ємна величина).

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: