Структура роботи та вимоги до неї

Загальноприйнятою структурою курсової роботи є наступна:

2. Зміст,який є послідовністю усіх розділів та підрозділів роботи з зазначеним їх нумерації та номером сторінки, яка відповідає початку розділів (підрозділів), а також висновків, списку використаних джерел, додатків.

3. Вступ, в якому містяться наступні обов’язкові складові:

- Обґрунтовується наукова і практична актуальність обраної теми (3-4 абзаци), зокрема наводиться проблемна ситуація;

Розглядається ступінь наукової розробки теми в спеціальній літературі на основі аналізу узагальнюючих та аспектних робіт різних фахівців (2-3 абзаци) із відповідним висновком; у характеристиці ступеня вивченості проблеми вказується: ким, коли які аспекти і наскільки глибоко досліджувалися, тобто дається огляд використаної літератури: якщо тема достатньо розроблена у вітчизняній та зарубіжній науковій літературі, треба обґрунтувати доцільність її подальшого доопрацювання;

- Визначаються об’єкт і предмет дослідження, формулюються мета та завдання. Об’єктом виступає те чи інше соціальне явище, процес, тобто, обрана частина соціальної реальності, яка має свої межі і своє автономне існування. Предметом є та частина об’єкту, яка створює проблемну ситуацію, на розв’язання якої власне й спрямована робота. Отже, в об’єкті виділяється та його частина, яка слугує предметом дослідження і яка відображена в самій назві роботи. Мета – це бачення кінцевого результату роботи та вміння лаконічно відповісти на питання “навіщо проводилося дослідження?”. Завдання – розкривають послідовність розгляду аспектів роботи, які у сукупності та підсумку дозволяють комплексно вивчити предмет та досягти поставленої мети;

- Зазначаються методи дослідження – як загальнонаукові, так і методи емпіричного дослідження;

- Визначаються теоретична та практична значущість проведеного дослідження та його матеріалів (2 абзаци).

Завершується вступ спеціальним реченням: “Робота складається із вступу, N розділів, висновків; містить _ сторінок тексту, _ рисунків, _ таблиць, _ додатків. Список джерел включає _ найменувань літератури, _ електронних публікацій”.

Загальний обсяг вступу – не менше 2,5 сторінок.

4. Основна частина складається з 2-3 розділів з підрозділами (підпунктами, параграфами), які послідовно та системно розкривають зміст роботи. Розділ обов’язково поділяється на підрозділи, причому підрозділів має бути не менше двох і не більше п’яти, а зміст розділів має бути за обсягом та структурою пропорційним. Кожний розділ висвітлює самостійне питання, а підрозділ – окрему частину цього питання. Як підпункти так і розділи завершуються проміжними висновками, які відображають реалізацію відповідного завдання цього пункту плану та дають можливість переходу до наступного аспекту чи зрізу теми. Основна частина роботи – найбільша за обсягом, вона займає не менше 2/3 роботи: саме у ній формулюється суть проблеми, розкривається тема, визначається авторська позиція. Порядок викладу матеріалу в роботі завжди підпорядкований меті дослідження. Розділення матеріалу на розділи та підрозділи, їх послідовність мають бути логічно виправданими і відносно пропорційними за обсягом. Назви розділів повинні відображати вирішувану проблему.

Опис досліджуваних проблем, процесів, явищ має бути конкретним, з доказами, без марнослів’я. Треба проявити уміння послідовного викладу інформації про явища при одночасному їх аналізі. Слід віддавати перевагу головним, вирішальним фактам, а не дрібним деталям, для чого важлива попередня класифікація початкового матеріалу.

Робота, як правило, містить 2 або 3 розділи, кожен яких також має внутрішню структуру у вигляді параграфів (підпунктів), що також підлягає затвердженню науковим керівником.

Так, якщо обрана структура з трьох розділів, то її логіка є наступною.

Перший розділ – теоретичний. В ньому розглядаються загальні підходи до досліджуваної проблеми з використанням різноманітних літературних джерел, можливе зіставлення різних точок зору. Він містить теоретичне обґрунтування, суть, значення, класифікаційні характеристики, історію та сучасні тенденції предмета дослідження, методологічні підходи.

Другий розділ роботи є проблемно-аналітичним. У цій частині наводиться загальна характеристика об’єкта дослідження. Так, якщо здійснюється аналіз діяльності соціальної структури, то подаються: історія створення, аналіз внутрішньої побудови, сфера і масштаб діяльності, організаційно-правова форма, конкурентне середовище тощо, що відображає уявлення стосовно становлення, функціонування та розвитку об’єкту дослідження, аргументуються вторинні емпіричні соціологічні дані.

Третій розділ передбачає подання результатів авторського емпіричного дослідження. Первинна соціологічна інформація повинна бути чітко спрямована на аналіз предмету дослідження роботи чи окремого важливого його аспекту. Ці дані можуть бути отримані за допомогою виконання спеціально спроектованого соціологічного дослідження (індивідуального; реалізованого під час практики за сприяння бази практики; в межах науково-дослідної роботи кафедри тощо).

Спроектоване дослідження для збору первинної соціологічної інформації потребує деталізованого висвітлення у роботі. Обов’язкового подання потребують:

• програма соціологічного дослідження (як окремий підрозділ теоретико-методологічного характеру у тексті основної частини роботи, або як дослідницький документ у додатках);

• концептуалізація та операціоналізація основних понять у вигляді схеми (для кількісного дослідження)/методологічно-пошукова схема та теоретична інтерпретація основних понять (для якісного дослідження);

• інструментарій дослідження: анкета, план інтерв’ю, що розміщується у додатках.

Науково-академічна культура роботи із запозиченими у інших дослідників емпіричними даними передбачає дотримання низки правил:

• з огляду на результати дослідження потрібно обов’язково вказати:

а) організацію, соціологічний центр, дослідницьку лабораторію тощо (автора, якщо вказаний), які виконували дослідження;

в) базові методологічні та методичні параметри дослідження (обсяг вибіркової сукупності та розмір похибки, спосіб формування вибіркової сукупності, методи збору первинної інформації);

• потрібно вказати, які методи збору та аналізу даних використано, можливі технологічні та процедурні особливості їхнього застосування саме в межах аналізованого дослідження.

При поданні результатів кількісного емпіричного дослідження, в основний текст роботи рекомендується вносити лише найважливіші дані у формі діаграм, графіків або таблиць обов’язково з відповідними коментарями та авторськими аналітичними схемами. Громіздкі таблиці та результати, які доповнюють/уточнюють/поглиблюють основні емпіричні дані, рекомендується виносити у додатки, зробивши відповідне посилання у частині тексту, де вони аналізуються/використовуються. При поданні результатів якісних досліджень в основному тексті роботи рекомендується розміщувати їх аналіз (висновки, класифікації, концептуальні схеми тощо), використовуючи лише окремі елементи масиву даних в ілюстративних цілях (наприклад, окремі цитати з глибинних інтерв’ю чи фокус-груп). В той же час у додатках потрібно розмістити базу якісних даних або агреговані результати аналізу даних.

Головна вимога до змісту основної частини – самостійність і послідовність у викладі матеріалу. Не можна механічно переписувати текст з літератури, допускати випадкового набору фактичних відомостей і думок, не пов’язаних між собою загальною ідеєю і змістом. Текст потрібно формулювати стилістично і науково грамотно.

При написанні роботи необхідно придати вигляд зібраним і систематизованим фактам, показникам, висновкам форму завершеного наукового дослідження. Правила наукового етикету вимагають приводити точні посилання на запозичені думки, відомості, дані.

· текст цитати (прямої мови) починається і закінчується лапками i наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується також вираз «так званий»;

· цитування має бути повним, без довільного скорочення авторського тексту i без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту i позначається трьома крапкам. Вони ставляться в будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на кінці). Якщо перед авторським текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

· кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

· при непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо його висновків i давати відповідні посилання на джерело;

· цитування не повинне бути ані надмірним, ані недостатнім, бо і перше, i друге знижує рівень наукової праці: надмірне цитування створює враження компілятивності праці, а недостатнє – знижує наукову цінність викладеного матеріалу.

Цитата в тексті: “...щорічно в Україні утворюється 1,7 мільярдів тонн різноманітних твердих промислових відходів...[17, с. 20-21]”. 17 – номер по списку літератури, с. 20-21 – сторінки.

17. Бент О.Й. Про розробку концепції ресурсозбереження в мінерально-сировинному комплексі України // Мінеральні ресурси України. – 1995. – № 2. – С. 12-35.

Якщо потрібно надати посилання на декілька публікацій, то їх необхідно оформляти в посиланні, використовуючи знак “; ”(крапка з комою). Наприклад: цитата в тексті “...проблема лідерства аналізується в працях К. Левіна, М. Мескона, Б. Паригіна [12; 14; 25]”.

5. Висновки – стисле викладення основних положень та результатів роботи, які розкривають вирішення поставлених завдань, досягнення мети та містять положення, які виносяться на захист. Основним призначенням цієї структурної складової є підбиття підсумків здійсненої роботи: викладаються основні наукові та практичні результати розв’язання проблеми дослідження. На початку коротко оцінюється стан питання, а далі поступово розкриваються та обґрунтовуються результати вирішення основних завдань. Тут не слід повторювати зміст вступу чи основної частини, а потрібно коротко, логічно та аргументовано сформулювати основні положення роботи. Не треба формулювати висновки ширше, ніж того вимагає дана тема.

Кожному з поставлених у вступі завдань має відповідати не менше одного висновку або однієї пропозиції. Тому й оцінювання курсової роботи комісією починається із з’ясування відповідності між поставленими у вступі завданнями і висновками щодо виконання завдань.

Не слід повторювати те, про що написано в основній частині, не можна наводити новий фактичний матеріал, наводити положення, які не підтверджені в роботі конкретним матеріалом.

У висновках має зазначатися не лише те позитивне, що вдалося виявити в результаті вивчення теми, а й ті недоліки та проблеми, що мають місце у соціальному середовищі з обов’язковим наведенням конкретних рекомендацій щодо їх усунення та розв’язання. Такі рекомендації можуть мати самостійний характер, а також можуть відбивати думку провідних науковців, практиків, політиків, економістів та інших спеціалістів.

Нарешті, висновки не допускають загальних абстракцій, не підтверджених у роботі тверджень чи того, що виходить за межі роботи і про що не йшлося у тексті. Тому висновки обов’язково повинні бути власними.

6. Список використаних джерел, що включає використані джерела, розташовані у абетковому порядку, в тому числі Інтернет-джерела та джерела на електронних носіях. До списку включають бібліографічні описи використаних джерел мовою тексту видання. Основний принцип опису джерел – бібліографічне посилання, яка містить загальні відомості про джерело (автор, назва, видання, рік, сторінки та ін.) та оформлюється за визначеними правилами.

Місце видань друкованих джерел, за винятком наступних столиць держав, пишуться повністю: Запоріжжя, Донецьк, Львів, Харків тощо. Виключення: К. (Київ), М. (Москва), Л. або СПб. (Ленінград, або Санкт-Петербург), N.Y. (Нью-Йорк), L. (Лондон), Р. (Париж).

Мейжис И.А., Почебут Л.Г. Социальная психология / И.А. Мейжис, Л.Г. Почебут. – СПб.: Питер, 2010. – 672 с.: (Серия «Мастера психологии)

Cоциальная психология: Учеб. пособие для студентов ун-тов / А.В. Петровский, В.В. Абраменкова, М.Е. Зеленова, М.Ю. Кондратьев / Под ред. А.В. Петровского. – М.: Просвещение, 1997. – 224 с.

Ляпіна Л.А., Багмет М.О. Громадська думка як соціальний феномен: аналіз теоретико-методологічних підходів / Л.А. Ляпіна, М.О. Багмет // Наукові праці: Науково-методичний журнал. – Т. 103. – Вип. 90: Соціологія. – Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2008. – С. 57-60.

Мінц М.О. Плагіат як прояв девіантності: спроба соціологічного аналізу проблеми / М.О. Мінц // Наукові праці: Науково-методичний журнал. – Т.184: Соціологія. – Вип.172. – Миколаїв: Видавництво ЧДУ ім. Петра Могили, 2012. – С.38-41.

Фесенко А.М. Соціальний контроль мас як технологія здійснення політичної влади / А.М. Фесенко // Науковий вісник. Одеський державний економічний університет. Всеукраїнська асоціація молодих науковців. – Науки: економіка, політологія, історія. – 2007. – № 10 (47). – С.109-128.

Осипов А.О. Аспекти символотворчого процесу у творчості Г.С. Сковороди / А.О. Осипов // Практична філософія. – 2006. – № 3. – С.179-186.

Дрожанова О.М. Освіта і праця: аспекти взаємозв’язку / О.М. Дрожанова // Гуманітарний вісник НУК: Збірник наукових праць. – Вип. 2. – Миколаїв: ТОВ «Фірма «Іліон», 2009. – С. 136-139.

Коробов В.К. Виртуальная Украина: макросоциальные изменения и е-трансформации общества и экономики / В.К. Коробов // E-gospodarka, E-spoleczenstwo w Europie Srodkowej I Wschodniej. T. 1. Pod redakcja S.Partyckiego. Lublin, Wydawnictwo KUL. – 2009. – С. 110-114.

Бібліотека і доступність інформації у сучасному світі: електронні ресурси в науці, культурі та освіті: (підсумки 10-ї Міжнар. конф. «Крим-2003») [Електронний ресурс] / Л.Й. Костенко, А.О. Чекмарьов, А.Г. Бровкін, І.А. Павлуша // Бібліотечний вісник. - 2003. - № 4. - С 43. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/articles/2003/03klinko.htm

Розподіл населення найбільш численних національностей за статтю та віком, шлюбним станом, мовними ознаками та рівнем освіти [Електронний ресурс]: за даними Всеукр. перепису населення 2001 р. / Держ. ком. статистики України; ред. О. Г. Осауленко. – К.: CD-вид-во "Інфодиск", 2004. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM): кольор.; 12 см. – (Всеукр. перепис населення, 2001). – Систем. вимоги: Pentium-266; 32 Mb RAM; CD-ROM Windows 98/2000/NT/XP. – Назва з титул. екрану.

При посиланні на матеріали, що знаходяться у мережі Інтернет, після електронної адреси слід зазначити дату публікації: Опубліковано: 10 жовтня 2009 р., або останнього оновлення цієї сторінки, наприклад: Останнє оновлення 10 жовтня 2009 р. За відсутності на сайті такої інформації, потрібно зазначити дату запозичення цитати: Станом на 10 жовтня 2009 р.

Оскільки електронні адреси, наприклад у Вікіпедії, бувають задовгими, потрібно знайти можливість подати коротку електронну адресу.

1. Рильський М.Т. // Вікіпедія. – http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D1%81%D0%B8%D0%BC_%D0%A2%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87. – Станом на 10 жовтня 2009 р.,

1. Рильський М.Т. // Вікіпедія. Українські перекладачі. – http://uk.wikipedia.org/wiki/Категорія:Українські_перекладачі. – Станом на 10 жовтня 2009 р.

Якщо авторство тексту, на який посилається студент, на відповідному сайті не зазначено, тоді спочатку подається назва тексту, за яким йде електронна адреса, наприклад:

1. Австралія: “Новий завіт” переклали мовою сленгу // http://shop.bambook.com/scripts/news.show?d=20030619&v=1&r=1#6288. – Опубліковано: 19.06.2003.

Якщо ж такий текст не має заголовка, тоді запис слід почати з декількох слів з початку першого речення цитованого тексту і вже потім подати електронну адресу. Недопустимо посилатися лише на назву електронного ресурсу, без детальної адреси. Наприклад: Рильський М.Т. // Вікіпедія. – http://uk.wikipedia.org. – Станом на 10 жовтня 2009 р.

Електронна адреса завжди подається таким чином, щоби, за потреби, можна було якнайшвидше знайти цитований матеріал користуючись поданим посиланням.

Назви іншомовних (в тому числі російськомовних) джерел українською не перекладаються.

7. Додатки, у ролі яких можуть виступати таблиці, графіки, схеми, діаграми, малюнки, матеріали соціологічних досліджень, соціологічний інструментарій та ін., що підсилюють аргументацію зроблених магістрантом в основному тексті висновків та оцінок. Додатки готуються за необхідністю, у тих випадках, коли робота містить багато ілюстративного, графічного, табличного та ін. матеріалів – для того, щоб не перевантажувати надмірно основну частину роботи (яка є обмеженою за обсягом), частка допоміжного матеріалу виноситься у додатки, на які по тексту роботи робляться посилання.

Додатки оформлюють як продовження роботи на наступних її сторінках і розміщують їх у порядку появи в тексті роботи.

Кожний окремий додаток повинен починатися з нової сторінки.

Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки.

Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово Додаток ___ і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, Додаток А, Додаток Б і т.д.

Обсяг всієї курсової роботи (без списку використаних джерел та додатків) не може бути меншим за 30 та не більшим за 40 сторінок формату А 4 (кегль 14, інтервал 1,5 шрифту Times New Roman).

· міжрядковий інтервал між заголовком (назвою розділу чи підрозділу) і текстом – 20 мм

· Текст на сторінці розміщується рівномірно з дотриманням відступів: зверху – 2,0 см, знизу – 2,0 см, зліва – 3,0 см, справа – 1,0 см.

Заголовки розділів виділені великими літерами. Текст роботи набирається за граматичними правилами української мови. Текст основної частини кваліфікаційної роботи має бути поділений на розділи, підрозділи, пункти та підпункти. Заголовки структурних частин роботи ЗМІСТ, ВСТУП, РОЗДІЛ, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ, ДОДАТКИ друкують великими літерами по центру сторінки.

Заголовки підрозділів треба набирати маленькими літерами, крім першої – великої, з абзацного відступу (1,0 - 1,25 см). Крапку в кінці назв структурних частин, заголовків (розділів та підрозділів) не ставлять.

Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці у підбір до тексту. В кінці заголовка пункту ставиться крапка.

Кожну структурну частину роботи (ЗМІСТ, ВСТУП, РОЗДІЛ 1, РОЗДІЛ 2, РОЗДІЛ 3, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ, ДОДАТКИ) треба починати з нової сторінки.

Нумерацію сторінок (розділів, підрозділів, додатків, рисунків, таблиць, тощо) подають арабськими цифрами без знака № у правому верхньому куті. Крапка після номера сторінки не ставиться.

Ілюстрації (схеми, графіки) і таблиці необхідно подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше (або на наступній сторінці). Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках роботи, включають до загальної нумерації сторінок.

Ілюстрації позначають словом Рис.... і нумерують послідовно в межах відповідного розділу (за винятком ілюстрацій, поданих у додатках). Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, після яких ставиться крапка: Рис. 1.2. – другий рисунок першого розділу.

Номер ілюстрації, її назва та пояснювальні підписи розміщуються послідовно під ілюстрацією.

Відстань між останнім рядком попереднього тексту й ілюстрацією повинна дорівнювати одному вільному рядку (інтервалу). Така ж сама відстань має бути між підписом під ілюстрацією та наступним текстом. Пояснення під рисунком та підпис виконуються з додержанням текстової інтервальності.

У роботі розміщують посилання на рисунок у вигляді виразу в круглих дужках – (рис. 3.1), зворотів типу: “... як видно з рис. 3.1” або “... як показано на рис. 3.1”.

Цифровий матеріал, як правило, оформлюється у вигляді таблиць. Таблиці нумерують послідовно в межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис Таблиця з першої великої букви із зазначенням її номера: Таблиця 3.2 – друга таблиця третього розділу. Крапка після другої цифри не ставиться.

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назва таблиці виокремлюється жирним шрифтом. Назву починають із великої літери. Інтервалу між назвою таблиці та власне таблицею немає.

Відступ від тексту до напису Таблиця та до тексту після таблиці становить один інтервал.

Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки – з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними.

У тексті роботи повинна бути вказівка на таблицю. Вона розміщується після першого згадування про неї в тексті. Наприклад, “…статистичні дані наведені в табл. 4.2” або (табл. 3.1). Таблицю розміщують таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на наступну сторінку. При перенесенні таблиці на наступну (і подальші) сторінку назву вміщують тільки над її частиною на першій сторінці. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її головку, в другому випадку – боковик. Слово “Таблиця” і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова “Продовження табл.” у верхньому правому куті та вказують номер таблиці: “Продовження табл. 1.2.”. Таблицю в текст у редакторі Word вставляють за допомогою функції “Таблиця – Намалювати таблицю”.

Схеми, графіки, малюнки та формули виконують відповідними засобами текстових та графічних редакторів. Гістограми, графіки на основі таблиці будуються у редакторі Excel за допомогою функції “Вставка – Діаграма”. В окремих випадках дозволяється виконувати їх за допомогою туші.

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: