Формування доходів в ринковій економіці.

1. Концептуальні підходи до формування доходів в ринковій економіці.

2. Сутність заробітної плати та її форми. Номінальна та реальна заробітна плата.

3. Прибуток: сутність та види. Норма прибутку та фактори, що на неї впливають.

Концептуальні підходи до формування доходів в ринковій економіці.

На минулій парі ми з вами розглядали економічний механізм функціонування ринку, як механізм взаємодії суб’єктів економіки.

Проблема формування доходів є однією із самих актуальних в ринковій економіці. Оскільки в доходах концентруються результати господарської діяльності і місце окремих економічних суб’єктів.

Проблема доходів це зміст фази розподілу суспільного продукту, і зокрема, тієї частини, яка втілюється в необхідному та додатковому продуктах.

На проблему формування доходів є дві точки зору:

Перший підхід виходить з того, що кожний фактор виробництва є джерелом відповідного виду доходу. Так, земля приносить ренту, капітал – процент, праця – заробітну плату, підприємницькі здібності – прибуток.

Принципами розподілу доходів за цією концепцією є:

- власниками економічних ресурсів є домогосподарства;

- існують чотири фактори виробництва, кожному з яких відповідають такі види доходів: земля приносить ренту, капітал – процент, праця – заробітну плату, підприємницькі здібності – прибуток;

- величина доходу на кожний із зазначених факторів визначається граничним внеском кожного чинника у валовий дохід фірми;

- такий принцип розподілу є справедливий для всіх економічних суб’єктів.

2) Другий підхід зазначає, що єдиним джерелом новоствореної вартості, яка перерозподіляється, є людська праця. Так, новостворена вартість повинна відшкодувати затрати робочої сили, а також розподілитися на всі інші фактори виробництва, які приймають участь в ньому. Отже, новостворена вартість розпадається на необхідний продукт, який є джерелом заробітної плати, та додатковий продукт, який в свою черги розпадається на процент, прибуток та ренту.

Принципами розподілу доходів за цією концепцією є:

- сукупний продукт створюється за допомогою праці та капіталу(ЗВ);

- носієм здатності до праці є найманий працівник, який, по-перше, переносить частину минулої, втіленої у засобах виробництва праці на створюваний продукт (витрати на постійний капітал – с), а, по-друге, створює нову вартість;

- нова вартість (новостворена вартість) є результатом виключно найманої праці, а результатом капіталу є перенесена вартість, яка входить в структуру сукупного продукту, однак не є складовою новоствореної вартості;

- новостворена вартість має дві складові: затрати на змінний капітал, тобто необхідний продукт (v), який привласнюється у формі заробітної плати, а також затрати змінного капіталу у форми додаткової вартості (m);

- пропорція, в якій новостворена вартість розподіляється на заробітну плату та додаткову вартість показує ступень експлуатації в суспільстві;

- додаткова вартість, в свою чергу, підлягає розподілу між підприємцями, банкірами та власниками землі у таких формах як: прибуток, процент та рента;

- розподіл здійснюється за величиною капіталу, який забезпечує те, що на рівновеликий капітал в різних галузях отримують рівновеликий дохід (не залежно від сфери діяльності чи функціонування підприємці отримають на рівновеликий капітал рівновеликий дохід).

Новостворена вартість в свою чергу поділяється на необхідний продукт – частина продукту, яка йде на відтворення робочої сили робітника, що його створив та додатковий продукт - частину суспільного продукту, яку привласнює власник засобів виробництва.

У сучасних умовах заробітна плата формується не тільки на основі угоди між працею і капіталом. Організація оплати праці в Україні здійснюється на основі Генеральної тарифної угоди, галузевих та регіональних угод, колективних та індивідуальних договорів. На рівень зарплати впливає держава (встановлюючи гарантований мінімум, нижче якого капітал не має право оплачувати працю) і профспілки, сила й авторитет яких суттєво впливають на рівень зарплати.

Заробітна плата виконує відтворюючу, стимулюючу та регулюючу функції

1) відтворююча функція заробітної плати виявляється у забезпеченні розширеного відтворення робочої сили і є визначальною серед інших її функцій;

2) стимулююча функція заробітної плати забезпечує мотивацію максимальної віддачі зайнятих працівників через установлення прямої залежності розміру заробітної плати від результатів праці.

3) регулююча функція заробітної плати полягає у її впливі на співвідношення між попитом і пропозицією, формування персоналу підприємств, рівень його зайнятості.

Номінальна заробітна плата — сума грошей, яку отримує робітник за продаж підприємцю робочої сили. Її розміри не дають реального уявлення про життєвий рівень робітника, рівень його споживання. Водночас без показника номінальної заробітної плати не можна обчислити реальну заробітну плату.

Отже, рівень реальної заробітної плати залежить від: номінальної заробітної плати; рівня цін на предмети споживання та послуги (індекс вартості життя); податків, які сплачують робітники у бюджет держави і фонди соціального страхування.

Для визначення реальної заробітної плати індекс номінальної заробітної плати ділиться на індекс вартості життя. Реальна заробітна плата прямо пропорційна до змін номінальної заробітної плати і обернено пропорційна до змін рівня цін.

Зауважимо, що номінальна і реальна заробітна плата не обов’язково змінюється в одному і тому самому напрямі. Наприклад, номінальна заробітна плата може підвищитися, а реальна заробітна плата в той же час - знизитися, якщо ціни на товари і послуги зростали швидше, ніж номінальна заробітна плата.

Законодавче встановлюється мінімальна заробітна плата. Вона становить розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якої не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці (обсяг робіт).

Мінімальна заробітна плата — це встановлений державою розмір заробітної плати, нижче якого не може проводитися оплата за фактично виконану найманим працівником повну місячну (денну або годинну) норму праці (робочого часу).

У різних країнах цей параметр соціального захисту населення кількісно неоднаковий. Вперше виплату мінімальної заробітної плати було запроваджено у США в 1938 р. у розмірі 1/4 дол./год.

Мінімальна заробітна плата за 1 год у США в різні роки становила, дол.: у 1950р. – 0,75$; 1960 р. – 1,00$; у 1970р. – 1,6$; у 1980р. – 3,1$; 1990р.3,8$; у 2000р. – 5,15$; у 2009 р. -7,25$.

У країнах — членах ЄС норми мінімальної заробітної плати різні. За даними європейської статистичної служби, у 2008 р. мінімальна заробітна плата залежала від рівня розвитку країн, за яким ці країни можна поділити на три групи. Перша група — країни з найнижчим рівнем мінімальної зарплати (від 100 до 350 євро). Це — Болгарія, Румунія, Латвія, Литва, Словаччина, Естонія, Угорщина, Чеська Республіка й Польща. До другої групи входять 5 країн — членів ЄС із середнім рівнем мінімальної зарплати (від 500 до 700 євро): Португалія, Словенія, Мальта, Греція й Іспанія. Третю групу становлять 6 країн ЄС, у яких був зафіксований найвищий рівень мінімальної заробітної плати (віді 150 євро й більше). Це, зокрема, Велика Британія, Франція, Бельгія, Ірландія й Люксембург (див.: Минимальная зарплата в странах ЕС больше, чем в Украине // Комсом. правда. - 2008. - 9 нояб.).

В Україні розмір мінімальної заробітної плати зростає досить швидкими темпами: за останні 7 років —майже в 4,5 рази — із 205 грн. у 2004 р. до 922 грн. у 2010 р.

У 2011 році планується встановити такі рівні мінімальних зарплат в Україні: у місячному розмірі: з 1 січня – 941 гривня, з 1 квітня – 960 гривень, з 1 жовтня – 985 гривень, з 1 грудня – 1004 гривні;

у погодинному розмірі: з 1 січня - 5,66 гривні, з 1 квітня – 5,77 гривні, з 1 жовтня – 5,92 гривні, з 1 грудня – 6,04 гривні.

Поняття «прожитковий мінімум» визначають як певну мінімальну межу забезпечення біологічного і соціального відтворення особи і працівника.

Прожитковий мінімум (subsistence level) — вартість набору товарів і послуг, визначеного на основі обґрунтованих нормативів споживання й забезпеченості населення першочерговими життєвими засобами.

Розмір прожиткового мінімуму в Україні в роки незалежності визначали кількома етапами: - прийняття відповідного закону; - набір («кошик») продуктів харчування, одягу, предметів широкого вжитку, ліків, потрібних людині для забезпечення її мінімальних потреб; - визначення вартості «кошика» (тобто грошового розміру прожиткового мінімуму). Вартість таких наборів визначають з урахуванням кількості товарів і послуг, розрахованих у кілограмах, штуках, кіловатах, що закладено в «кошику» (всього 300 назв). Прожитковий мінімум в Україні обчислюють для чотирьох основних соціальних груп: діти віком до 6 років; діти віком від 6 до 18 років; працездатні громадяни; особи, які втратили працездатність.

Розмір прожитковому мінімумі у Законі Україні «Про державний бюджет на 2011 рік» (Закон України “Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, N 4, ст.19) становить з 1 грудня 2011 року 953 грн., а мінімальна заробітна плата з 1 грудня встановлюється на рівні 1004 грн., що на 51 грн. більше за прожитковий мінімум.

1. Концептуальні підходи до формування доходів в ринковій економіці.

2. Сутність заробітної плати та її форми. Номінальна та реальна заробітна плата.

3. Прибуток: сутність та види. Норма прибутку та фактори, що на неї впливають.

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: