Віддалі між деревами в рядових посадках залежно від їх екологічних властивостей

Алея – від фр. allee – дорога, пішохідна або проїжджа (звичайно в парку, саду, деколи поза ними), обсаджена з обох боків деревами, деколи в поєднанні з кущами.

Архітектурно-ландшафтна оцінка території об’єкту – аналіз виявлених паркових форм, огляд взаємозв’язку паркових елементів, аналіз їх структури, встановлення видових побудов, оптичних ефектів, історії розвитку парку.

Берсо – крита алея, доріжка, над якою утворено склепіння із переплетених гілок дерев або із легких дерев’яних або металевих арок, заплетених ліанами.

Боскет – компактна об'ємно-просторова композиція, що виконується з дерев і кущів, в яку можуть включатися павільйони, фонтани, водні дзеркала, скульптура, партери і ін., вони, як правило, обрамляють парадну відкриту частину композиції ансамблю, представляючи прекрасний фон для її декоративних деталей.

Буленгрин – регулярна ділянка в парку, яка є різновидом партеру, дещо понижена відносно рівня обрамляючої її доріжки.

Буферна зона – спеціальна територія, що прилягає до меж історичного парку, меморіалу, заповідника, призначена для відволікання частини відвідувачів об’єкта, який знаходиться під охороною держави, з метою його захисту від надмірного рекреаційного навантаження; часто виконує функцію паркової зони для вільного відпочинку відвідувачів.

Видова точка – місце на парковій території, з якого добре сприймаються види, пейзажі.

Відкриті простори – це галявини, водойми, спортивні поля, крупні квітники, межі яких знаходяться дальше 200 м.

Відновлення – комплекс заходів, що передбачає використання всіх методів: реставрації найбільш цінних композицій, реконструкції менш цінних елементів ландшафту, а також консервації окремих ділянок та елементів ландшафтних об’єктів.

Відтворення – цілеспрямована зміна ділянки з метою відновлення специфіки структури, біорізноманіття і динаміки природної або штучної екосистеми.

Віста – вузький, обмежений певними рамками вид, що направляється облямовуючими площинами, наприклад кулісами чи алеєю на який-небудь цікавий об’єкт – водне плесо, декоративну групу дерев чи солітер, альтанку чи місток.

Гай – однорідний деревний масив на невеликій (0,25-0,5 га) площі.

Геопластика – пластична обробка рельєфу, за допомогою якої він набуває не тільки декоративне але навіть і скульптурну форму, але частіше форму, що відповідає визначеній функції.

Директивний план – перелік основних напрямків та питань, які необхідно вирішити при проектуванні відновлення об’єкту.

Закриті простори – характеризуються зімкнутістю намету від 0,6, до 1,0 при співвідношенні висоти простору до його ширини приблизно 1:2.

Зона охорони пейзажу – територія, яка не ввійшла до охоронної зони та зони регулювання забудови, зона яка оточує цінні природні ландшафти – водойм, рельєфу, рослинності, в цій зоні повинні проводитись природоохоронні заходи для природного відновлення лісу, захисту лукових, берегових та інших територій від зсувів та розмиву, для укріплення схилів, ярів.

Зона повної охорони (охоронна зона) – територія, яка безпосередньо оточує ансамбль, на якій зберігається відповідний їй ландшафт, з якої повинні бути винесені промислові підприємства та інші споруди, які викликають значні вантажні потоки, які забороняють нове будівництво.

Зона регулювання забудови – це територія, що оточує зону повної охорони, в ній можливе будівництво, але регламентоване за висотою та масштабу у відповідності із спорудами історичного об’єкту.

Зони функціональні природно-заповідного фонду:

Адміністративно-господарська зона – частина ботанічного саду, дендрологічного парку, парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва, яка виділяється для виконання ними господарських завдань і функцій.

Господарська зона – частина національних природних, регіональних ландшафтних і зоологічних парків, яка виділяється для активізації та розвитку збалансованого менеджменту природними ресурсами, проведення господарської діяльності, спрямованої на виконання завдань, які покладаються на відповідну установу природно-заповідного фонду.

Зона антропогенних ландшафтів – частина біосферного заповідника, до якої включаються території традиційного земле-, лісо- і водокористування, місць поселення, рекреації, а також виділяється для активізації й розвитку збалансованого менеджменту природних ресурсів та інших видів господарської діяльності.

Зона буферна – функціональна частина біосферного заповідника, що оточує заповідну зону, виділяється з метою посилення стану збереження її від зовнішніх негативних факторів, термінового запобігання зникнення окремих компонентів екосистем, уникнення чи послаблення загроз.

Зона експозиційна – частина відповідного штучно створеного об'єкту природно-заповідного фонду, яка призначена для стаціонарного утримання тварин і рослин та використання їх у культурно-пізнавальних цілях.

Зона заповідна – частина біосферного заповідника, національного природного, регіонального ландшафтного і дендрологічного парку, ботанічного саду, парку-пам'ятки садово-паркового господарства, яка призначена для збереження найцінніших природних та мінімально порушених антропогенними факторами природних комплексів, генофонду рослинного і тваринного світу; її режим визначається відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників.

Зона наукова – частина відповідного штучно створеного об'єкту природно-заповідного фонду, яка призначена для науково-дослідної роботи і включає колекції, експериментальні ділянки, наукові полігони, постійні та тимчасові пробні площі тощо.

Зона охоронна – вид захисної території від дії несприятливих природних і антропогенних факторів навколо природного заповідника, а в разі необхідності на прилеглих до окремих цінних ділянок національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, а також навколо заказників, пам'яток природи, заповідних урочищ, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків та парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, де виникають загрози.

Зона регульованого заповідного режиму (регульованої заповідності) – частина біосферного заповідника, до якої можуть включатися регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, ймовірно заповідні урочища з додержанням вимог щодо їх охорони, встановлених для цих категорій, а також особливо цінні природні комплекси, що знаходяться в функціональних зонах, опріч заповідної.

Зона регульованої рекреації – частина національного природного парку (регіонального ландшафтного парку), яка призначена для короткострокового відпочинку та оздоровлення населення, огляду особливо мальовничих і пам'ятних місць, а також для запобігання негативному впливу природних чи антропогенних факторів на екосистеми заповідної зони.

Зона рекреаційна – територія, що призначена для розміщення об'єктів рекреаційної інфраструктури, сфери послуг – готелів, мотелів, кемпінгів, а також адміністративних будинків, приміщень для екскурсійного бюро, науки, екологічної освіти і просвіти, будівель торгового, культурного призначення, сюди ж можна долучити й оздоровчі заклади, спортивні площадки, поля та об'єкти історико-культурної спадщини тощо.

Зона стаціонарної рекреації – частина національного природного парку (регіонального ландшафтного парку), яка призначена для розміщення об'єктів рекреаційної інфраструктури, сфери послуг – готелів, мотелів, кемпінгів тощо.

Іконографічні джерела – це фотографії, малюнки, гравюри, картини, літографії, які відображають певний період існування об’єкту або окремої його частини.

Інвентаризація насаджень – обстеження, визначення таксаційних показників, санітарного стану, декоративних якостей насаджень із занесенням їх до спеціальної відомості.

Картографічні матеріали – це плани території об’єкту різних періодів його існування – карти, схеми (кадастрові, ґрунтові, геодезичні та ін.).

Кен-конс – боскет, в якому дерева із сформованими кронами висаджують рядами в шаховому порядку.

Консервація − метод відновлення садово-паркових об’єктів, який передбачає прийняття заходів, спрямованих на збереження ландшафтних композицій, насаджень, споруд їх укріплення та запобігання, можливих руйнувань.

Напіввідкриті простори – простори, що мають зімкнутість намету від 0,2 до 0,5 із груповим або рівномірним розміщенням дерев, при співвідношенні висоти простору до його ширини до 1:6.

Натурне обстеження – дослідження загальної структури парку, визначення кордонів існуючої рослинності і відкритих просторів, виявлення загальної композиції парку, розміщення будівель і малих форм та ін., що включає великий обсяг робіт, які досить часто потребують використання знань спеціалістів різних галузей: дендрологів, архітекторів, ґрунтознавців, істориків, археологів, геодезистів, фітопатологів.

Пам’ятка природи – окремі унікальні природні утворення місцевого, загальнодержавного і всесвітнього значення, що мають особливо природоохоронне, наукове, естетичне й пізнавальне значення, і створюються з метою збереження їх у природному стані. Це геологічні об’єкти, старі дерева, екзотична група багаторічних рослин, водоспад, скеля та інші, що охороняються законом

Панорама – широкий і багатоплановий тип місцевості, який відкривається головним чином з висоти; панораму можна сприймати відразу повністю або є послідовно, розглядаючи фрагменти в міру переведення погляду.

Партер – декоративна композиція, розташована на горизонтальній площині, виконувана з рослин (газонних трав і низького стриженого кущу) і сипких, або «мертвих», матеріалів (піску, товченого березового вугілля, товченої черепиці, битого скла, окалини і ін.), до неї можуть включатися фонтани, скульптура, горшкові рослини, фігурна стрижка, квіти.

Пейзажний прийом планування характерний використанням природних форм, створенням натуральних краєвидів, властивих даній місцевості, вільним розташуванням дерев, кущів та їх груп, а також доріжок і стежок, при цьому межі масивів – криволінійні, обриси галявин і водойм нагадують натуральні.

Письмові документи – це описи об’єкту, матеріали інвентаризації насаджень, ревізійні матеріали, економічні матеріали (примітки до планів, рахунки, кошториси на проведення робіт), мемуари сучасників, спогади старожилів, статті в пресі, іноді художні твори.

Регулярний прийом планування садово-паркових об’єктів характеризується використанням геометричних пропорцій, прямолінійних доріг, алей, точних обрисів водойм, галявин, правильної конфігурації партерів, рабаток, клумб, підкресленням домінування головної будівлі, і, як правило, симетричною віссю.

Режим природно-заповідних територій: Режим заказний – система обмеженої господарської діяльності на відповідних територіях (частинах, функціональних зонах) природно-заповідного фонду (переважно заказників), що забезпечує збереження та відтворення їх окремих компонентів екосистем. Режим заповідний – система заходів, спрямованих на збереження в недоторканому або рідше слабо регульованому стані унікальних і типових природно-територіальних комплексі, або їх компонентів, що охороняються у межах відповідних територій та об’єктів природно-заповідного фонду, здебільшого природних заповідників.

Реконструкція − метод відновлення садово-паркових об’єктів, що допускає перебудову окремих ділянок ландшафтної території при збереженні головної композиційної ідеї історичного об’єкту та забезпечення спадкоємності нових та збережених елементів композиції.

Реставрація – метод відновлення, що забезпечує найбільш повне відтворення в первісному вигляді планувальної структури та композиції об’єкту, його ландшафтів, насаджень, водних систем, архітектурних споруд.

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: