Інформаційні ресурси сучасних мереж. Програмне забезпечення роботи в глобальній мережі Інтернет. Основні сервіси глобальної мережі Інтернет. Організація пошуку інформації в глобальній мережі.

Інформаційні ресурси - у широкому сенсі - сукупність даних, організованих для ефективного отримання достовірної інформації.

Це книги, статті, патенти, дисертації, науково-дослідна та дослідно-конструкторська документація, технічні переклади, дані про передовий виробничий досвід і ін.

Використовується вузьке та широке розуміння інформаційних ресурсів: у вузькому розумінні маються на увазі тільки мережеві інформаційні ресурси, доступні через комп'ютерні засоби зв'язку, а в широкому - будь-яку зафіксовану на традиційних або електронних носіях інформацію, придатну для збереження і поширення.

Інформаційні ресурси можуть бути різних видів. Це засоби масової інформації, бібліотеки, інтернет. Наприклад, через Інтернет можуть успішно продаватися такі інформаційні ресурси:

- Новинні стрічки (on-line-новини). Досить широкому колу менеджерів компаній різного профілю необхідно дізнаватися про події у світі події негайно. Наприклад, стрічка фінансових і політичних новин життєво необхідна трейдерам для прийняття рішень про продажі і покупки на біржах;

- Підписки на електронні копії періодичних видань. Деякі газети і журнали випускають свої повні електронні копії та надають до них доступ;

- Доступ до електронних архівів і баз даних, що містить інформацію з різних питань;

За категорією доступу інформаційні ресурси можуть бути відкритими (загальнодоступними) або з обмеженим доступом. У свою чергу, документованаінформація з обмеженим доступом підрозділяється на віднесену до державної таємниці та конфіденційну.

Всі використовувані інформаційні ресурси можна умовно розподілити:

- За способом надання користувачу (прямий чи опосередкований);

- За типом інформаційного ресурсу (визначається кінцевою метою користувача).

За першою ознакою всі інформаційні ресурси можна розділити на дві категорії:

§ Інформаційні ресурси (бази даних), доступні для колективного доступу;

§ Інформаційні ресурси (бази даних), не доступні для колективного користування.

Під програмним забезпеченням інформаційних комп'ютерних технологій розуміють сукупність програмних і документальних засобів для створення та експлуатації систем обробки даних засобами обчислювальної техніки.

Залежно від функцій, які виконує програмне забезпечення, його можна поділити на дві групи: базове (системне) програмне забезпечення і прикладне програмне забезпечення.

Базове ПЗ організує процес обробки інформації в комп'ютері і забезпечує відповідне робоче середовище для прикладних програм.

Базове ПЗ тісно пов'язане з апаратними засобами, його інколи вважають частиною комп'ютера.

Прикладне програмне забезпечення призначене для розв'язування конкретних задач користувача й організації обчислювального процесу інформаційної системи загалом.

Для організації електронної пошти, телеконференцій, електронної дошки оголошень, забезпечення секретності інформації в різних глобальних мережах ЕОМ використовуються стандартні (для цих мереж) пакети прикладних програм (наприклад - Netscape Navigator, Microsoft Internet Explorer, Eudora - стандартні для глобальної мережі Internet).

Для забезпечення організації адміністрування обчислювального процесу в локальних і глобальних мережах ЕОМ у більш як 50% систем використовується ППП фірми Bay Networks, які управляють адмініструванням даних комутаторами, концентраторами, маршрутизаторами, трафіком повідомлень. Кількість таких програм для персональних комп'ютерів на сьогодні становить кілька тисяч. На відміну від програм загального призначення, вони використовують особливі методи подання й обробки даних, що враховують специфіку конкретних задач.

Основні способи пошуку у глобальній мережі такі:

1. Вказання адреси веб-сторінки. Це найшвидший спосіб пошуку. Його використовують, якщо точно відома адреса сторінки.

2. Переміщення за допомогою гіперпосилань: можна переходити зі сторінки на сторінку, шукаючи потрібну інформацію. Недолік очевидний: так можна довго і безрезультатно подорожувати мільйонами сторінок Інтернету.

3. Використання спеціальних інструментів пошуку: добірок посилань, пошукових каталогів та систем метапошуку. Ці інструменти мають спеціальні засоби організації пошуку, що забезпечує ефективний пошук потрібної інформації в Інтернеті.

Знайдену в результаті пошуку інформацію обов'язково потрібно проаналізувати. Публікації у глобальній мережі можуть містити застарілу інформацію або навіть помилки. Тому до використання знайденої інформації потрібно з'ясувати:

При використанні матеріалів з Інтернету потрібно дотримуватися вимог авторського права: вказувати персональні дані автора, повну назву й адресу публікації.

20. Інформаційний зв'язок та ідентифікація комп'ютерів у мережі Інтернет. Адресація в мережі Інтернет. Способи підключення комп'ютерів до глобальної мережі.

Глобальна мережа ─ це поєднання локальних мереж і окремих комп’ютерів, розташованих на великій відстані один від одного.

Історія Інтернет сягає 1969 р., коли була створена перша мережа комутації пакетів, мережа ARPANET, яку іноді називають «матір’ю» Інтернету.

Передавання даних в мережі відбувається двома методами ─ комутації каналів і комутації пакетів.

Метод комутації каналів передбачає встановлення всього шляху передавання даних від відправника до одержувача. Після готовності всіх каналів починається передавання даних, після завершення якого вказаний шлях може бути розірваним.

Метод комутації пакетів передбачає роздрібнення даних для передавання на пакети, яким видаються номери та адреси (від кого і кому). Ці пакети самостійно прокладають собі шлях мережею незалежними маршрутами, а потім збираються та аналізуються при отриманні.

Проблему взаємодії різних моделей комп’ютерів в мережі вдалося вирішити завдяки створенню «Еталонної моделі взаємодії відкритих систем» (ISO). Модель ISO була розроблено Міжнародною організацією по стандартах для регламентування комп’ютерного обладнання та передавання інформації мережею за допомогою точного виконання протоколів ─ універсальних домовленостей, спеціальних правил, угод. Існує безліч найрізноманітніших протокольних стандартів, частіше званих протокольними наборами, проте, щоб взаємодіяти в мережі, комп’ютери повинні використовувати той самий же протокольний набір одночасно.

Для взаємодії комп’ютерів у мережі Інтернет використовується протокольний набірTCP/IP(протокол управління передаванням/міжмережний протокол), який інакше називають технологією між мережної взаємодії, або технологією Інтернету.

TCP/IP ─ загальноприйняте скорочення, що позначає набір протоколів передавання даних (близько 100), які використовуються для об’єднання комп’ютерів та комунікаційного обладнання для передавання даних у єдину мережу. Уперше TCP/IP був використаний в ARPANET у 1983 р. і до початку 90-х років ХХ ст. став фактичним стандартом.

Інформація, придатна для передавання в мережі, називається пакетом. За доставку пакетів та адресацію відповідає IP-протокол. Пакет за IP-протоколом може містити інформацію від 1 до 1500 байтів, а також має адресу відправника та одержувача.

Для передавання великих обсягів інформації використовується протокол управління передаванням, який поділяє інформацію на частини, кожна із яких утворює пакет, лічить їх, що дає потім можливість «зібрати» інформацію в потрібному вигляді. Якщо якоїсь частини не вистачає, протокол вимагає повторного передавання даних. Крім того, TCP перевіряє контрольну суму пакета ─ суму всіх його байтів, обчислену за спеціальною формулою. Якщо контрольна сума не співпала, це означає, що пакет спотворений і буде запит на повторне передавання.

Для обміну даними в мережі треба, щоб кожний комп'ютер мав свою унікальну адресу. У локальній мережі адреси комп'ютерів найчастіше визначаються адресами мережевих плат, що встановлені в комп'ютери.

У мережах з протоколом TCP/IP для ідентифікації мереж і комп'ютерів використовують 32-розрядні IP-адреси. Ці адреси при написанні розбивають на чотири частини. Кожна 8-розрядна частина може мати значення від і до 254. Частини відокремлюють одну від одної крапками. Наприклад, 192.168.14.40. Але користувачеві незручно використовувати такі адреси під час організації зв'язку з іншим комп'ютером мережі для одержання деяких послуг. Тому в Internet введена доменна система імен (Domain Name System -DNS). У цій системі комп'ютерам мережі надаються зручні для користувача імена, за якими приховані відповідні адреси.

Доменне ім'я - це унікальний символьний ідентифікатор, що надається мережі і комп'ютеру, які підключені до Internet.

Доменне ім'я складається з двох частин: ідентифікатора підприємства й ідентифікатора домена (домена верхнього рівня), які відокремлені крапкою. Наприклад, novell.net, де net - ідентифікатор домена, який є стандартом в ідентифікації мережевих організацій. Мережеві імена нижче від кореневого домена (com, edu, ua, img тощо) є ідентифікаторами підприємства і для забезпечення їхньої унікальності мають бути зареєстровані в інформаційному центрі мережі Network Infotynation Center (NIC). У комітеті NIC зареєстровано шість стандартних ідентифікаторів доменів: gov - урядові організації; com - комерційні організації; edu - заклади освіти; mil - військові організації; org - некомерційні організації; net - мережеві організації.

Цими доменними ідентифікаторами користуються в основному організації США. В інших країнах у ролі домена першого рівня використовується код країни, в якій перебуває організація: ch - Швейцарія, fr - Франція, са - Канада, de - Німеччина, ru - Росія, ua - Україна. Підприємство, яке має первинний домен, відповідає за адміністрування свого адресного простору і само визначає імена, що розміщені зліва від імені організації в доменному імені.

Доменні адреси мережі містять деяку послідовність імен, що розділені крапками. Причому уточнення, якому саме комп'ютеру належить адреса, здійснюється справа наліво. Наприклад, natbank.freenet.kiev.ua означає, що комп'ютер - в Україні (ua), у місті Києві і в мережі freenet має ім'я natbank.

В Internet перетворенням імен на адреси займається Доменна система імен (DNS). По суті - це база даних, у якій зафіксована відповідність доменних імен та ІР-адрес.

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: