Визначення поняття інформації. Властивості та види інформації. Способи опрацювання iнформацiї. Кiлькiсть iнформацiї. Сучасні засоби зберігання та передавання інформації.

Поняття алгоритму. Способи подання, базові структури та властивості алгоритмів.

Алгоритм — це точний і зрозумілий опис послідовності дій над заданими об’єктами, яку необхідно виконати виконавцю, щоб отримати кінцевий результат.

Алгоритм може бути призначено для виконання його людиною або автоматичним пристроєм.

Виконавець алгоритму — істота (людина, тварина) або неістота (робот, комп’ютер), яка може виконати всі команди цього алгоритму.

1 Словесний опис алгоритму Рецепт, інструкція користування електроприладом

2 Подання алгоритму у вигляді таблиць, формул, схем, рисунків тощо Схематичні рисунки, алгоритми, що записані у вигляді умовних позначок на упаковці товару щодо його використання (наприклад, заварювання чаю, кави тощо), формули в математиці

3 Графічний спосіб (запис алгоритмів за допомогоюблок-схеми) Алгоритм, поданий за допомогою набору спеціальних блоків

4 Навчальні алгоритмічні мови (псевдокоди) Графічні середовища «Алгоритміка», «Роботоландія», «Лого-світи», «Черепашка»

Алгоритми можуть бути подані за допомогою спеціальних блок-схем.

Блок «початок» (або «кінець»), що визначає початок та кінець алгоритму (для блоку «пуск» («початок») визначено тільки один вихід, для блоку «зупинка» («кінець») — тільки вхід)

Блок «введення-виведення», що визначає введення інформації в програму або виведення на пристрій

Блок «процес», що визначає зміну значення, форми уявлення або розташування даних

Блок перевірки умови, що визначає подальші кроки виконання алгоритму залежно від виконання умови

1. Зрозумілість. Для досягнення певної мети за допомогою алгоритму виконавцю необхідно вміти виконувати кожну вказівку цього алгоритму, тобто розуміти кожну з команд, що входять до алгоритму.

2. Визначеність (однозначність). Зрозумілий алгоритм не може містити вказівок, зміст яких сприймається неоднозначно. Окрім того, в алгоритмах є неприпустимими такі ситуації, коли після виконання чергового розпорядження алгоритму виконавцю не зрозуміло, що робити далі.

3. Дискретність — це розбивка алгоритму на окремі елементарні дії (команди), що легко виконуються виконавцем. Виконати дії наступного розпорядження можна, лише виконавши дії попереднього.

4. Масовість. Під масовістю алгоритму розуміють можливість його застосування для розв’язання великої кількості однотипних завдань.

5. Результативність. Виконання будь-якого алгоритму має завершуватися отриманням кінцевих результатів. Тобто ситуації, коли можуть виникнути так звані зациклення, повинні бути виключені ще під час написання алгоритму.

Архітектура та конфігурація ЕОМ. Види програмного забезпечення.

Архітектура ЕОМ - абстрактне визначення ЕОМ в термінах основних функціональних модулів, мов програмування і структур даних. Архітектура не визначає особливості реалізації апаратної частини ЕОМ, часу виконання команд, ступеня паралелізму, ширини шин та інших аналогічних характеристик. Архітектура відображає аспекти структури ЕОМ, які є видимими для користувача-програміста: систему команд, режими адресації, формати даних, набір програмно-доступних регістрів. Одним словом, термін «архітектура» використовується для опису можливостей, що надаються ЕОМ.
Термін організація ЕОМ визначає опис того, як реалізовані можливості ЕОМ. Вельми часто вживається термін конфігурація ЕОМ, під яким розуміється компоновка обчислювального пристрою з чітким визначенням характеру, кількості, взаємозв'язків і основних характеристик його функціональних елементів.
Таким чином, по ланцюжку архітектура → організація → конфігурація ми переходимо від абстрактного визначення до опису конкретної ЕОМ.
Термін «архітектура системи» часто вживається як у вузькому, так і в широкому сенсі цього слова. У вузькому сенсі під архітектурою розуміється архітектура набору команд. Архітектура набору команд служить кордоном між апаратурою і програмним забезпеченням і представляє ту частину системи, яку видно програмісту. У широкому сенсі архітектура охоплює поняття організації системи, що включає такі високорівневі аспекти розробки комп'ютера як систему пам'яті, структуру системної шини, організацію введення / виводу і т.п.
Види програмного забезпечення

Програмне забезпечення - комп'ютерні програми і дані, призначені для розв'язку певного кола завдань і зберігаються в цифровому вигляді. Розрізняють системне, інструментальне та прикладне програмне забезпечення. Системне програмне забезпечення призначено для обслуговування власних потреб комп'ютера — забезпечення його працездатності і виконання його внутрішніх функцій, а також для створення передумов для виконання прикладного програмного забезпечення. Типовим прикладом системного програмного забезпечення є операційна система. Інструментальне програмне забезпечення — засоби для автоматизації процесу розробки нових програм і їх супроводу за допомогою мови програмування. Прикладне програмне забезпечення, призначено для розв'язання задач користувача. Наприклад: редактори тексту, електронні таблиці, бази даних тощо. Програмне забезпечення можна розділити на корисне і шкідливе. Корисне програмне забезпечення створюється для виконання завдань, що відповідають побажанням користувача комп'ютера. Основна мета шкідливого програмного забезпечення — виконувати операції, які є небажаними для користувача, часто із завдаванням прихованої чи явної шкоди. Прикладом шкідливого програмного забезпечення є комп'ютерні віруси.

9. виділити один або декілька об’єктів (папки чи файли);

10. за допомогою правої клавіші миші викликати контекстне меню;

11. серед його пунктів вибрати «7-zip» - «Додати до архіву…»;

12. в результаті відобразиться вікно програми, в якому слід вибрати необхідні параметри архівації:повний або відносний шлях до архіву, який отримається;формат архіву; додаткові параметри (метод стиску, ступінь стиску, шифрування, тощо…)

§ за допомогою навігації в головному вікні програми (схоже, як це робиться у вікні провідника) знайти об’єкти, які нам потрібно стиснути і виділити їх;

§ на панелі інструментів натиснути на кнопку додати;

§ у вікні що з’явилось, аналогічно до попереднього прикладу, вибрати необхідні параметри на натиснути на кнопку «Гаразд».

Для обміну даними в мережі треба, щоб кожний комп'ютер мав свою унікальну адресу. У локальній мережі адреси комп'ютерів найчастіше визначаються адресами мережевих плат, що встановлені в комп'ютери.

У мережах з протоколом TCP/IP для ідентифікації мереж і комп'ютерів використовують 32-розрядні IP-адреси. Ці адреси при написанні розбивають на чотири частини. Кожна 8-розрядна частина може мати значення від і до 254. Частини відокремлюють одну від одної крапками. Наприклад, 192.168.14.40. Але користувачеві незручно використовувати такі адреси під час організації зв'язку з іншим комп'ютером мережі для одержання деяких послуг. Тому в Internet введена доменна система імен (Domain Name System -DNS). У цій системі комп'ютерам мережі надаються зручні для користувача імена, за якими приховані відповідні адреси.

Доменне ім'я - це унікальний символьний ідентифікатор, що надається мережі і комп'ютеру, які підключені до Internet.

Доменне ім'я складається з двох частин: ідентифікатора підприємства й ідентифікатора домена (домена верхнього рівня), які відокремлені крапкою. Наприклад, novell.net, де net - ідентифікатор домена, який є стандартом в ідентифікації мережевих організацій. Мережеві імена нижче від кореневого домена (com, edu, ua, img тощо) є ідентифікаторами підприємства і для забезпечення їхньої унікальності мають бути зареєстровані в інформаційному центрі мережі Network Infotynation Center (NIC). У комітеті NIC зареєстровано шість стандартних ідентифікаторів доменів: gov - урядові організації; com - комерційні організації; edu - заклади освіти; mil - військові організації; org - некомерційні організації; net - мережеві організації.

Цими доменними ідентифікаторами користуються в основному організації США. В інших країнах у ролі домена першого рівня використовується код країни, в якій перебуває організація: ch - Швейцарія, fr - Франція, са - Канада, de - Німеччина, ru - Росія, ua - Україна. Підприємство, яке має первинний домен, відповідає за адміністрування свого адресного простору і само визначає імена, що розміщені зліва від імені організації в доменному імені.

Доменні адреси мережі містять деяку послідовність імен, що розділені крапками. Причому уточнення, якому саме комп'ютеру належить адреса, здійснюється справа наліво. Наприклад, natbank.freenet.kiev.ua означає, що комп'ютер - в Україні (ua), у місті Києві і в мережі freenet має ім'я natbank.

В Internet перетворенням імен на адреси займається Доменна система імен (DNS). По суті - це база даних, у якій зафіксована відповідність доменних імен та ІР-адрес.

Визначення поняття інформації. Властивості та види інформації. Способи опрацювання iнформацiї. Кiлькiсть iнформацiї. Сучасні засоби зберігання та передавання інформації.

Інформація - це сукупність відомостей (даних), які сприймають із навколишнього середовища (вхідна інформація), видають у навколишнє середовище (вихідна інформація) або зберігають всередині певної системи. Інформація існує у вигляді документів, креслень, рисунків, текстів, звукових чи світлових сигналів, електричних та нервових імпульсів тощо. Саме слово 'інформатика' походить від латинського information, що означає виклад, роз'яснення факту, події.

Найбільш важливими властивостями інформації є: об'єктивність та суб'єктивність; повнота; достовірність; адекватність; доступність; актуальність; точність; цінність.

Основні види інформації розрізняють за формами її представлення, кодування та збереження. Це: графічна, звукова, текстова, числова, відеоінформація.

Інформаційна система - взаємозв'язана сукупність засобів, методів і персоналу, використовувана для зберігання, оброблення та видачі інформації з метою вирішення конкретного завдання.

У роботі інформаційної системи можна виділити такі етапи:

Зародження даних - формування первинних повідомлень, що фіксують результати певних операцій, властивості об'єктів і суб'єктів управління, параметри процесів, зміст нормативних та юридичних актів тощо. Накопичення і систематизація даних - організація такого їх розміщення, яке б забезпечувало б швидкий пошук і відбір потрібних відомостей, методичне оновлення даних, захист їх від спотворень, втрати, деформування цілісності та ін.

Обробка даних - процеси, внаслідок яких на підставі раніше накопичених даних формуються нові види даних: узагальнюючі, аналітичні, рекомендаційні, прогнозні. Похідні дані також можуть зазнавати подальшого оброблення, даючи відомості глибшої узагальненості і т.д.

Відображення даних - подання їх у формі, придатній для сприйняття людиною. Передусім - це виведення на друк, тобто виготовлення документів на так званих твердих (паперових) носіях. Широко використовують побудову графічних ілюстративних матеріалів (графіків, діаграм) і формування звукових сигналів.

Кількість інформації, що міститься у повідомленні, визначається не його змістом або сенсом. Поняттю інформації відповідає інтуїтивне уявлення про те, що кількість (міра) інформації пов'язана з степенем „несподіваності" цього повідомлення. Так, наприклад, повідомлення, відоме заздалегідь, не несе інформації. Інформація відображає стан матеріального об'єкта (джерела інформації), отже кількість інформації пов'язана з „несподіваністю" зазначеного стану серед всіх можливих станів, тобто з його ймовірностними характеристиками.

З інформацією людство має справу стільки часу, скільки воно існує. Будь-яка сфера людської діяльності так чи інакше пов'язана з використанням інформації. Дуже важливим для життя кожної людини і суспільства в цілому є збереження інформації. Книгодрук став другим інформаційним стрибком в історії людства. У сучасних умовах для збереження інформації використовують різноманітні технічні засоби. Серед них особливе місце займають комп'ютери, оскільки дозволяють компактно зберігати величезні об'єми даних та здійснювати до них швидкий доступ. Зберігання інформації— це спосіб розповсюдження інформації в просторі і часі.

1. Для людини — пам'ять. Пам'ять людини оцінюється різними дослідниками по-різному: від мільярда до тисячі трильйонів байт. Людина запам'ятовує інформацію на основі асоціативного принципу.

2. Для суспільства: бібліотеки, архіви, музеї, картинні галереї, патентні бюро, відеотеки, фонотеки, комп'ютерні сховища.

Під час передачі, зберігання чи опрацювання інформації користуються домовленостями про форму її подання, тобто використовують засоби певної мови. Існують природні (розмовна людська мова, мова птахів тощо) та штучні або формальні мови (мова математики, мови програмування). Повідомлення, які формують засобами розмовної мови, складаються із знаків, які поділяють на звукові (фонеми), рукописні та топографічні (графеми). Особливе значення мають мови, в яких для передавання інформації використовуються довготривалі носії інформації. Подання інформації на таких носіях називають письмом. Письмо сприймається органами відчуття людини: зором, на слух, на дотик. Фіксація зображень (наприклад, в кіно) теж є письмом. В сучасних умовах письмо фіксують на паперових, намагнічуваних, світло відбиваючих поверхнях, за допомогою електронних схем.

Таким чином, сучасні засоби зберігання інформації можна поділити на: 1) рукописні та типо-графські; 2) машинні; 3) спеціальні.

Пристрої, призначені для передавання інформації, називають пристроями зв'язку. Пристрої зв'язку складаються з передавача і приймача, зв'язок між якими здійснюється через канал зв'язку. Канап зв'язку — це середовище, через яке носій повідомлення передається від передавача до приймача. Для створення каналів зв'язку в сучасній техніці найчастіше використовують такі фізичні процеси, як механічний рух, хвилі в рідинах і газах (звукові хвилі), електричні струми, електромагнітні хвилі (світлові, радіохвилі, лазерні промені). Каналом зв'язку може служити радіо, телефонна, оптико-волоконна, супутникова чи інша лінія зв'язку. Якщо на вході і на виході пристрою зв'язку використовуються різні фізичні носії, то такий пристрій зв'язку називають перетворювачем.

Прикладом отримання інформації за допомогою недовготривалих носіїв є використання радіо та телефону. Передавати інформацію для збереження її на довготривалих носіях можна за допомогою модему, телефаксу, телетайпа. Телефон — це пристрій для перетворення звукових сигналів у електричні і пересилання їх на віддаль телефонними лініями. Телефонні лінії служать також для пересилання інформації від одного комп'ютера до іншого. Комп'ютери приєднуються до телефонних ліній за допомогою модемів. Модем — це пристрій, який здійснює аналогово-цифрове та зворотне перетворення сигналів на вході і на виході з комп'ютера. Телетайп — це пристрій, який приймає, відтворює та пересилає лініями телеграфного зв'язку символьну інформацію. Телефакс — це пристрій, який приймає, відтворює та пересилає на віддаль телефонними лініями ідентичні зображення оригіналів текстів, документів.

Розрізняють аналоговий та цифровий способи пересилання інформації на віддаль. Цифровий спосіб забезпечує значно кращу якість відтворення переданої інформації.

Інформацію за допомогою комп'ютерів та їх відповідників передають на віддаль, створюючи комп'ютерні мережі.

2.Інформація і шум та їх взаємоперетворення. Кодування, способи та форми подання інформації в комп*ютері.

Одна й та сама інформація може бути подана за допомогою різних повідомлень. Повідомлення – це різні форми подання якої-небудь інформації. Повідомлення не обов’язково має складатись з письмових знаків. Можливі повідомлення у вигляді умовних рухів, жестів або шуму. В багатьох випадках шум використовують як джерело інформації.

Шум - це невпорядковані коливання різної фізичної природи, які відрізняються складністю тимчасової і спекторальної структури [20, c. 143].

Під акустичним шумом розуміють різного роду небажані перешкоди сприйняттю мовлення, музики і т.д. Джерелами акустичного шуму можуть бути будь-які коливання у твердих, рідких і газоподібних середовищах.

Основні джерела - різні двигуни і механізми.

Радіовекторні шуми - це випадкові коливання струмів і напруг в радіоелектронних пристроях. Досить часто шум являє собою суміш випадкових і періодичних коливань.

В ряді випадків шумометр використовують як джерело інформації. Шумоподібні сигнали застосовуються в радіо й акустичній техніці для різноманітних вимірювань.

Кодування інформації - це процес формування певного уявлення інформації. При кодуванні інформація представляється у вигляді дискретних даних. Декодування є зворотним до кодування процесом. У більш вузькому сенсі під терміном В«кодуванняВ» часто розуміють перехід від однієї форми подання інформації до іншої, більш зручною для зберігання, передачі або обробки. Комп'ютер може обробляти тільки інформацію, представлену в числовій формі.

Для опрацювання інформації на ПК її кодують і подають у цифровій формі, тобто всі повідомлення подають у вигляді цифрових кодів. Кодом називається правило для перетворення одного набору знаків в інший набір знаків. Кодування повідомлень – це подання їх за допомогою деякої послідовності знаків, тобто процес перетворення одного набору знаків в інший набір знаків. Одне і теж повідомлення можна кодувати по-різному.

Оскільки пристрої комп’ютера побудовані на елементах, що мають два стійких стани, то будь-яка інформація в пам’яті комп’ютера подається у вигляді двійкового коду. Двійковий код означає, що будь-яка інформація в пам’яті комп’ютера подається за допомогою лише двох символів: нуля і одиниці. В електронних елементах комп’ютера відбувається передавання і перетворення електричних сигналів. Двійкові символи розпізнають так: є сигнал – одиниця, немає сигналу – нуль. На магнітних носіях одиниці відповідає намагнічена ділянка поверхні, нулеві – ненамагнічена. Це дозволяє технічно реалізувати збереження і опрацювання інформації..

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: