Аудит – конспект лекцій (УДПСУ)

1. Закономірність аудиторського контролю і його розвиток в Україні.

3. Місце аудиту в системі фінансово-господарського контролю. Відмінність аудиту від ревізії фінансово - господарської діяльності підприємства.

2. місце аудиту в системі фінансово - господарського контролю.

3. Необхідність аудиту в умовах ринкової економіки.

1. Перехід економіки на ринкові відносини пов'язаний з розширенням прав підприємств, демократизацією управління і використання економічних важелів і стимулів, спрямованих на підвищення ефективності праці та її оцінки за економічним результатом. У зв'язку з цим визначається новий напрямок економічного контролю фінансово-господарської діяльності підприємств - незалежний аудиторський контроль.

Закономірність виникнення аудиторського контролю в Україні обумовлена проведенням приватизації державного майна, управління яким проводив власник адміністративними методами, використовуючи для цього різні державні структури.

Створення спільних підприємств з іноземним капіталом, орендних, комерціалізованих, кооперативів, приватних та інших суб'єктів підприємницької діяльності з різними формами господарювання і власності, керуючись Законами України про власність, підприємницьку діяльність, власник набув право сам обирати незалежний контроль своєї фінансово-господарської діяльності.

Таке право власника закріплено Законом України про аудиторську діяльність, який передбачає організаційне і методичне забезпечення виконання контрольних функцій аудиту на договірних засадах з власником, передбачає відповідальність сторін за об'єктивну, неупереджену перевірку фінансової діяльності, відображення результатів її результатів у публічній звітності та правильність розрахунків з державою по оплаті податків, нарахованими девідентами акціонерам і володарям цінних паперів.

Державна податкова служба та її податкові інспекції мають право вимагати від підприємств і підприємців при поданні річних звітів про фінансово-господарську діяльність представлення сертифікатів (актів) про перевірку достовірності бухгалтерського обліку і звітності, а також мають право вимагати акти установи НБУ при наданні кредитів, цим же правом користуються комерційні банки, органи державної статистики з питань їх компетенції.

Аудит в сучасному розумінні існує понад 200 років. Зародився він тоді, коли в перше виникло розмежування інтересів між особами які безпосередньо займаються управлінням підприємством і вкладниками коштів у його діяльність.

В той же час почали зароджуватися акціонерні товариства, і аудит зайняв центральне місце громадського контролера зовнішньої звітності і правління підприємством, обстоюючи інтереси сторін, зацікавлених у об'єктивних бухгалтерських показниках.

Таким чином формується в основному зміст сучасного аудиту, який набув широкого застосування у країнах з розвинутою ринковою економікою.

Ринкові відносини, конкурентність у господарюванні у високо розвинутих країнах зумовили виникнення внутрішнього аудиту, організованого власниками концернів, корпорацій.

Внутрішній аудит вирішує для клієнта такі завдання: - вивчає систему контролю за активами;

- перевіряє відповідність діючого контролю політиці підприємства;

- аналізує ситуації ризику і запобігання від банкрутства;

- використовує ноу-хау для збільшення прибутку і ефективності нової технології та вживає інші заходи, що сприяють розвитку підприємства у фінансовому бізнесі.

У свою чергу приватне підприємство має можливість кваліфіковано незалежного від будь-якого відомства контролера - ревізора (аудитора), а держава - забезпечити контроль за достовірністю фінансової звітності, - і як наслідок правильність оподаткування, не витрачаючи на це бюджетних коштів державного бюджету.

Аудиторська форма контролю передусім поширюється на міжгалузеві концерни, асоціації, об'єднання, орендні, акціонерні, спільні приватні підприємства, які входять до підпорядкування міністерств і відомств, комерційні банки, кооперативи і громадські організації.

Отже, аудит фінансово-господарської діяльності у сфері виробництва, обігу і споживання суспільно необхідного продукту в умовах ринку сприяє задоволенню попиту покупців активним впливом на збільшення випуску конкурентоспроможних товарів, послуг на ринку, зростанню прибутків підприємств і через систему податків збільшенню відрахувань до державного бюджету.

Істотні відмінності між аудитом, судово-бухгалтерською експертизою і ревізією фінансово-господарської діяльності зумовлені юридичною природою, їх цілями і завданнями, які вони вирішують. Якщо ревізія комплексно досліджує фінансово-господарську діяльність підприємства з метою подальшого удосконалення її, то судово-бухгалтерська експертиза вивчає окремі недоліки, виявленні ревізією для документального обґрунтування позовних вимог, предявленних у слідчі або судові органи до конкретних матеріально відповідальних осіб чи посадових осіб.

Аудит досліджує лише ті питання, які на його вирішення поставив за договором замовник, або які передбачені законодавством.

Суттєва відмінність аудиту від ревізії фінансово-господарської діяльності і судово-бухгалтерської експертизи полягає в тому, що параметри його дослідження обмежені колом питань, поставлених на його вирішення замовником або законодавством, а також цільовим використанням висновків аудиторів у підприємницькій діяльності.

Організацію аудиту проводить Аудиторська палата

Діяльність аудиторської палати ґрунтується на принципах демократії і самоуправління, колегіальності і гласності за умови одночасного збережена комерційної таємниці.

Основними завданнями діяльності Аудиторської палати є організація і координація незалежної аудиторської діяльності, сприяння її розвитку, удосконалення та методологічна модифікація аудиту в Україні, надання допомоги у професійній захищеності аудиторів при виконанні покладених на них функцій.

Аудиторська палата розробляє нормативи і методичні рекомендації на проведення аудиту, атестує і видає кваліфікаційні сертифікати на право здійснення аудиторської діяльності, проводить роботу з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації, здійснює облік аудиторських фірм, контролює їх діяльність, вивчає ринок аудиторських послуг.

Планування необхідне для отримання інформації про бізнес клієнта, вивчення системи обліку і внутрішнього контролю, оцінки ступеня ризику, розрахунку необхідного часу і обсягу аудиторської роботи.

Портфель замовлень на аудиторські послугу формується за договорами, а також замовленнями, що надходять від підприємств. За портфелем замовлень аудиторська фірма складає плани своєї діяльності на календарний рік із розбиванням на квартали.

Зовнішній аудит виконують аудиторські фірми за договорами із замовником, підприємством, відповідно до цих договорів замовник надсилає аудиторській фірмі замовлення, в якому визначає конкретні питання для вирішення аудитором. Питання ці стосуються перевірки стану фінансово-господарської діяльності за даними бухгалтерського обліку, балансу, звітності.

При цьому аудит визначає відповідність такої діяльності законодавству, а також достовірності і відображення в системі бухгалтерського обліку і звітності, надає різні послуги щодо удосконалення бухгалтерського обліку і контролю діяльності, консультації, рекомендації.

Аудит на сучасному етапі розвитку поділяють на добровільний і обов'язковий для підприємств, річні звіти яких за чинним законодавством підлягають обов"зковому аудиту. Перелік підприємств визначають органи державного управління за дорученням уряду залежно від певних економічних критеріїв - виду власності і форми діяльності.

За результатами перевірки складається висновок, в якому аудитор дає оцінку стану обліку, контролю і достовірності звітності підприємства, а також іншим сторонам його діяльності. На підставі аудиторського висновку власник приймає рішення про затвердження річного звіту підприємства.

В разі негативного висновку аудитора підприємство забов"язане усунути вказані недоліки і подати виправлену звітність на повторну аудиторську перевірку.

Контрольно - ревізійний процес - є системним впливом на суб'єкт підприємницької діяльності з метою її оптимізації та нормативно - правового регулювання в умовах ринкових відносин.

Включає стадії: організаційна, дослідна узагальнення та реалізація результатів контролю.

Організаційна стадія включає в себе вибір об'єкта аудиту і організаційно - методичну підготовку.

Вибір об'єкта аудиту полягає у встановленні першочерговості об'єкта перевірки, тобто підприємства, яке в плані проведення аудиту за тривалістю між ревізійного періоду повинно підлягати комплексному аудиту або контрольній перевірці.

Організаційно - методична підготовка аудиту починається з вивчення стану економіки об'єкта аудиту. При цьому вивчаються попередні плани виробничої і фінансової діяльності підприємства та їх виконання.

Як джерело інформації використовується виробничо - фінансовий план (бізнес - план) економічного і соціального розвитку, річну і періодичну звітність акт попередньої перевірки та рішення по ній; Аналізують фінансовий стан підприємства, збереження його власності, розрахунково-кредитні відносини і на підставі цього аудиторська служба розробляє програму аудиту, яка затверджується керівником, який призначив аудит. У ній знзачають об'єкт контролю, його зміст, послідовність перевірки.

Потім визначають методичні прийоми і контрольна аудиторські процедури, і конкретизують ці питання при розробці плану - графіку аудиту, який встановлює термін перевірки кожного об'єкта.

Такі організаційні процедури виконуються при внутрішньому аудиті, який проводиться на підприємстві вищим органом управління за підпорядкованістю.

Організаційні принципи зовнішнього аудиту, який проводять незалежні аудиторські фірми, аналогічні, обмежуються колом питань, поставлених замовником на його вирішення, часом проведення.

Дослідна стадія контрольно - аудиторського процесу складається з 2 - х етапів:

Передодслідного етапу, який включає процедури організаційного характеру, для створення умов для якісного проведення аудиту у встановлені терміни.

Дослідний етап - це виконання процедур із перевірки виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства, за допомогою найпростіших засобів обчислювальної техніки.

Стадія узагальнення та реалізації результатів контролю включає:

Узагальнення результатів контролю - це систематизація недоліків у діяльності підприємства, які групують, оформлять результати проміжного контролю, складають аналітичні таблиці, узагальнюють і відображають результати аудиту в акті (висновку).

Реалізація результаті контролю - завершальний етап в контрольно ревізійному процесі. Бригада контролерів разом з керівником підприємства, обговорюють результати контролю, які оформлюють спеціальним протоколом.

Включає стадії: організаційна, дослідна узагальнення та реалізація результатів контролю.

Організаційна стадія включає в себе вибір об'єкта аудиту і організаційно - методичну підготовку.

Дослідна стадія контрольно - аудиторського процесу складається з 2 - х етапів:

Стадія узагальнення та реалізації результатів контролю включає:

У разі створення ВАТ з метою продажу акцій винятково за кошти, розмір їх статутного капіталу визначається з урахуванням ринкової вартості активів на підставі їх експертної оцінки.

Початкова ціна пакета акцій у разі продажу їх за кошти на аукціоні та фондовій біржі, у порядку, що затверджується Фондом державного майна, встановлюється відповідно до частки визначеного статутного капіталу ВАТ.

Пакети акцій ВАТ, статутний капітал яких визначений під час проведення оцінки їх без урахування індексації балансової вартості ОЗ, які не розпочали пільговий продаж акцій за кошти членам трудового колективу, прирівняним до них фізичним особам та керівникам підприємства, реалізуються за ціною, виходячи з номінальної вартості приватизаційного майнового сертифіката. Номінальна вартість простих іменних акцій таких ВАТ не змінюється.

У разі продажу пакетів акцій ВАТ за конкурсом оціночна вартість пакетів акцій визначається на підставі експертної оцінки, яка проводиться у порядку, що затверджується Фондом держмайна, на дату, визначену державним органом приватизації або конкурсною комісією. Початкова ціна пакета не може перевищувати 70% його оціночної вартості.

У разі викупу пакету акцій за кошти (крім пільгового продажу, передбаченого законодавством) ціна продажу пакета встановлюється на підставі експертної оцінки, яка проводиться у порядку, що затверджується фондом державного майна.

2. Перевірка обґрунтованості включення витрат до собівартості продукції, а саме:

Перевірка матеріальних витрат на виробництво:

Головне завдання в контролі матеріальних витрат полягає у визначенні обгрунтованості включення їх до виробничих витрат:

а). За номенклатурою матеріальних ресурсів, виходячи з аналізу напрямків цільового використання за призначенням, безпосередньо на виробничий процес відповідно до технології;

б). За оцінкою вартості матеріальних витрат (сировини, комплектуючих, напівфабрикатів, палива, електроенергії). При цьому проводиться нормативний контроль правильності визначення обсягів фактичних витрат за вартістю виходячи з діючих ринкових і фактичних договірних цін, обсягів транспортно - заготівельних і та особливо додаткових витрат (послуги товарних бірж, комісійні, посередницькі послуги організації і фізичних осіб, їх рівень у структурі ціни).

г). Важливо встановити, чи виключена вартість зворотніх відходів сировини, матеріалів, обгрунтованість їх оцінки, подальше їх використання.

Матеріальні витрати, як вартість матеріальних ресурсів на виробництво продукції, робіт (послуг) визначаються виходячи з: цін їх придбання (без урахування ПДВ) - тобто первинна вартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

- Сум, що сплачуються за інформаційні, посередницькі та інші послуги у зв'язку з придбанням запасів.

- Сум непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємством.

- Затрат на заготівлю, вантажно - розвантажувальні роботи, транспортування запасів до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування та відсотки за комерційний кредит постачальників.

Не включається до первинної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійсненні:

Важливе місце в структурі витрат на виробництво займають витрати на оплату праці. В умовах ринкової економіки підприємства мають право самостійно визначати розміри і порядок оплати праці всіх категорій персоналу підприємства. До основних витрат на оплату праці належать витрати на оплату праці основного виробничого персоналу підприємства, в тому числі премії за виробничі результати, а також витрати на оплату праці працівників, що є в штаті підприємства.

При здійсненні контролю вивчається правомірність включення до витрат виробництва в розрізі об'єктів витрат при групуванні таких витрат за місцями їх виникнення та видами продукції (по кожному найменуванні виробів на Дебет відповідних рахунків до рахунку 23 "Виробництво").

Для перевірки використовують машинограми, відомості розподілу трудозатрат та обсягів нарахованої заробітної плати працівникам структурних підрозділів підприємства по об'єктах витрат.

Особлива увага звертається на об'єктивність внесених виправлень, щодо витрат на оплату праці, як корегування раніше допущенних помилок за минулі періоди часу (довідки бухгалтерії, про перенесення витрат з одного об'єкта на інший, додаткові розрахункові відомості, виправлення в групувальних відомостях як додаткові записи).

Для узагальнення матеріалів перевірки з цього питання використовуються дані про виявленні порушення при перевірці розрахунків з працюючими.

При здійсненні контролю розрахунків з оплати праці аудитор керується Законом України "Про оплату праці, про відпустки, іншими нормативними інструкціями, які регулюють нарахування оплати праці, утримання з неї, ведення бухгалтерського обліку і розрахунків з працівниками.

1. Перевірка стану заборгованості і відповідності даних про залишки на рахунку 661 "Розрахунки за заробітною платою в Головній книзі, балансі з підсумковими даними в розрахунково - платіжній відомості по графі "Сума до видачі". При наявності заборгованості за минулі періоди повинна мати місце розшифровка заборгованості по місяцях року.

2. Перевірка достовірності первинних документів які є підставою для нарахування заробітної плати (табель про відпрацьований час, наряди про виконану роботу, трудові угоди).

3. Перевірка правильності застосування тарифних ставок, умов трудових контрактів при погодинній оплаті праці.

4. Перевірка обґрунтованості застосування норм і розцінок, достовірності обсягів виконаних робіт при відрядній оплаті праці.

5. Перевірка нарахувань доплат за роботу в нічний час, понадурочні роботи, щорічні основні та додаткові відпустки.

6. Перевірка розрахунків з депонентами по з/п.

7. Перевірка витрат на обов'язкове державне соціальне страхування працівників (збір у Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування, Фонд зайнятості населення).

Перевірка інших прямих витрат - до них включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об2єкта витрат, зокрема, відрахування на соціальні заходи, плата за оренду майнових та земельних паїв, амортизація, плата за оренду спеціального устаткування, експертизу, сертифікацію продукції, витрати на відрядження працівників.

Послідовність аудиту загально - виробничих витрат:

1. Вивчення та оцінка виконання кошторисів загально виробничих витрат, методом аналізу даних аналітичного обліку з рахунків 91,92.

2. Перевірка обґрунтованості включення витрат до складу загально виробничих і конкретних статей витрат.

a) Витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи і медичне страхування апарату управління цехами; витрати на службові відрядження персоналу цехів, дільниць).

b) Амортизація ОЗ та нематеріальних активів.

c) Витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду ОЗ, інших необоротних активів загально виробничого призначення.

d) Витрати на опалення освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень.

e) Витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього середовища.

Загально виробничі витрати поділяються на постійні та змінні, перелік та склад їх установлюється підприємством.

До змінних відносять - обслуговування та управління виробництвом, що змінюються прямо пропорційно до зміни обсягу діяльності. Розподіляють на кожний об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, з/п, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

До постійних відносять - витрати обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними при зміні обсягу діяльності. Розподіляються на кожний об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, з/п, обсягу діяльності) при нормальній потужності та включаються до складу собівартості реалізованої продукції у період їх виникнення. Загальна сума розподілених та перерозподілених постійних загально виробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.

Будь - які затрати підприємства, що включаються до складу валових витрат, повинні підтверджуватися відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У законі про прибуток немає вичерпного переліку затрат, які можна включати до складу ВВ, але деякі затрати прямо заборонено відносити до ВВ (п. 5.3.) а для інших встановлені додаткові умови. (п. 5.4.).

- Придбання, будівництво, реконструкцію, ремонт та інші поліпшення ОЗ, крім затрат, визначенних пунктом 5.2.10 Закону про прибуток.

- Сплату ПДВ, крім випадків, визначених п. 5.3.3. Закону про прибуток.

- Суми збитків, понесених у зв'язку з продажем товарів, робіт (послуг) або обміном, за цінами нищимо від звичайних.

2. Затрати, які включаються до складу ВВ з додатковими обмеженнями:

а). Забезпечення працівників спецодягом, взуттям, обмундируванням.

б). Науково - технічне забезпечення господарської діяльності.

в). Професійну підготовку і перепідготовку кадрів.

г). Проведення передпродажних і рекламних заходів.

ж). Утримання і експлуатація об'єктів соціальної інфраструктури.

з). Утримання і експлуатацію житлового фонду, легкових автомобілів, моторних човнів, катерів, яхт.

При цьому особливо ретельно підлягає контролю включення до складу ВВ по даті визначеної відповідно до пункту 14.2 Закону про прибуток.

1. Дата списання коштів або дата оприбуткування (залежно від того, яка подія відбулася раніше). Відносяться до затрат, пов'язаних з придбанням матеріалів, робіт, послуг.

2. Дата заключної операції (у тому числі і при часткових поставках) - при бартерних операціях.

3. Дата затвердження авансового звіту (за наявності підтверджувальних документів) - затрати на відрядження, добові витрати.

4. Останній робочий день звітного періоду - по операціях з валютними цінностями.

5. Дата надходження гривень - з продажу іноземної валюти.

6. Кінець звітного періоду - при коригуванні вартості товарних запасів і матеріальних ресурсів.

1. Закономірність аудиторського контролю і його розвиток в Україні.

2. місце аудиту в системі фінансово - господарського контролю.

3. Необхідність аудиту в умовах ринкової економіки.

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: