Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Теми й проблеми казок О. Пушкіна.





великого значення поезії Пушкіна надавав і М.Г. Чернишевський. Він вважав, що справжні поети, яким був і О.С. Пушкін, є керівниками людей. Читаючи їх твори, "ми привчаємось відвертатися від усього пошлого і поганого, розуміти чарівність усього доброго і прекрасного, любити все благородне; читаючи їх, ми самі стаємо кращими, добрішими, благороднішими"

В дитяче читання увійшли вірші й казки О.С. Пушкіна. Лірика поета, в якій знайшли відображення його роздуми і переживання, актуальні проблеми того часу, навколишня дійсність і визвольний рух, впливала на формування суспільної свідомості, підтримувала твердість духу в декабристів, засланих у Сибір. Лірика, в якій поет створює образ передової людини, протестанта і життєлюбця, оспівує дружбу, вірне кохання, рідну природу, широко відома дітям. Добре знають вони вірш "Зима" (уривок з роману "Євгеній Онєгін"), "Зимовий вечір", уривки з "Осені", "Руслана і Людмили" та інші твори. Але найбільше близькі їм казки Пушкіна.

Казки поет писав у зрілий період своєї творчості, хоча цікавився ними все життя. З захопленням слухав Пушкін казки своєї няні Орини Родіонівни, вивчав, збирав і записував фольклор різних народів, а потім талановито використовував його у своїх творах. Особливо захоплювався Пушкін казками. У листі до брата він писав: "Що за розкіш ці казки, кожна є поема". Сам поет написав п'ять казок: "Казка про попа і наймита його Балду" (1830), "Казка про царя Салтана, про сина його славного й могутнього богатиря князя Гвідона Салтановича та про прекрасну царівну Лебедицю" (1831), "Казка про рибака та рибку" (1833), "Казка про мертву царівну та сімох богатирів" (1833), "Казка про золотого півника" (1834).

В основу більшості своїх казок поет поклав народну творчість. Так, для "Казки про царя Салтана..." він використовує народну казку "Косоручка", для "Казки про рибака та рибку" - "Жадібна баба", а для "Казки про мертву царівну..." - "Чарівне дзеркало". Проте казки О.С. Пушкіна - це не поетичний переказ народної творчості. П. Бажов писав, що в чаруючих красою і розумом казках Пушкіна ми бачимо "чудесний сплав, де народна творчість невід'ємна від особистої творчості поета".

Незважаючи на талановитість Пушкіна-казкаря, багато сучасників поета (Є. Баратинський, М. Гоголь, І. Тургенєв та ін.) зустріли його казки негативно. Критики вважали, що Пушкін наслідує народну творчість, що за художніми якостями його казки стоять нижче, ніж інші твори.

Прекрасними за витонченістю, чудовими за змістом казками Пушкіна захоплювався М. Горький. Вони вражали його глибиною думки, людяністю, ліризмом, чарівністю вірша, виразністю мови.

У казках Пушкіна все змальовано просто, в дусі народних понять про мораль, в дусі народних симпатій і антипатій, їм властивий гуманізм, пошана до простих людей, прагнення до волі й щастя, оптимізм, але в них відчувається кошмар сучасності, хвилювання за майбутнє людей.

Більшість казок Пушкіна має сатиричний характер, і сатира в них ще більш соціальне загострена, ніж у народних. Наприклад, "Казка про попа і наймита його Балду" - це гостра сатира на попів.

Жадібний піп шукає дешевого служника, який вмів би "і коні доглядати, і шить, і варить, і майструвати". Проте піп не тільки скупий, а й дурний, бо понадіявся на російське "авось". До того ж він ще й боягуз: тремтячи від страху, боячись розплати, він посилає Балду до чортів збирати оброк (скільки в цій сцені сатири!).

Як і в народній творчості, в усіх казках О.С. Пушкіна сатирично змальовано і царів. Так, у "Казці про мертву царівну та сімох богатирів" він створює образ жорстокої, пихатої вередливої і самозакоханої цариці, єдиною втіхою якої була розмова з дзеркалом:

"Любе дзеркальце, скажи

Та мій сумнів розв'яжи:

Хто на світі наймиліший,

Найгарніший, найбіліший?"

Почувши, що вона "за людей усіх миліша, і рум'яніша, й біліша", цариця починає "сміятись та радіть! - і підморгувать очима, і поводити плечима", і крутитись перед своїм дзеркальцем.

Образ її подається в сатиричному плані. Сповнена чорних заздрощів, цариця наказує прислужниці своїй "завести царівну в хащі" і живу покинути там "на поживу злим вовкам". Побачивши царівну живою, вона від люті вмирає.

Сатирично змальовує О. С. Пушкін царя Дадона у "Казці про золотого півника". Дадон обмежений, дурний і лінивий, він царствує "лежма на боку". Його не можуть розбудити навіть тоді, коли державі загрожує небезпека:

"Царю! Батьку милостивий! -

Воєвода стогне сивий -

Встань, велителю! Напасть!" -

"Що таке? Заснуть не дасть! -

Цар крізь позіхи до нього -

Га? Хто там? Чого й до чого?"

Цар дає розпорядження послати на схід війська, і лиш стихло все, Дадон знову "здрімався".

Цар - сластолюбивий. Побачивши шамаханську царицю, він "перед нею зднімів" і забув навіть про смерть своїх синів.

Дадон - брехливий, він не дотримує слова, даного стаpoму зорезнавцеві. Пушкін змальовує безславний кінець Дадона.

"Казка про золотого півника" - це політична сатира. Написав поет її в період загострення своїх взаємин з російським царем. У листі від 1834 р. він пише: "Не дай бог синові йти по моїх слідах, писати вірші та сваритися з царями... Батогом обуха не перебити". Натякає на це поет і в казці: звіздар почав було просити царя віддати йому шамаханську царицю, але той грізно закричав:

" Одійди, як хочеш жить! "

Дід почав був сперечатись,

Та не з кожним слід змагатись:

Цюкнув цар його жезлом.

Просто в лоб. Упав мішком

Бідолаха.

О.С. Пушкін нещадно засуджує сваволю, деспотизм царів, весь самодержавно-кріпосницький лад. Характерна і не випадкова кінцівка "Казки про золотого півника":

Казка-вигадка, проте

Щось тут, браття, не пусте!

"Казка,- як говорить поет,- добрим молодцям урок".

Сатиричний образ цариці поет створює і в "Казці про рибака та рибку". Чим вище по соціальній драбинці піднімається зла баба, тим жорстокішою стає. Ось вона, стовпова дворянка, б'є дбайливих слуг, "за чуба тягає", а чоловіка, який робить їй стільки добра, зовсім не хоче знати.

Баба на старого нагримала і на "стайню до коней послала".

Ставши грізною царицею, вона поводиться ще жорстокіше. Навкруги неї стоїть "грізна сторожа, за плечима - списи та сокири". На діда вона і не глянула,

Тільки гнати з очей його звеліла.

Тут підбігли пани та бояри,

Старого у шию заштовхали.

А на дверях сторожа надбігла,

Та сокирами ледь не зарубала.

І в цій казці, як і в усній народній творчості, сатирично змальовані панівні класи. У народному дусі змальовує Пушкін і позитивні образи: Балду, трудівника діда, Царівну, Гвідона. Як і в народних побутових казках, поет показує моральні переваги простого служника Балди над попом. Балда роботящий, він "працює за сімох":

Ще з ночі в нього все ходором ходить,

Виоре нивку, заскородить,

Піч затопить, усе заготує, закупить,

Яєчко спече та сам і облупить.

Балда сміливий, спритний і винахідливий, завдяки чому вийшов переможцем і в змаганні з чортами, забрав у них ту подать велику, за якою послав його піп.

Мова героїв Пушкіна індивідуалізована, вона є одним із засобів їх характеристики. Так, мова вередливої злої баби ("Казка про рибака та рибку") пересипана вульгаризмами. "Ой дурило ти, недотепа",- кричить на діда зла баба ("Казка про рибака та рибку"). Не краща мова і розгніваної цариці ("Казка про мертву царівну і сімох богатирів"), яка викрикує перед дзеркальцем: "Ах ти ж, капоснеє скло! Брешеш ти мені на зло".

Нерідко О.С. Пушкін користується діалогом, що надає жвавості, динамічності сюжету, виразності мові персонажів, як, наприклад, розмова діда з золотою рибкою, з бабою, діалоги між Гвідоном і царівною Лебедицею, Гвідоном і купцями ("Казка про царя Салтана...") та ін.

Ігровий, веселий ритм властивий значній частині казок Пушкіна (більшість із них написано хореєм).

Казки О.С. Пушкіна мали і мають велике значення для розвитку дитячої літератури; він вперше створив казки гострого соціального змісту, в них немає нудного моралізування, яке було властиве тогочасним творам для дітей; вони виховували і виховують любов до працьовитих, винахідливих, сміливих і мужніх, простих і скромних людей, ненависть до жорстоких, злих, підступних, нероб.

Казки О.С. Пушкіна С.Я. Маршак називає скарбом для людини, яка зростає, бо вони сприяють всебічному вихованню дитини, сприяють вихованню людяності.

З творами Пушкіна читачі не розлучаються ніколи. "У кожного віку - свій Пушкін. Для маленьких читачів - це казки. Для десятирічних - "Руслан...". В дванадцять-три-надцять років нам відкривається пушкінська проза, "Полтава", "Мідний вершник". В юнацькі роки - "Онєгін" і лірика.

А потім і вірші, і проза, і лірика, і поеми, і драматичні твори, і епіграми, і статті, і щоденники, і листи... і це вже назавжди!".

Творча спадщина великого поета -безсмертна.

"Геніальний Пушкін - справжнє уособлення і символ російського національно-історичного буття. В його безприкладній творчій могутності, багатогранності обличчя, небувалій бурхливості розвитку виразилась блискуча обдарованість і могутня сила великого народу, що його породив".

 

 







ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.