Посилання усередині одного сайту

1 В index. html сайту www.user3.sumy.ua зробити посилання на файл 1.html

2 У файлі 2. html зробити посилання на файл gabo.jpg

Символ “../” – указує на те, що варто перейти в каталог верхнього рівня.

3 З файлу 3.html зробити посилання на файл 1. html

4 Поставити посилання з будь-якого місця сайту на головну сторінку – index.html.

У HTML під закладкою розуміють посилання, але не на весь файл, а на якусь його частину, що заздалегідь була названа, як закладка. Для цього у тега <A> існує атрибут NAME.

NAME= “ мітка ” – створення мітки усередині HTML документа, де мітка – це будь-який символ або набір символів.

На певну закладку завжди можна зробити посилання з:

- з іншого файлу одного віртуального сервера.

Можна додати автоматичне підставлення теми в бланк створення e-mail повідомлення

<A HREF = "MAILTO:student1@kpm.sumdu.edu.ua?SUBJECT=Питання заліку"> Student</a>

Зауваження. Цей варіант некоректно обробляється деякими браузерами й мейлеpами.

Тег <А>, крім атрибута HREF, має атрибут TARGET, що може набувати таких значень:

= blank – відкрити посилання в чистому вікні;

= self – відкрити посилання у тому вікні або кадрі,

Графічні файли включаються в HTML-документи за допомогою команди <IMG>. Допускається використання файлів у форматі GIF або JPG/JPEG (для систем, що працюють під MS Windows, допускаються також файли формату BMP).

C тегом <IMG> можуть бути використані атрибути:

SRC= “URL” – визначає URL-адресу або ім'я графічного файлу.

ALT= – атрибут, який вказує, що ставити на місце графічного об’єкта, якщо браузер не в змозі показувати графічні файли або внаслідок повільної швидкості перекачування даних не було одержано відповідних даних (рис. 33).

HEIGHT= n – задає висоту контуру (n – кількість пікселів), у якому буде розміщене зображення.

WIDTH= n – задає ширину контуру (n – кількість пікселів), у якому буде розміщене зображення.

Наприклад, на рисунку 33 показано, як буде відображений об'єкт, описаний у нижченаведеному фрагменті HTML-коду.

Якщо розміри контуру, зазначені атрибутами, не збігаються з розмірами графічного файлу, то останній масштабується. Масштабування може привести до різкого погіршення якості графічного файлу, тому рекомендується задавати розміри, що відповідають розмірам графічного файлу.

Рекомендується для великих графічних файлів (більше 10 Kb) завжди задавати їхні розміри, для збільшення швидкості роботи браузера. Якщо розміри не задані, то, зустрівши графічний файл, браузер припиняє виведення тексту й чекає, поки закачається вся картинка, щоб визначити її розміри.

HSPACE=т – ширина чистих полів у пікселах ліворуч і праворуч зображення.

VSPACE = т – ширина чистих полів у пікселах зверху й знизу зображення.

Покажемо, як впливає на відображення графічного об’єкта у вікні браузера застосування тегу IMG з атрибутами HSPACE, VSPACE, BORDER. Припустимо, що в тілі певного HTML-документа присутня команда

Тоді у вікні браузера HTML-документ буде мати такий вигляд, як показано на рисунку 34.

Якщо тег IMG використовується без атрибутів HSPACE, VSPACE, BORDER тоді той самий документ буде мати такий вигляд, як показано на рисунку 35.

Якщо використовувати атрибут ALIGN зі значеннями LEFT або RIGHT, можна створити "плаваючу" картинку, яку буде обтікати текст. Наприкінці плаваючого об'єкта обов'язково повинна бути присутня команда < BR> з атрибутом CLEAR=, що припиняє обтікання картинки. Після цієї команди текст виводиться нижче графічного файлу.

Наприклад, наступний фрагмент HTML-коду у вікні браузера буде мати такий вигляд, як показано на рисунку 36.

“<IMG SRC="rogd03.jpg" ALIGN=LEFT HSPACE=4> Цей текст, необхідно розмiстити праворуч, поруч iз картинкою. Текст повинен обтiкати картинку. <BR CLEAR=LEFT>А цей текст повинен знаходитись нижче картинки...”

Завжди використовуйте атрибути задання розміру картинки. У цьому випадку браузер буде продовжувати показувати web-документ, а не чекати доки закачається вся картинка.

Використовуйте картинки, переважно у форматі JPEG/JPG (картинки у форматі GIF мають велику кількість деталей, що повільно відображаються на не дуже потужних машинах).

Якщо бажаєте, щоб користувач із інтересом читав ваші сторінки, то не вставляйте в документ картинки, розмір яких більший 40 Kb. Для об'єктів більшого розміру використовуйте посилання з обов'язковою вказівкою розміру.

Не зловживайте анімаційними GIF'ами – це сильно заважає перегляду сторінки.

Кілька рекомендацій для створення «комерційної» web-сторінки:

1 Гарненько продумайте тематику web-сторінок.

2 Перш ніж розпочинати створення web-сторінки, задумайтеся, а чи буде це кому-небудь цікаво.

3 Створюючи HTML, намагайтеся, щоб ваша сторінка мала мінімально можливий обсяг (див. рекомендації до роботи з графікою).

4 Всі посилання в документі повинні бути відносні, з тією метою, щоб «переїжджаючи» з місця на місце в вам не доводилося б щоразу вручну їх змінювати.

5 При виборі назви сайту враховуйте, що воно повинне бути співзвучно з майбутньою URL сайту (див. наступний пункт).

6 Визначитеся з доменним ім'ям сайту. Це можна зробити за допомогою хостингів. Як правило, вони ж і допомагають у реєстрації. Але все можна зробити й самостійно: виберіть і зареєструйте вільне доменне ім'я за допомогою сервісу whois-сервіс.

При реєстрації доменів необхідно знати такі правила:

- доменне ім'я повинне починатися й закінчуватися буквою латинського алфавіту або цифрою; проміжними символами в доменному імені можуть бути букви латинського алфавіту, цифри або дефіс;

- доменні імена в зонах.ru,.de реєструються строком на 1 рік;

- домени в зонах.com,.net,.org,.info,.biz,.cc,.tv,.name ви можете зареєструвати на строк від 1 до 10 років;

- доменні імена в зонах.co,.uk,.org., uk реєструються строком від 2 до 10 років;

- домен у зоні. name має вигляд: ім'я.прізвище.name або прізвище.ім'я.name;

- зазначені тільки назви зон, у яких реєструється ваше доменне ім'я, тобто якщо ви реєструєте доменне ім'я " domain " у зоні. ru, то ім'ям вашого web-сервера буде www.domain.ru, а поштові адреси будуть закінчуватися на @domain.ru;

- при реєстрації доменного імені усі права на його використання делегуються тільки вам;

- при замовленні реєстрації доменного імені ви погоджуєтеся з відповідним доменній зоні регламентом.

7 Зв'яжіться з адміністратором хостинга та домовтеся про умови розміщення вашого сайту (за що будете платити: за трафік або за розмір сторінки; розмір оплати; вимоги до сайту, скриптів, сервера і т.п.).

8 Після домовленості й проплати сисадмін надає: FTP, з логіном і паролем для авторизированого доступу, логін і пароль до поштової скриньки з усіма правами адміністрування, вимоги до сайту, тобто каталог для скриптів, каталог для самого сайту, можливо логін і пароль для telnet, і т.п.

9 Далі ваша турбота – турбота про сайт, все інше, турбота про канали доступу, про зв'язки із системою DNS, підтримка роботи сервера, його апгрейд – це турбота хостинга.

Банери – це посилання у вигляді картинок або тексту. Виділяють такі типи банерів:

Графічні бувають різних розмірів (великі 468х60, кнопки 88х31, квадратні 100х100, прямокутні 240х120 та ін.) та модифікацій (статичні й динамічні). Стандартним вважається розмір 468х60. Всі інші розміри – вибираються індивідуально, на бажання замовника.

Динамічні банери задаються так називаними кодами банерів. Наприклад,

Статичний банер – це звичайне посилання у вигляді графічного об’єкта певного розміру. Наприклад,

<A target=_blank href="http://counter.rambler.ru/top100/"><IMG SRC="img/rambler.gif" ALT="Рамблер ТОП100" width=88 height=31 BORDER=0></A>;

<A href=”http://www.podruga.net”>Подруга – жіночий журнал</a>.

Заходячи на якийсь сайт, відвідувачі, як правило, не замислюються над тим, хто купив сервер, хто платить адміністратору, який його підтримує, хто платить програмісту, хто оплачує трафік, дизайн, контент (вміст) і т.п. Це все "безкоштовно". Але безкоштовно воно для відвідувачів, а для хазяїна сайту, на жаль, далеко не так. І чим більше людей заходить на сайт, тим більше авторові доводиться платити:

- трафік виходить за встановлені хостером обмеження – підвищилася плата за хостинг; скрипти треба оптимізувати– отже, зарплата програмістові (або сам працюй);

- місце на диску скінчилося – доплачуй хостеру або купуй новий диск, якщо перейшов на колокейшн;

- треба розвивати вміст сайту, що теж вимагає роботи і т.д.

Сайти в Мережі можна умовно поділити на 2 типи:

1. Сайти, які генерують відвідувачів. До них можна віднести сайти новин, пошукові сайти, архіви програм, літературні та розважальні сайти і т.п.

2. Сайти, які генерують гроші: інтернет-магазини, сторінки комерційних компаній, провайдери та ін.

Теоретично два типи сайту можуть зливатися в одному, але однаково їх можна досить чітко розділити.

Перший тип сайтів (які генерують відвідувачів) є збитковим: ресурси сервера, канали, інформація та інше надається відвідувачам безкоштовно, а ось авторам сайту за все це доводиться платити.

Сайти другого типу приносять гроші, але їхній дохід прямо залежить від популярності, оскільки вони зацікавлені у відвідувачах (причому, бажано, цільових – зацікавлених у запропонованих послугах і товарах, а також платоспроможних).

Виникає цілком природне прагнення до "симбіозу" – перші сайти готові продати частину своїх відвідувачів другим в обмін на деяку частку їхніх доходів. І інструментом такого продажу є реклама.

Найпростішим способом розміщення реклами є пряма взаємодія між рекламодавцем (інтернет-магазином, наприклад) і рекламним майданчиком (сайтом, що генерує відвідувачів).

Такі відносини виникають досить рідко й тільки між сайтами приблизно однакового "розміру".

Часто рекламодавець розміщає рекламу на багатьох майданчиках, а кожний рекламний майданчик "крутить" рекламу різних рекламодавців. Відслідковувати все це вручну досить складно і тим й іншим, тому на ринку з'явилося місце для "координатора" – рекламного агентства (найбільш розвинені й великі www.rle.ru, www.tx3.ru).

Перевага банерних мереж полягає в тому, що рекламодавцеві не треба укладати договір з кожним із тисяч сайтів, на яких буде показуватися реклама, а недолік – у порівняно низькій ефективності такої реклами.

Ідея банерних мереж була взята на озброєння більшістю великих сайтів – вони створюють щось на кшталт локальної рекламної "крутилки", що за певними правилами вибирає з локального пулу банери й показує їх на сторінках сайту.

Розглянемо тільки "чесну" рекламу, опускаючи різноманітні "нечесні" методи, наприклад, спам й установку спеціалізованих троянів (програм вірусного типу, що може накручувати від вашого імені покази або відвідувачів).

Найпростішим і традиційним способом є виділення якоїсь частини сторінки (верх, низ, бічна колонка) для показу реклами. Цей спосіб має не найвищу ефективність, тому що користувачі швидко звикають просто "проскакувати" повз рекламу, переходячи відразу до вмісту.

Менш поширеним, але помітно більш ефективним методом є вбудовування реклами у вміст сторінок: це може бути або так називана "прихована реклама" (коли в статті, скажімо, про монітори наводиться як приклад конкретна модель), або виділений рекламний блок.

Іноді реклама показується у вікні, що автоматично відкривається (це нескладно реалізується за допомогою скриптів). Така реклама вважається вчинком "на грані фола" – більшість користувачів не любить, коли вікна вискакують без їхнього бажання, і в Мережі існує досить багато утиліт, які такі вікна не менш автоматично вбивають. А в альтернативних браузерах навіть передбачене спеціальне настроювання для заборони показу спливаючих вікон. Цей метод реклами застосовується, як правило, для просування якихось власних сервісів або показу оплачених оголошень – більшість банерних мереж і лічильників забороняють розміщувати свій код на сторінках, які відкриваються без бажання користувача.

Усілякі лічильники й рейтинги є непоганим маркетинговим інструментом – чим вище рейтинг сайту, тим ближче до початку списку він стоїть у своїй категорії, і тим більше цільових відвідувачів на нього зайде. Тому багато сайтів платять якісь невеликі суми відвідувачам за те, щоб ті зайшли на сайт і тим самим підняли рейтинг, що, у свою чергу, викличе приплив цільових відвідувачів, які, щось купивши, покриють видатки на рекламу.

Такий метод можна назвати "чесною накруткою": ніхто не змушує користувача ходити по сайтах – він завжди може відмовитися від одержання грошей або надаваного сервісу, а подібний метод залучення відвідувачів не порушує правил, установлених лічильником. Отже, подібні дії повинні викликати (і викликають) невдоволення самих рейтингів, і те тільки через те, що гроші надходять не до них, а до відвідувачів або сайтам першого типу. А надходять вони туди тому, що для рекламодавця це вигідніше.

Найпростіший спосіб оплати (який був і найпершим) – це банальна фіксована ціна за показ (точніше, за 1000 показів. На первинному ринку 1000 показів у середньому коштує від $4-$7, на вторинному реально – до $0.50).

Цей спосіб відрізняє досить низька ефективність – власник рекламного майданчику ніяк не зацікавлений у віддачі від реклами, а тільки в тому, щоб її більше показати. Саме тому був уведений такий показник, як CTR (Click Through Ratio) – відношення числа переходів по рекламі до числа її показів. Якщо рекламодавець збирається оплачувати рекламу, виходячи із числа показів, то йому варто довідатися про середній CTR на рекламному майданчику, щоб хоча б прикинути ефективність. Останнім часом цей метод оплати використається все менше й менше.

Деякою модифікацією є показ за часом, тобто рекламодавець викуповує якесь рекламне місце на певний сторінці сайту. Цей спосіб, як правило, використовується для реклами на "цільових" сайтах.

Більш цікавим для рекламодавця способом є оплата переходів. Тут є багато технічних складностей – як визначати унікальних користувачів, як застрахуватися від “накруток” тощо, але всі вони розв'язувані. Таким способом часто купується не тільки цільовий, але й нецільовий трафік – ті самі випадкові відвідувачі, які потрібні для підняття рейтингу.

Ще один метод – це партнерські програми, які є найбільш вигідними для рекламодавців. Суть у тому, що автор сайту рекламує якийсь товар або послугу, а потім одержує відсоток із сум, які витрачає відвідувач, що прийшов із цього сайту. Тут фактично вся робота із просування реклами звалюється на власника рекламного майданчика – йому треба вибрати найцікавіше місце для реклами, якось відібрати "платоспроможних" відвідувачів і так далі. Але сумарно такий метод реклами може виявитися (хоча й досить рідко) більше вигідним, ніж просто продаж рекламного місця.

Більшість користувачів чомусь дуже люблять рахувати гроші власників web-сайтів. Причому роблять це цікаво: витрати їх не цікавлять, а передбачуваний дохід обчислюється як добуток числа показаних сторінок на максимальну вартість реклами, про яку вони від когось чули.

1 Рекламодавців треба шукати. Для початку – рекламодавці аж ніяк не юрбляться в черзі. Рекламодавців треба шукати, й далеко не завжди вони знаходяться. Вартість реклами теж трохи відрізняється від того, що користувачі припускають, – на даний момент вона коливається у межах 0.1 – 0.2 цента за перехід (для нецільової реклами) і 2 центи за перехід – для цільової. Це те, що дістається рекламним майданчикам, – частина грошей осідає в агентствах.

2 Хостинг. Рахуємо далі. На даний момент гарним показником CTR для реклами є показник порядку 0.8-1 % –тобто на 1000 показів припадає 8–10 переходів по рекламі. Середній CTR значно нижчий.

Найдешевший хостинг навряд чи обійдеться дешевше $10 на місяць. Таким чином, якщо вважати, що платять 1 цент за перехід (а це непогано), то тільки для того, щоб цей хостинг окупити, з вашого сайту повинно перейти

відвідувачів, що при CTR у 1% означає, що у вас повинно побувати СТО ТИСЯЧ відвідувачів на місяць, або 3333 за день.

Насправді, звичайно ця цифра дещо завищена – сторінка на сайті не одна, та і рекламний блок на сайті теж не один. З іншого боку, за $10 ви й сайт не зможете розмістити, скоріше вже це буде щось ближче до $25-$100 (якщо трафік не дуже великий і обмеження віртуального хостинга вам ще не заважають).

3 Доступ в Інтернет. Плюс доступ в Інтернет (а як ви сайт обновляти будете?).

4 Ваша робота із створення сайту, його програмування, рисування кнопочок, підбору кольорів і т. ін., само собою – безкоштовно.

Отже, "об'єктивні витрати" (те, що треба заплатити грошима) складуть як мінімум $50 – $100 на місяць.

Якщо припустити, що середній користувач дивиться 4 сторінки за сесію, а на сторінці розміщено 3 рекламних блоки (це типово), то необхідна відвідуваність, щоб сайт окупити, складе приблизно 83 тисячі відвідувачів (а не показаних сторінок!) на місяць, або 2700 відвідувачів на день.

А з розвитком сайту знадобиться і колокейшн, і більший трафік. І, до речі, створення чогось, що може щодня залучати кілька тисяч чоловік, – це теж справа не п'яти хвилин, але ж вам ще й працювати треба буде, бо ми не враховували вашу зарплату.

Аналізуючи все вищесказане, можна сказати, що блакитна мрія будь-якого сайту – навчитися збирати гроші з користувачів (природно, знайти таких користувачів, які будуть платити).

Дмитро Турецький якось сказав: “...Якби кожен відвідувач мого сайту платив мені один карбованець на рік (я не обмовився – саме карбованець і саме на рік!), то я не тільки прибрав би всю рекламу із сайту, але й зробив би його найшвидшим і найзручнішим. А замість цього я майже щодня одержую обурені листи, що, я не тільки не хочу розширювати канали, так ще й наживаюся на нещасних відвідувачах, змушуючи їх дивитися рекламу. І в найкращому випадку пару раз на місяць хтось говорить “дякую”...”.

При розміщенні власної сторінки в Інтернеті насамперед необхідно подумати про зручність використання інформації вашої сторінки кінцевим користувачем Інтернету. У зв'язку із цим продумайте тематику сайту; задумайтеся, а чи буде це кому-небудь цікаво; зробіть все можливе, щоб сторінка мала мінімально припустимий розмір, щоб користувачам не платити за непотрібні їм кілобайти інформації; постарайтеся зробити максимально співзвучними назву, доменне ім'я та тематику сайту, все це для того, щоб користувач міг без проблем запам'ятати ваш сайт, і, по-друге, для полегшення пошуку інформації.

Всі сайти в Мережі можна умовно поділити на 2 типи: сайти, які генерують відвідувачів, та сайти, які генерують гроші

Тому перші сайти готові продати частину своїх відвідувачів другим в обмін на деяку частку їхніх доходів. І інструментом такого продажу є реклама.

Реклама комерційних проектів і розкручування сайтів в Інтернеті реалізується за допомогою банерів або рекламних статей. Банери – це посилання у вигляді картинок або тексту. Виділяють графічні, текстові, статичні та динамічні баннери.

В Інтернеті існує кілька способів оплати реклами:

2 Які типи банерів використовуються в Інтернеті?

3 У чому полягає різниця між статичними і динамічними банерами?

4 Назвіть які різновиди статичних банерів ви знаєте?

5 Що ви знаєте про рекламні технології в Інтернеті?

6 Назвіть основні способи показу реклами в Інтернеті.

7 Які способи оплати реклами існують в Інтернеті?

Основним платіжним засобом донедавна в Інтернеті були кредитні картки. Просто тому, що це зручно.

Як же влаштована система електронних платежів за кредитними картками? Механіка цієї справи проілюстрована на рисунку 37.

Рисунок 37 – Система електронних платежів за кредитними картками.

Причому так відбуваються не тільки платежі через Інтернет, але й платежі за кредитними картками у звичайному магазині, де вашу картку прокачують в особливому пристрої, що зчитує її номер та ім'я власника.

Але повернемося до Інтернету і розглянемо проведення платежів на прикладі.

1 Інтернет-користувач вирішив купити книжку в подарунок. Зайшов в інтернет-магазин і вибрав книгу.

2 Настав час платити. Заповнив форму, у якій указав своє ім'я (власник картки), адресу, тип картки (наприклад, Visa), строк її дії та номер.

3 Форма (спеціальний скрипт) відіслала ці дані на сервер інтернет-магазину.

4 Сервер переслав їх у спеціальну централізовану базу даних для перевірки, чи дійсні картка й чи відповідає ім'я й адреса, які вказав користувач-покупець у формі, імені й адресі власника.

5 Переконавшись, що з карткою все гаразд, сервер відсилає дані проплати у свій банк на спеціальний процесор, що дозволив проплату й (трохи пізніше) прокредитував інтернет-магазин на вартість книжки й доставки.

6 Одержавши підтвердження проплати від свого банку, сервер послав розпорядження у відділ доставки й підтвердження проплати користувачеві.

7 Пізніше банк інтернет-магазину надішле електронний запит у банк користувача й одержить від нього проплату. А банк користувача надішле користувачу рахунок, який той проплатить.

Бурхливий розвиток електронної комерції в Україні просто неминучий. Тому сприяють її незаперечні переваги й специфічні для України умови. От тільки деякі з них:

- майже повна автоматизація торговельного процесу;

- рівні можливості для столичного та периферійного бізнесу.

Усе, про що говорилося вище, – це все приклад роботи в Інтернеті з реальними грошима, якими оперують банки. Важко сказати, чи є електронні гроші грішми, оскільки не можна сказати точно, чим вони забезпечені або як платити з них податки. Але переваги перед звичайними грішми очевидні.

Розглянемо детальніше, що це таке – електронні гроші, навіщо вони можуть знадобитися рядовому користувачеві Інтернету, і в чому полягають їхні переваги й недоліки порівняно з іншими методами платежів.

На сьогоднішній день у Рунеті активно працюють дві платіжні системи – WebMoney (http://www.webmoney.ru/) та "Яндекс.деньги" (http://money.yandex.ru/). Обидві вони:

- анонімні (не жадають від вас ніяких документів при відкриванні рахунку);

- мають дуже подібні можливості в плані оплати тих чи інших послуг.

Прямо обміняти WebMoney на “Яндекс.деньги” або іншу будь-яку валюту не можна, але в Мережі є величезна кількість різних обмінних пунктів, які дають таку можливість. Обмін теж відбувається в режимі реального часу й займає декілька хвилин, так що все, що користувачеві треба буде зробити, – це підібрати обмінний пункт із курсом, який його влаштовує.

Електронні гроші за функціональністю дуже схожі на дійсні. Користувач може їх одержувати, передавати знайомим, платити ними за послуги й товари й т.д., причому, як і у випадку “дійсних грошей”, платежі відбуваються в режимі реального часу. Тобто якщо користувачеві заплатили за щось, то вже через хвилину гроші виявляться в нього на рахунку. Крім цього, зазначимо, що для приймання платежу не потрібно знаходження користувача в Мережі – якщо платіж був зроблений у той час, поки користувач ходив обідати, то, запустивши програму-гаманець, він одержить повідомлення, що на рахунок надійшла така-то сума.

Миттєвість платежів дуже корисна при покупці так званих "цифрових товарів" – усіляких пін-кодів і кодів доступу. Наприклад, якщо Ви збиралися зателефонувати за кордон і раптом виявили, що телефонна картка закінчилася, то Ви не захочете чекати тиждень, поки пройде банківський платіж. Набагато зручніше розрахуватися електронною готівкою й уже через пару хвилин одержати новий код для дзвінків. Аналогічно можна оплачувати доступ до різних послуг, які потрібні Вам не через кілька днів, а прямо зараз. Наприклад, платити за Інтернет, мобільний телефон і т.п. Щодо оперативності проходження платежів з електронними грішми можуть посперечатися тільки кредитні карти, але вони є далеко не у всіх та й не дуже вони пристосовані до Інтернету: украдуть номер кредитки – вистачить турбот.

Друга дуже корисна властивість електронних грошей – можливість не тільки платити, але й одержувати платежі. У користувача з'являється можливість взяти гроші в борг (що неможливо, наприклад, при використанні кредиток), одержувати оплату за віддалену роботу (скажімо, якщо ви заробляєте перекладами або розробкою банерів), продавати якісь свої послуги, сервіси або навіть товари.

Зрозуміло, тут теж можна обійтися без електронних грошей, наприклад, завести рахунок у банку, приймати поштові перекази або Western Union.

Але, погодьтеся, це все незручно. Треба ходити в банк і на пошту, стояти в чергах (причому не тільки вам, але й потенційним платникам); чекати, поки пройдуть платежі; платити досить високий комісійний збір. Набагато зручніше просто натиснути кнопку на клавіатурі.

Третя корисна властивість – можливість проведення мікроплатежів (порядку 1-2 гривень, що виявляється просто невигідним при використанні інших платіжних систем через високу комісію). Це, щоправда, більше потрібно різним интернет-сервісам, які розраховані на велику кількість користувачів. Поки що такі системи не дуже поширені.

Методи обміну дійсних грошей на електронні й навпаки теж досить добре відпрацьовані й докладно розписані на сайтах платіжних систем. Можна перерахувати гроші з банківського рахунку й на рахунок, відправити їх собі поштовим переказом, одержати наявні в обмінному пункті й т.д. Для введення грошей у систему зручно використати платіжні карти – багато фірм дозволяють викликати кур'єра додому, що приїде й продасть вам необхідну картку. Усе, що вам залишиться після цього, – набрати код картки у вашому гаманці, і сума буде зарахована на рахунок.

Тепер про те, куди можна витратити накопичені вами електронні гроші. Серед серйозних сервісів можна виділити:

- покупку телефонних карток, доступу в Інтернет;

- покупки в інтернет-магазинах (продукти, квіти, книжки, комп'ютери, програми до них; причому при оплаті електронними грішми в більшості магазинів дадуть знижку в 5-10%).

- можна пограти у лотереї, на біржі, купити рекламу на сайтах;

- при деякій наполегливості ви зможете заплатити електронними грошима й у тих магазинах, де офіційно вони не приймаються: треба тільки поспілкуватися з менеджерами – майже в усіх є електронні гаманці.

WebMoney Transfer – це облікова система, за допомогою якої всі бажаючі можуть обмінюватися універсальними обліковими одиницями: титульними знаками WebMoney (WM). Система відкрита для вільного використання всіма бажаючими в будь-якій точці земної кулі.

Webmoney Transfer має універсальну гнучку структуру й дає можливість будь-якому користувачеві мережі Інтернет здійснювати безпечні розрахунки готівкою в реальному часі.

Клієнтами системи є продавці й покупці товарів і послуг. З одного боку, це Web-магазини, з іншого – користувачі Інтернету, що не спроможні або не бажають використати альтернативні методи розрахунків (кредитні карти й т.п.) через тривалість трансакцій, низької безпеки, ризику повернення зроблених платежів і т.п.

- здійснювати миттєві безвідкличні трансакції, пов'язані з передачею майнових прав на будь-які товари й послуги;

- створювати власні web-сервіси й мережеві підприємства;

- випускати й обслуговувати власні розрахункові інструменти.

Трансакційним засобом у системі є титульні знаки WebMoney (WM) декількох типів, що зберігаються на електронних гаманцях їхніх власників:

WM-C й WM-D – еквівалент USD для кредитних операцій – на С- і D-гаманцях.

При переказуванні коштів використовуються однотипні гаманці, а обмін WM-R на WM-Z здійснюється в обмінних пунктах.

При використанні WebMoney Transfer кошти передаються між користувачами через Інтернет. Відкрита архітектура Інтернет вимагає строгих засобів безпеки для того, щоб уникнути спроб перехоплення інформації про торговельну угоду.

Розглянемо декілька засобів безпеки, які заст

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: