|
|
ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНРекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навч альних закладів
Передмова.......................................................................... З МОДУЛЬ І. ПОНЯТТЯ ДЕРЖАВНОГО ПРАВА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН (програмні вимоги)........................................................... 8 ТЕМА 1. ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЯК ГАЛУЗЬ ПРАВА, НАУКА ТА НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА.. 10 I. Тези лекції................................................................... 10 II. Завдання для самостійної роботи.......................... 27 III. Додаткова література 27 ТЕМА 2. ДЖЕРЕЛА ДЕРЖАВНОГО (КОНСТИТУЦІЙНОГО) ПРАВА I. Тези лекції................................................................... 29 II. Завдання для самостійної роботи.......................... 40 НІ. Семінарське заняття............................................... 41 IV. Додаткова література............................................ 47 ТЕМА 3. КОНСТИТУЦІЙНІ ЗАСАДИ СУСПІЛЬНОГО ЛАДУ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН........................ 49 I. Тези лекції................................................................... 49 II. Завдання для самостійної роботи.......................... 55 НІ. Додаткова література........................................... 55 IV. Модульний контроль........................................... 56 V. Контрольні питання............................................... 56 МОДУЛЬ II. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ ДЕРЖАВИ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ (програмні вимоги)........................................ 58 ТЕМА 4.1. ДЕРЖАВА ЯК КОНСТИТУЦІЙНО- I. Тези лекції................................................................... 60 II. Завдання для самостійної роботи.......................... 62 III. Додаткова література............................................ 62 ТЕМА 4.2. ФОРМИ ДЕРЖАВНОГО ПРАВЛІННЯ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ............................ 63 ________________________ ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН I. Тексти лекцій.......................................................... 63 II. Завдання для самостійної роботи.......................... 160 III. Семінарське заняття............................................... 162 IV. Додаткова література............................................ 228 ТЕМА 4.3. ФОРМИ ПОЛІТИКО-ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УСТРОЮ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ.... 230 I. Тези лекції................................................................... 230 II. Завдання для самостійної роботи.......................... 236 НІ. Семінарське заняття............................................... 238 IV. Додаткова література........................................... 248 ТЕМА 4.4. ПОЛІТИЧНІ ТА ДЕРЖАВНІ РЕЖИМИ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ............................ 249 I. Тези лекції................................................................... 249 II. Завдання для самостійної роботи.......................... 255 III. Додаткова література............................................ 255 IV. Модульний контроль №2....................................... 256 V. Контрольні питання............................................... 256 МОДУЛЬ III. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ТЕМА 5.1. ВИБОРИ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ................ 262 I. Тези лекції................................................................... 262 II. Завдання для самостійної роботи.......................... 273 НІ. Семінарське заняття.............................................. 274 IV. Додаткова література........................................... 280 ТЕМА 5.2. ОРГАНИ ЗАКОНОДАВЧОЇ ВЛАДИ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ............................ 281 I. Тези лекції................................................................... 281 II. Завдання для самостійної роботи.......................... 292 III. Семінарське заняття............................................... 294 IV. Додаткова література............................................ 316 С. К. Бостан, С. М. Тимченко__________________________________ ТЕМА 5.3. ОРГАНИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ........................... 317 I. Тези лекції................................................................... 317 II. Завдання для самостійної роботи.......................... 320 III. Семінарське заняття............................................... 322 IV. Додаткова література............................................. 335 ТЕМА 5.4. СУДОВІ ТА ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИВ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ............................ 336 I. Тези лекції.................................................................. 336 II. Завдання для самостійної роботи.......................... 346 III. Семінарське заняття............................................... 347 IV. Додаткова література............................................ 361 ТЕМА 6. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ У ЗАРУБІЖНИХ I. Тези лекції.................................................................. 362 II. Завдання для самостійної роботи.......................... 369 III. Додаткова література............................................ 369 IV. Модульний контроль № 3..................................... 370 V. Контрольні питання............................................... 370 МОДУЛЬ IV. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА У ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ (програмні вимоги)........................................................ 373 ТЕМА 7. ІНСТИТУТ ГРОМАДЯНСТВА В КОНСТИТУЦІЙНОМУ ПРАВІ ЗАРУБІЖНИХ I. Тези лекції.................................................................. 375 II. Завдання для самостійної роботи.......................... 383 III. Додаткова література............................................ 383 ТЕМА 8. ПРАВА, СВОБОДИ І ОБОВ'ЯЗКИ ЛЮДИНИІ ГРОМАДЯНИНА У ЗАРУБІЖНИХ.............. КРАЇНАХ........................................................... 384
________________________ ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗА РУБІЖНИХ КРАЇН I. Тези лекції................................................................... 384 II. Завдання для самостійної роботи.......................... 387 III. Семінарське заняття............................................... 388 IV. Додаткова література............................................ 397 V. Модульний контроль №4........................................ 398 VI. Контрольні питання............................................. 398 ПІДСУМКОВИЙ КОНТРОЛЬ...................................... 399 ДОДАТКИ............................................................... 404 КОНСТИТУЦІЯ РЕСПУБЛІКИ БОЛГАРІЯ (витяги)............................................................................... 404 КОНСТИТУЦІЯ ІТАЛІЙСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ (витяги)............................................................................... 408 КОНСТИТУЦІЯ ЛАТВІЙСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ......... 411 КОНСТИТУЦІЯ ЛИТОВСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ (витяги)............................................................................... 420 ОСНОВНИЙ ЗАКОН ФЕДЕРАТИВНОЇ РЕСПУБЛІКИ НІМЕЧЧИНИ(витяги)............................ 423 КОНСТИТУЦІЯ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ (витяги) 429 КОНСТИТУЦІЯ СЛОВАЦЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ (витяги)............................................................................... 438 КОНСТИТУЦІЯ США (витяги)................................... 440 КОНСТИТУЦІЯ РЕСПУБЛІКИ УГОРЩИНА (витяги)............................................................................... 460 КОНСТИТУЦІЯ ФРАНЦУЗЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ (витяги)............................................................................... 465 КОНСТИТУЦІЯ РЕСПУБЛІКИ ХОРВАТІЯ (витяги) 473 ПОСТАНОВА ПАЛАТИ ПРЕДСТАВИНКІВ ХОРВАТСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО САБОРУ "ПРО ПРОГОЛОШЕННЯ ЗМІН КОНСТИТУЦІЇ РЕСПУБЛІКИ ХОРВАТІЯ" (витяги)..................................................... 479 КОНСТИТУЦІЯ ЯПОНІЇ (витяги)................................. 487
ПЕРЕДМОВА "Державне право зарубіжних країн" як система знань про відповідну науку і основну галузь права зарубіжних країн викладається в усіх юридичних навчальних закладах III-IV рівня акредитації як обов'язкова навчальна дисципліна. Необхідність її вивчення обумовлена місцем, яке державне (конституційне) право як головна галузь права займає в системі права тієї чи іншої країни. Мета даної дисципліни - розкрити зміст основних положень конституційної теорії і політичної практики, пов'язаних з регулюванням державно-правових відносин в зарубіжних країнах. її завданнями є: • ознайомити тих, хто навчається, із основними понят • дати тим, хто навчається базові знання щодо провідної Значення вивчення державного права зарубіжних країн полягає у тому, що, маючи спеціалізований, політико-право-вий характер, дана дисципліна є важливою передумовою не тільки юридичної, а й загальнотеоретичної підготовки студентів (курсантів), розширення їх світоглядних уявлень. Це сприятиме політичному самопізнанню, розумінню місця і ролі Української держави у світі, розв'язанню питань державотворення в нашій країні шляхом використання зарубіжного досвіду, який знайшов концентрований вираз у теорії і практиці розвинутих країн і може сприйматися як своєрідне мірило для прогнозування конституційного розвитку України. Державне права зарубіжних країн як наука тісно пов'язана з іншими юридичними науками та навчальними дисциплінами - загальнотеоретичними, історико-юридичними та галузевими. Теорія держави і права формулює найбільш загальні положення, на яких ґрунтується конституційно-правова теорія. С.К.Бостан, С.М.Тимченко ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН
Конкретний зміст дисципліни визначається типовими навчальними програмами, робочими програмами, які розробляються кафедрами на основі існуючих вимог, з урахуванням специфіки навчального закладу, в якому вона викладається. Складена нами робоча програма курсу має дві особливості. По-перше, вона не містить двох окремих частин: Загальної та Особливої. Програмний матеріал має інтегративний характер, який виражається в тому, що загальні, концептуальні конституційно-правові положення (Загальна частина) супроводжуються конкретизацією тих чи інших аспектів державного права окремих країн, які відображають багатство та різноманітність конституційно-правових систем сучасності (Особлива частина). По-друге, в контексті реалізації в Україні вимог болонського процесу навчальна програма побудована на базі модулів. Суть такої структурної побудови програми полягає у тому, що весь навчальний курс, програмний матеріал логічно розділено на окремі блоки - модулі. Модуль розглядає одне фундаментальне поняття або групу споріднених питань, які логічно і функціонально між собою пов'язані. Безпосередній результат від такого структурування - оптимальне компанування про- грамного матеріалу, що дає можливість усунути повторення та заощадити аудитсрний час. У сучасних умовах це досить актуально, тому що організація навчального процесу за модульною системою націлена на раціональне використання часу, відведеного для аудиторної роботи, стимулювання максимальною мірою самостійної роботи тих, хто навчається. Пропонований посібник представляє собою комплекс навчально-методичних матеріалів з кожної теми курсу і у структурному відношенні складається: 1) в основному з тез і деяких повних текстів лекцій (див.: Тема 4.2), які спрямовані на формування певної системи знань; 2) завдань для самостійної роботи (індивідуальні завдання, завдання для підготовки до семінарських занять або до написання модульних контрольних робіт чи складання заліку), націлених на формування у студентів у процесі позааудиторної роботи певних навичок та вмінь. Під час виконання самостійних завдань є можливість використовувати деякі джерела (повні тексти або витяги з 11 конституцій та одного конституційного закону -див.: Додатки) і додаткову літературу, перелік якої наведений після кожної теми. Список основної навчальної літератури, де знайшли відображення всі теми курсу з метою запобігання повторів, наводимо нижче. 1. Георгіца А.З. Конституційне право зарубіжних країн: 2. Конституційне право зарубіжних країн: Навчальний 3. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник. - К.,1997 (і наступні перевидання). * * * 4. Арановский В.Ф. Государственное право зарубежных 5. Жакке Ж.-П. Конституционное право и политические С. К.Боста н, С.М. Тимченко 6. Иностранное конституционное право /Под ред. проф. 7. Конституционное (государственное) право зарубеж 8. Конституционное право зарубежных стран. Учебник 9. Мишин А.А. Конституционное (государственное) пра 10. Михалева Н.А. Конституционное право зарубежных 11. Правовые системы стран мира: Энциклопедический 12. Сравнительное конституционное право / Б.Н.Топор- 13. Сравнительное конституционное право: Уч. пособие / 14. .Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежных стран: Учебник.-М.,1997 (і наступні перевидання). 15. Чудаков М.Ф. Конституционное (государственное) 16. Якушев А.В. Конституционное право зарубежных стран Враховуючи той факт, що в деяких темах цього посібника міститься матеріал, що відображає точку зору одного з його авторів, вкажемо на те, що навчально-методичні матеріали з тем №№ 1, 2, 3, 4, 5.1, 5.2, 5.3 підготовлені С.К. Бостаном, а з тем №№ 5.4, 6, 7, 8 - С.М.Тимченком. Певний внесок у підго- ДЕРЖАВН Е ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН товку окремих фрагментів посібника зробили курсанти, члени наукової проблемної групи кафедри загальноправових дисциплін Запорізького юридичного інституту МВС України "Держава і право зарубіжних країн: історія і сучасність", Даніїл Бостан (двопалатні парламенти), Поліна Бузало (політичні режими), Дмитро Григоришин (змішані форми правління), Юлія Старук (монархічна форма правління). Автори вдячні рецензентам - кафедрі конституційного і іністративного права Запорізького державного університету та доценту кафедри адміністративного права і адміністративної діяльності Запорізького юридичного інституту МВС України, кандидату юридичних наук, С.В.Ващенку за висловлені поради під час роботи над рукописом посібника. Ми готові взяти до уваги пропозиції щодо подальшого покращення структури і змісту запропонованого посібника, співпрацювати при підготовці нових навчальних видань з державного (конституційного) права зарубіжних країн. МОДУЛЬ І ПОНЯТТЯ ДЕРЖАВНОГО ПРАВА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН (ПРОГРАМНІ ВИМОГИ) Перші три теми являють собою групу споріднених питань, які об'єднуються у межах першого модуля. Для оволодіння сукупністю знань цього модуля студенти, курсанти, слухачі повинні опрацювати у процесі аудиторної та самостійної роботи питання відповідних тем: ТЕМА №1. Державне (конституційне) право як галузь права, наука та навчальна дисципліна 1.1. Історичні засади державного (конституційного) права 1.2. Наука державного (конституційного) права за 1.3. Місце державного права зарубіжних країн у системі ТЕМА №2. Джерела державного (конституційного) права зарубіжних країн 2.1. Поняття джерел державного права. Класифікація джерел державного права зарубіжних країн: формалізовані і не-формалізовані джерела, їх юридичні властивості та особливості використання в зарубіжних країнах. _____________ ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН 2.2. Конституція як головне джерело державного (консти-.ного) права. Визначення конституції. Основні риси кон-тггуцій зарубіжних країн, їх класифікація, форма і структура. Прийняття та внесення змін до конституцій зарубіжних країн. ТЕМА №3. Конституційні засади суспільного ладу зарубіжних країн 3.1. Поняття суспільного ладу. Суспільний лад і державне 3.2. Закріплення в конституціях загальних засад еко система та її конституційно-правове регулювання. * * * У результаті вивчення тем 1-го модуля "Поняття державного права зарубіжних країн" студенти, курсанти, слухачі повинні: а) знати: • предмет, метод і систему державного права за • джерела державного права зарубіжних країн та особ • конституції зарубіжних країн, їх сутність та тенденції • конституційно-правові засади суспільного ладу за б) вміти: • класифікувати джерела державного права зарубіжних країн; • класифікувати конституції зарубіжних країн; • аналізувати шляхи та способи прийняття конституцій ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН
І. ТЕЗИ ЛЕКЦІЇ
§1. Державне право як галузь права 1.1. Історичні засади конституційного права зарубіжних країн та основні етапи його розвитку В історії конституційного права можна виділити кілька етапів. Перший етап - друга половина XVII cm. - кінець XVIII cm. - це час, коли у провідних зарубіжних країнах сформувалися засади конституційного права як самостійної й автономної галузі національного права. її соціальним призначенням став захист прав та законних інтересів людини від можливих неправомірних дій з боку держави, її органів та посадових осіб. Для цього необхідне було правове обмеження публічної влади суворими рамками права і тим більше - ліквідація умов, за яких можливі зловживання і свавілля з її боку. В умовах панування абсолютизму можливість формування особливої системи правових норм, котрі б могли обмежити цю владу, була майже виключена. Тільки повалення абсолютизму й ліквідація відповідних режимів створили реальні умови формування особливої системи правових норм, які були покликані утвердити як вищі цінності - свободу індивіда, права і свободи людини та підкорити таким цінностям порядок формування, організацію та здійснення державної влади. Становлення конституційного права як галузі національного права — тривалий і далеко не завжди прямолінійний процес. Об'єднання окремих норм та інститутів у систему залежало від ступеня практичної реалізації головних принципів побудови держави нової епохи (і конституційного права) - парламентаризму та конституціоналізму. Початок їх втілення в державне життя пов'язаний насамперед з історією Англії. Як відомо, історія англійського парламенту бере свій початок ще від XIII ст., але парламентаризм як система взаємодії держави й суспільства, для якої характерним є визнання провідної ролі парламенту у здійсненні державою своїх функцій, став об'єктивною необхідністю, коли буржуазія стала самостійною силою та прагнула до самовираження. Це сталося в роки англійської революції середини XVII ст. і особливо після неї, коли у правових актах ("Білль про права" 1689 р. та ін.) було визначено провідне місце парламенту в системі органів влади: за ним закріплювалися законодавчі повноваження; міністри стали відповідальними перед парламентом (перший випадок колективної відставки кабінету мав місце у 1782 р. через поразку Британії у війні з американськими колоніями), кабінет став формуватися на партійних засадах (уперше це сталося в 1727 р. - С.Б). Яскравим свідченням утвердження парламентаризму в Англії став перехід її форми правління від так званої дуалістичної монархії до парламентської. Поява конституціоналізму - політико-правового стану, при якому управління державними справами здійснюється у визначених конституціями межах, - теж пов'язана з Англією ("історична конституція" Англії - "Велика хартія вільностей" 1215 p., "Петиція про право" 1628 p., інші парламентські акти вже певним чином визначали межі здійснення державної влади), але затвердження його як одного з основних принципів конституційного права (певним чином через невдалий досвід створення Англією своєї писаної конституції - Знаряддя уп- С.К.Бостан, С.М.Тимченко
До числа фундаментальних документів цих країн, які сприяли формуванню конституційно-правових основ і стали віхою в процесі утвердження конституціоналізму та становленні конституційного права, відносяться американська Декларація незалежності 1776 р. та французька Декларація прав людини і громадянина 1789 року. В американській Декларації на рівні нормативного правового акту було підтверджено те, що тільки народ є джерелом влади, а сама держава та уряд мають право на існування тільки в тому разі, якщо вони служать людині та захищають її інтереси. У французькій Декларації міститься спеціальна стаття, де зазначається, що народ, який не знає гарантій основних прав та свобод і принципу поділу влади, не має конституції. Мова тут іде про те, що справжній конституційний лад, який закріплюється в нормах конституційного права, має ґрунтуватися на певних принципах, до числа яких віднесені насамперед основні права та свободи людини і принцип поділу влади, який повинен перешкодити узурпації влади і зловживання нею. Обидва названі документи ґрунтуються на положеннях вчення про природні й невідчужувані права людини, тобто про права і свободи, що невід'ємно належать людській особистості від народження. При цьому не має суттєвого значення розходження у формулюваннях американського і французького документів, які говорять про права і свободи, даровані Творцем, чи проголошують, що всі люди народжуються вільними й рівними у правах. Нормативно-правове закріплення природних прав людини мало важливе значення для утвердження конституційного права як самостійної галузі права: в результаті були досить чітко з'ясовані призначення й сам предмет конституційного права, основною метою якого ставали забезпечення гарантії здійснення природних і невідчужуваних прав ДЕРЖА ВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖ НИХ КРАЇН та свобод людини в її відносинах (і протистоянні) з публічною владою. Однак, якими б важливими не були документи епохи формування національного конституційного права в зарубіжних країнах, не можна не відзначити, що в цілому це був складний, динамічний і суперечливий процес. На розвиток і формування інститутів конституційного права впливало дуже багато факторів: історичні, національні й культурні особливості тієї чи іншої країни, демографічні та природні умови, і, нарешті (що особливо важливо), протистояння різних соціальних класів і груп, котрі боролися за державну владу, за закріплення своїх інтересів у нормах права. Та все ж можна стверджувати, що основним напрямком у розвитку конституційного права було динамічне розширення сфери його дії та кола суб'єктів, які користувалися захистом за допомогою конституційно-правових норм. Другий етап - XIX - поч. XX cm. - характеризується ліквідацією феодальних пережитків у регулюванні державно-правових відносин, утвердженням конституціоналізму в значній частині країн західної цивілізації й набуттям інститутами конституційного права сучасного змісту. Характерною рисою цього періоду розвитку конституційного права є певна однобічність у розвиткові його інститутів. Це, зокрема, знайшло своє відображення в тому, що в основних законах держави (та й у законодавстві в цілому), в першу чергу закріплюються інститути, безпосередньо пов'язані зі здійсненням публічної влади. Тобто на цьому етапі продовжує, як і раніше, домінувати тенденція політизації конституційного права. Конституції декларували громадянські (особисті) та політичні (публічні) права і свободи людини та громадянина (у Франції в 1848 р. вперше запроваджується таємне голосування. - СБ.), а з соціально-економічних - звичайно тільки право власності. Природно, що в конституційному порядку встановлювався устрій державної влади, її поділ С. К. Бостан, С. М. Тимченко ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН
Поряд із політтшзацією вже в XIX ст. проявляється інша тенденція - демократизація конституційного права. Найбільш яскраве своє вираження вона отримала в поступовому переході від цензового до загального й рівного виборчого права, закріпленні статусу громадянина. Це було результатом політичної, і насамперед класової боротьби, в ході якої правлячі сили усвідомлювали необхідність демократичних реформ, котрі дозволили в багатьох випадках уникнути громадянських воєн. На цьому відтинку часу по суті завершилася дискусія про назву галузі права між захисниками державного права як вияву необмеженої, бюрократичної, монархічної влади держави з одного боку, і прихильниками конституційного права як демократичного обмеження державного свавілля конституцією - з іншого. Представники німецької юридичної школи, котрі абсолютизували роль держави й зосереджували увагу на ідеї її примату щодо права, зупинилися на "державному праві", а британці, американці та французи, які вихідними для цієї галузі вважали ідеї природного права та конституціоналізму, демократії й законності, - на "конституційному праві". Крім цих принципових позицій, вибір назв-термінів обумовлений також певними традиціями слововживання. Наприклад, для романо- та англомовних країн характерним стало вживання терміну "конституційне право", а для германських - "державне право". Тому майже в усіх країнах англо-американської та романської правових сімей використовували термін "конституційне право", а в германській (у XX ст. і колишніх соціалістичних країнах) усталився термін "державне право". Якщо подивитися на становлення й еволюцію конституційного права, можна відразу ж помітити, що первинне коло повноправних суб'єктів конституційно-правових відносин, та й сфера застосування норм конституційного права у XIX ст. були значною мірою обмежені. Тільки в наступному столітті в цьому напрямку був зроблений значний крок уперед. Третій етап - початок XX ст. - до сьогодні. У цей час конституційне право остаточно набуває сучасного вигляду, вдосконалюється, стає головною галуззю національного права переважної більшості країн світу. Посилення соціально-класових конфліктів у XX ст. привело до того, що конституції стали в тій чи іншій формі регулювати основи всього суспільного ладу, включаючи його політичну, економічну, соціальну й духовно-культурну підсистеми, зобов'язуючи державу проводити в цих сферах політику, що сприяє створенню та зміцненню суспільно прийнятного балансу соціальних інтересів. Перелік конституційних прав і свобод поповнюється соціально-економічними та соціально-культурними правами і свободами (те ж стосується і обов'язків), суб'єктами яких переважно стають "працюючі", а точніше кажучи, працівники найманої праці. З'являються також конституційні права та свободи підприємців, роботодавців. Таким чином, у конституційному праві цього часу проявляється тенденція його соціалізації. Першою конституцією, в якій стала досить помітною тенденція соціалізації, була Політична конституція Мексиканських Сполучених Штатів від 5 лютого 1917 р. Вона була результатом перемоги в цій країні демократичної революції, вміщує спеціальний розділ про працю та соціальне забезпечення, докладно регулює відносини між працею і капіталом та ряд гарантій для осіб, що належать до тієї й іншої сторони. С.К.Бостан, С.М.Тимченко
Проте законодавець у демократичних країнах уже не міг, як колись, ігнорувати соціально-класові відмінності. Саме існування "соціалістичних" та "націонал-соціалістичних" тоталітарних режимів, що виникли на основі обґрунтованого соціального протесту трудящих, показало світові ту грізну небезпеку, яка можлива через обмеження демократичної держави роллю "нічного охоронця", сподівання на стихійне ринкове саморегулювання суспільних відносин, включаючи міжкла-сові відносини. Потрібні були конституційні засоби перерозподілу суспільного багатства з метою недопущення небезпечного майнового розшарування, соціальної несправедливості, породжуваної стихійною дією ринку. Конституції, прийняті після другої світової війни у країнах, що вступили чи повернулися на шлях демократичного розвитку, приділяють значну увагу регулюванню соціальних відносин у широкому та вузькому розуміннях. Наприклад, частина І Конституції Італійської Республіки (І947 р.) містить глави, присвячені відповідно цивільним (особисті і майнові права, свободи та гарантії), етико-соціальним, економічним (права, свободи та гарантії трудящих, відносини власності), політичним (політичні права, свободи й гарантії) відносинам. У зв'язку з розглянутою тенденцією слід відзначити також інстпитуціоналізацію (закріплення правового статусу) ітичних партій, а в ряді випадків - інших громадських об'єднань. У минулому столітті існування політичних партій у конституціях ніякого відображення зазвичай не знаходило. Тепер же визначення їх політичної ролі стає невід'ємною частиною будь-якої демократичної конституції, з'являються спеціальні закони, що регулюють їх статус. Встановлюються конституційні гарантії діяльності профспілок, кооперативів, організацій підприємців, інших інститутів громадянського суспільства Продовжує діяти така тенденція розвитку конституційного права, як його демократизація. Поряд з розширенням переліку конституційно проголошуваних прав і свобод людини та громадянина, вдосконаленням їх гарантій виникають і розвиваються нові демократичні інститути. Як приклад можна назвати адміністративну та конституційну юстицію, омбуд-сменів (парламентських уповноважених з прав людини - СБ.), заміну адміністративної опіки над місцевим самоврядуванням адміністративним наглядом тощо. В останні десятиріччя XX ст. простежується тенденція інтернаціоналізації конституційного права, котра виявляється насамперед у зближенні національного конституційного права кожної демократичної країни з міжнародним публічним правом, унаслідок чого між ними часом стирається чітка межа. Існування відзначених тенденцій не означає, що конституційно-правовий розвиток кожної країни здійснюється в " точній відповідності до них: в окремих країнах бувають перерви в їх дії і навіть рух назад. Так, навряд чи можна стверджувати, що чинна конституція Французької Республіки 1958 р. є більш демократичною, ніж попередня, прийнята в 1946 році. Однак огляд саме генеральної лінії розвитку конституційного права зарубіжних країн дозволяє зробити висновок про незворотність зазначених тенденцій, котрі обумовлені соціальним прогресом. 1-ПН 17 С.К.Бостан, СМ. Тимченко І.2. Основні риси сучасного державного (конституційного) права в зарубіжних країнах 1.2.1. Дефініція державного права У літературі існують різні дефініції поняття "державного права", які за змістом дуже близькі. Найбільш оптимальним з них, на нашу думку є дефініція цього поняття, котру пропонує В.М.Шаповал1. Державне (конституційне) право - це сукупність юридичних норм, які закріплюють основи суспільного устрою; порядок формування, організацію і компетенцію найважливіших ланок державного механізму; політико-територіальну організацію держави, а також визначають основи взаємовідносин між державою і особою. Це найбільш загальне визначення, тому спробуємо його "розгорнути" через призму предмета регулювання, суб'єктів, систему державного права. 1.2.2. Предмет правового регулювання державного права Як відомо з курсу теорії держави і права, галузі права виокремлюються за специфічним колом суспільних відносин, які ними регулюються. Державне (конституційне) право регулює суспільні відносини, які за своїм характером є політичними. Але не всі. Предметом державного (конституційного) права можна вважати безпосередньо ті відносини, які виникають у сфері державного володарювання. їх можна назвати державно-політичними відносинами володарювання, а звідси і державне (конституційне) право можна визначити як сукупність юридичних
ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН
  Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...  Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот...  ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...  ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|
ЗМІСТ
Історія держави і права пропонує більш конкретну (історичну) інформацію і такого ж змісту узагальнення. Тісні зв'язки державного права з такими галузевими юридичними дисциплінами, як конституційне право України, адміністративне право України, а також з міжнародним публічним правом. З гуманітарних дисциплін державне право зарубіжних країн найбільш тісно пов'язане з політологією. Але співвідношення цих дисциплін має свої особливості. Предметом вивчення політології є всі без винятку елементи політичної системи, а державного права - лише один з них - держава. Політологія ґрунтується на узагальнених підходах до свого предмета і у цьому вона подібна до теоретико-правових дисциплін. Державне право більш конкретизовано за змістом і має як теоретичний, так і прикладний характер.
ТЕМА 1. ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЯК ГАЛУЗЬ ПРАВА, НАУКА ТА НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА
1. Державне право як галузь права. 2. Державне
равління 1653 р.) пов'язане з досвідом Франції й особливо Сполучених Штатів Америки.
Зміцненню у світовій конституційній практиці розглянутої тенденції чимало сприяли "соціалістичні" конституції, насамперед радянські. Саме вони, починаючи зі сталінської Конституції СРСР 1936 року, в переліку конституційних прав і свобод головний акцент робили на соціально-економічних правах, хоча основне з них - право на працю як право на одержання гарантованої роботи з оплатою праці по його кількості і якості - юридичного механізму реалізації мати просто не може.
1 Див.: Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн: Підруч-НИК.-К.Д997.-С.7.
норм, що регулюють и державно-політичні відносини володарювання.