Лірика Лесі Українки в дитячому читанні. Художня майстерність ліричних мініатюр циклу «В дитячому крузі».

1. Жанрові різновиди літературних казок. Українська реалістична літературна казка. («Сосонка» Олена Пчілка, «Королівна крихітка та киць-киць» Грицько Григоренко, «Квіти» Борис Грінченко).

Літературна казка - епічний жанр: орієнтований на вигадку твір, тісно пов'язаний з народною казкою, але, на відміну від неї, належить конкретному автору, не існував до публікації в усній формі і не мав варіантів.

Казку поділяють на три жанрові різновиди (за конститутивною жанроутворюючою ознакою): про тварин (головними героями виступають звірі), фантастичні (герої фантастичних казок, як правило, наділені надзвичайною силою, здібностями, винахідливістю, які допомагають їм подолати усі випробування на шляху до мети), соціально-побутові (переважають мотиви з повсякденного життя, однак часто у цих казках зустрічаються персоніфіковані образи — Доля, Щастя, Горе, Правда, Кривда).

Українська реалістична літературна казка характеризується правдивим і всебічним відображенням дійсності на основі типізації життєвих явищ.

«Сосонка» Олена Пчілка. У хатцi бiля лiсу жив чоловiк Максим. Було в нього четверо дiтей, старшому, Iвасевi, — десять рокiв. Недалеко вiд Максимовоï хати росла така гарна сосонка, що аж запишалася перед сусiдками — березами та липками. Аж ось прилiтає сорока й каже: Че-че-че! Чекай, чекай!.. Знала вона, що будуть якiсь змiни. Якось запрiг Максим коня, зрубав сосонку та й повiз ïï до мiста на торг. З батьком попросився й Iвась.

Коли стояли з ялинкою, пiдiйшла до них жiнка з двома панськими дiтьми — нянька. Вона впiзнала в Максимовi кума. Купила млинку й запросила землякiв на чай. Iвасевi дiстався гарний бублик. I батько пiшов у своïх справах, а Iвась залишився. Надвечiр повернувся Максим та й журиться, що не все вдалося зробити — чоботи и шевця ще не готовi, доведеться й завтра ïхати, а хотiлося б Новий рiк удома бути. Нянька запропонувала ïм у них переночувати, i вранцi як справляться, то й додому ïхати. А увечерi Iвась може подивитися, як прикрашатимуть ялинку. Повели хлопчика в горницi, а там — диво! Ялинка сяє свiчечками, лiхтариками, яблучками, цяцьками. Пiд нею — подарунки, а навкруги дiти ходять, як живi ляльки.

Сосонка тiшилася — от ïï щастя прийшло! Коли б це липки побачили! Але недовго радiла сосонка — скоро ïï почали розбирати, я потiм i винесли на вулицю, покинули. Побачив бiдну сосонку Iвась, попросив дозволу забрати деревце назад, додому. Вдома сосонку прикрасили тими дарунками, що одержав Iвась. Потiшилися трохи дiти та й витягли сосонку знову на подвiр'я. Iвась навiть пропонував порубати на дрова, а батько вирiшив поставити ïï як вiху на дорозi, щоб люди в заметiль могли орiєнтуватися. Приïхала якось до Максима кума й сказала, що пани шукають хлопця для послуг у горницях. Можна було 6 вiддати Iвася в ту службу — грошей заробить та одягу. Батько погодився. Але не дуже гарно було хлопцевi на службi: його перейменували на Ваньку, дали вузьку й тiсну одежину, всi штурхають, б'ють, кричать на нього. Не витерпiв такоï наруги хлопець i пiд час великого бенкету втiк додому.

Йде, радiє, що на волi. Пройшов поле, аж тут завiрюха. Збився хлопець iз дороги, плаче, не знає, що дiяти. Раптом побачив... сосонку-втiху. Зрадiв, швидко дiйшов до хати, а зайти боïться — думає, що лаятимуть. У домi почули якiсь звуки, вийшли — а там Iвась. Привiтали, вiдiгрiли, пожалiли дитину. Наступного дня Iвась iз братиком побiг подякувати сосонцi, яка врятувала його.

Письменниця розповiла iсторiю сосонки, яка пишалася перед iншими, радiла гарним iграшкам, не знаючи, що це все несправжнє й скороминуче. Iсторiя хлопчика Iвася — iнша. Вiн вiдчув, що найбiльше щастя — тепло рiдного дому, любов i турбота батькiв. Олена Пчiлка показала також гарнi, щирi стосунки мiж членами родини, украïнськi звичаï й традицiï.

«Королівна крихітка та киць-киць» Грицько Григоренко. Добра й чуйна Королівна-Крихітка хоче допомогти усім бідним і нещасним. Вона готова віддати їм усе найкоштовніше, що має. Але одного дня, щоб уберегти королівську скарбницю від спустошення, тато-король віддає наказ повиганяти усіх бідолах за ворота королівського палацу. І тоді стається щось неймовірне — уві сні до Королівни-Крихітки з’являється добра фея з чарівною Киць-Киць.

Жанрове розмаїття творів для дітей А. Барто.

Творчість А. Барто надзвичайно різноманітна. Вона написала багато віршів, поем, пісень, п’єс, усмішок, загадок, кіносценаріїв, клоунад, водевілів, комічних монологів та діалогів. Мільйони книг письменниці надруковані 86 мовами світу.

Із самого початку творчого шляху у віршах Агнії Барто переплелися дві характерні для Барто лінії: лірична й сатирична. У нашій дитячій поезії Барто вважається творцем сатири для дітей. Продовжуючи сатиричну лінію, почату Маяковським, вона ввела в дитячу літературу сатиричну віршовану новелу, сатиричний портрет, веселі шаржі.

Джерело, що живить поезію Барто,— народна творчість, дитяча фольклор.

Сміх - її перший помічник у спілкуванні з дітьми, головний союзник у її роботі вихователя. Але часом вона сміється над тим, що й невесело, і нерадісно. Вона любить давати імена своїм героям - у неї майже немає безіменних хлопчиків і дівчинок, «взагалі піонерів» - у неї діють «індивідуальності», часто їхні імена так міцно пов'язані з їхньою характеристикою, що стають уже загальними. Її сатира різноманітна - висміювання якоїсь однієї смішної риси.у людині; суцільний сатиричний портрет, висміювання вже якихось злободенних явищ в побуті, у школі, у сім'ї, несумісних з ідеєю моральності. Найчастіше стріли її сатири націлені не тільки на хлопців, але й на батьків, вихователів. Це робить її сатиру ще дієвішою, тим більше що автор тактовний і «підтекст», що дійде до дорослого, не змусить здогадатися дитину, що отут натяк на маму або тата.

(П’єса-гра «Миллион почтальонов», пісні «Веревочка», «Я знаю, где живут моржи», вірші «Девочка чумазая», «Девочка-ревушка», «Фонарик», «Машенька»)

Лірика Лесі Українки в дитячому читанні. Художня майстерність ліричних мініатюр циклу «В дитячому крузі».

Леся Українка (Лариса Петрівна Косач) прийшла у дитячу літературу зі своїми темами та образами, з власним оригінальним голосом. Її вірші «На зеленому горбочку…», «Вишеньки», «Літо краснеє минуло…», «Мамо, іде вже зима», «Колискова», «На стоянці», казки «Біда навчить», «Метелик», «Лелія» та інші, які увійшли до золотого фонду української дитячої літератури.

Леся Українка сприяла розвитку жанрового розмаїття дитячої авторської літератури, а власне: розвивала жанр казки (прозової та віршованої). Вона одна з перших і небагатьох, хто вдався до ритмічної прози.

Своїми записами та друкуванням дитячого фольклору письменниця не просто подбала про їхнє збереження як мистецьких пам'яток, а сприяла укоріненню думки про значну роль фольклору для дитячого виховання, причому незалежно від соціального походження читача(слухача). Якщо дивитися ширше, вона сприяла зміцненню традиційного для української нації вертикального типу культури з характерним проникненням її в усі соціальні верстви та класи.

Образ дитини в творчості Лесі Українки подається в усій різноманітності психологічних характеристик. Герої творів Лесі Українки приваблюють дитячою чистотою, відвертістю у сприйнятті прекрасного. Цим вона доводить, що дитина – це особистість зі своїми поглядами на життя, певними смаками, почуттями власної гідності. Поезія Лесі Українки пройнята любов’ю до дитини, повагою до жінки-матері. Визначальною рисою художньої прози письменниці є гармонійне єднання зі світом природи.

Цикл "В дитячому крузі" починається добре знаним "На зеленому горбочку". Поезія створює гарний настрій у малої дитини типово українським ідеалізованим пейзажем з білою хатою та вишневим садком (природно, квітучим). Одночасно у свідомості карбуються ці слова-поняття як знаки національної культури. До циклу також увійшли поезії "Літо краснеє минуло", "Мамо, іде вже зима", "Тішся, дитино, поки ще маленька". У циклі “В дитячому крузі” більшість поезій пов’язана з природою. “Літо красне минуло” – майстерний опис зимової пори, передається бажання дітей, щоб швидше прилинуло літо.

Важливу роль у розкритті внутрішнього світу героїв відіграють картини природи. Це природа з дивовижним світом річки, лісу, квітів, неба, поля, птахів і тварин. Образ матері й дитини зігрівають пейзаж вірша “На зеленому горбочку” внутрішнім теплом, роблять його рідним і близьким. Вірш розвиває у юних читачів любов до рідного краю, допомагає усвідомити нерозривність зв’язку з рідним краєм. У вірші відчувається відгомін народних забавлянок, які так люблять малі діти. Хатинка і сонце порівнюється з дитинкою і матір’ю. В основі сюжету – мотив чекання хатинки-дитинки на матір-сонце. «На зеленому горбочку...» важливе значення має образ сонця, яке не лише символізує чистоту життя, а й виступає носієм життєвої енергії у важкі для дітей моменти.

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: