Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







ЦЕНТРИФУГА З ПУЛЬСУЮЧИМ ПОРШНЕМ ДЛЯ ВИВАНТАЖЕННЯ ОСАДУ





Ці апарати відносяться до фільтруючого центрифугам безупинної дії з горизонтальним ротором (мал. 1). Суспензія по трубі 1 надходить у вузьку частину конічної лійки 2, що обертається з такою ж швидкістю, як і перфорований ротор 3, покритий зсередини метале­вим щілинним ситом 4. Суспензія переміщається по внутрішній поверхні лійки і поступово здобуває швидкість, майже рівну швидкості обертання ротора. Потім суспензія відкидається через отвори в лійці на внутрішню поверхню сита в зоні перед поршнем 5. Під дією відцент­рової сили рідка фаза проходить крізь щілини сита і віддаляється з кожуха центрифуги по штуцері 6. Тверда фаза затримується на ситі у виді осаду, що періодично переміщається до краю ротора при русі поршня вправо приблизно на /10 довжини ротора. Таким чином, за кожен хід поршня з ротора віддаляється кількість осаду, що відповідає довжині ходу порш­ня; при цьому поршень робить 10—16 ходів у 1 хв. Осад віддаляється з кожуха через канал 7.

4 3

Мал. 1. Центрифуга з пульсуючим поршнем для вивантаження осаду:

1 – труба для надходження суспензії; 2 – конічна лійка; 3 – перфорований ротор; 4 – металеве щілинне сито; 5 – поршень; 6 – штуцер для видалення фугату; 7 – канал для відводу осаду; 8 – шток; 9 – порожній вал; 10 – диск, що переміщається поступально.

 

Поршень укріплений на штоку 8, що знаходиться усередині порожнього вала 9., що з'єднаний з електродвигуном і повідомляє ротору обертальний рух. Порожній вал
з ротором і шток з поршнем і конічною лійкою обертаються з однаковою швидкістю. Напрямок зворотно-поступального руху поршня змінюється автоматично. На іншому кінці штока насаджений перпендикулярно його осі диск 10., на протилежні поверхні якого в особливому пристрої поперемінне впливає тиск олії, створюваний шестерним насосом.



У центрифугах із пристроєм для промивання осаду кожух розділений на двох секцій, через одну з яких приділяється промивна рідина. Описана центрифуга застосовується для обробки грубодисперсних, легкорозділяємих суспензій, особливо в тих випадках, коли неба­жане ушкодження часток осаду при його вивантаженні. До недоліків її відносяться захоп­лення твердих часток фугатом у той момент, коли суспензія попадає на щілинне сито безпо­середньо після зсуву з його осаду поршнем, а також значна витрата енергії поршнем.

Для обробки труднорозділяємих суспензій використовуються багатоступінчасті центрифуги з пульсаційним вивантаженням осаду, у яких досягається краще промивання йо­го і підвищується чіткість поділу фугату та промивної рідини

ТРУБЧАСТА СУПЕРЦЕНТРИФУГА

У порівнянні з рідинними сепараторами трубчасті центрифуги мають ротор меншого діаметра (не більш 200 мм), що обертається з більшою швидкістю (число оборотів досягає 45 000 у хвилину). Це дозволяє одержувати в трубчастих суперцентрифугах високий фактор поділу ( що досягає 15 000) і розділяти в них дуже тонкодисперсні системи, наприклад освітляти лаки. Для того щоб поліпшити умови поділу таких систем, висота трубчастих центрифуг повинна в кілька разів перевищувати їхній діаметр. Унаслідок цей шлях рідини в роторі подовжується. Трубчасті суперцентрифуги доцільно застосовувати в тих випадках, коли виділений осад повинний містити мінімальну кількість рідкої фази. Низька кінцева вологість осаду досягається завдяки тому, що він значно ущільнюється при високих значеннях фактора поділу.

У трубчастих суперцентрифугах зручно обробляти рідини, робота з який вимагає герметизації устаткування, а також проводити процес при практично постійній температурі (підвищеної чи знижений), тому що поверхня теплопередачі в них невелика. Трубчасті суперцентрифуги широко застосовуються для поділу суспензій з незначним вмістом твердої фази, а також для поділу емульсій.

Мал. 1. Схема пристрою трубчастої суперцентрифуги:

1 – кожух; 2 – ротор; 3 – радіальні лопати; 4 – шпиндель; 5 – опора;

6 – шків; 7 – підп’ятник; 8 – труба для подачі суспензії; 9 – отвір;

10 – труба для відводу проясненої рідини.

 

Схема пристрою трубчастої суперцентрифуги показана на мал. 1. У кожусі 1 розташований ротор 2 із глухими стінками, усередині якого маються радіальні лопати 3, що перешкоджають відставанню рідини від стінок ротора при його обертанні. Верхня частина ротора жорстко з'єднана з конічним шпинделем 4, що підвішений на опорі 5 і приводиться в обертання за допомогою шківа 6. У нижній частині ротора розташований еластичний направляючий підп'ятник 7, через який проходить труба 8 для подачі суспензії. При русі суспензії в роторі нагору на стінках його осідають тверді частки, причому прояснена рідина приділяється через отвори 9 у трубу 10. Після закінчення визначеного часу суперцентрифугу зупиняють і видаляють осад, що нагромадився в роторі.

Для розділу емульсій застосовують суперцентрифуги, що відрізняються більш складним пристроєм верхньої частини ротора, що дозволяє окремо відводити розділені рідини.









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2018 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.