Взаємозв'язки когнітивних стилів і їх співвідношення з продуктивними аспектами інтелектуальної діяльності

Щодо характеру взаємозв'язку когнітивних стилів вироблено протилежні підходи. Поширена думка, що різні когнітивні стилі є самостійними вимірами, тому стійкі зв'язки між ними відсутні ("множинний підхід"). За іншим підходом, виокремлюють певну спільну підставу, яка зумовлює конкретні стильові прояви ("унітарний підхід").

Прихильники "множинного підходу", заперечуючи взаємозумовленість окремих стильових властивостей, пропонують розглядати когнітивні стилі як комбінацію незалежних чинників. Наприклад, широке сканування в однієї людини може бути пов'язане з полезалежністю, ригідністю пізнавального контролю, в іншої - з полене-залежністю, гнучкістю пізнавального контролю тощо.

Водночас представники "множинного підходу" наголошують на слабких кореляційних зв'язках між стильовими показниками. Інший аргумент стосується відмінностей у психологічних підставах близьких за своєю суттю стилів. Так, пробували довести очевидну спорідненість полеаалежності - поленезалежності (за Віткіним) та аналітичного - тематичного стилів кате-горизації (за Каганом), оскільки їх полюси характеризують, відповідно, аналітичний, активний підхід до поля і глобальний, пасивний. Проте було отримано несподівані результати: між собою ці вимірювання корелювали слабо; переважання ПНЗ корелювало з невербальним інтелектом, тоді як переважання аналітичного стилю категоризації - з вербальним. Зробили висновок про неможливість існування прямих зв'язків між різними стилями внаслідок наявності "опосередкувальних змінних" (наприклад, певних особових особливостей), під впливом яких зв'язки між стильовими показниками можуть набувати будь-якого вигляду.

У межах "унітарного підходу" зроблено спроби довести, що основою різних когнітивних стилів є єдині психічні механізми. На думку І. Шкуратової, велика частина параметрів когнітивних стилів групується навколо виміру "аналітичність - синтетичність" (або "артику-льованість - глобальність"), що характеризує ступінь атомізації сприйняття навколишнього світу. Одні люди схильні будувати атомізовану картину світу, інші - цілісну. Було з'ясовано, що є кореляційні зв'язки між поленезалежністю (тести Готтшальдта і АКТ-70) і вузьким діапазоном еквівалентності (0,40 і 0,41 за Р = 0,05), проте з когнітивною простотою-складністю ці стилі не пов'язані.

Різноманіття когнітивних стилів до невеликої кількості загальніших вимірів звів Р. Райдінг у типології стилів. Усі когнітивні стилі можна об'єднати у дві групи, виокремивши в такий спосіб базові когнітивні стилі: "цілісний - аналітичний стиль", що характеризує тенденцію суб'єкта переробляти інформацію на рівні або цілого, або частин; "вербальний - образний стиль", який позначає схильність суб'єкта репрезентувати інформацію в процесі свого мислення вербально або візуально.

"Множинному підходу" суперечать значущі кореляції між окремими стильовими параметрами: зв'язки між ригідним пізнавальним контролем та імпульсивністю; ригідним пізнавальним контролем, поле-залежністю, широтою діапазону еквівалентності та імпульсивністю; вузьким діапазоном еквівалентності та когнітивною складністю; імпульсивністю і поле-залежністю; абстрактною концептуалізацією і поле-незалежністю тощо. Недоліком "унітарного підходу" є неможливість зафіксувати стійкі й односпрямовані кореляційні зв'язки між відповідними стильовими параметрами.

Злагоджене, несуперечливе уявлення про природу когнітивних стилів не можна отримати на основі констатації відсутності або наявності кореляційного зв'язку між окремими стильовими параметрами.

Одним із варіантів вирішення питання про зв'язки когнітивних стилів є багатовимірні класифікації стильових феноменів, які ґрунтуються на виокремленні якісних критеріїв взаємозв'язку тих або інших стильових параметрів.

Так, Д. Уорделл і Дж. Ройс усі когнітивні стилі поділили на три групи за критерієм співвідношення в структурі кожного стилю когнітивних та афективних компонентів. Відповідно визначили когнітивні стилі (когні-тивна простота - складність, вузький - широкий діапазон еквівалентності, широта - вузькість категорії, аналітична - тематична категоризація, конкретність - абстрактність, загострення - згладжування), афективні стилі (ригідний - гнучкий пізнавальний контроль, імпульсивність - рефлективність, толерантність до нереалістичного досвіду, фізіогномічність - буквальність сприйняття) і когнітивно-афективні стилі (полезалежність - поленезалежність, вузькість - широта сканування, побіжність ідей).

Ч. Нозал побудував типологію когнітивних стилів за критерієм рівня перероблення інформації і способів її організації. Рівні перероблення інформації охоплюють: перцепцію (рівень створення репрезентацій навколишнього світу у формі короткочасних перцептивних образів), концепцію (рівень створення понятійних репрезентацій), моделі (рівень специфіки структур індивідуального досвіду), програми (рівень регуляції цілеспрямованої поведінки). Способи організації інформації ("метавимірювання") охоплюють: структуру поля, сканування, шкали еквівалентності й характеру контролю. Ця класифікація дає змогу зіставити феноменологію когнітивних стилів з теоріями перероблення інформації і теоріями здібностей і фіксувати припущення про наявність ще не описаних когнітивних стилів.

У межах стильового підходу співвідношення стильових і продуктивних характеристик інтелектуальної діяльності досліджував Г. Віткін. Він зіставив стиль і здібність, дійшовши таких висновків:

1) стиль - це інструментальна (процесуально-динамічна) характеристика інтелектуальної діяльності; здібність розглядають у зв'язку з рівнем виконання, тобто результативністю інтелектуальної діяльності;

2) стиль - біполярний вимір, який описують на основі медіанного критерію; здібність - уніполярний;

3) до стильових феноменів не застосовують оцінних суджень; здібності мають ціннісний контекст;

4) стиль - стійка характеристика особистості; здібність - змінна у часі;

5) стиль виявляється генералізовано в різних психічних сферах; здібність - специфічна стосовно певної діяльності.

Останнім часом з'явилися свідчення про зв'язок більшості стильових параметрів з різними аспектами продуктивності інтелектуальної діяльності. Зокрема, полюс поленезалежності, виміряний за допомогою тесту "Включені фігури", співвіднесений із високими показниками невербального інтелекту і просторових здібностей, успішністю виконання тесту Равена, високим рівнем креативності, продуктивнішою пам'яттю тощо. Полюс рефлективності (за показником "кількість помилок") у дітей пов'язаний із вищими оцінками на вербальній, невербальній і загальній шкалах VISC, вищим рівнем метапам'яті, високою навчальною успішністю.

Широкий діапазон еквівалентності ("синтетичність") поєднаний із вищими показниками навчальної успішності, темпом навчання, мимовільного і довільного запам'ятовування, виконання субтестів "Пам'ять" і "Складання фігур" за методикою Векслера, більшою оригінальністю дивергентного мислення і т. ін. Гнучкість пізнавального контролю пов'язана з вищими показниками мимовільного і довільного запам'ятовування, вищою навчальною успішністю. Полюс абстрактності співвідносять із високим рівнем вербального інтелекту і креативні-стю. Зв'язки когнітивної простоти-складності з інтелектуальною продуктивністю суперечливі. Толерантність до нереалістичного досвіду, вузькість-широкість сканування пов'язані з продуктивністю інтелектуальної діяльності.

Другий критерій розмежування стилів і здібностей також умовний. Біполярність є сумнівною, оскільки сучасні дослідження дають змогу розглядати когнітивний стиль як уніполярний (квадриполярний) вимір.

Невизначеним є третій критерій розмежування понять "стиль" і "здібність", оскільки в стильових характеристиках виявляється певний оцінний контекст. Так, полезалежність, імпульсивність у навчанні є недоліками, які необхідно компенсувати.

Стійкість стилю і мінливість здібностей також досить умовні. Отже, зіставлення стилів і здібностей не надто очевидні. При аналізі співвідношення стильових і продуктивних властивостей інтелектуальної діяльності необхідно враховувати психологічну неоднозначність традиційних стильових показників.

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: